Рішення

від 11.11.2020 по справі 160/8930/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Справа № 160/8930/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Ткаченко Ю.А.

за участю:

представника позивача - Саліна С.В.

представника відповідача - Безбабної М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.06.2020 року №0000190402, відповідно до якого відмовлено у бюджетному відшкодуванні 2 666 667 грн. ПДВ та зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування ТОВ СМС ЕКО суми податку на додану вартість у розмірі 2 666 667 грн. ПДВ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ СМС ЕКО (далі - покупець), 31.05.2018 року уклало договір поставки №ТЕФФ 31/05/2018, з ТОВ ТЕФФ , (далі - постачальник). Відповідно до п.1.1 Договору поставки № ТЕФФ 31/05/2018 (далі - Договір), постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця промислове обладнання, а також виконати роботи по монтажу обладнання та пусконалагоджувальні роботи обладнання на майданчику покупця за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Акціонерна, 1, а покупець зобов`язується оплачувати та приймати обладнання та виконані роботи на умовах Договору. Так, відповідно до додатку № 1 (Специфікація поставки № 1) від 31.05.2018 року до Договору поставки постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити: пальник ПВГ(а)-3500 номінальною потужністю 10.0 МВт - 2 шт.; камеру змішування - 2 шт.; газохід - 4 шт.; бункер приймача-вивантаження - 1 шт. загальною вартістю з ПДВ 16 000 000 грн. Відповідно до видаткової накладної № 171 від 01.08.2018 року ТОВ СМС ЕКО отримало обладнання на загальну суму 16 000 000 грн. від ТОВ ТЕФФ відповідно до Договору №ТЕФФ 31/05/2018 від 31.05.2018 року. Вартість обладнання було сплачено повністю відповідно до платіжного доручення №12808_18 від 13.11.2018 р. та платіжного доручення №12388_78 від 16.08.2018 р.

16.08.2018 року, ТОВ ТЕФФ сформував та направив до реєстрації податкову накладну № 12 та 01.11.2018 року податкову накладну №3. У своїй податковій декларації за 2020 рік ТОВ СМС ЕКО відобразило вказану суму ПДВ до бюджетного відшкодування та подало декларацію до належного органу ДПС разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника. 20.05.2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виписало акт Про результати камеральної перевірки ТОВ СМС ЕКО та встановило порушення вимог п.п.200.4, 200.12 ст.200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 та відсутність права на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у розмірі 2 666 667 грн. 04.06.2020 року ТОВ СМС ЕКО отримало податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 року №0000190402, відповідно до якого відмовлено у бюджетному відшкодуванні 2 666 667 грн. ПДВ. Позивач вважає таке податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року відкрито провадження по даній справі та призначено її до розгляду у підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю з викладених у ньому підстав, та з урахуванням відповіді на відзив. Представник позивача також зазначив, що відповідач не вказує, які саме методологічні порушення не усунені на момент розгляду спору, а тому усунути їх не має можливості. Також відсутній взаємозв`язок між сумою розрахунку, яку здійснив позивач, подавши заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, та допущеними методологічними помилками, та яким чином вони вплинули на визначення суми бюджетного відшкодування. Отже вважає, що позивача протиправно позбавили права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідач у відзиві та у додаткових поясненнях на позов, а його представник в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнали та зазначили, що перевіркою встановлено методологічні порушення при заповненні ТОВ СМС ЕКО (код ЄДРПОУ 39948203) податкової звітності з ПДВ починаючи з серпня 2018 року, які призвели до неправомірного визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за березень 2020 року. При визначенні податкових наслідків господарських операцій ТОВ CMC ЕКО ділова мета зазначених операцій є невиправданою, оскільки є перевага податкової мети (отримання відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість) над комерційною метою. Крім того, на дату складання акту камеральної перевірки (20.05.2020 р.) податковий борг ТОВ CMC ЕКО складає 9 332,65 грн. по наступним платежам: нарахування єдиного внеску (єдин, внес, нарах, робот, на суми: зароб. плати, винаг. за догов, цпх, доп. по тимчас. непр, код бюджетної класифікації - 71010000). Тому, відповідно до вимог пункту 200.12 статті 200 ПК України, у позивача відсутнє право на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображеної у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за березень 2020 року у сумі 2 666 667 грн.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 року №0000190402 у порядку, встановленому статтею 56 Кодексу. Так, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи. На підставі вищевикладеного, управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що спірне податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 р. №0000190402 правомірне та відповідає нормам чинного законодавства, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ СМС ЕКО подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізьке Південне управління, Криворізька Південна ДПІ (Металургійний район м.Кривий Ріг) податкову декларацію з ПДВ за березень 2020 року (від 14.04.2020 р. вх.№ 9080308342), у якій заявлено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 2 666 667 грн.

Відповідно до Додатку 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування , поданого ТОВ СМС ЕКО у складі податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року, періодами виникнення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню, є серпень та листопад 2018 року.

Причиною виникнення від`ємного значення у зазначених періодах є придбання товарів, робіт (послуг), а саме: камера змішування, газохід, бункер приймання-вивантаження, пальник ПВГ(а)- 3500 номінальною потужністю 10.0 МВт, інше, (рядок 10 декларацій з ПДВ).

За результатами камеральної перевірки декларації з ПДВ за березень 2020 року (податкова декларація з ПДВ від 14.04.2020 року № 9080308342) встановлено, що в порушення ТОВ CMC ЕКО (код ЄДРПОУ 39948203) Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 з урахуванням наказу Міністерства фінансів України від 23.03.2018 року №381 Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 (далі - Порядок №21) та пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме: не вірно відображено період та суму від`ємного значення по декларації за серпень 2018 року в розмірі 500 167 грн., яке в свою чергу формує заявлену суму до бюджетного відшкодування по податковій декларації за березень 2020 року.

Дане порушення вплинуло на недостовірне заповнення Додатку 2 до Декларації з податку на додану вартість починаючи з серпня 2018 р., а саме: не відповідність даних у визначенні звітних (податкових) періодів, у яких виникло від`ємне значення та Додатку 2 і Додатку 3 (ДЗ) до Декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року.

За наслідками висновків даного акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 04.06.2020 року №0000190402, відповідно до якого відмовлено у бюджетному відшкодуванні ТОВ CMC ЕКО у розмірі 2 666 667 грн. ПДВ.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Види перевірок контролюючих органів, порядок та підстави для їх проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В свою чергу, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, за змістом положення пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст.1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інше).

Так, для підтвердження господарських операцій з ТОВ СМС ЕКО за серпень та листопад 2018 року, позивачем надано суду первинні документи, які містяться в матеріалах справи.

Надані позивачем документи є первинними документами в розумінні вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та у своїй сукупності підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам.

У відповіді на відзив позивач також зазначив, що основними видами діяльності ТОВ СМС ЕКО є: 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів (основний); 02.20 Лісозаготівлі; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 23.51 Виробництво цементу; 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Майже постійно товариство надавало роботи 16 особам, загальний фонд оплати труда 171 529 грн. Крім того, підприємство оформило кредит у 2018 році на придбання вказано вище обладнання, відсутність прибутку пов`язано саме з частковим погашенням кредиту. Підприємство має в оренді складські приміщення та офіс. Вказане обладнання придбавалось з метою сушіння піску, цементу, вапна, матеріалів, які використовуються у виробленні паливних полетів, отже повністю відповідає меті створення товариства, та необхідне для ведення господарської діяльності ТОВ СМС ЕКО . Комерційна мета укладених договорів - отримання обладнання для ведення господарської діяльності з метою отримання прибутку. У відповідача відсутні підстави вважати придбання обладнання не за комерційною метою.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до доктрини Ділова мета (business purpose) та Реальність господарської операції діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax…).

Таким чином, зважаючи на викладене, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що ТОВ СМС ЕКО не здійснюється господарська діяльність.

Щодо правомірності встановлення відсутності у ТОВ СМС ЕКО права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 666 667 грн., заявленого в декларації з ПДВ за серпень та листопад 2018 року варто зазначити наступне.

Як вбачається з пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2. статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Разом з тим, згідно з підпунктом б пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

У той же час, пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10. статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Відповідно до пункту 200.9 статті 200 ПК України Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики .

Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за №159/28289 затверджено Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі Порядок №21).

Відповідно до п.1, п.2 розділу III Порядку №21, декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.

Пунктом 6 розділу III Порядку №21 визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно з п. 10. Розділу III Порядку №21 додатками до декларації є:

1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) (додаток 3).

Як вбачається зі змісту підпункту 4 пункту 5 розділу V (Порядок заповнення податкової декларації) Порядку №21, платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 201.3 статті 201 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм слідує, що від`ємне значення з податку на додану вартість, яке виникло у позивача у березні 2020 року, виникло та сформовано відповідно до положень статті 200 ПК України, як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування - отримання суми від`ємного значення на рахунок у банку, виникло у ТОВ СМС ЕКО на підставі пунктів 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 ПК України, якими встановлено математичне (арифметичне) визначення такого від`ємного значення.

Суд звертає увагу, що за результатами проведення камеральної перевірки позивача відповідачем встановлено не арифметичну або методологічну помилки, а констатовано відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування на рахунок у банку в сумі 2666667 грн., зазначене ТОВ СМС ЕКО у податковій декларації з ПДВ за березень 2020 року.

Але податковий орган не вказує, які саме методологічні порушення не усунені на момент розгляду спору, а тому усунути їх не має можливості. Також відсутній взаємозв`язок між сумою розрахунку, яку здійснив позивач, подавши заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, та допущеними методологічними помилками, та яким чином вони вплинули на визначення суми бюджетного відшкодування.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права щодо визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.06.2020 року №0000190402, відповідно до якого відмовлено у бюджетному відшкодуванні 2 666 667 грн. ПДВ та зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування ТОВ СМС ЕКО суми податку на додану вартість у розмірі 2 666 667 грн. ПДВ., суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 року №0000190402, як найбільш ефективний спосіб захисту, що повинен забезпечити поновлення порушеного права позивача, цей спосіб є адекватним наявним обставинам.

Тому суд відмовляє позивачу в задоволенні решти зазначених вище позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування ТОВ СМС ЕКО суми податку на додану вартість у розмірі 2 666 667 грн. ПДВ.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 21 020 грн. підлягає поверненню позивачу, згідно з ч.1 ст.139 КАС України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000190402 від 04.06.2020 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО (вул.Криворіжсталі, б.5, оф.13/1, м.Кривий Ріг, 50005, код ЄДРПОУ 39948203) судовий витрати по справі у розмірі 21 020 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 20.11.2020 року.

Суддя К.С. Кучма