Постанова

від 18.11.2020 по справі 2-3201/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8366/20 Справа № 2-3201/11 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вказана заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням суду від 14 листопада 2012 року з нього на користь ПАТ ПУМб було стягнуто кошти в сумі 3 882 567,77 грн.. Кредитний договір був забезпечений іпотекою. Згодом стягувачу було видано виконавчий лист, на підставі якого відкрите виконавче провадження. 24 червня 2016 року стягувач у позасудовому порядку набув право власності на предмет іпотеки. 02 червня 2017 року стягувач у виконавчому провадженні був замінений ТОВ Ковельсвіт . Боржник вважає, що з набуттям стягувачем права на предмет іпотеки припинилося і основне зобов`язання, що стало причиною його звернення до суду із заявою про визнання виданого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 та визнано виконавчий лист, виданий 08 лютого 2013 року у цивільній справі №2-3201/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк заборгованості за кредитним договором від 14 листопада 2007 року №5823974, а також компенсації судових витрат, загальною сумою 3 882 567,77 грн., таким, що не підлягає виконанню від 26 квітня 2016 року.

Ухвала суду мотивована тим, що після видачі 08 лютого 2013 року виконавчого листа та відкриття 26 листопада 2015 року на його підставі виконавчого провадження стягувач (на той час ПАТ ПУМб ) у позасудовому порядку набув право власності на предмет іпотеки. Встановивши факт припинення договору іпотеки, суд вважав припиненими і зобов`язання за основним договором (кредитним), отже всі наступні вимоги, у тому числі, пов`язані з примусовим виконанням виконавчого листа, виданого 08 листопада 2013 року, є недійсними.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» посилаючись на порушення судом норм процесуального права просило скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення,є яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга Товариства обґрунтована тим, що 19 грудня 2018 року між ТОВ «Ковельсвіт» та ТОВ «ІСІДА СОЛЮШН» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого останнє отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 листопада 2007 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України)

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу скасувати, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 14 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк (правонаступником якого є ПАТ ПУМб ) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5823974, за яким останній отримав кредит у сумі 350 000,00 доларів США.

Того ж дня між сторонами на забезпечення вказаних кредитних зобов`язань було укладено договір іпотеки №5824213, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку ЗАТ ПУМб придбані за кредитні кошти будинок АДРЕСА_1 .

14 листопада 2012 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з ОСОБА_1 на користь ПАТ ПУМб було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 14 листопада 2007 року у сумі 3 882 567,77 грн. Рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і було залишено без змін.

08 лютого 2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська на підставі ухваленого рішення було видано виконавчий лист, а 26 листопада 2015 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі виданого виконавчого листа було відкрите виконавче провадження №49467593.

26 квітня 2016 року ПАТ ПУМб , керуючись статтею 4 договору іпотеки від 14 листопада 2007 року №5824213, у позасудовому порядку набуло право власності на предмет іпотеки.

02 червня 2017 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №2-3201/11 було замінено стягувача товариством з обмеженою відповідальністю Ковельсвіт .

07 лютого 2018 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/4209/17 було ухвалене рішення, яким суд у зв`язку з набуттям ПАТ ПУМб права власності на предмет іпотеки визнав договір іпотеки від 14 листопада 2007 року №5824213 припиненим з 26 квітня 2016 року, скасував відповідні записи у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також встановлено, що 19 грудня 2018 року між ТОВ «Ковельсвіт» та ТОВ «ІСІДА СОЛЮШН» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого останнє отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 листопада 2007 року.

Тобто, на день постановлення оскаржуваної ухвали, новим кредитором за кредитним договором від 14 листопада 2007 року виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» .

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15 січня 2010 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Згідно ст. 129-1 Конституції України , ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяють на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд першої інстанції не встановив, хто на даний час є стягувачем за вказаними кредитними правовідносинами.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції у порушення зазначеної норми права належним чином не виконав вимоги закону щодо належного повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання, чим порушив права останніх на участь у судовому розгляді справи.

Здійснивши поверхневий розгляд заяви, не надавши належної оцінки наданим доказам, не встановивши, хто є належним стягувачем за вказаними кредитними правовідносинами, а також розглянувши заяву за відсутності стягувача, який не був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладне, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи вказане питання судом першої інстанції були порушені вимоги процесуального закону, а тому ухвала суду як незаконна підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» - задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

Т.Р. Куценко