Ухвала

від 20.11.2020 по справі 640/28254/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

20 листопада 2020 року м. Київ № 640/28254/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВБ Нерухомість про забезпечення адміністративного позову, подану до пред`явлення адміністративного позову,

В С Т А Н О В И В:

Пунктом 1 ч.1 ст.153 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

В порядку п.1 ч.1 ст.153 Кодексу адміністративного судочинства України Товариство з обмеженою відповідальністю ВБ Нерухомість звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про забезпечення адміністративного позову, в якій просить зупинити дію Наказу №800 від 09.10.2020 Про утворення робочої групи (надалі - Наказ) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву (надалі - Регіональне відділення).

Заява обґрунтована очевидністю ознак протиправності Наказу та порушенням прав, свобод та інтересів позивача, який має намір звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву про визнання протиправним та скасування даного Наказу.

Одночасно заявник вказує на те, що невжиття судом тимчасових обмежувальних заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, у випадку реалізації Регіональним відділенням Наказу, до набрання відповідним рішенням суду на справі про скасування Наказу законної сили.

Розглянувши заяву про забезпечення позову з додатковими письмовими поясненнями, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши зазначені норми, в контексті викладених обставин, уважно вивчивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши додані до неї матеріали в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, судом встановлено наступне.

09 жовтня 2020 року Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Києву видано наказ №800 Про утворення робочої групи , відповідно до якого вирішено утворити робочу групу у складі двох посадових осіб Регіонального відділення, які ідентифіковані в наказі; робочій групі у термін з 27.10.2020 по 27.11.2020 здійснити періодичний комплексний огляд об`єкта оренди щодо виконання умов договору оренди нерухомого майна від 26.12.2013 №6718 (зі змінами) та використання державного майна, переданого в оренду за цим договором ТОВ ВБ Нерухомість .

Пунктами 3, 4 Наказу зобов`язано структурні підрозділи Регіонального відділення сприяти діяльності робочої групи та надавати на письмовий запит голови робочої групи усі необхідні документи, інформацію і пояснення; за результатами здійснення огляду робочій групі скласти звіт.

Як вбачається з преамбули Наказу, він прийнятий з метою захисту інтересів держави, виходячи зі щорічного плану-графіку здійснення Регіональним відділенням періодичного комплексного огляду об`єктів оренди на 4 квартал 2020 року.

При цьому, відповідно до Наказу Фонду Державного майна України від 14.05.2012 №655 Щодо виконання контрольних функцій Фонду державного майна України у сфері оренди (зі змінами), Фонду державного майна України, його регіональним відділенням та представництвам як орендодавцям державного майна за укладеними ними договорами оренди наказано здійснювати такий контроль : періодичний комплексний з оглядом об`єкта оренди (згідно з щорічними планами-графіками).

За результатами контрольних заходів особами, що його здійснювали, складаються звіти, що містять інформацію за напрямами, визначеними у пункті 1 цього наказу (п.4 Наказу №655).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 22.07.2020 №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 установлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №956 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 , внесено наступні зміни до постанови №641, в тому числі: у пункті 1 цифри і слово 31 жовтня замінити цифрами і словом 31 грудня .

Таким чином, відповідно до вказаних нормативно-правових актів, дія карантину на всій території України продовжена до 31 грудня 2020 року.

17 березня 2020 Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 530-IX, який набрав чинності 17.03.2020.

Підпунктом 4 пункту 2 Прикінцевих положень даного Закону визначено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ ВБ Нерухомість (код ЄДРПОУ 38780609), основним видом господарської діяльності позивача є - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна .

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що органам державного нагляду (контролю) заборонено проводити планові заходи здійснення державного нагляду (контролю) по відношенню до господарської діяльності, в даному випадку, позивача з огляду на існування карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Аналогічним чином, є можливим дійти висновку про те, що основною метою Законодавця при прийнятті норми підпункту 4 пункту 2 Прикінцевих положень даного Закону, є запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) шляхом заборони здійснення планових заходів контролю, передумовою проведення яких є виключно відповідні плани-графіки, а не виявлені порушення під час провадження суб`єктами господарювання власної господарської діяльності, які (порушення) за загальним правилом, є підставою для проведення позапланового контрольного заходу.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України Про Фонд державного майна України , Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Частиною 1 ст.6 Закону України Про Фонд державного майна України визначено, що Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.4 Закону України Про Фонд державного майна України , до основних завдань Фонду державного майна України належить здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Абзацом 4 ч.1 ст.5 Закону України Про Фонд державного майна України передбачено, що Фонд державного майна України здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств.

Відповідно до пп. в п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про управління об`єктами державної власності Фонд державного майна України відповідно до законодавства здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.

Аналогічні за змістом норми наведено в Положенні про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженому Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678.

При цьому, п.8.1 Договору 6718 від 23.12.2013 передбачено право Регіонального відділення здійснювати контроль використання ТОВ ВБ Нерухомість майна, переданого в оренду і в разі необхідності вжиття відповідних заходів реагування.

З урахуванням наведеного в сукупності, є можливим дійти висновку про те, що Регіональне відділення в рамках існуючих правовідносин є органом державного контролю, який уповноважений здійснювати планові заходи контролю у формі, в даному випадку, комплексного огляду об`єктів оренди.

Однак, оскільки як зазначено вище, законом забороняється в період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, то Наказ №800 від 09.10.2020 має очевидні ознаки протиправності в частині його суперечності імперативній нормі закону, а з іншої сторони, в період дії карантину даний наказ, у випадку його реалізації, до вирішення судом питання щодо його правомірності, неминуче призведе до порушення прав свобод або інтересів заявника, оскільки законодавцем, з метою упередження поширення коронавірусної хвороби, суб`єктам господарювання надано гарантоване Державою зобов`язання бути вільним від проведення контрольних планових заходів для забезпечення здоров`я та життя фізичних осіб, які безпосередньо прийматимуть участь в плановому заході контролю або перебувають в приміщеннях де такий захід проводиться.

На переконання суду, можливість уникнення настання вказаних обставин до вирішення питання щодо правомірності Наказу №800 від 09.10.2020, є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Разом з тим, надаючи правову оцінку доводам заявника в частині того, що невжиття судом тимчасових обмежувальних заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, у випадку реалізації Регіональним відділенням Наказу, до набрання відповідним рішенням суду по справі про скасування Наказу законної сили, Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п.4 Наказу Фонду державного майна України від 14.05.2012 №655, за результатами контрольних заходів особами, що його здійснювали, складаються звіти, що мають містити інформацію про використання орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконання умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств; використання державного майна, переданого в оренду за цими договорами, виконання умов договорів оренди державного нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

В той же час, у випадку визнання судом протиправним та скасування наказу №800, позивач не має нести жодних юридичних наслідків в зв`язку з інформацією, яка буде викладена в Звіті, оскільки за сталою практикою Верховного Суду, визнання судом незаконною перевірки нівелює будь-які юридичні наслідки проведення такого контрольного заходу.

Однак, наказ №655 від 14.05.2012 не містить в собі норм, які б врегульовували питання відкликання / скасування Фондом (Регіональним відділенням) звітів періодичного комплексного огляду, у випадку визнання контрольного заходу незаконним.

З огляду на викладене, проведення контрольного заходу до вирішення питання щодо правомірності його призначення, в будь-якому випадку призводить до втручання в права та інтереси особи на вільне володіння майном, забезпечення безпеки осіб, присутніх в приміщеннях та відновлення порушених прав під час можливого оскарження результатів такого контрольного заходу.

В розрізі наведеного варто зауважити, що при вирішенні процесуального питання заходів забезпечення позову суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта . Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, як приклад наводяться рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

З аналізу викладених обставин справи, в сукупності вказаних нормативних положень, керуючись наведеними позиціями Європейського суду з прав людини, суд приходить до таких висновків:

- оскільки Законом імперативно встановлено обмеження на проведення планових контрольних заходів, а наказ №800 прийнято на підставі відповідного плану-графіку, то такий наказ в розумінні Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, на перший погляд свідчить про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності такого акта;

- з огляду на те, що правомірність наказу №800 від 09.10.2020 має бути перевірена в судовому порядку, позивач не має нести жодних юридичних наслідків, які пов`язані з проведенням комплексного огляду, закінчення якого заплановано 27.11.2020, до вирішення судом питання щодо правомірності призначення планового контрольного заходу.

Суд акцентує увагу, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить заявник, відповідають предмету позову, який має бути поданий до суду у визначений строк та, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, адже у випадку визнання судом наказу №800 правомірним та обґрунтованим відповідач не позбавлений можливості внести зміни до наказу в частині термінів проведення контрольного заходу.

В той же час, вирішуючи подану заяву про вжиття тимчасових обмежувальних заходів, суд враховує, чи задоволення такої заяви не призведе до порушення прав та інтересів, як Держави в цілому, так і окремих фізичних осіб, зокрема.

Стосовно окремих фізичних осіб, як вже було зазначено вище, в розрізі поширення коронавірусної інфекції, проведення планового контрольного заходу виключно з підстав існування плану-графіку може призвести до необґрунтованих ризиків порушення прав на безпечне життя та здоров`я осіб, які прийматимуть участь у контрольному заході, залучених до такого контрольного заходу осіб або осіб, що перебуватимуть у приміщеннях, контрольний захід в яких проводиться.

Стосовно інтересів Держави, суд беззаперечно враховує наступне.

За змістом п.п.3, 6 Порядку планування та проведення перевірок Фондом державного майна України та регіональними відділеннями ФДМУ, затвердженим Наказом Фонду державного майна України від 06.04.2012 № 465, Фонд має право проводити, як планові, так і позапланові перевірки.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: виявлення фактів подання об`єктом перевірки до Фонду державного майна України недостовірної інформації та/або звітності; наявність фактів, що можуть свідчити про здійснення об`єктом перевірки діяльності у порушення законодавства України в сфері оренди, відчуження, використання державного майна; у разі надходження доручення Кабінету Міністрів України; у разі звернень правоохоронних органів, в яких містяться факти, що свідчать про порушення законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції Фонду державного майна України.

Таким чином, на переконання суду, у випадку існування реальної загрози інтересам Держави, Фонд / Регіональне управління, не позбавлені можливості провести позаплановий контрольний захід з підстав п.6 Порядку №465.

З огляду на наведене в цілому, суд вважає суть вказаних Заявником у заяві заходів забезпечення позову розумними та адекватними, а також такими, що забезпечать збалансованість інтересів як заявника, так і Держави й інших фізичних осіб, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення адміністративного позову.

3. До набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВБ Нерухомість до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання протиправним та скасування наказу №800 від 09.10.2020:

- зупинити дію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №800 від 09.10.2020.

4. Звернути увагу Товариства з обмеженою відповідальністю ВБ Нерухомість на те, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч.2 ст.153 КАС України).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Стягувач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВБ НЕРУХОМІСТЬ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38780609, адреса: 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 26).

Боржник: РЕГІОНАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО МІСТУ КИЄВУ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19030825, адреса: 01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г).

Строк пред`явлення до виконання - до 21.11.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення у порядок, визначений статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович