Рішення

від 20.11.2020 по справі 640/25183/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року м. Київ № 640/25183/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гудтріп юей

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Гудтріп юей з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.08.2019р. № 0683051204 про нарахування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 44 977, 18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб є помилковими, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати єдиного податку з юридичних осіб за результатом якої складено акт від 19.06.2019р. № 1094/26-15-12-04-19/41639716 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб визначених п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 ПК України.

На підставі висновків вищезазначеного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2019р. № 0683051204, яким на підставі акта перевірки від 19.06.2019р. № 1094/26-15-12-04-19/41639716 та згідно з п. 57.1 ст. 57, п. 295.3 ст. 295 ПК України встановлено порушення строку сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб за затримку на 93, 64, 62, 34 календарних дні за що на позивача накладено штраф у розмірі 20 % на суму 44 977, 18 грн.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, згідно з п. 56.1. ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що ТОВ Гудтріп юей є юридичною особою та з 06.10.2017р.перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, а з 05.03.2018р. в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

Так, позивачем самостійно нараховано єдиний податок з юридичних осіб за третій квартал 2018р. відповідно до податкової декларації платника єдиного податку третьої групи від 08.11.2018р. № 9245461638 на суму 112 967, 23 грн. (термін сплати 19.11.2018р.)

08.11.2018р. вказаний податок було сплачено позивачем, однак на реквізити УДКСУ у Голосіївському районі, що підтверджується копією платіжного доручення від 08.11.2018р. № 3829 на суму 112 968, 00 грн.

З огляду на вказане позивач звернувся до відповідача із листом від 11.12.2018р. про перерахування суми єдиного податку у розмірі 112 968, 00 грн. до УДКСУ у Печерському районі, оскільки позивач повинен сплачувати податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року.

Як вбачається з матеріалів справи, лише 20.02.2019р. контролюючим органом в ІКП здійснено перерахунок коштів з одного бюджетного рахунку на інший на суму 112 968, 00 грн. відповідно до висновку від 23.01.2019р. № 209.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 07.02.2019р. сплачено на реквізити УДКСУ у Печерському районі за четвертий квартал 2018р. єдиний податок на суму 9 700, 00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 07.02.2019р. № 4119 на суму 9 700, 00 грн.

При цьому, позивачем направлено лист до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про перерахування суми єдиного податку в розмірі 9 700, 00 грн. до УДКСУ у Голосіївському районі.

Разом з тим, позивач встановивши, що єдиний податок з юридичних осіб за четвертий квартал мав бути сплачений до ДПІ в Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, сплатив останній на реквізити УДКСУ у Голосіївському районі, що підтверджується копією платіжного доручення від 20.02.2019р. № 4213 на суму 9 700, 00 грн.

З вищевикладеного, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем строку сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб.

Суд вважає такі доводи помилковими, з огляду на таке.

Так, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (частини 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України).

Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року №122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882 (далі - Положення), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).NT>

За змістом розділу 3 Положення функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі платіжних доручень від 08.11.2018р., від 07.02.2019р. та від 20.02.2019р. було сплачено єдиний податок, проте помилково на інший рахунок.

Вказані помилки була виявлена позивачем с самостійно та виправлені шляхос звернення до контролюючого органу із заявами про зарахування коштів на вірний рахунок.

Допущені позивачем помилки не свідчить про несплату необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк та не спричинили настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом такі помилки були виявлені платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного податку у строк, встановлений законодавством, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного податку.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 11.04.2019р. у справі №822/3323/17, адміністративне провадження №К/9901/48445/18.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гудтріп юей - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.08.2019р. № 0683051204 про нарахування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 44 977, 18 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гудтріп юей судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська