Постанова

від 18.11.2020 по справі 338/1403/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/1403/19

Провадження № 22-ц/4808/1132/20

Головуючий у 1 інстанції Круль І. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду, ухвалене суддею Круль І.В. 3 серпня 2020 року в селищі Богородчани, повний текст якого виготовлено 12 серпня 2020 року, у справі за позовом Кредитної спілки Івано-Франківська до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2019 року Кредитна спілка Івано-Франківська звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 5 грудня 2018 року КС Івано-Франківська згідно Договору №18/168 надала ОСОБА_1 кредит на загальну суму 149000,00 грн. строком на 24 місяці. Згідно п. 4.1 Кредитного договору належне виконання умов договору забезпечується договорами поруки від 5 грудня 2018 року, які укладені між КС Івано-Франківська та поручителями ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору позичальник зобов`язувалася здійснювати платежі згідно графіку, однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала.

7 жовтня 2019 року відповідачам було направлено вимогу щодо належного виконання умов Кредитного договору, однак жодних дій по погашенню заборгованості ними вчинено не було.

Станом на 15 листопада 2019 року заборгованість становила 151800,45 грн., з яких: залишок основного боргу - 130874,03 грн., відсотки за користування кредитом - 16459,20 грн. та інфляційні втрати згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - 4467,22 грн.

У зв`язку з наведеним КС Івано-Франківська просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку вищевказану заборгованість.

Рішенням Богородчанського районного суду від 3 серпня 2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки Івано-Франківська 130874,03 грн. заборгованості по кредиту, 16459,20 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 4467,22 грн. інфляційних втрат, а всього 151800,45 грн. заборгованості за Кредитним договором №18/168 від 5 грудня 2018 року (станом на 15 листопада 2019 року), а також по 455,40 грн. судового збору з кожного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині визначення розміру заборгованості, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим, постановленим за неповного з`ясування обставин справи.

На її думку судом неправомірно не взято до уваги суму в розмірі 3000,00 грн., яка сплачена нею 29 листопада 2019 року в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 29 листопада 2019 року. В даному випадку суд посилався на те, що відсутні докази того, що відповідачі не мають інших взаємовідносин з КС Івано-Франківська і що дані кошти були спрямовані саме на погашення кредиту, оскільки у квитанції підставою внесення зазначено добровільний цільовий внесок в додатковий капітал. Однак, пунктом 2.7 Договору про споживчий кредит №18/168 від 5 грудня 2018 року передбачено, що датою повернення кредиту, так само як і датою сплати процентів вважається дата оформлення кредитодавцем прибуткових документів на отримані суми, а при безготівкових розрахунках дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця, при спрямуванні добровільного цільового внеску позичальника у додатковий капітал на погашення кредиту та процентів. Зважаючи на наведене, вважає, що копія квитанції від 29 листопада 2019 року є доказом того, що 3000,00 грн. було сплачено нею саме на погашення заборгованості за Кредитним договором №18/168 від 5 грудня 2018 року. Крім того, позивач не стверджує, що між кредитною спілкою та апелянтом існують ще якісь кредитні зобов`язання, крім передбачених Договором про споживчий кредит №18/168 від 5 грудня 2018 року, та не заперечує, що кошти в сумі 3000,00 грн. були сплачені в рахунок погашення заборгованості.

Також апелянт вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки термін повернення коштів ще не настав, а за користування кредитними коштами Договором встановлений інший розмір процентів. Включивши до суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів, відсотки за користування кредитом та інфляційні втрати, на них покладено тягар подвійної сплати відсотків, що є неприпустимим.

У зв`язку з наведеним вважає, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню становить 144333,23 грн., а не 151800,45 грн. Просить скасувати рішення Богородчанського районного суду від 3 серпня 2020 року та постановити нове, яким стягнути заборгованість у розмірі 144333,23 грн.

В судове засідання апеляційного суду апелянт не з`явилась. 19.10.2020 року надіслала на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на післякарантинний час, яке мотивоване погіршенням епідемічної ситуації COVID-19.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що на виконання Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України Про судоустрій і статус судів Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, із наступними змінами внесеними наказом ДСА України від 23 квітня 2020 року №196.

Таким чином апелянт не була позбавлена права прийняти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи викладене та строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що правових підстав для відкладення розгляду справи немає.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, повідомлялись про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 5 грудня 2018 року між Кредитною спілкою Івано-Франківська в особі голови правління Маслової О.Є., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та членом Кредитної спілки Івано-Франківська Циріль О.В. з другої сторони було укладено Договір про споживчий кредит №18/168 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого Кредитна спілка Івано-Франківська зобов`язалась надати ОСОБА_1 кредит у сумі 149000,00 грн., а остання в свою чергу зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених у Договорі. Згідно умов договору кредит надається з 5 грудня 2018 року строком на 24 місяці, тобто по 5 грудня 2020 року, на умові періодичної сплати процентів і періодичної сплати рівних часток основної суми кредиту. Сторони погодили, що плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою та становить 52 проценти річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, які нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення, з урахуванням числа днів у календарному році (365/366 днів). Погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно Графіку платежів, який є додатком №1 до Договору (т. 1, а.с. 4-5, 60).

З метою забезпечення умов даного Кредитного договору між КС Івано-Франківська та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 5 грудня 2018 року були укладені Договори поруки - Ф (споживчий), згідно яких поручителі зобов`язалися солідарно відповідати перед кредитодавцем за виконання всіх зобов`язань позичальника, що виникли з Договору про споживчий кредит №18/168, укладеного 5 грудня 2018 року між Кредитною спілкою Івано-Франківська та ОСОБА_1 . Поручителі відповідають перед кредитодавцем за виконання позичальником всіх зобов`язань за основним Договором у сумі 149000,00 грн., а також за відшкодування кредитодавцю процентів за користування кредитом. Строк дії договорів поруки збігається зі строком дії основного договору (т. 1, а.с. 6-9).

5 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 149000,00 грн., про що свідчить копія видаткового касового ордеру від 5 грудня 2018 року та копія письмового підтвердження ОСОБА_1 про отримання нею кредитних коштів від 5 грудня 2018 року (т. 1, а.с. 93-94).

Встановлено також, що внаслідок порушення ОСОБА_1 умов Кредитного договору станом на 15 листопада 2019 року виникла заборгованість у розмірі 151800,45 грн., з яких: залишок основного боргу - 130874,03 грн., відсотки по користування кредитом - 16459,20 грн., а також 4467,22 грн. інфляційних втрат, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, що підтверджується розрахунком, який наданий позивачем (а.с. 3).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість по Кредитному договору, яка в добровільному порядку позичальником та поручителями не погашена, відтак позовні вимоги щодо стягнення 130874,03 грн. заборгованості по кредиту, 16459,20 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 4467,22 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитись із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про кредитні спілки кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

В силу частини першої статті 11 Закону України Про кредитні спілки члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 353 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскаржуючи рішення Богородчанського районного суду від 3 серпня 2020 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором, апелянт посилається на те, що судом неправомірно не взято до уваги 3000,00 грн., які нею було сплачено 29 листопада 2019 року в рахунок погашення кредиту.

Проте, такі твердження апелянта є безпідставними з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2019 року ОСОБА_1 внесла добровільний цільовий внесок в додатковий капітал у розмірі 3000,00 грн. (т. 1, а.с. 52).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про кредитні спілки члени кредитної спілки зобов`язані брати участь у формуванні майна кредитної спілки, зокрема сплачувати у грошовій формі вступні, обов`язкові пайові та інші внески у розмірах, строки та в порядку, що визначені статутом кредитної спілки.

Згідно частини четвертої статті 20 Закону України Про кредитні спілки додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.

Тобто, цільовий внесок у додатковий капітал - це необов`язковий або обов`язковий зворотний внесок цільового призначення члена кредитної спілки, який формує її додатковий капітал.

Крім того пунктами 2.7 та 3.7 Договору про споживчий кредит №18/168 від 5 грудня 2018 року передбачено, що датою повернення кредиту, так само як і датою сплати процентів, вважається дата оформлення кредитодавцем прибуткових документів на отримані суми, а при безготівкових розрахунках дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця, при спрямуванні добровільного цільового внеску позичальника у додатковий капітал на погашення кредиту та процентів за користування за письмовою заявою позичальника за умови дотримання кредитною спілкою нормативу достатності капіталу після прийняття правлінням кредитної спілки відповідного рішення - дата прийняття відповідного рішення. Позичальник проводить погашення кредиту та процентів за користування кредитом у касу кредитодавця за її місцезнаходженням у відповідні робочі дні та години або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, або шляхом спрямування добровільного цільового внеску позичальника у додатковий капітал на погашення кредиту та процентів за його користування за письмовою заявою позичальника за умови дотримання кредитною спілкою нормативу достатності капіталу після прийняття правлінням кредитної спілки відповідного рішення. (т. 1, а.с. 4).

Разом з тим копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 29 листопада 2019 року не містить посилання на те, що добровільний цільовий внесок у додатковий капітал спрямований саме на погашення кредиту. Відсутня і заява ОСОБА_1 про зарахування цієї суми на погашення заборгованості по кредиту та рішення Кредитної спілки з даного приводу.

Відтак, колегія суддів вважає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внесені нею 29 листопада 2019 року кошти були спрямовані саме на погашення заборгованості по кредитному договору.

Що стосується стягнення інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 4467,22 грн., то слід зазначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти та інфляційні втрати відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити суми, передбачені статтею 625 ЦК України.

Пунктом 2.1. Кредитного договору №18/168 від 5 грудня 2018 року передбачено, що такий укладається строком на 24 місяці, тобто до 5 грудня 2020 року (т. 1, а.с. 4).

Кредитна спілка звернулась до суду з позовом до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом, тобто з 20 листопада 2019 року. Проте за змістом позовної заяви вимоги про стягнення таких пред`явлені станом на 15 листопада 2019 року.

Зважаючи на наведене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Богородчанського районного суду в частині стягнення інфляційних втрат скасувати та постановити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 4467,22 грн. відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1, 10 зазначеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, на користь Кредитної спілки Івано-Франківська з відповідачів підлягає стягненню 2210,00 грн. судового збору. При цьому з Кредитної спілки Івано-Франківська на користь ОСОБА_1 слід стягнути 100,11 грн. судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до відхиленої частини позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Івано-Франківська різницю між сумою, яку ОСОБА_1 слід сплатити на користь Кредитної спілки Івано-Франківська за подання позовної заяви, та сумою, яку Кредитній спілці Івано-Франківська слід сплатити на користь ОСОБА_1 пропорційно до відхилених позовних вимог, у розмірі 341,89 грн. З відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід стягнути на користь Кредитної спілки Івано-Франківська по 442,00 грн. судового збору.

Частиною шостою ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду від 3 серпня 2020 року в частині стягнення інфляційних втрат та судового збору скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовної вимоги Кредитної спілки Івано-Франківська до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4467,22 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Кредитної спілки Івано-Франківська (ЄДРПОУ 25824593, яка знаходиться за адресою: вул. Пилипа Орлика 4А, м. Івано-Франківськ, 76018) 341 (триста сорок одну) грн. 89 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Кредитної спілки Івано-Франківська (ЄДРПОУ 25824593, яка знаходиться за адресою: вул. Пилипа Орлика 4А, м. Івано-Франківськ, 76018) 442 (чотириста сорок дві) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Кредитної спілки Івано-Франківська (ЄДРПОУ 25824593, яка знаходиться за адресою: вул. Пилипа Орлика 4А, м. Івано-Франківськ, 76018) 442 (чотириста сорок дві) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Кредитної спілки Івано-Франківська (ЄДРПОУ 25824593, яка знаходиться за адресою: вул. Пилипа Орлика 4А, м. Івано-Франківськ, 76018) 442 (чотириста сорок дві) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН: НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Кредитної спілки Івано-Франківська (ЄДРПОУ 25824593, яка знаходиться за адресою: вул. Пилипа Орлика 4А, м. Івано-Франківськ, 76018) 442 (чотириста сорок дві) грн. судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року.