Постанова

від 19.11.2020 по справі 540/408/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/408/20

Головуючий в І інстанції: Бездрабко О.І.

Дата та місце ухвалення рішення: 13.05.2020 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн Девелопмент Груп на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн Девелопмент Груп до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дизайн Девелопмент Груп звернулось з позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 року № 0000190522.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.08.2019 року по 09.08.2019 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Дизайн Девелопмент Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ Алан-Гарант (код 37631187) за січень-лютий 2018 року, ТОВ Хелоніда (код 39012579, попередня назва ТОВ Логістична Група ) за березень 2018 року, ТОВ Сафіна ЛТД (код 41521508) за квітень 2018 року та подальшого використання (реалізації, списання) придбаних товарів та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 16.08.2019 року № 112/21-22-14-06/41149605.

У висновку акту перевірки зазначено, що в порушення п.п. 44.1, 44.6 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ Дизайн Девелопмент Груп за січень-квітень 2018 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 102937 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.18) за період січень-квітень 2018 року на загальну суму ПДВ 102937 грн., в тому числі: за січень 2018 року - 33043 грн., за лютий 2018 року - 10342 грн., за березень 2018 року - 8352 грн., за квітень 2018 року - 51200 грн.

Даний висновок ґрунтується на нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД .

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 року № 0000190522, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на 128671,25 грн., з яких за основним платежем на 102937 грн., за штрафними санкціями на 25734,25 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції погодився з доводами контролюючого органу, що ці документи не підтверджують отримання будівельних матеріалів від вищевказаних контрагентів.

Колегія суддів вважає вірними такі висновки суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88), встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п. 2.15 Положення № 88).

Аналізуючи наведені вимоги чинних на час виникнення спірних правовідносин законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків сформовано податковий кредит на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як встановлено відповідачем, ТОВ Дизайн Девелопмент Груп протягом січня-квітня 2018 року мало взаємовідносини з ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда (попередня назва - ТОВ Логістична Група ), ТОВ Сафіна ЛТД , від яких відображало придбання будівельних матеріалів.

Зокрема, ТОВ Дизайн Девелопмент Груп відображено у бухгалтерському обліку господарські операції з: ТОВ Алан-Гарант по придбання у січні-лютому 2018 р. будівельних матеріалів на загальну суму 260311,20 грн., в тому числі ПДВ - 43385,20 грн.; ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) по придбанню у березні 2018 року будівельних матеріалів на загальну суму 50112 грн., в тому числі ПДВ - 8352 грн.; ТОВ Сафіна ЛТД по придбанню у квітні 2018 року будівельних матеріалів на загальну суму 307200 грн., в тому числі ПДВ - 51200 грн.

Так, між позивачем та ТОВ Алан-Гарант 20.02.2018 року було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Асортимент, кількість та ціна товару кожної конкретної партії вказується в рахунку-фактурі, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно п.п.2.1, 2.2 договору продавець повинен повністю передати товар покупцю частинами згідно заявою покупця. Передача товару покупцю відбувається на умовах самовивозу. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: видаткова накладна, рахунок-фактура, податкова накладна.

На підтвердження отримання від вказаного контрагента будівельних матеріалів (цемент, пінопласт, клей для пінопласту) позивачем надано рахунки на оплату від 29.01.2018 р. № КВ000000003, від 27.02.2018 р. № КВ000000011, видаткові накладні від 29.01.2018 р. № 2, від 27.02.2018 р. № КВ000000009, податкові накладні від 29.01.2018 р. № 11, від 27.02.2018 р. № 23.

19.03.2018 року між позивачем та ТОВ Логістична Група укладено договір купівлі-продажу товару, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Документи на товар, які продавець повинен надати покупцю: накладна на відпуск товару, видаткова накладна на оплату товару, податкова накладна. Спосіб доставки товару: на умовах самовивозу (п.п.1.1-1.3 договору).

На підтвердження отримання від вказаного контрагента будівельних матеріалів (цемент, пінопласт, пісок, щебінь) позивачем надано рахунок на оплату від 22.03.2018 року № 9, видаткову накладну від 22.03.2018 року № 9, податкову накладну від 22.03.2018 року № 155.

У квітні 2018 року позивачем відображено придбання у ТОВ Сафіна ЛТД будівельних матеріалів (пінопласт), на підтвердження чого надано накладну від 16.04.2018 року № 93, податкову накладну від 16.04.2018 року № 57.

Тобто, позивачем документувалося отримання: від ТОВ Алан-Гарант у січні 2018 року цементу - 200 шт., пінопласту - 1180 шт., клею для пінопласту - 270 шт., у лютому 2018 року цементу - 300 шт., пінопласту - 300 шт.; від ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) у березні 2018 року цементу - 350 шт., пінопласту - 170 шт., піску - 22 тонни, щебеня - 10 тонн; від ТОВ Сафіна ЛБТ у квітні 2018 року пінопласту - 150 м3.

Позивачем як під час перевірки, так і до суду не надано договір з ТОВ Алан-Гарант за січень 2018 року, з ТОВ Сафіна ЛТД , у зв`язку з чим відсутня можливість дослідити сутність господарських операцій з придбання будівельних матеріалів.

Згідно умов договорів купівлі-продажу від 20.02.2018 року з ТОВ Алан-Гарант (п.2.1) та від 19.03.2018 року з ТОВ Логістична Група (теперішня назва ТОВ Хелоніда , п.1.3), поставка товару здійснюється на умовах самовивозу, тобто силами позивача.

В той же час, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 за січень-квітень 2018 року у ТОВ Дизайн Девелопмент Груп транспортні засоби відсутні, згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік основні засоби на початок 2018 року у позивача відсутні.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних позивач у січні-квітні 2018 року не отримував послуг з транспортування вантажів та оренди транспортних засобів.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, позивач не зміг пояснити, яким чином та хто перевозив будівельні матеріали, звідки їх забирали.

Що стосується посилань позивача на договори позики транспортних засобів від 01.03.2018 року № 1/03, а саме автомобілів NISSAN QASHQAI, ГАЗ 2752, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що дані транспортні засоби є легковим та легковим вантажопасажирським, а тому, технічно не можуть використовуватися для перевезення великогабаритних вантажів, враховуючи, що в цей період (березень-квітень 2018 року) позивачем було задекларовано придбання 5 тонн цементу (350 шт. х 25 кг), 32 м3 (17 м3 у ТОВ Логістична Група + 15 м3 у ТОВ Сафіна ЛТД ) пінопласту, 22 тонни піску, 10 тонн щебеня.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно у ТОВ Дизайн Девелопмент Груп відсутнє власне або орендоване майно, земельні ділянки.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності можливостей для зберігання будівельних матеріалів позивачем не надано.

Що стосується посилань позивача на договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2018 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно з його умовами ОСОБА_1 передала в користування ТОВ Дизайн Девелопмент Груп частину нежитлового приміщення 65 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за І-ІІ квартали 2018 року відсутня ознака 106 - надання майна в лізинг, оренду або суборенду, а відповідно до декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року відсутні відомості щодо придбання послуг у не платників ПДВ.

Позивачем не надано доказів виконання даного договору, зокрема сплати орендної плати.

Окрім цього, контролюючим органом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Таким чином, вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що взаємовідносини між позивачем та ОСОБА_1 щодо оренди нежитловим приміщень не підтверджено.

За встановлених обставин, оскільки встановити фактичне місце та час завантаження, розвантаження, перевезення, зберігання цементу, клею, пінопласту, піску, щебеня неможливо, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано погодився з доводами контролюючого органу про неможливість підтвердження поставки будівельних матеріалів від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ), ТОВ Сафіна ЛТД .

Окрім викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що: ТОВ Алан-Гарант відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік не має на балансі основних засобів, згідно бази даних НАІС ДДАІ МВС України транспортні засоби у власності відсутні, протягом 2018 року не подавало до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ); ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутнє нерухоме майно та земельні ділянки, згідно бази даних НАІС ДДАІ МВС України транспортні засоби у власності відсутні, що свідчить про відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення господарських операцій з постачання будівельних матеріалів.

При цьому, основним видом діяльності ТОВ Алан-Гарант є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, ТОВ Хелоніда - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, ТОВ Сафіна ЛТД - виробництво іншого електричного устаткування.

Також, з отриманої інформації на ухвалу суду апеляційної інстанції про витребування, яка прийнята на підставі клопотання апелянта, колегією суддів встановлено, що ТОВ Логістична Група , ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Сафіна ЛТД анульовано свідоцтва платників ПДВ у зв`язку з неподанням податкової звітності протягом року (23.05.2019 року, 26.09.2019 року, 06.05.2020 року).

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність формування податкового кредиту січня-квітня 2018 року по взаємовідносинах ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ), ТОВ Сафіна ЛТД та не надано доказів, які спростовують висновки контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з цими контрагентами.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, з урахуванням доводів апелянта, для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.08.2020 року, було витребувано від ТОВ Дизайн Девелопмент Груп : належним чином засвідчені копії цивільно-правових договорів з додатками, видаткових накладних, податкових накладних, актів списання, рахунків на оплату, аналітичних журналів бухгалтерського обліку, виписок по банківським рахункам окремо по кожному контрагенту, а саме: ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД ; належним чином засвідчені копії доказів щодо використання у власній господарській діяльності саме товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД та на підставі чого сформовано податковий кредит у спірний період; письмові пояснення щодо використання у власній господарській діяльності саме товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД та на підставі чого сформовано податковий кредит у спірний період із зазначенням, яка кількість товару отримана, яка використана та які докази це підтверджують; належним чином засвідчені копії доказів щодо транспортування товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД ; письмові пояснення щодо транспортування товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД із зазначенням: ким транспортувався товар, яким транспортом, у якій кількості та які докази це підтверджують; належним чином засвідчені копії доказів щодо місця зберігання товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД та його оприбуткування на відповідному складі; письмові пояснення щодо місця зберігання товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД із зазначенням підстав виникнення розбіжностей щодо адреси місця зберігання товару, які встановлені податковим органом, та із зазначенням, які докази підтверджують наявність прав ТОВ Дизайн Девелопмент Груп на приміщення, де зберігався товар.

Поряд з цим, наданими позивачем до суду апеляційної інстанції поясненнями та доказами не доведено правомірність формування податкового кредиту січня-квітня 2018 року по взаємовідносинах ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ), ТОВ Сафіна ЛТД .

Так, позивачем не надано договір з ТОВ Алан-Гарант за січень 2018 року, з ТОВ Сафіна ЛТД , не підтверджено належними доказами транспортування товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД .

Позивач не зміг надати пояснення щодо транспортування товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД із зазначенням: ким транспортувався товар, яким транспортом, у якій кількості та які докази це підтверджують, усі доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях.

Також, позивачем не надано доказів щодо місця зберігання товару отриманого від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда , ТОВ Сафіна ЛТД та його оприбуткування на відповідному складі, а так само позивач не зміг пояснити підстав виникнення розбіжностей щодо адреси місця зберігання товару, які встановлені податковим органом, не надано доказів щодо наявності прав ТОВ Дизайн Девелопмент Груп на приміщення, де зберігався товар.

У своїх поясненнях до суду апеляційної інстанції позивач послався на те, що у наведений період товариство розпочинало свій розвиток та господарську діяльність, а не оформлення наведених вище господарських операцій документально.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду справи позивач посилався на докази щодо виконання умов договорів, укладених з ТОВ Блек Сі Рів?єра щодо поставки декоративних фасадних елементів. Проте, проведення вказаних операцій не ставиться під сумнів податковим органом під час розгляду даної справи. Крім того, оскільки позивачем не підтверджено отримання будівельних матеріалів від ТОВ Алан-Гарант , ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ), ТОВ Сафіна ЛТД , надані позивачем докази щодо операцій з ТОВ Блек Сі Рів?єра не випливають на результат розгляду даної справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Дизайн Девелопмент Груп - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 20.11.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька