Ухвала

від 11.11.2020 по справі 189/362/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 189/362/18

провадження № 61-16404ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О. , Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба до Приватного сільськогосподарського підприємства Копичай , ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно та поновлення договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дружба (далі - ТОВ Дружба ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,7789 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0433, розташованої на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, укладений 19 жовтня 2017 року між спадкоємцем померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством Копичай (далі - ПСП Копичай ); скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37773691 від 26 жовтня 2017 року; скасувати реєстровий запис про інше речове право від 23 жовтня 2017 року № 38219708; поновити договір оренди земельної ділянки площею 6,7789 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0433, розташованої на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, укладений 01 жовтня 2007 року між ТОВ Дружба та померлою ОСОБА_4 , який було зареєстровано у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 листопада 2007 року № 040713001667, факт державної реєстрації здійснено в книзі реєстрації договорів оренди Орлівської сільської ради 11 жовтня 2007 року за № 384 та вважати його укладеним до 01 жовтня 2027 року.

Позов ТОВ Дружба мотивовано тим, що 01 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,7789 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0433, розташованої на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності. Вказаний договір оренди земельної ділянки було укладено строком на 10 років - до 01 жовтня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. 31 жовтня 2017 року за інформацією, розміщеною на офіційному сайті http://map.land.gov.ua Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ТОВ Дружба дізналося, що спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , який успадкував 3/4 частки спірної земельної ділянки. Тобто до ОСОБА_1 як спадкоємця померлої ОСОБА_4 перейшли права та обов`язки померлої за вказаним договором оренди земельної ділянки. 02 листопада 2017 року ТОВ Дружба направило відповідачу лист з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки, до якого додало проєкт додаткової угоди. 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 надіслав ТОВ Дружба заяву, в якій зазначив, що він є не єдиним спадкоємцем земельної ділянки, яка належала померлій ОСОБА_4 , та відповідно до статті 358 Цивільного кодексу України він обмежений у праві переукладати (поновлювати) договір оренди земельної ділянки без згоди інших спадкоємців, та взагалі не бажає в подальшому поновлювати цей договір з позивачем. 22 листопада 2017 року відповідач уклав договір оренди спірної земельної ділянки з ПСП Копичай , який було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстровий запис № 38219708 від 23 жовтня 2017 року. Укладенням оспорюваного договору оренди землі порушене право ТОВ Дружба як землекористувача спірної земельної ділянки, оскільки на час укладення цього договору та здійснення державної реєстрації речового права на земельну ділянку діяв договір, укладений між померлою ОСОБА_4 і ТОВ Дружба , який був поновлений відповідно до закону. Станом на 19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 був співвласником лише 3/4 часток спірної земельної ділянки, а тому не мав права укладати будь-які договори щодо розпорядження всією земельною ділянкою. ТОВ Дружба належним чином виконує умови договору оренди землі, укладеного з померлою ОСОБА_4 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору повідомило власника земельної ділянки про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано договір оренди земельної ділянки площею 6,7789 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0433, розташованої на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, укладений 19 жовтня 2017 року між спадкоємцем померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ПСП Копичай недійсним. Постановлено поновити договір оренди земельної ділянки площею 6,7789 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0433, розташованої на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, укладений 01 жовтня 2007 року між ТОВ Дружба та померлою ОСОБА_4 , який було зареєстровано у Покровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 листопада 2007 року № 040713001667, факт державної реєстрації здійснено в книзі реєстрації договорів оренди Орлівської сільської ради 11 жовтня 2007 року за № 384, та вважати його укладеним до 01 жовтня 2027 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

05 листопада 2020 року ТОВ Дружба подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно та поновлення договору оренди земельної ділянки.

При цьому Верховним Судом враховано, що згідно з інформацією з Державного земельного кадастру нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 223 402 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба до Приватного сільськогосподарського підприємства Копичай , ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно та поновлення договору оренди земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов