Постанова

від 27.01.2021 по справі 640/28254/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28254/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В.,Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про зупинення дії наказу від 09.10.2020 № 800,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 09.10.2020 року № 800.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року вказану заяву ТОВ "ВБ Нерухомість" задоволено. Зупинено дію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 09.10.2020 року № 800.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому ухвала є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до її вирішення по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За змістом частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, підстави для забезпечення позову є оціночними, а відтак ухвала про забезпечення позову має містити мотиви, за яких суд дійшов висновку про існування або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (має намір звернутися) до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ВБ Нерухомість" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 09.10.2020 року № 800.

Вказана заява обґрунтована очевидністю ознак протиправності Наказу та порушення прав, свобод та інтересів позивача, який має намір звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву про визнання протиправним та скасування даного Наказу.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Товариства, виходив із того, що Регіональне відділення в рамках існуючих правовідносин є органом державного контролю, який уповноважений здійснювати планові заходи контролю у формі, комплексного огляду об`єкта оренди. Враховуючи те, що законом забороняється в період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (СOVID-19) проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності, то Наказ №800 від 09.10.2020 року має очевидні ознаки протиправності в частині його суперечності імперативній нормі закону. Крім того, суд вважає, що в період дії карантину даний наказ, у випадку його реалізації, до вирішення судом питання щодо його правомірності, неминуче призведе до порушення прав свобод або інтересів заявника, оскільки законодавством, з метою упередження поширення корона вірусної хвороби, суб`єктам господарювання надано гарантоване Державою зобов`язання бути вільним від проведення контрольних планових заходів для забезпечення здоров`я та життя фізичних осіб, які безпосередньо приймають участь в плановому заході контролю або перебувають в приміщеннях де такий захід проводиться.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.10.2020 року Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Києву видано наказ №800 Про утворення робочої групи , відповідно до якого вирішено утворити робочу групу у складі двох посадових осіб Регіонального відділення, які ідентифіковані в наказі; робочій групі у термін з 27.10.2020 року по 27.11.2020 року здійснити періодичний комплексний огляд об`єкта оренди щодо виконання умов договору оренди нерухомого майна від 26.12.2013 року №6718 (зі змінами) та використання державного майна, переданого в оренду за цим договором ТОВ ВБ Нерухомість .

Пунктами 3,4 Наказу зобов`язано структурні підрозділи Регіонального відділення сприяти діяльності робочої групи та надавати на письмовий запит голови робочої групи усі необхідні документи, інформацію і пояснення за результатами здійснення огляду робочій групі скласти звіт.

Згідно статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10 квітня 1992 року № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Статтею 5 Закону України Про Фонд державного майна та статтею 7 Закону України Про управління об`єктами державної власності передбачено, що Фонд державного майна України здійснює контроль за використання державного майна.

Положеннями Закону України Про Фонд державного майна України передбачено, що Фонд державного майна України реалізує політику держави в частині використання державного майна; доручення Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання.

Відповідно до Положення Регіональне відділення Фонду державного майна України здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності, та за виконанням умов договорів оренди нерухомого майна.

Згідно ст. 32 Закону України Про оренду державного та комунального майна контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, яке є орендарем за Договором оренди, виступає саме органом, що здійснює державну політику у сфері оренди та уповноважене забезпечувати контроль за використанням майна, переданого в оренду за цим Договором.

Пунктами 1, 4 Наказу Фонду державного майна України Щодо виконання контрольних функцій Фонду державного майна України у сфері оренди від 14 травня 2012 року № 655, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 травня 2012 року за № 809/21121, надано повноваження Фонду державного майна України, його регіональним відділенням та представництвам як орендодавцям державного майна за укладеними ними договорами оренди здійснювати такий контроль:

1)постійний документальний (у частині надходжень до державного бюджету плати за оренду державного майна, страхування об`єкта оренди);

2)періодичний комплексний з оглядом об`єкта оренди (згідно з щорічними планами-графіками) щодо:

- використання орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконання умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств;

- використання державного майна, переданого в оренду за цими договорами, виконання умов договорів оренди державного нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

За результатами контрольних заходів особами, що його здійснювали, складаються звіти, що містять інформацію за напрямами, визначеними у пункті 1 цього наказу.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, 17 березня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (СOVID-19) №530-ІХ, підпунктом 4 пункту 2 Прикінцевих положень якого передбачено, що за період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (СOVID-19) забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Проте, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, з огляду на наведені вище норми законодавства, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву не є органом, який здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності за відповідними напрямками, а є органом, який здійснює контроль за використанням державного майна товариством, переданого йому в оренду за відповідним Договором.

Саме тому дія заборони на проведення перевірок, що передбачена Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (СOVID-19) №530-ІХ, на відповідача не розповсюджується.

Вказані обставини, свідчать про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності очевидності ознак протиправності Наказу №800 від 09.10.2020 року, з підстав того, що останній суперечить імперативній нормі закону, якою заборонено в період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (СOVID-19) проведення перевірок.

Колегія суддів зазначає, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень - це прийняття ним таких рішень, які не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Разом з тим, фактична протиправність чи правомірність відповідних рішень або дій підлягає встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог.

Позивачем не обґрунтовано того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, про які він зазначає у заяві, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів вважає, що забезпечення позову у спосіб, на який вказує позивач, з підстав на які він посилається, фактично є вирішенням спору по суті заявлених позовних вимог, оскільки у межах адміністративного позову, з яким ТОВ "ВБ Нерухомість" звернулося до суду (справа № 640/29181/20) буде вирішуватися спір щодо правомірності та обґрунтованості наказу №800 від 09.10.2020 року.

З огляду на зазначені обставини та вказані правові норми, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "ВБ Нерухомість" про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву спростовують висновки суду першої інстанції, які викладені в ухвалі від 20 листопада 2020 року, та є підставами для її скасування.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції здійснив порушення вимог процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року про забезпечення позову скасувати та прийняти нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ВБ Нерухомість" про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2027 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких