Постанова

від 11.11.2020 по справі 618/151/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 618/151/19

провадження № 61- 3331св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма Агро ,

третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми Агро , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

за касаційною скаргою Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми Агро на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2019 року у складі судді Буніна Є. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди від 15 січня 2014 року земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,7200 га з кадастровим номером 6321882500:05:000:0023, укладений між ним та Приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою Агро (далі - ПП СВФ Агро ); витребувати з користування ПП СВФ Агро зазначену земельну ділянку на його користь ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилавсяна те, що він є власником земельної ділянки площею 4,7200 га з кадастровим номером 6321882500:05:000:0023, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (далі - Кутьківська сільська рада), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 10 серпня 2005 року серії ЯБ № 211804, виданим на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації від 12 січня 2005 року № 5. Під час реалізації своїх прав власника земельної ділянки, а саме наміру укласти договір оренди землі, йому стало відомо, що ця земельна ділянка вже перебуває в оренді ПП СВФ Агро на підставі договору оренди землі від 15 січня 2014 року № 103, укладеного між ним та зазначеним підприємством. Участі в укладенні спірного договору він не брав, цей договір не підписував, що свідчить про грубе порушення норм Закону України Про оренду землі та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У зв`язку з цим просив позовні вимоги задовольнити.

ПП СВФ Агро заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на те, що твердження позивача, що він не підписував договору оренди землі не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в графі спірного договору Реквізити та підписи сторін міститься підпис ОСОБА_1 . Окрім того, цей договір виконується сторонами вже понад 4 роки. Факт існування договірних відносин між сторонами підтверджується довідкою про нарахування та виплату орендної плати, довіреністю позивача на реєстрацію речових прав на земельну ділянку та іншими доказами. За цей час ОСОБА_1 ні разу не заявляв, що він не підписував договір оренди. Отримання ним щороку орендної плати за договором оренди землі також свідчить про те, що позивач знав про укладення цього договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дворічанський районний суд Харківської області рішенням від 17 жовтня 2019 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір оренди землі від 15 січня 2014 року № 103, укладений між ОСОБА_1 та ПП СВФ Агро , щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,7200 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321882500:05:000:0023. Зобов`язав ПП СВФ Агро повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,7200 га, кадастровий номер 6321882500:05:000:0023. Стягнув з ПП СВФ Агро на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн та витрати, пов`язані із проведенням судово-технічної експертизи в розмірі 9 420 грн.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки зміна частини тексту, а саме першої та другої сторінки оспорюваного договору, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи документів від 16 вересня 2019 року № 12011 , без взаємної згоди сторін вказує на порушення прав позивача щодо вільного визначення умов договору, тим самим ставить під сумнів той факт, що волевиявлення ОСОБА_1 під час укладення договору було вільним і відповідає його внутрішній волі. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на цей час встановити, які саме початкові умови містив оспорюваний договір оренди земельної ділянки, неможливо, тому підпис ОСОБА_1 , який стоїть у договорі на підтвердження погодження сторонами його умов, не може свідчити, що його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний суд постановою від 15 січня 2020 року рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2019 року залишив без змін.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що, встановивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення спірного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним та застосування наслідків його недійсності. Посилання відповідача щодо отримання ОСОБА_1 орендної плати не є підставою вважати дійсним спірний договір оренди. Сам факт отримання позивачем коштів не свідчить про безумовне існування договірних відносин щодо оренди землі саме у такому вигляді, оскільки не виключає сплату коштів за фактичне використання землі.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У лютому 2020 року ПП СВФ Агро подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що він не підписував спірний договір оренди землі, при цьому позивач не змінював підстав заявлених позовних вимог. З огляду на предмет і підстави заявленого позову твердження позивача про те, що підпис у договорі оренди землі виконано не ним, з`ясування питання ідентифікації виконавця підпису в оспорюваному договорі має визначальне значення для встановлення обставин справи. Водночас місцевий суд призначив судову технічну експертизу договору оренди, а не почеркознавчу експертизу, що не відповідає заявленим позовним вимогам. При цьому у висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 16 вересня 2019 року № 12011 не встановлено, що ОСОБА_1 не підписував договір оренди землі. Суди попередніх інстанцій не врахували і того, що спірний договір виконувався обома сторонами вже понад чотири роки. Факт існування договірних відносин між позивачем та відповідачем підтверджується довідкою про нарахування та виплату орендної плати, довіреністю позивача на представництво його інтересів у державних органах щодо реєстрації договору оренди землі та іншими доказами. За цей час позивач ні разу не заявляв відповідачу, що не він підписував договір оренди. Отримання позивачем щороку орендної плати по договору оренди землі також свідчить про те, що позивач знав про укладання договору оренди землі. Також апеляційний суд не застосував постанову Верховного Суду України у справі від 25 грудня 2013 року № 6-94цс13 про визнання договору недійсним, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, де зроблено правовий висновок, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, суд не має правових підстав для задоволення позову. Водночас місцевий суд неправомірно застосував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 479/1049/16-ц (провадження 61-43242св18), оскільки в цій постанові Верховного Суду встановлено, що позивач не підписував договір оренди та було призначено саме почеркознавчу експертизу для встановлення факту не підпису договору оренди землі. Однак у цій справі почеркознавчої експертизи призначено не було та не проведено. Також апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 березня 2020 року справа № 618/151/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7200 га, кадастровий номер 6321882500:05:000:0023, яка розташована на території Кутьківської сільської ради, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 10 серпня 2005 року ЯБ № 211804 , виданим на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 12 січня 2005 року № 5.

15 січня 2014 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ПП СВФ Агро як орендарем був укладений договір оренди землі № 103, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,7200 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради.

15 січня 2014 року ОСОБА_1 та ПП СВФ Агро склали акт про визначення меж вказаної земельної ділянки площею 4,7200 га, у тому числі ріллі - 4,7200 га в натурі.

З висновку судово-технічної експертизи документів від 16 вересня 2019 року № 12011 встановлено, що друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження договору оренди землі від 15 січня 2014 року № 103, укладеному між ОСОБА_1 та ПП СВФ Агро , виконані на різних копіювально-розмножувальних пристроях, а саме: текст на першому аркуші - за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі Принтер , текст на другому аркуші - за допомогою аналогового копіювального апарату. Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані у різний час. У наданому на дослідження договорі перший аркуш піддавався заміні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки зміна частини тексту, а саме першої та другої сторінки оспорюваного договору, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи документів від 16 вересня 2019 року № 12011, без взаємної згоди сторін вказує на порушення прав позивача щодо вільного визначення умов договору, тим самим ставить під сумнів той факт, що волевиявлення ОСОБА_1 під час укладення договору було вільним і відповідає його внутрішній волі. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що підпис ОСОБА_1 , який стоїть у договорі на підтвердження погодження сторонами його умов, не може свідчити, що його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі

Такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим з огляду на таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував на не укладення спірного договору оренди землі.

Під час розгляду справи в місцевому суді була проведена судова-технічна експертиза документів, за результатами проведення якої встановлено, що друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження договору оренди землі від 15 січня 2014 року № 103, укладеному між ОСОБА_1 та ПП СВФ Агро , виконані на різних копіювально-розмножувальних пристроях, а саме: текст на першому аркуші - за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі Принтер , текст на другому аркуші - за допомогою аналогового копіювального апарату. Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані у різний час. У наданому на дослідження договорі перший аркуш піддавався заміні.

Водночас у висновку від 16 вересня 2019 року № 12011 не встановлено, коли саме заміна аркушів договору відбулася: до підписання чи після підписання позивачем оспорюваного договору, що є необхідною умовою для висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил частини третьої статті 203 та статті 215 ЦК України (недійсність всього правочину).

У зв`язку з цим посилання судів попередніх інстанцій на те, що заміна частини тексту спірного договору без взаємної згоди сторін, вказує на порушення права позивача щодо вільного визначення умов договору і тим самим ставить під сумнів той факт, що волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні договору оренди землі було вільним і не відповідало його внутрішній волі є припущенням.

При цьому позивач не довів факту не підписання ним оспорюваного правочину, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в судах попередніх інстанцій не заявив.

Зазначене дає підстави для висновку, що позивач не довів належними доказами (висновком почеркознавчої експертизи) заявлених вимог, зокрема відсутність волевиявлення орендодавця на укладення договору оренди землі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про недоведеність позовних вимог знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної та касаційної скарг ПП СВФ Агро сплатило 5 378,80 грн ( 2 305,20 + 3 073,60), тому ці витрати підлягають стягненню з позивача на його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми Агро задовольнити частково.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми Агро , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми Агро 5 378 (п`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн 80 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. А. Стрільчук