Рішення

від 20.11.2020 по справі 420/4538/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4538/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0004880501, №0004920501 та №0004930501 від 07.02.2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №586/15-32-05-01/33647722 від 13.12.2019 року Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року , а тому вони є протиправними та такими, що підлягаю скасуванню, оскільки з боку ТОВ Електроеталон відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності зі своїми контрагентами.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Електроеталон до Головного управління ДПС в Одеській області, було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 29.07.2020 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

26.10.2020 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання 09.11.2020 року не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження. При цьому позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління ДПС в Одеській області до судового засідання 09.11.2020 року також не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, будь-яких клопотань до суду не надав.

При цьому відповідачем був наданий відзив на адміністративний позов (т.3 а.с.147-154), з якого вбачається, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Товариством з обмеженою відповідальністю Електроеталон в свою чергу до суду було подано відповідь на відзив Головного управління ДПС в Одеській області (т.3 а.с.173-178), в якої позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог та просить відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві. ТОВ Електроеталон також зазначає про документальне підтвердження ним реальності та фактичності здійснення всіх господарських операцій зі своїми контрагентами-постачальниками протягом часу здійснення таких операцій з 01.01.2016 року до 31.12.2018 року .

Заперечень на відповідь на відзив контролюючим органом до суду надано не було.

Згідно із ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, наданнями сторонами заяв по суті справи та письмових пояснень, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглядати в подальшому справу в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

При прийнятті зазначеного рішення судом також було враховано, що 02.07.2020 року, 29.07.2020 року, 21.09.2020 року та 26.10.2020 року у справі були проведені підготовчі та судові засідання, в яких представники позивача та відповідача приймали участь, надавали пояснення, у тому числі письмові, відзив на адміністративний позов (т.3 а.с.147-154), відповідь на відзив (т.3 а.с.173-178), додаткові письмові докази (т. 3 а.с. 156-166, 180-192, 193-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 11-22, 40-81) та викладали свої правові позиції щодо спірних правовідносин.

Судом за час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Електроеталон зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.09.2005 року за №1 554 102 0000 000864.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: електромонтажні роботи; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; установлення та монтаж машин і устаткування; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (т.1 а.с.128-134).

Товариство з обмеженою відповідальністю Електроеталон має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 22.08.2018 року №49-Л на право здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (т. 1 а.с. 136-138) та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №200130244 (т.1 а.с.135).

В період з 25.11.2019 року по 06.12.2019 року на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 12.11.2019 року №1622 (т. 1 а.с. 122), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, направлень на перевірку від 22.11.2019 року №1765/05-01 по №1771/05-01 посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було проведено планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №586/15-32-05-01/33647722 від 13.12.2019 року (т. 1 а.с. 47-106), у висновках якого зазначено про порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5, п. 6, п. 7 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1 182 374, 00 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік - 335 524, 00 грн.; за 2017 рік - 387 996,00 грн.; за 2018 рік - 458 854,00 грн.

- п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України через неподання до контролюючого органу звіту про фінансові результати (Форма №2) за 2017 рік та 2018 рік, податкової звітності з податку на прибуток за 2018 рік;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість у сумі 1 267 789,00 грн., в т.ч. квітень 2016 року - 149 524 грн. (умовно), травень 2016 року - 3 139,00 грн. (умовно), червень 2016 року - 72 586,00 грн. (умовно), липень 2016 року - 35 258,00 грн. (умовно), серпень 2016 року - 12 439,00 грн. (умовно), вересень 2016 року - 42 963,00 грн. (умовно), листопад 2016 року - 45 556,00 грн., грудень 2016 року - 8 480,00 грн., лютий 2017 року - 2 860,00 грн., липень 2017 року - 110 064,00 грн., листопад 2017 року - 27 434,00 грн., грудень 2017 року - 147 696,00 грн., лютий 2018 року - 5 235,00 грн., березень 2018 року - 8 303,00 грн., квітень 2018 року - 11 609,00 грн., травень 2018 року - 10 262,00 грн., червень 2018 року - 7 935,00 грн., липень 2018 року - 233842,00 грн., вересень 2018 року - 264 576,00 грн., жовтень 2018 року - 42 362,00 грн., листопад 2018 року - 11 580,00 грн., грудень 2018 року - 14 086,00 грн., та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) та задекларована по рядку 21 Декларації в сумі 44 480,00 грн. по податковій декларацій за грудень 2018 року.

За результатами вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (далі - ППР):

- за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України - ППР №0004880501 від 07.02.2020 року (т. 1 а.с. 44), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 477 968,00 грн. в тому числі: за податковим зобов`язанням - 1 182 374,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 295 594,00 грн.;

- за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України - ППР №0004920501 від 07.02.2020 року (т. 1 а.с. 45), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 189 850,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 951, 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 237 970,00 грн., а також ППР №0004930501 від 07.02.2020 року (т. 1 а.с. 46), яким позивачу було визначено суму завищення від ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі - 44 480,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому судом під час розгляду адміністративної справи №420/4538/20 було встановлено, що зазначені в акті перевірки №586/15-32-05-01/33647722 від 13.12.2019 року порушення були визначені контролюючим органом товариству з обмеженою відповідальністю Електроеталон через здійснення позивачем господарськіх відносини з контрагентами-постачальниками: ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Укрбуд-Холдинг , ТОВ ТК Центр-Холдинг , ТОВ Олстар Інвестмент , ТОВ Дектрейл ЛТД , ТОВ Солтан , ТОВ Редейл ЛТД , ТОВ Будівельно-монтажне управління МП-423 , ТОВ Ванілон , ТОВ Термінал 99 , ТОВ Альмеро , ТОВ Енргосвіт-Т , ФОП ОСОБА_1 , які продавали позивачу товари, надавали послуги та виконували роботи для здійснення ним власної господарської діяльності з торгівлі електротоварами та виконання електромонтажних робіт.

Водночас, як також встановлено судом під час розгляду справи, до податкових-повідомлень рішень податковим органом не було включено податкові зобов`язання, визначені по господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс за період з квітня 2016 року по листопад 2016 року, через сплив строку давності визначення грошових зобовязань, встановленого Податкового кодексу України (1095 днів).

Заслухавши пояснення учасників справи, доводи та заперечення представників сторін у підготовчих та судових засіданнях, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

В силу п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2).

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту а пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами пункту 200.4 б розділу V ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як було встановлено судом, позивачем для здійснення власної господарської діяльності, пов`язаної з виконанням підрядних електромонтажних робіт (на користь підприємств або державних установ - замовників таких робіт) придбавались у контрагентів-постачальників ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Укрбуд-Холдинг , ТОВ ТК Центр-Холдинг , ТОВ Олстар Інвестмент , ТОВ Дектрейл ЛТД , ТОВ Солтан , ТОВ Редейл ЛТД , ТОВ БМУ-423 , ТОВ Ванілон , ТОВ Термінал 99 , ТОВ Альмеро , ТОВ Енргосвіт-Т , ФОП ОСОБА_1 відповідні товари, роботи та послуги.

Факт отримання товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ Електроеталон у вищезазначених контрагентів товарів, робіт та послуг підтверджуються наданими до суду належними чином оформленими та підписаними сторонами документами: договорами та додатковими угодами до них, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжними дорученнями про оплату товарів та послуг, виписками з банківських рахунків, довідками про вартість виконаних робіт та витрат, актами приймання виконання будівельних робіт, локальними кошторисами на будівельні роботи, договірними цінами, товарно-транспортними накладним (т. 1 а.с. 150-250, т. 2 а.с. 1-132, т. 6 а.с. 15-22).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, Головне управління ДПС в Одеській області вищезазначені операції вважає нереальним та такими, що здійсненні з метою формування штучного податкового кредиту та збільшення податкових витрат, з огляду на узагальнену податкову інформацію щодо контрагентів позивача.

Зазначені висновки відповідачем зроблені з огляду на наступне:

- встановлення з баз даних відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів та основних засобів (власних чи орендованих), необхідних для виконання ними договорів;

- встановлення з баз даних (архів електронної звітності - ЄРПН, ІС Податковий блок не придбавання контрагентами позивача товару, що був реалізований на користь позивача;

- ненадання позивачем первинних документів на підтвердження його господарських взаємовідносин з контрагентами, зокрема товарно-транспортної накладних на перевезення продукції, та сертифікатів якості електротехнічної продукції;

- наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 року у кримінальній справі №757/24218/17-к, винесеного за результатами розгляду кримінального провадження №42017000000001229 відносно контрагентів позивача ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл Плюс .

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так згідно витягів з ЄДРПОУ контрагенти позивача були зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ Електроеталон в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридичні особи; перебували на обліку в податковому органі та були платниками ПДВ.

Крім того, відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД, підприємства могли поставляти товар та надавати послуги позивачу, які визначені у наданих до суду первинних документах, що не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.

У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДРПОУ не вносилось.

В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов немає жодних посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість у контрагентів позивача на момент укладання чи виконання ними договорів були скасовані чи визнанні недійсними за рішенням суду. Не зазначено таких фактів представником контролюючого органу і під час судових засідань.

Посилання відповідача в акті перевірки щодо скасування у контрагентів позивача свідоцтв платника податку на додану вартість у календарному періоді, який виходить за межі часового проміжку взаємовідносин ТОВ Електроеталон із зазначеними підприємствами, суд до уваги не приймає та вважає їх не обґрунтованими та такими що не впливають на результат розгляду даної адміністративної справи.

Щодо посилання відповідача на наявність податкової інформації (т. 6 а.с. 40-81), одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної податкової служби, суд зазначає, що наявність такої інформації, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.

Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо реальності, а тому законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари або послуги не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов`язань цього платника) лише податкової інформації не є належним способом діяльності суб`єкта владних повноважень позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів та робіт (послуг) позивачу його контрагентами не перевіряли, системний аналіз фінансово-господарських документів не робився.

Крім того суд зауважує, що за умови перевірки контрагентів-постачальників підприємств лише на підставі даних Податкового блоку неможливо отримати повну та достовірну інформацію про всі господарські операції, оскільки товар може придбаватись такими контрагентами не у платників ПДВ, також такий товар міг придбаватися підприємствами-контрагентами в інші періоди, які не увійшли до перевірки, або бути у залишках у цих суб`єктів господарювання.

Також суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи жодних належних та допустимих доказів відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів суду не надано. Також представником відповідача не спростовано того, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та формування витрат підприємства в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних контрагента, або третіх осіб) здійснюється поставка товарів або послуг (робіт) постачальником.

Крім того суд зазначає, що чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення певних господарських операцій.

Відсутність основних фондів, на думку суду, також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента - здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

Крім того, щодо виконання контрагентами позивача ТОВ Укрбуд-Холдинг , ТОВ Олстар Інвестмент , ТОВ Солтан , ТОВ БМУ-423 робіт за договорами підрядів, суд зазначає наступне.

Так згідно ст. 838 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому представником відповідача не спростовано того, що укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (виконання робіт, надання послуг), а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Крім того суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ Електроеталон , а також про відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування витрат у бухгалтерському та податковому обліку, а також податкового кредиту з податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про податок на додану вартість" стало не передбачуваним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідачем за весь час розгляду справи до суду надано не було.

Крім того, позивачем було надано та судом досліджено первинну документацію, що свідчить про використання ТОВ Електроеталон отриманих від контрагентів постачальників товарів та послуг у власній господарській діяльності з виконання підрядних робіт на адресу підприємств-замовників, а саме ТОВ Кремень-1 , управління архітектури та містобудування Южненської міської ради, ТОВ Міал , управління капітального будівництва Южненської міської ради, ТОВ Дунай СЕС-1 , ТОВ Дунай СЕС-2 , ПрАТ Болград Солар , ПрАТ Нептун Солар , ТОВ Франко Солар , ТОВ Франко ПІВІ , ТОВ Дунайська СЕС-1 , ТОВ Дунайська СЕС-2 (т. 3 а. с. 194-250, т. 4 а.с. 1-252, т. 5 а.с. 1-250).

Проти зазначених обставин та наданих до суду документів представник контролюючого органу жодних зауважень не висловив.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надавались: рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ); рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч.3 ст.228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Посилання відповідача в акті перевірки на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 02.12.20216 року по справі №757/59815/16-к, що винесена у кримінальному провадженні №12015000000000474, щодо проведення документальних позапланових перевірок, зокрема ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл Плюс з питань правильності нарахування повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 30.10.2016 року суд до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Так обставини, які зафіксовані в процесуальній ухвалі суду, є лише твердженнями працівників правоохоронних органів, однак не є належними доказами в адміністративній справі №420/4538/20, на підставі яких можуть бути встановлені відповідні юридичні факти.

Крім того зазначена ухвала не містить у собі встановлення обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з ТОВ Електроеталон або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності та позивачем в досліджуваний у справі №420/4538/20 період.

Суд також критично ставиться на посилання відповідача в якості обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 року по кримінальній справі №757/24218/17-к винесений за результатами розгляду кримінального провадження №42017000000001229 за обвинуваченням ОСОБА_1, директора ТОВ ЮРИДИЧНИЙ ДІМ ВАШЕ ПРАВО , у вчиненні кримінального правопорушенню передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 205 КК України, та за обвинуваченням ОСОБИ_2, начальника фінансового відділу ТОВ ОДЕСА ЕКСПОРТ РОЯЛ у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України.

З цього приводу суду погоджується з посиланням позивача, що ТОВ Електроеталон фінансово-господарських операцій за вказаний період із зазначеними контрагентами (ТОВ ЮРИДИЧНИЙ ДІМ ВАШЕ ПРАВО та ТОВ ОДЕСА ЕКСПОРТ РОЯЛ ) не мав, в акті зазначених господарських операцій також не відображено, а відтак притягнення до кримінальної відповідальності вказаних осіб не може бути підставою для висновку про безтоварність проведений операцій та нереальність операцій позивача з ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл Плюс .

Крім того зазначений вирок не містить жодних висновків щодо обставин здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл Плюс .

Суд зазначає, що сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача. При цьому, для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов`язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності його контрагентами.

Також суд акцентує увагу, що до податкових зобов`язань визначених податковим органом у оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях не увійшли податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах позивача з ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс за період з квітня 2016 року по листопад 2016 року, оскільки минув законодавчий строк для їх визначення, встановлений ПК України (1095 днів).

Щодо відсутності у позивача по деяким господарським операціям товарно-транспортних накладних (ТТН) суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. За наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН не може бути підставою для невизнання витрат із придбання матеріальних цінностей та формування податкового кредиту. Відсутність ТТН не можуть позбавити права платника податку на податковий кредит із ПДВ за наявності документів, які вимагає Податковий Кодекс України у цьому випадку. Підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідачем за наявності висловлених ним зауважень до господарських відносин позивача зі своїми постачальниками під час розгляду справи не зазначено суду інформації щодо зупинення або відмови органами ДПС України у реєстрації в ЄРПН податкових накладних цих контрагентів, а реєстрація цих накладних (відповідно до положень п.201.10 ст. 201 ПК України) є для ТОВ Електроеталон (як покупця таких товарів/послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Крім того суд зазначає, що документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, відображеної в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначену правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16 та від 03.04.2018 року у справі №826/21425/15.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення від 13.03.2020 року №52 про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 21 020,00 грн. (т. 1 а.с. 43).

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 180, 181-183, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, вул. 1-го Травня, 1-Г) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0004880501, №0004920501 та №0004930501 від 07.02.2020 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон (код ЄДРПОУ 33647722) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 21020,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.