Рішення

від 18.11.2020 по справі 127/18737/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/18737/20

Провадження № 2/127/3023/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Вінницький міський клінічний пологовий будинок №1 про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до КНП ВМКПБ №1 про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати. Позов мотивовано тим, що наказом КНП ВМКПБ №1 від 02.12.2019року № 108-к ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника медичного директора з поліклінічного розділу роботи, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці за № 8. Враховуючи конфлікт, між директором Комунального некомерційного підприємства Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1 та Позивачем, що існував тривалий час, а також систематичний тиск з боку директора Комунального підприємства та спонукання Позивача до звільнення, 31 липня 2020 року ОСОБА_1 підготовлено та подано заяву про звільнення останньої з займаної посади за згодою сторін з 03 серпня 2020 року. В той же день, тобто 31 липня 2020 року, відповідачем видано наказ N9 80-к, відповідно до якого прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 03 серпня 2020 року, за згодою сторін, відповідно до пункту першого статті 36 Кодексу законів про працю України. У зв`язку із негативними відносинами, що склались між позивачем та відповідачем, особливе загострення яких припало на 31 липня 2020 року, а також через емоціональний та моральний тиск зі сторони відповідача, що призвів до примусового написання заяви, ОСОБА_1 в той же день звернулась за медичною допомогою та була госпіталізована з діагнозом гіпертонічний криз . В подальшому, 03 серпня 2020 року відповідачем прийнято та підписано наказ № 180 Про скасування попереднього наказу відповідно до якого визнано таким, що не є реалізований наказ № 80-к від 31 липня 2020 р про звільнення ОСОБА_1 . З аналізу вказаного наказу вбачається наявність волевиявлення роботодавця по анулюванню домовленості про припинення трудових відносин із Позивачем за згодою сторін. Враховуючи перебування ОСОБА_1 на лікарняному та наявний наказ відповідача від 03 серпня 2020 року № 180 позивачем, подано 05 серпня 2020 року заяву, якою вона відкликала заяву від 31 липня 2020 року про звільнення за згодою сторін, оскільки остання була складена під час перебування в емоційно напруженому стані. Таку заяву прийнято та зареєстровано відповідачем 05 серпня 2020 року за N2184\01-10. Однак, незважаючи на наявність наказу від 03 серпня 2020 року № 180 та заяви позивача від 05 серпня 2020 року Відповідачем прийнято наказ № 186 від 13 серпня 2020 року Про скасування наказу № 180 від 03.08.2020р. та реалізацію наказу №80-к від 31.07.2020р. (далі - оскаржуваний наказ) відповідно до якого: - скасовано дію наказу № 180 від 03 серпня 2020 року; - реалізовано дію наказу № 80-к від 31 липня 2020; - звільнено заступника медичного директора з ППР ОСОБА_1 з 13 серпня 2020 року на підставі пункту першого частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України з поданою нею заявою. Відповідно до змісту заяви про звільнення від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 просила звільнити її з займаної посади за згодою сторін з 03 серпня 2020 року. Наказом № 80-к від 31 липня 2020 року прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 03 серпня 2020 року за згодою сторін, відповідно до пункту першого статті 36 Кодексу законів про працю України. Тобто, сторонами було чітко визначено, дату звільнення - 03 серпня 2020 року. Слід зазначити, що в зазначеному спорі повне анулювання згоди на звільнення відбулось 05 серпня 2020 року, про що свідчать: - наказ Відповідача від 03 серпня 2020 року № 180 Про скасування попереднього наказу відповідно до якого визнано таким, що не є реалізований наказ № 80-к від 31 липня 2020 р про звільнення ОСОБА_1 та - заява Позивача від 05 серпня 2020 року, якою вона відкликала заяву від 31 липня 2020 року про звільнення за згодою сторін, оскільки була подана під час перебування в емоційно-напруженому стані. Додатково слід звернути увагу суду, що заяву подано лише 05 серпня 2020 року у зв`язку із перебуванням на лікуванні з 31 липня 2020 по 12 серпня 2020, що фактично унеможливило подання її в день прийняття наказу № 180 від 03 серпня 2020 року. Після завершення лікування позивач приступила до виконання своїх обов`язків з 13 серпня 2020 року. Враховуючи, що заява від 31 серпня 2020 року позивачем написана внаслідок тиску з боку директора Комунального підприємства з метою спонукання Позивача до звільнення, відсутність факту звільнення у строк визначений сторонами, тобто 03 серпня 2020 року, а також наявність взаємного волевиявлення сторін щодо анулювання відповідної домовленості про звільнення, відповідач не мав законних підстав на прийняття 13 серпня 2019року наказу N9 186 Про скасування наказу № 180 від 03.08.2020р. та реалізацію наказу № 80-к від 31.07.2020р. . Пунктом 1 наказу прийнято рішення про скасування дії наказу № 180 від 03 серпня 2020 року Про скасування попереднього наказу . З аналізу вказаного пункту вбачається, що Відповідач відкликає згоду роботодавця на анулювання домовленості про звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. В свою чергу, пунктом 2 оскаржуваного наказу прийнято рішення про реалізацію наказу № 80-к від 31 серпня 2020 року, відповідно до якого прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 03 серпня 2020 року за згодою сторін, відповідно до пункту першого статті 36 Кодексу законів про працю України. Одночасно, пунктом 3 оскаржуваного наказу ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України з 13 серпня 2020 року. Тобто, не зважаючи на те, що Позивача звільнено на підставі пункту 1частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, звільнення фактично відбулось з ініціативи роботодавця, без взаємної згоди сторін, оскільки будь-яких домовленостей (як письмових, так і усних) щодо подальшого звільнення між Позивачем та Відповідачем - не існувало. Просить скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1 від 13 серпня 2020 року № 186 Про скасування наказу N2 180 від 03.08.2020р. та реалізацію наказу №80-к від 31.07.2020р. . Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника медичного директора з поліклінічного розділу роботи Комунального некомерційного підприємства Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1 або на рівнозначній посаді, що займала до звільнення з роботи. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (без урахування відповідних зборів та обов`язкових платежів) за час вимушеного прогулу. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника медичного директора з поліклінічного розділу роботи Комунального некомерційного підприємства Вінницький міський клінічний пологовий будинок N91 з 13 серпня 2020 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Ухвалою суду від 01.09.2020року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом КНП ВМКПБ №1 від 02.12.2019року № 108-к ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника медичного директора з поліклінічного розділу роботи, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці за № 8.

31.07.2020 року ОСОБА_1 власноручно підготувала письмову заяву, в якій просила звільнити її із займаної посади за згодою сторін з 03.08.2020року.

31 липня 2020 року, відповідачем видано наказ N 80-к, відповідно до якого прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади з 03 серпня 2020 року, за згодою сторін, відповідно до пункту першого статті 36 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, відбулась домовленість між сторонами, тобто одночасне волевиявлення роботодавця і працівника про звільнення останнього, що повністю узгоджується з п.1 ст. 36 КЗпП та правовою позицією, викладеною в Постанові ВС від 31.10.19 (КАС) у справі №1340/6082/18.

Крім того, доказом одночасного волевиявлення роботодавця є віза керівника на заяві ОСОБА_1 та її реєстрація, які виконані тим же числом, тобто 31 липня 2020 року.

В телефонному режимі 02.08.2020року ОСОБА_1 повідомила про її тимчасову непрацездатність з 31.07.2020року.

З метою недопущення порушень трудового законодавства та прав ОСОБА_1 , пов`язаних із звільненням останньої під час перебування на лікарняному 03.08.2020р. було видано наказ №180, відповідно до якого визнано нереалізованим, тобто відтермінованим до одужання ОСОБА_1 наказ №8о від 31.07.2020р. та встановлено факт відсутності останньої на робочому місці з 31.07.2020р. через тимчасову непрацездатність.

Після одужання ОСОБА_1 13.08.2020 р. було видано наказ №186, яким було скасовано дію наказу 180 від 03.08.2020 р., тобто скасовано відтермінування виконання наказу від 31.07.2020 р., реалізовано його дію, звільнено ОСОБА_1 з виплатою компенсації за невикористану відпустку.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Положеннями КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняти відкликання працівником своєї заяви про звільнення, якщо була досягнута домовленість про звільнення за угодою сторін.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992року Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Тобто, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди є підстава припинення трудового договору та строк з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення з підстав передбачених пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія -це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.

Отже, припинення трудового договору за угодою сторін відрізняється від розірвання такого договору з ініціативи працівника або адміністрації насамперед волевиявленням обох сторін та домовленістю про його припинення.

Згоди КНП Вінницького міського клінічного пологового будинку №1 на анулювання такої домовленості сторін не було.

Посилання позивача на те, що заява про звільнення була написана нею під впливом психічного тиску з боку керівника не відповідають дійсності.

Заява позивача написана нею власноручно, містить дату її складання - 31.07.2020, підпис позивачки, підставу для звільнення - угода сторін та дату звільнення - 03.08.2020, а також була прийнята відповідачем, про що свідчить резолюція, тобто сторони досягли домовленості про дату та підстави припинення трудового договору.

Доказів здійснення на позивачку відповідачем тиску, погроз, примушування до написання заяви про звільнення суду не надано. До правоохоронних органів із цього приводу позивачка також не зверталась.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду показали, що конфлікту, тим більше психологічного тиску, зі сторони керівництва на позивача не було, заяву про звільнення ОСОБА_1 написала добровільно.

Недоведеність обставин з приводу тиску і примушування до написання заяви про звільнення також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю узгоджується з позицією ВС України, викладеній в постанові від 19 вересня 2019 року у справі №813/4037/16.

Враховуючи викладене, та те, що позивачем не доведено жодним доказом про вчинення психологічного тиску зі сторони відповідача та згоди відповідача на анулювання домовленості сторін не було, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано вимоги законодавства щодо порядку звільнення ОСОБА_1 і підстав для її поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням відмови у задоволенні позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76-78, 81, 263-265, 273, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Вінницький міський клінічний пологовий будинок №1 про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.11.2020року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 .

Комунальне некомерційне підприємство Вінницький міський клінічний пологовий будинок №1, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 98, код ЄДРПОУ 05484445.

Суддя: