Постанова

від 19.11.2020 по справі 420/3319/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3319/20

Головуючий в І інстанції: Левчук О.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 22.06.2020 р.

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Стас Л.В. судді -Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просило:

- визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо зазначення в постанові № 051/19/383вих про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 02.08.2019 року датою набрання законної сили 19.09.2019 року;

- визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо подання заяви про примусове виконання постанови № 051/19/383вих про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 02.08.2019 року;

- зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подати вимогу про повернення виконавчого документа в порядку п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 02.08.2019 року посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було винесено постанову № 051/19/383-вих. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якої ТОВ ДІА-ЛЕКС визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 3 ст. 2 ЗУ "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі: 60210 грн. Вказана постанова у встановлений законодавством 15-денний строк була оскаржена товариством до суду, про що відповідач був належним чином повідомлений.

Позивач зазначив, що оскільки 20.08.2019 року Одеським окружним адміністративним судом було відкрито провадження за поданим товариством позовом, постанова від 02.08.2019 року № 051/19/383-вих. Не набрала законної сили, а тому не могла бути подана відповідачем для примусового її виконання до органів державної виконавчої служби.

Однак, незважаючи на зазначене, позивачу стало відомо про винесення державним виконавцем Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) постанови від 05.11.2019 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови № 051/19/383-вих від 02.08.2019 року, згідно поданої відповідачем заяви про примусове виконання зазначеної постанови. Вказані дії відповідача, які полягають у поданні на примусове виконання постанови від 02.08.2019 року, яка не набрала законної сили, позивач вважає протиправними. Також незаконними, на думку позивача, є дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо зазначення в постанові № 051/19/383-вих від 02.08.2019 року дати набрання нею законної сили 19.09.2019 року.

Зважаючи на зазначене позивач оскаржив протиправні, на його думку, дії відповідача до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підстав для зазначення в постанові про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.08.2019 року дати набрання нею законної сили 19.09.2019 року та в подальшому пред`явленні вказаної постанови до виконання. Однак, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності порушення прав позивача вказаними протиправними діями відповідача. Апелянт вказує на те, що внаслідок дій відповідача по незаконному пред`явленню до виконання постанови від 02.08.2019 року, на кошти товариства було накладено арешт, що унеможливило їх використання товариством, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача.

Також апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заявлені в даній адміністративній справі позовні вимоги фактично стосуються визнання протиправною постанови № 051/19/383-вих від 02.08.2019 року.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 серпня 2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 051/19/383вих, якою товариство з обмеженою відповідальністю ДІА-ЛЕКС визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 ЗУ Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 60210,00 грн.

Вказана постанова Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради була оскаржена товариством з обмеженою відповідальністю ДІА-ЛЕКС до Одеського окружного адміністративного суду, у зв`язку з чим 16.08.2019 року ТОВ ДІА-ЛЕКС на адресу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради направило лист № 1608, яким повідомило останнє про оскарження постанови № 051/19/383вих від 02.08.2019 року.

Вказаний лист-повідомлення позивача від 16.08.2019 року було отримано відповідачем 19.08.2019 року.

Також встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року по справі № 420/4890/19 було відкрито провадження за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА-ЛЕКС" до Управління ДАБК Одеської міської ради про визнання протиправними дій Управління ДАБК Одеської міської ради щодо проведення позапланової перевірки, визнання протиправною та скасування постанови № 051/19/383 вих. Управління ДАБК Одеської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.08.2019 року, визнання протиправним та скасування припису Управління ДАБК Одеської міської ради про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.07.2019 року.

01.11.2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було подано до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву про примусове виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 051/19/383вих від 02.08.2019 року, в якій зазначено про набрання нею законної сили 19.09.2019 року.

05.11.2019 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60495240 з виконання постанови № 051/19/383вих від 02.08.2019 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо зазначення у постанові від 02.08.2019 року № 051/19/383вих. дати набрання нею законної сили та діями відповідача по пред`явленню вказаної постанови до виконання до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення всіх позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ДІА-ЛЕКС , з огляду на наступне.

Згідно ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , органами державного архітектурно-будівельного контролю здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Частиною 2 цієї статті визначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду (ч. 7 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Статтею 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Згідно ст. 5 цього Закону, штраф підлягає сплаті у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови.

У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначає постанова Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 р. № 244 Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Порядок №244).

Пунктом 22 вказаного Порядку встановлено, що за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов:1) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу); 2) постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про закриття справи).

Пунктом 23 Порядку № 244 визначено обов`язкові відомості, які підлягають зазначенню у постанові про накладення штрафу.

Згідно п. 26 Порядку № 244, постанова про накладення штрафу та постанова про закриття справи набирають законної сили після закінчення строку їх оскарження.

При цьому, п. 28 Порядку визначено, що постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб`єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження поштою або через електронний кабінет у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 29 Порядку № 244).

Згідно пунктів 30-31 Порядку № 244, суб`єкт містобудування, щодо якого прийнята постанова про накладення штрафу, сплачує штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання такої постанови.

У разі несплати штрафу в установлений строк уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю надсилає другий примірник постанови про накладення штрафу до органу державної виконавчої служби для примусового виконання за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у встановленому законом порядку.

Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Відповідно до п. 32 Порядку № 244, постанова про накладення штрафу звертається до виконання органом державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс таку постанову.

В свою чергу, п. 34 Порядку № 244 визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Однак, цією ж нормою передбачено, що у разі зупинення виконання постанови відповідно до пункту 29 цього Порядку перебіг строку давності її виконання, визначеного статтею 4 Закону, зупиняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, вказано, що строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено, до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.

Згідно ст. 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

З аналізу вказаних норм чинного законодавства судом першої інстанції вірно встановлено, що постанова про накладення штрафу, прийнята на підставі Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", є виконавчим документом, який підлягає пред`явленню його до виконання протягом трьох місяців. Однак при цьому, згідно положень Порядку № 244, пред`явлення постанови до виконання може бути здійснено лише у випадку набрання останньою законної сили, в іншому випадку її пред`явлення до виконання до органів державної виконавчої служби є незаконним.

З матеріалів справи встановлено, що постанова Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 051/19/383вих від 02.08.2019 року була оскаржена ТОВ ДІА-ЛЕКС протягом встановленого законодавством строку, а саме, протягом 15 днів з моменту її прийняття до суду та про таке оскарження позивач повідомив Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради належним чином.

При цьому, встановлено, що пред`явлений товариством позов про визнання протиправною та скасування постанови № 051/19/383вих. від 02.08.2019 року був прийнятий до розгляду Одеським окружним адміністративним судом, оскільки 20.08.2019 року було відкрито провадження по справі.

Вказане свідчить про те, що на момент пред`явлення відповідачем вказаної постанови до виконання до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, зокрема, станом на 01.11.2019 року, така постанова не набрала законної сили, однак, незважаючи на зазначене була направлена Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до виконання.

Вказані дії відповідача не можуть вважатись правомірними, оскільки не відповідають положенням Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 р. № 244 та суперечать нормам Закону України Про виконавче провадження .

Посилання відповідача на те, що підставою для направлення спірної постанови для примусового виконання слугували положення чинного законодавства, відповідно до яких виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання лише протягом 3-х місяців та у разі пропуску вказаного строку Управління було б позбавлене можливості пред`явити постанову до примусового виконання, колегія суддів вважає необґрунтованими та не приймає до уваги, з огляду на те, що нормами Порядку № 244 чітко визначено, що у разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання лише після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

З огляду на те, що постанова про накладення штрафу, у разі її своєчасного оскарження, набирає законної сили тільки після набрання законної сили рішенням суду, і у такому разі перебіг строку для пред`явлення її до виконання розпочинається лише після закінчення процедури її оскарження, відповідач не був би позбавлений можливості пред`явити таку постанову до виконання саме після закінчення процедури оскарження спірної постанови (у разі, якщо за наслідками такого оскарження постанова б не була скасована).

В даному випадку, у порушення зазначених вище норм чинного законодавства, незважаючи на не набрання постановою № 051/19/383вих. від 02.08.2019 року законної сили, відповідач направив її для виконання до органів державної виконавчої служби, чим порушив, на думку суду апеляційної інстанції, права та інтереси позивача.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки постанова Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 051/19/383вих від 02.08.2019 року скасована в судовому порядку, а виконавче провадження підлягає закінченню, то відсутні і підстави для визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо подання заяви про примусове виконання постанови № 051/19/383вих. про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 02.08.2019 року.

На думку колегії суддів, надання в даному випадку оцінки діям відповідача не може ставитись у залежність від скасування постанови про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а повинно здійснюватися окремо. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи товариства стосовно того, що незаконні дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради призвели до винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження та в подальшому - постанови про арешт коштів ТОВ "ДІА-ЛЕКС".

Таким чином, внаслідок незаконних дій відповідача позивач зазнав порушення своїх прав, що призвело до негативних для товариства наслідків, а тому, в силу положень ст. 2 КАС України, позивач має право на захист порушеного права, в тому числі шляхом визнання протиправними таких дій відповідача.

При цьому, суд повинен надати оцінку діям відповідача на відповідність їх вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме, перевірити, чи вчинені вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані позивачем дії не відповідають критеріям, які закріплені у ст. 2 КАС України, а тому підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині колегія суддів не вбачає, однак вважає за необхідне задовольнити їх саме шляхом визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по зверненню до примусового виконання постанови № 051/19/383вих про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 02.08.2019 року згідно поданої до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяви про примусове виконання від 01.11.2019 року.

В той же час колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з огляду на скасування постанови № 051/19/383вих. від 02.08.2019 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, не можуть бути задоволені вимоги позивача про визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо зазначення у згаданій вище постанові дати набрання нею законної сили 19.09.2019 року, оскільки такі вимоги стосуються, на думку колегії суддів, порядку оформлення такої постанови та дотримання вимог щодо змісту такого роду постанов.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подати вимогу про повернення виконавчого документа в порядку п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 10 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

При цьому, згідно ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Таким чином, саме стягувач наділений правом вирішувати подавати відповідну заяву про повернення виконавчого документи чи ні, та не може бути примушений до цього судом.

З огляду на вказані вище положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним, а тому вимоги позивача про зобов`язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подати вимогу про повернення виконавчого документа в порядку п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", задоволенню не підлягають.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, визнання згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року по справі № 420/4890/19, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року, протиправною та скасування постанови від 02.08.2019 року№051/19/383 вих., винесеної Управлінням ДАБК Одеської міської ради, є самостійною підставою згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 України Про виконавче провадження для закриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи встановлено, що 30.04.2020 року позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 663 грн.

Вирішуючи в апеляційному порядку питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами 3-5 зазначеної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані належні докази. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

У підтвердження понесення витрат на правничу допомогу саме у заявленій сумі позивачем були надані договір про надання правової (правничої) допомоги № 15/2 від 19.07.2019 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2020 року.

В акті приймання-передачі наданих послуг визначено перелік юридичних послуг, кількість витрачених годин, вартість за одну годину та, безпосередньо, вартість виконаної роботи, зокрема, вказано, що адвокатом надано наступні послуги:

- складання та направлення листа на адресу начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - 1 год., вартість однієї години - 1051 грн.

- складання позовної заяви (аналіз норм діючого законодавства, аналіз матеріалів справи, формування пакету документів, виготовлення копій пояснень по справі) - 10 год., вартість 1 години - 1051 грн., загалом 10 510 грн.

- складання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - 2 год., вартість однієї години - 1051 грн., загалом - 2102 грн.

Дослідивши подані представником позивача докази у підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.

У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Колегія суддів зазначає, що дана відноситься до справ незначної складності, має немайновий характер позову.

На думку колегії суддів, витрати на ведення справи повинні бути не лише підтверджені, а й співмірні із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг, з урахуванням саме складності справи, з урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що стягненню підлягає частина витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за три вимоги немайнового характеру у розмірі 6306 грн., що підтверджується квитанцією № 65 від 16.04.2020 року.

В свою чергу, звертаючись до суду апеляційної інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 6306 грн., що підтверджується квитанцією № СВ03717712/1 від 04.08.2020 року.

Враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підлягає сума сплаченого судового збору, у розмірі 4204 грн.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або матеріального права.

З огляду на те, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підставі ст.317 КАС України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

З урахуванням того, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС» - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по зверненню до примусового виконання постанови № 051/19/383вих про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 02.08.2019 року згідно заяви про примусове виконання від 01.11.2019 року, поданої до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40199728) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС» (вул. Єврейська, буд. 3, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39500300) судовий збір у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 19.11.2020 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька