Постанова

від 17.02.2021 по справі 640/19979/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19979/20 Головуючий у І інстанції - Вовк П.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРИ ПРИРОДИ" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРИ ПРИРОДИ" до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРИ ПРИРОДИ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу за порушення вимог Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми від 21 липня 2020 року № 79.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивачем не порушено вимоги законодавства, встановлення Відповідачем яких стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, вказано на порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАРИ ПРИРОДИ" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивач не погоджується з прийнятою постановою, вказуючи на відсутність об`єктивної сторони складу правопорушення, в тому числi, продаж будь-якої продукцiї iз порушенням приписiв законодавства, а нормами законодавства не вставовлено заборони проводити обiг нефасованих харчових продуктiв (овочiв та фруктiв), якi не захищенi вiд будь-якого забруднення на вcix стадiях обiгy в умовах надзвичайноi ситyації, пов`язаної з епiдемiологiчним спалахом небезпечних iнфекцiйних хвороб, що створює загрозу для життя або здоров`я люлей.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Також у відзиві зазначено про відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі службової записки від 07 квітня 2020 року про порушення оператором ринку вимог законодавства про харчові продукти, наказу від 09 квітня 2020 року № 1655, направлення від 09 квітня 2020 року № 1268, 10 квітня 2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві здійснено інспектування TOB "ДАРИ ПРИРОДИ" за адресою: вул. Івана Мазепи, 14, м. Київ.

За результатами інспектування було складено акт від 10 квітня 2020 року № 1655-2 та протокол від 13 квітня 2020 року № 42, якими зафіксовано наступні, допущені Позивачем порушення: вимоги до обігу об`єктів санітарних заходів не дотримуються, проводиться обіг нефасованих харчових продуктів (печива, овочів, фруктів). Харчові продукти не захищені від будь-якого забруднення на всіх стадіях обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов`язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, та створює загрозу для життя та/або здоров`я людини, чим порушено ч.ч. 1, 2 статті 37, п. 3 ч. 1 статті 49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", за що передбачена відповідальність на підставі п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин".

Рішенням Відповідача від 13 квітня 2020 року № 26 тимчасово припинено обіг нефасованих харчових продуктів печива, овочів, фруктів на потужностях TOB "ДАРИ ПРИРОДИ" за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 14, в термін 10 робочих днів з дня вручення даного рішення, для усунення загрози для життя та/або здоров`я людей.

На підставі наведеного, постановою від 21 липня 2020 року № 79 на TOB "ДАРИ ПРИРОДИ" накладено штраф у розмірі 47 230, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період дії встановлених обмежень харчові продукти реалізувалися шляхом самообслуговування, без упаковки виробника або в нефасованому, неупакованому вигляді, вони вважаються незахищеними від будь-якого забруднення, що є порушенням п. 3 статті 49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", за що відповідальність визначена на рівні п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", а відтак оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів (далі - Закон № 771/97-ВР), оператори ринку дотримуються таких вимог: харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України № 771/97-ВР забороняється обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів.

Відповідно до пункту 80 частини першої статті 1 Закону України № 771/97-ВР санітарний або фітосанітарний захід - будь-який захід, що проводиться з метою: захисту життя або здоров`я тварин чи рослин від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів; захисту життя або здоров`я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах; захисту життя або здоров`я людини від ризиків, що виникають внаслідок хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів; уникнення або обмеження іншої шкоди, що заподіюється внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів.

Санітарні або фітосанітарні заходи, зокрема, включають усі нормативно-правові акти, які стосуються питань забезпечення безпечності харчових продуктів, здоров`я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури випробувань, інспекції та ухвалення; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 37 Закону № 771/97-ВР, забороняється обіг об`єктів санітарних заходів, якщо ці об`єкти непридатні до споживання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 771/97-ВР, потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам: бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту`з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів.

Так, відповідно до п. 2.4. розділу II Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції`України від 11.07.2003 № 185, у торговельному залі кондитерські вироби розміщують за видами і сортами, зокрема, вагові печиво, вафлі, м`які цукерки, фруктово-ягідні та фруктово-шоколадні вироби розкладають на внутрішніх полицях прилавків у тарі постачальника (ящиках, коробках, касетах).

Відповідно до п. 2.5. розділу II Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 № 185, продаж кондитерських виробів проводять у попередньо розфасованому вигляді, поштучно, а також шляхом зважування в присутності споживача.

Пунктом 2,6. розділу II Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 № 185, визначено, відпуск товарів, що не мають фабричної упаковки (тістечок, відкритих цукерок, вагового печива та інших), проводять у чистій тарі (пакетах, коробках, папері) з обов`язковим застосуванням щипців, лопаток, совків та іншого інвентарю.

Таким чином, Відповідачем обгрунтовано вказано, що продаж кондитерських виробів, зокрема, печива за методом самообслуговування заборонено. Реалізація кондитерських виробів у відкритому, нефасованому вигляді, з вільним доступом покупців до товару та можливістю безпосереднього контакту покупців з незахищеним продуктом харчування, не забезпечує їх захист від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу. При цьому може відбуватися забруднення харчових продуктів виділеннями з дихальних шляхів хворого чи інфікованого, з одягу, підлоги, стін тощо у разі, якщо харчові продукти знаходяться в торговельній залі у відкритому, нефасованому вигляді та у вільному для споживачів доступі.

У спірній постанові № 79 від 21 липня 2020 року зазначено про встановлення обставин порушення TOB "ДАРИ ПРИРОДИ" вимог ч.ч. 1, 2 статті 37 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", п. 3 ч. 1 статті 49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, що створює загрозу для життя та/або здоров`я людини або тварини - вимоги до обігу об`єктів санітарних заходів не дотримуються, а саме: харчові продукти не захищені від будь-якого забруднення на всіх стадіях обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов`язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб (проводиться обіг нефасованих харчових продуктів (овочів, фруктів та печива), за які згідно з п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

11 березня 2020 року Постановою № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Так, відповідно до вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідного рівня, приймає рішення (розпорядження), необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалих, залежно від ситуації в даному регіоні.

В свою чергу, керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано розпорядження від 25 березня 2020 року № 2 "Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії "Медико-біологічні HC" код 20713 "Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб".

Пунктом 3 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т.ч. автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів), затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 березня 2020 року № 2 (далі - Вимоги), заборонено продаж незахищених продуктів харчування (дозволено до продажу лише фасовані продукти та продукти в упаковці виробника).

Таким чином, в умовах надзвичайної ситуації, пов`язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, встановлені обставини реалізації Позивачем нефасованих харчових продуктів (які в умовах надзвичайної ситуації визнаються діючим законодавством як незахищені) є порушенням законодавства про харчові продукти.

У відповідності до вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України, розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також громадянами і суб`єктами господарювання, розташованими у зоні надзвичайної ситуації.

Відтак, оператори ринку несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про харчові продукти, у межах господарської діяльності, яку вони здійснюють на відповідній території у період дії пункту 3 вищезазначених Вимог керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Водночас судом першої інстанції вірно встановлено, що у період дії обмежень харчові продукти реалізувалися шляхом самообслуговування, без упаковки виробника та в нефасованому, неупакованому вигляді, а відтак були незахищеними від будь-якого забруднення, що є порушенням п. 3 статті 49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", за що відповідальність визначена на рівні п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів при розгляді зазначеної апеляційної скарги звертає увагу на те, що на підтвердження зазначених обставин Відповідачем надано відповідні докази, зокрема, фотознімки, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС, та на переконання колегії суддів, у встановленому порядку підтверджують факт допущення Позивачем порушень, які стали підстаою для прийняття оскаржуваної постанови.

В контексті доводів Позивача, викладених в апеляційній скарзі, щодо порушення Відповідачем порядку проведення перевірки, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

При цьому, вказаному праву кореспондує обов`язок суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом (стаття 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано Позивачем в апеляційній скарзі, останній не тільки допустив посадових осіб Відповідача до перевірки, але і надавав для дослідження відповідну документацію, брав участь у здійсненні перевірки, що свідчить про безпідставність доводів ТОВ ДАРИ ПРИРОДИ про порушення порядку проведення перевірки.

Крім того, оцінюючи доводи Позивача щодо порушення Відповідачем порядку прийняття постанови № 79 від 21 липня 2020 року, суд першої інстанції вірно вказав наступне.

За приписами ч. 15 статті 66 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", постанова у справі має містити:

1) прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка винесла постанову;

2) дату і місце розгляду справи;

3) відомості про особу, щодо якої винесено постанову, а також потерпілого (за наявності);

4) опис обставин, встановлених під час розгляду справи, та доказів, що їх підтверджують;

5) посилання на положення законодавства, які були порушені, та/або зазначення підстав для закриття справи;

6) посилання на положення закону, які передбачають відповідальність за правопорушення;

7) прийняте у справі рішення.

З постанови № 79 від 21 липня 2020 року вбачається, що вона прийнята за результатами розгляду справи, протоколу № 42 від 13 квітня 2020 року, акту від 10 квітня 2020 року № 1655-2, рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів від 12 квітня 2020 року № 26 та інших матеріалів справи, містить обов`язкові реквізити а відтак відповідає вимогам, зазначеним у ч. 15 статті 66 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", з чим погоджується колегія суддів.

В частині тверджень Позивача, викладених в апеляційній скарзі, стосовно неможливості притягнення до відповідальності за порушення скасованого нормативного акту, так як ч, 1 ст. 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України № 18-211/493 від 18 липня 1999 року надано офіційне тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим та опубліковане у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

Згідно із зазначеним Рішенням Конституційного Суду України положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

В межах даних правовідносин, оскаржувана постанова № 79 від 21.07.2020 винесена відносно юридичної особи - ТОВ ДАРИ ПРИРОДИ , а не фізичної особи, громадянина.

Конституційний Суд України встановив, що в Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України.

Положення окремих статей Конституції України, в яких насамперед визначається правовий статус церкви і релігійних організацій в Україні, політичних партій та громадських організацій (статті 36, 37), гарантують їх діяльність через реалізацію прав та свобод людини і громадянина, а саме - права на свободу віросповідання і світогляду, права на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації.

Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Окрім того, Позивач звертаючись до суду першої інстанції, обгрунтовував позовні вимоги іншими підставами.

Натомість питання застосування ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, Позивач у суді першої інстанції як підставу позову не заявляв.

Крім того, Позивач помилково вважає, що на момент винесення спірної постанови № 79 від 21 липня 2020 норма пункту 3 Вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т.ч. на автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів) затвердженої розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 25.03.2020 року № 2 (у редакції розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 04.04.2020 року № 12), якою заборонено продаж незахищених продуктів харчування (дозволено до продажу лише фасовані продукти та продукти в упаковці виробника), напої в герметично закритих виробником пляшках або інших ємностях), - була скасована.

Так, розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради № 41 від 12.05.2020 року було внесено зміни до розпорядження Керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 25.03.2020 № 2 "Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії "Медико-біологічні НС" код 20713 "Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб .

Відтак, вимога, що оператори ринку повинні забезпечувати належний захист харчових продуктів від будь-якого забруднення на всіх етапах виробництва (за наявності) та обігу: під час транспортування, прийняття, розвантаження, зберігання, підготовки до реалізації та безпосередньо при реалізації (п. 30 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т. ч. автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів), затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради № 41 від 12.05.2020 року), не змінилася.

Зазначена вимога та норма пункту 3 Вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т.ч. на автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів) затвердженої розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 25.03.2020 року № 2 (у редакції розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 04.04.2020 року № 12) узгоджується із положеннями ст.ст. 37, 49 Закону № 771/97-ВР, які закріплюють гігієнічні вимоги до харчових продуктів.

Інші доводи апеляційної скарги Позивача зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів та доказів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в межах спірних правовідносин.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРИ ПРИРОДИ", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРИ ПРИРОДИ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко