Постанова

від 12.05.2021 по справі 160/8930/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2021 року справа № 160/8930/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 160/8930/20 (суддя Кучма К.С., повний текст рішення складено 20.11.2020р.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО (далі позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач) від 04.06.2020 року № 0000190402 , яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, та зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних для відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 2 666 667 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позовні вимоги позивача було задоволено частково. Так, суд визнав протиправним та скасував оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 року № 0000190402. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

З рішенням суду першої інстанції не погодились як позивач, так і відповідач, ними були подані апеляційні скарги.

Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його вимог. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року в оскарженій частині та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи позивача зводяться до того, що, передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДПС в Реєстрі інформації про її узгодження. Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини протиправності податкового повідомлення-рішення про відмову позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, слід вважати, що задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних для відшкодування позивачем заявленої суми ПДВ є єдиним за своєю суттю способом відновлення порушених прав останнього.

В свою чергу, відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі в частині задоволених позовних вимог.

Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом було порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування рішення в оскарженій частині. Звертає увагу, що перевіркою встановлено методологічні порушення при заповненні ТОВ «СМС ЕКО» (код ЄДРПОУ 39948203) податкової звітності з ПДВ, починаючи з серпня 2018 року, які призвели до неправомірного визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за березень 2020 року. При визначенні податкових наслідків господарських операцій ТОВ « CMC ЕКО» ділова мета зазначених операцій є невиправданою, оскільки є перевага податкової мети (отримання відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість) над комерційною метою. Крім того, на дату складання акту камеральної перевірки (20.05.2020 р.) податковий борг ТОВ « CMC ЕКО» складає 9 332,65 грн. по нарахуванню єдиного внеску. Тому, відповідно до вимог пункту 200.12 статті 200 ПК України, у позивача відсутнє право на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображеної у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за березень 2020 року у сумі 2 666 667грн.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що суд повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. Просить відмовити у задоволенні скарги відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні прохав суд задовольнити його апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати в оскарженій частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Представник відповідача просив задовольнити скаргу відповідача, а скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволенні скарги відповідача слід відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «СМС ЕКО» подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізьке Південне управління, Криворізька Південна ДПІ (Металургійний район м.Кривий Ріг) податкову декларацію з ПДВ за березень 2020 року (від 14.04.2020 р. вх.№ 9080308342), у якій заявлено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 2 666 667 грн.

Відповідно до Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» , поданого ТОВ «СМС ЕКО» у складі податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року, періодами виникнення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню, є серпень та листопад 2018 року.

Причиною виникнення від`ємного значення у зазначених періодах є придбання товарів, робіт (послуг), а саме: камера змішування, газохід, бункер приймання-вивантаження, пальник ПВГ(а)- 3500 номінальною потужністю 10.0 МВт, інше, (рядок 10 декларацій з ПДВ).

За результатами камеральної перевірки декларації з ПДВ за березень 2020 року (податкова декларація з ПДВ від 14.04.2020 року № 9080308342) встановлено, що ТОВ « CMC ЕКО» порушено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 з урахуванням наказу Міністерства фінансів України від 23.03.2018 року №381 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21» (далі - Порядок №21) та пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме: не вірно відображено період та суму від`ємного значення по декларації за серпень 2018 року в розмірі 500 167 грн., яке в свою чергу формує заявлену суму до бюджетного відшкодування по податковій декларації за березень 2020 року.

Дане порушення вплинуло на недостовірне заповнення Додатку 2 до Декларації з податку на додану вартість, починаючи з серпня 2018 р., а саме: не відповідність даних у визначенні звітних (податкових) періодів, у яких виникло від`ємне значення та Додатку 2 і Додатку 3 (ДЗ) до Декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року. Крім того, в акті перевірки зазначено, що основною причиною заявленої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації за березень 2020 року, є придбання ТМЦ від ТОВ ТЕФФ на митній території України. При визначенні податкових наслідків вказаних господарських операцій ТОВ « CMC ЕКО» ділова мета зазначених операцій є невиправданою, оскільки є перевага податкової мети (отримання відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість) над комерційною метою.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 04.06.2020 року №0000190402, відповідно до якого відмовлено у бюджетному відшкодуванні ТОВ « CMC ЕКО» у розмірі 2 666 667 грн. ПДВ.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Суд першої інстанції, частково задовольнив позовні вимоги. Скасовуючи оскаржене позивачем рішення відповідача, суд вказав на безпідставність його прийняття відповідачем. Від`ємне значення з податку на додану вартість, яке виникло у позивача у березні 2020 року, сформовано відповідно до положень статті 200 ПК України, як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. Позивачем спростовано висновки акту перевірки про допущення порушень вимог податкового законодавства, та допущення методологічних помилок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, за змістом положення пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст.1 цього Закону №996-ХIV, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Основними видами діяльності ТОВ «СМС ЕКО» є: 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів (основний); 02.20 Лісозаготівлі; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 23.51 Виробництво цементу; 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

31.05.2018 року позивач (Покупець) уклав з ТОВ ТЕФФ (Постачальник) договір поставки № 31/05/2018, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю промислове обладнання, виконати роботи з монтажу та пусконалагоджувальні роботи обладнання на майданчику за адресою : м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1 (а.с.7-8).

15.08.2018 року ТОВ СМС ЕКО було оформлено (а.с. 79-81) та отримано кредитні кошти саме з метою придбання обладнання: камери змішування, газоходу, бункеру приймання-вивантаження та пальника ПВГ(а)- 3500.

В листопаді 2018року виписано видаткову накладну на обладнання (а.с. 10), позивачем платіжним дорученням оплачено вартість придбаного обладнання за договором поставки (а.с. 11), постачальником оформлені податкові накладні за фактом поставки обладнання: камери змішування, газоходу, бункеру приймання-вивантаження та пальника ПВГ(а) - 3500 (а.с.12,13).

Позивач у своїх письмових поясненнях зазначав, що обладнання придбавалось з метою сушіння піску, цементу, вапна, матеріалів, які використовуються у виробленні паливних полетів, що повністю відповідає меті створення товариства, та необхідне для ведення господарської діяльності ТОВ «СМС ЕКО» . Комерційна мета укладених договорів - отримання обладнання для ведення господарської діяльності з метою отримання прибутку. У відповідача відсутні підстави вважати придбання обладнання не за комерційною метою.

Надані позивачем документи є первинними документами в розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у своїй сукупності підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2. статті 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Разом з тим, згідно з підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

У той же час, пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10. статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Відповідно до пункту 200.9 статті 200 ПК України «Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики» .

Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за №159/28289 затверджено Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі Порядок №21).

Відповідно до п.1, п.2 розділу III Порядку №21, декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.

Пунктом 6 розділу III Порядку №21 визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно з п. 10. Розділу III Порядку №21 додатками до декларації є:

1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) (додаток 3).

Як вбачається зі змісту підпункту 4 пункту 5 розділу V (Порядок заповнення податкової декларації) Порядку №21, платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 201.3 статті 201 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Від`ємне значення з податку на додану вартість у позивача у березні 2020 року виникло та сформовано відповідно до положень статті 200 ПК України, як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За результатами проведення камеральної перевірки позивача відповідачем встановлено не арифметичну або методологічну помилки, а констатовано відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування на рахунок у банку в сумі 2 666 667 грн., зазначене у податковій декларації з ПДВ за березень 2020 року.

У акті перевірки не наведено які саме методологічні помилки допущені платником податку. Не можливо із акту перевірки відслідкувати взаємозв`язок між сумою розрахунку, яку здійснив позивач, подавши заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, та допущеними методологічними помилками, яким чином вони вплинули на визначення суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом не доведено яким чином некоректне заповнення графи у додатку до декларації призводить до неможливості здійснення податкового контролю , метою якого є контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. Відтак, наявність арифметичних чи методологічних помилок в податковій декларації , саме по собі, не може слугувати підставою, за якою платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Стосовно доводів відповідача в апеляційній скарзі про існування податкового боргу у платника податків, що є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

В матеріалах справи відсутні докази існування у позивача податкового боргу у сумі 9 332,65 грн. по нарахуванню єдиного внеску, про що в апеляційній скарзі зазначає відповідач.

Відповідно до п.п. 200.12 ст. 200 ПК України, у разі наявності у платника податку податкового боргу, бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Тобто, навіть за умови наявності у позивача податкового боргу, про що стверджує відповідач, відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу, проте це не є підставою стверджувати про відсутність взагалі права на відшкодування заявленої платником до відшкодування суми ПДВ.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції в оскарженій частині рішення суду.

В той же час, суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування ТОВ «СМС ЕКО» суми податку на додану вартість у розмірі 2 666 667 грн. ПДВ. При цьому, суд вказав, що найбільш ефективний спосіб захисту, що повинен забезпечити поновлення порушеного права позивача, є саме скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, і саме цей спосіб є адекватним наявним обставинам.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.

Згідно з пп. 200.7.1, п. 200.7 ст. 200 ПК України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пп. 200.7.2, п. 200.7 ст. 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.12. ст. 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Таким чином, необхідною передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДПС в Реєстрі інформації про її узгодження. Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини протиправності податкового повідомлення-рішення про відмову позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, слід вважати, що задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних для відшкодування позивачем заявленої суми ПДВ є належним за своєю суттю способом відновлення порушених прав останнього.

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача має бути задоволена, а в задоволенні скарги відповідача слід відмовити.

Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, п.3 ч.1 ст. 317, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО - задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 160/8930/20 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО про зобов`язання вчинити певні дії та прийняти нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО суми податку на додану вартість у розмірі 2 666 667,00 грн.

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 160/8930/20 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМС ЕКО (ЄДРПОУ 39948203) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 3 153,00 грн. (три тисячі сто п`ятдесят три гривні 0 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 12.05.2021.

Повний текст постанови складено 21.05.2021року.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак