Постанова

від 21.10.2020 по справі 308/6318/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 308/6318/19

провадження № 61-22292св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Климпуша 9 , ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ужгородська міська рада, дочірнє підприємство Інтеграл-Буд товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Інтеграл , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Климпуша 9 (далі - ОСББ Климпуша 9 ) , ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до Ужгородської міської ради, дочірнього підприємства Інтеграл-Буд товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Інтеграл (далі - ДП Інтеграл-Буд ТОВ Фірма Інтеграл ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просили суд: визнати недійсним рішення IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 13 лютого 2009 року № 996 про затвердження ДП Інтеграл-Буд ТОВ Фірма Інтеграл земельної ділянки, площею 0,1778 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:002:0346; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441081 від 05 жовтня 2009 року, реєстраційний номер 020923500029, виданий Ужгородською міською радою ДП Інтеграл-Буд ТОВ Фірма Інтеграл на земельну ділянку, площею 0,1778 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:002:0346; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1778 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:002:0346, реєстраційний номер нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1776253921101, укладений між ДП Інтеграл-Буд ТОВ Фірма Інтеграл та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Рак О. І. у реєстрі за № 1416.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що між сторонами виник спір щодо меж земельної ділянки. Забудовник своїх обов`язків по передачі у власність ОСББ чи власникам квартир не виконав і сформував земельну ділянку площею 0,1778 га, яку у подальшому продав її двом фізичним особам.

Згідно з обмірами суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 , а також із урахуванням фактичного розташування багатоквартирного житлового будинку накладання на капітальну будівлю становить 0,0035 га, а на зелену зону (прибудинкова територія і проїзд загального користування) - 0,283 га .

ДП Інтеграл-Буд було про це обізнано і не заперечувало цього факту, однак необхідних дій для передачі спірної земельної ділянки ОСББ не вчинило. Крім того, при проведенні зміни цільового призначення земельної ділянки жодних погоджень із суміжними землекористувачами зроблено не було.

Згодом між ДП Інтеграл-Буд та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи наведене просив суд у порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав 1776253921101, кадастровий номер 2110100000:24:002:0346 та яка по 1/2 частині належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заборонити Ужгородській міській раді, в тому числі її посадовим особам та структурним підрозділам (відділам, управлінням, департаментам) надавати дозволи на проведення будівельних робіт або будь-які інші документи дозвільного характеру на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:24:002:0346, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині до вирішення спору по суті та набранням рішенням законної сили.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, оскільки позивачем не зазначені ризики, які б перешкоджали в подальшому виконанню судового рішення, та не обґрунтовано ризики та істотні труднощі щодо виконання рішення суду у разі його задоволення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Шпуганича В. П. в інтересах ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2019 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав 1776253921101, кадастровий номер 2110100000:24:002:0346, яка по 1/2 частині належить на підставі права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та заборонити Ужгородській міській раді, в тому числі її посадовим особам та структурним підрозділам (відділам, управлінням, департаментам) надавати дозволи на проведення будівельних робіт або будь-які інші документи дозвільного характеру на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:24:002:0346, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині, до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову та за умови ухвалення судового рішення на користь позивача виконати таке рішення буде складно або взагалі неможливо, адже під час розгляду справи по суті спірна земельна ділянка може бути будь-яким способом відчужена третім особам або проведена забудова на ній, що ставить під загрозу виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2020 рокузупинено касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відновлено касаційне провадження у вказаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права. Вказує, що апеляційним судом не проаналізовано фактичні способи виконання судового рішення у даній справі та не встановлено дійсних обставин, які б істотно ускладнювали чи унеможливлювали виконання можливого рішення суду про визнання недійсним рішення, державного акта та договору купівлі-продажу, або зумовили б неефективність судового захисту з огляду на обраний позивачами спосіб та зміст позовних вимог. Висновок апеляційного суду про існування спору щодо меж земельної ділянки також спростовується тим, що спірне рішення приймалося, державний акт видавався та предметом купівлі-продажу була земельна ділянка з присвоєним їй кадастровим номером, тобто сформована відповідно до закону як об`єкт речового права. При цьому правильність формування земельної ділянки як об 'єкта речового права позивачами не заперечується та не оспорюється. Також не враховано апеляційним судом і суті даного спору, відповідно до якого позивачі не заявляють та не захищають у визначений законом спосіб (визнання права, витребування, повернення) будь-які речові права на земельну ділянку, щодо якої апеляційний суд запровадив обмеження.

У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наміри відповідачів здійснити забудову належної їм земельної ділянки, змінити її цільове призначення або відчужити. Крім того, зроблений апеляційним судом висновок є справедливим для випадку, коли має місце майновий спір, що виник у зв 'язку з порушенням, невизнанням або запереченням прав на майно, яке у зв'язку з розглядом справи потребує певного обмеження до вирішення справи по суті. Проте, у даному спорі арешт землі та заборона видавати дозволи не співвідноситься з предметом спору, порушує справедливу рівновагу, у зв 'язку з чим забезпечення позову не відповідає умовам співвмірності із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, всупереч вимог статті 150 ЦПК України апеляційний суд не дотримався вимог щодо співмірності та наклав арешт на майно за відсутності визначених законом умов для застосування цього заходу забезпечення.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 від представника ОСОБА_1 - Шпуганича В. П. , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У червні 2019 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов 'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачі просили суд: визнати недійсним рішення органу місцевого самоврядування про затвердження відповідачу земельної ділянки; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що існує спір щодо меж земельної ділянки, оскільки забудовник своїх обов`язків по передачі у власність земельної ділянки ОСББ чи власникам квартир не виконав та навпаки сформував земельну ділянку площею 0,1778 га, яку в подальшому продав двом фізичним особам.

Зазначав, що згідно обмірів суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 , а також враховуючи фактичне розташування багатоквартирного житлового будинку, накладення на капітальну будівлю становить 0,0035 га, а на зелену зону (прибудинкова територія і проїзд загального користування) - 0,283 га.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Таким чином, встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів заявника від можливих недобросовісних дій щодо відчуження земельної ділянки або здійснення її забудови, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника, та, врахувавши, що спосіб забезпечення шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, апеляційний суд дійшов вірного висновку про необхідність забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відчужити земельну ділянку не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову у цьому спорі спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову, крім того, вжите забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам та не порушує прав учасників спору. Крім того, вказаний спір стосується саме меж спірної земельної ділянки.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович