Рішення

від 19.11.2020 по справі 640/19979/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Київ № 640/19979/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДАРИ ПРИРОДИ до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю ДАРИ ПРИРОДИ (далі також - ТОВ ДАРИ ПРИРОДИ , позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі також - ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення вимог Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , законодавства про харчові продукти та корми від 21 липня 2020 року № 79.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю порушення позивачем вимог законодавства, встановлення відповідачем яких стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, позивач акцентує увагу на порушенні порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним рішення, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службової записки від 07 квітня 2020 року про порушення оператором ринку вимог законодавства про харчові продукти, наказу від 09 квітня 2020 року № 1655, направлення від 09 квітня 2020 року № 1268, 10 квітня 2020 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві здійснено інспектування TOB ДАРИ ПРИРОДИ за адресою: вул. Івана Мазепи, 14, м. Київ.

За результатами інспектування було складено акт від 10 квітня 2020 року № 1655-2 та протокол від 13 квітня 2020 року № 42, якими зафіксовано наступні, допущені позивачем порушення: вимоги до обігу об`єктів санітарних заходів не дотримуються, проводиться обіг нефасованих харчових продуктів (овочів, фруктів та печива). Харчові продукти не захищені від будь-якого забруднення на всіх стадіях обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов`язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, та створює загрозу для життя та/або здоров`я людини, чим порушено ч.ч. 1, 2 статті 37; п. 3 ч. 1 статті 49 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , за що передбачена відповідальність на підставі п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин .

Рішенням відповідача від 13 квітня 2020 року № 26 тимчасово припинено обіг нефасованих харчових продуктів печива, овочів, фруктів на потужностях TOB ДАРИ ПРИРОДИ за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 14, в термін 10 робочих днів з дня вручення даного рішення, для усунення загрози для життя та/або здоров`я людей.

На підставі наведеного, постановою від 21 липня 2020 року № 79 на TOB ДАРИ ПРИРОДИ накладено штраф у розмірі 47 230, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач, у тому числі, обґрунтовує свою позицію тим, що оскаржувана постанова не містить опису обставин, встановлених під час розгляду справи, та доказів, що їх підтверджують.

Так, відповідно до ч. 15 статті 66 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин , постанова у справі має містити:

1) прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка винесла постанову;

2) дату і місце розгляду справи;

3) відомості про особу, щодо якої винесено постанову, а також потерпілого (за наявності);

4) опис обставин, встановлених під час розгляду справи, та доказів, що їх підтверджують;

5) посилання на положення законодавства, які були порушені, та/або зазначення підстав для закриття справи;

6) посилання на положення закону, які передбачають відповідальність за правопорушення;

7) прийняте у справі рішення.

Як вбачається зі змісту постанови № 79 від 21 липня 2020 року, вона прийнята за результатами розгляду справи, протоколу № 42 від 13 квітня 2020 року, акту від 10 квітня 2020 року № 1655-2, рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів від 12 квітня 2020 року № 26 та інших матеріалів справи.

В даному випадку, акт перевірки та відповідний протокол є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документами, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Також, у постанові № 79 від 21 липня 2020 року безпосередньо зазначено про встановлення обставин порушення TOB ДАРИ ПРИРОДИ вимог ч.ч. 1, 2 статті 37 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , п. 3 ч. 1 статті 49 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , а саме: порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, що створює загрозу для життя та/або здоров`я людини або тварини - вимоги до обігу об`єктів санітарних заходів не дотримуються, а саме: харчові продукти не захищені від будь-якого забруднення на всіх стадіях обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов`язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб (проводиться обіг нефасованих харчових продуктів (овочів, фруктів та печива)), за які згідно з п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Враховуючи зазначене та за наслідком дослідження наявної у матеріалах справи копії постанови № 79 від 21 липня 2020 року вбачається, що вказані вище твердження позивача не відповідають обставинам справи, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам, зазначеним у ч. 15 статті 66 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин .

Щодо суті виявленого порушення позивачем вимог законодавства про харчові продукти, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 31 ч. 1 статті 1 Закону України Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів , фасований харчовий продукт - будь-яка і представлена кінцевому споживачеві та закладам громадського харчування окрема одиниця, що складається з харчового продукту та упаковки, в яку вміщено цей продукт до того, і як його пропонувати для продажу, незалежно від того, повністю чи частково упаковка і покриває харчовий продукт, але в будь-якому разі таким чином, щоб її вміст не можна було змінити, не відкривши або не пошкодивши при цьому упаковки. Зазначений термін не поширюється на харчові продукти, що упаковуються в місцях продажу, у тому числі на прохання споживача (нефасовані харчові продукти).

Згідно з ч. 1 статті 6 Закону України Про інформацію для споживачів щодо і харчових продуктів , з урахуванням винятків, передбачених цим розділом для фасованих харчових продуктів, обов`язковою для надання є така інформація: 1) назва харчового і продукту; 2) перелік інгредієнтів; 3) будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які наведені у додатку № 1 до цього Закону або походять з речовин чи продуктів, наведених у додатку № 1 до цього Закону, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі; 4) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у випадках, передбачених цим Законом; 5) кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання; 6) мінімальний термін придатності або дата "вжити до"; 7) будь-які особливі умови зберігання та/або умови використання (за потреби); 8) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про і харчовий продукт, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження імпортера; 9) країна походження або місце походження - у випадках, і передбачених статтею 20 цього Закону; 10) інструкції з використання - у разі якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання харчового продукту; 11) для і напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об`ємних одиниць - фактичний вміст спирту у напої (крім продукції за кодом 2204 згідно з УКТ ЗЕД); 12) інформація про поживну і цінність харчового продукту.

Відповідно до ч. 6 статті 6 Закону України Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів , під час обігу фасованих харчових продуктів у скляних ємностях, і призначених для повторного (багаторазового) використання, маркування яких виконане незмивними фарбами або позначками безпосередньо на самій ємності і його неможливо видалити, і які у зв`язку з цим не мають етикетки, кільцеподібних елементів пакування, і обов`язковою для надання є лише інформація, передбачена пунктами 1, 3, 5, 6 і 12 частини першої цієї статті.

Отже, законодавством визначено, що фасований харчовий продукт складається з харчового продукту та упаковки, в яку його вміщено, і повинен супроводжуватися обов`язковою інформаціє про такий харчовий продукт, яка зазначається на скляних ємностях, упаковці або тарі. При цьому, харчові продукти, які упаковуються в місцях продажу, у тому числі на прохання споживача, вважаються нефасованими харчовими продуктами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 37 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , забороняється обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів.

Згідно з п. 80 ч. статті 1 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , санітарний або фітосанітарний захід - будь-який захід, що проводиться з метою:

захисту життя або здоров`я тварин чи рослин від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;

захисту життя або здоров`я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах;

захисту життя або здоров`я людини від ризиків, що виникають внаслідок хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів;

уникнення або обмеження іншої шкоди, що заподіюється внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів.

Санітарні або фітосанітарні заходи, зокрема, включають усі нормативно-правові акти, які стосуються питань забезпечення безпечності харчових продуктів, здоров`я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури випробувань, інспекції та ухвалення; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів.

Відповідно до п. 2 ч. 2статті 37 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , забороняється обіг об`єктів санітарних заходів, якщо ці об`єкти непридатні до споживання.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 41 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам: бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів.

Відповідно до п. 43 статті 1 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , небезпечний фактор у харчовому продукті - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров`я людини.

Стаття 49 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів закріплює гігієнічні вимоги до харчових продуктів. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 49 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , оператори ринку дотримуються таких вимог: харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.

11 березня 2020 року Постановою № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 32 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

Відповідно до статті 11 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Так, відповідно до вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідного рівня, приймає рішення (розпорядження), необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалих, залежно від ситуації в даному регіоні.

В свою чергу, керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано розпорядження від 25 березня 2020 року № 2 Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії Медико-біологічні HC код 20713 Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб .

Пунктом 3 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т.ч. автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів), затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 березня 2020 року № 2 (далі - Вимоги), заборонено продаж незахищених продуктів харчування (дозволено до продажу лише фасовані продукти та продукти в упаковці виробника).

Таким чином, в умовах надзвичайної ситуації, пов`язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, встановлені обставини реалізації позивачем нефасованих харчових продуктів (які в умовах надзвичайної ситуації визнаються діючим законодавством як незахищені) є порушенням законодавства про харчові продукти.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України, розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також громадянами і суб`єктами господарювання, розташованими у зоні надзвичайної ситуації.

Отже, оператори ринку несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про харчові продукти, у межах господарської діяльності, яку вони здійснюють на відповідній території у період дії пункту 3 вищезазначених Вимог керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Відповідно, якщо у період дії вказаних обставин харчові продукти реалізувалися шляхом самообслуговування, без упаковки виробника або в нефасованому, неупакованому вигляді, вони вважаються незахищеними від будь-якого забруднення, що є порушенням п. 3 статті 49 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , за що відповідальність визначена на рівні п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин .

В контексті доводів позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

При цьому, вказаному праву кореспондує обов`язок суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом (стаття 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Аналіз наведеного свідчить про те, що факт допуску суб`єктом господарювання представників органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) свідчить про реалізацію ним визначених прав та обов`язків та, відповідно, підтвердження з його боку наявності достатніх правових підстав для здійснення державного нагляду (контролю).

Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач не тільки допустив посадових осіб відповідача до перевірки, але і надавав для дослідження відповідну документацію, брав участь у здійсненні перевірки, що свідчить про безпідставність доводів ТОВ ДАРИ ПРИРОДИ .

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ДАРИ ПРИРОДИ (01010, місто Київ, вулиця Січневого Повстання, будинок 14; код ЄДРПОУ 21488342) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12; код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк