Постанова

від 09.03.2021 по справі 640/25183/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25183/19 Головуючий у 1 інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Оксененка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДТРІП ЮЕЙ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИЛА :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУДТРІП ЮЕЙ" (далі - ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.08.2019 року № 0683051204 про нарахування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 44 977,18 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.08.2019 р. № 0683051204 про нарахування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 44 977,18 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, якій залежить від терміну прострочення.

10 лютого 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДТРІП ЮЕЙ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

В апеляційній скарзі представник Головного управління ДПС у м. Києві просить замінити первісного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21 серпня 2019 року, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати єдиного податку з юридичних осіб, за результатом якої складено Акт від 19 червня 2019 року № 1094/26-15-12-04-19/41639716 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ" термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб визначених п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 ПК України.

На підставі висновків вищезазначеного Акта від 19 червня 2019 року № 1094/26-15-12-04-19/41639716, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2019 року № 0683051204, яким, згідно з п. 57.1 ст. 57, п. 295.3 ст. 295 ПК України, встановлено порушення строку сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб та за затримку сплати на 93, 64, 62, 34 календарних дні на ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ" накладено штраф у розмірі 20 % на суму 44 977, 18 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 74 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

В силу п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 статті 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Положеннями п. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Нормами п. 57.1 ст. 57 ПК України закріплено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

За приписами п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ" з 06 жовтня 2017 року перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, а з 05 березня 2018 року в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, як платник податків.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку третьої групи від 08 листопада 2018 року № 9245461638, ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ" самостійно нараховано єдиний податок з юридичних осіб за третій квартал 2018 року на суму 112 967,23 грн.

Згідно копії платіжного доручення від 08 листопада 2018 року № 3829 на суму 112 968,00 грн., позивачем 08.11.2018 року було самостійно сплачено вищевказаний податок, однак, на реквізити УДКСУ у Голосіївському районі.

З метою виправлення зазначеної помилки, ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ" звернулося до відповідача із листом від 11 грудня 2018 року про перерахування суми єдиного податку у розмірі 112 968,00 грн. на реквізити УДКСУ у Печерському районі.

Контролюючим органом 20 лютого 2019 року в ІКП здійснено перерахунок коштів з одного бюджетного рахунку на інший на суму 112 968,00 грн., відповідно до Висновку від 23 січня 2019 року № 209.

Також, 07 лютого 2019 року ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ" сплачено єдиний податок за четвертий квартал 2018 року на суму 9 700,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 07.02.2019 року № 4119 на суму 9 700,00 грн.

Однак, вказаний платіж здійснено на реквізити УДКСУ у Печерському районі, у зв`язку з чим, позивачем направлено лист до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про перерахування суми єдиного податку в розмірі 9 700,00 грн. на реквізити УДКСУ у Голосіївському районі.

Частиною 4 статті 45 Бюджетного кодексу України закріплено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року №122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882 (далі - Положення), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).

Відповідно до приписів розділу 3 Положення, функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що допущені позивачем помилки не свідчать про несплату необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк та не спричинили настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки, кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом, такі помилки були виявлені платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №821/844/17, від 11 квітня 2019 року у справі №822/3323/17 та від 14 серпня 2018 року у справі №821/1897/17 зазначив наступне: …Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів .

З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, якій залежить від терміну прострочення, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Таким чином, допущена помилка у номері рахунку, на який належало сплатити єдиний податок, допущена ТОВ "ГУДТРІП ЮЕЙ" у спірні періоди, під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, не містить ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання та не є достатньою правовою підставою для висновку про порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання і застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 813/2747/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.08.2019 р. №0683051204 про нарахування штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 44 977,18 грн.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДТРІП ЮЕЙ" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Оксененко О.М.