Постанова

від 18.11.2020 по справі 640/14205/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14205/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України про зобов`язання відповідача внести зміни до даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України щодо позивача за період роботи з 01.01.2003 по 01.07.2003 у ТОВ Три-Денс згідно довідки про заробітну плату за період з 01.01.2003 по 01.07.2003 виданої ТОВ Три-Денс № 8/07 від 08.07.2003, а саме: за січень - 1550,00 грн., лютий - 1550,00 грн., березень - 1550,00 грн., квітень - 1550,00 грн., травень - 1550,00грн., червень - 2841,42 грн. та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаної заробітної плати з дати звернення за перерахунком пенсії, а саме, з 24.04.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року відмовлено позивачу в задоволенні заяви про заміну сторони в адміністративній справі № 640/14205/19.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Зобов`язано Пенсійний фонд України внести зміни до даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 за період роботи з 01.01.2003 по 01.07.2003 у ТОВ Три-Денс згідно довідки про заробітну плату за період з 01.01.2003 по 01.07.2003 виданої ТОВ Три-Денс № 8/07 від 08.07.2003, а саме: за січень - 1550,00 грн., лютий - 1550,00 грн., березень - 1550,00 грн., квітень - 1550,00грн., травень - 1550,00 грн., червень - 2841,42 грн. та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаної заробітної плати з дати звернення за перерахунком пенсії, а саме з 24.04.2019.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 02.01.2002 по 02.07.2003 працював заступником директора медичної частини, лікар - стоматолог - ортопед ТОВ Три-Денс .

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівником та головою комісії з припинення або ліквідатор ТОВ Три-Денс (ЄДРПОУ 23703649).

Як зазначає позивач, він у квітні 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Однак, при призначенні пенсії, позивачу не було враховано його заробітну плату за періоди роботи у ТОВ Три-Денс (ЄДРПОУ 23703649) за період з 01.01.2003 по 01.07.2003.

24.04.2019 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про внесення відомостей про отримання доходів з 01.01.2003 по 01.07.2003 до персоніфікованого обліку та здійснення перерахунку його пенсії. (а.с. 14)

Листом від 23.05.2019 № 11817/С-11, Департамент інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України повідомив позивача, що механізм ведення обліку застрахованих осіб, звітів щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01.01.2011 визначено постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 № 25-2 (далі - Постанова 25-2). (а.с. 15)

Не погодившись з відмовою Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- доводи позивача про наявність підстав для внесення змін до даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за період роботи з 01.01.2003 по 01.07.2003 у ТОВ Три-Денс , підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва від 24.06.2011 № 10630/03, згідно якого, підтверджено, що ТОВ Три-Денс за період з 01.01.2003 по 08.07.2003 страхові внески нараховані і сплачені в повному обсязі. Крім того, отримання позивачем доходів та утримання податків під час роботи у ТОВ Три-Денс підтверджується листом ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11.05.2011 № 1703/С/29-204, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги:

- апелянтом наголошено на тому, що суд першої інстанції розглянув спір за зобов`язав вчинити певні дії до відповідача, який не має відповідати за пред`явленими вимогами, адже ведення, облік даних застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків ведуть саме територіальні органи Пенсійного фонду, а Пенсійний фонд України, є центральним органом виконавчої влади, що здійснює свої повноваження через утворені територіальні органи. При цьому, апелянт вказує на те, що як ТОВ Три-Денс так і позивач перебували/ють на обліку саме в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, а тому, Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку, виплати пенсії (хоча суд зобов`язав внести зміни до даних персоніфікованого обліку та здійснити перерахунок пенсії позивача);

- тож, на переконання апелянта, при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи Пенсійного фонду України щодо неналежного відповідача у даному спорі та не врахував норми права, на які посилався відповідач та які підтверджують необхідність застосування норм ст. 48 КАС України;

- крім того, судом першої інстанції не з`ясовано чи здійснювало ТОВ Три-Денс нарахування та сплату страхових внесків у спірний період, чи подавало звітність.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. (ч. 1 ст. 2 КАС України)

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом, є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Колегія суддів зазначає, що положення ст. 48 КАС України, передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності відповідача, до якого особа позивача звернулась за судовим захистом, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення саме тим відповідачем, до якого пред`явлено позовні вимоги). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну неналежного відповідача чи залучати його як другого відповідача .

Згідно з нормами ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закон №1058-ІУ).

Відповідно до приписів абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку .

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, створеного відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ст. 16 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Ведення реєстру страхувальників Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 3 розд. IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (надалі по тексту також - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Відповідно до п. 7 Положення № 280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи .

Згідно з п. п. 6 п. 4 Положення № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, зокрема, у забезпеченні надходжень від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень відповідно до законодавства; внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб та їх використання; здійсненням призначення, перерахунку та виплати пенсії .

Відповідно до п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (надалі по тексту також - Положення № 28-2), Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, внесення відомостей до них та їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794, затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Постанова 794), згідно пункту 1 якої, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п. 5 Постанови 794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб ( ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду . У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Таким чином, з наведеного слідує, що ведення персоніфікованого обліку у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, внесення відомостей до нього та їх використання належить саме до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України, а не центрального органу виконавчої влади - Пенсійного фонду України. При цьому, з матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16) (правонаступник управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва), до якого у квітні 2018 року звертався із заявою про призначення пенсії та яке, на переконання позивача, протиправно не включило до розрахунку його пенсії заробітну плату за період роботи у ТОВ Три-Денс з 01.01.2003 по 01.07.2003, проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про необхідність включення зазначеного періоду до розрахунку пенсії та надання рішення про задоволення/відмову в задоволенні такої заяви, матеріали справи не містять .

Колегія суддів вважає, що Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсії, оскільки такі функція є виключною компетенцією територіальних управлінь Фонду, проте, на зазначене помилково не звернув увагу суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та зобов`язуючи Пенсійний фонд України внести зміни до даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 за період роботи з 01.01.2003 по 01.07.2003 у ТОВ Три-Денс та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаної заробітної плати з дати звернення за перерахунком пенсії, а саме з 24.04.2019 . Внаслідок неврахування зазначених норм та не дослідження відповідних обставин та доводів відповідача, судом першої інстанції оскаржуваним рішенням було покладено на Пенсійний фонд України, ті зобов`язання, за якими він не повинен відповідати у даному спорі, натомість, належним відповідачем було б Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке за наслідком відповідного звернення позивача надало в мотивовану відповідь, у разі не згоди з якою, позивач має право звернутись до суду з позовом.

Отже, відсутність доказів звернення та надання уповноваженим (належним у даному випадку органом є ГУ ПФУ в м. Києві) органом відмови у задоволенні вимог, викладених у такому зверненні, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання внести зміни до даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 за період роботи та здійснення перерахунку пенсії з урахуванням вказаної заробітної плати з дати звернення за перерахунком пенсії, а саме з 24.04.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Пенсійного фонду України.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з урахуванням того, що відповідач у даній справі - Пенсійний фонд України, у силу наданих повноважень, не є тим органом, до якого мають бути спрямовані позовні вимоги щодо внесення змін до даних персоніфікованого обліку та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, при цьому, що таким є відповідний територіальний орган ПФУ (ГУ ПФУ в м. Києві), на обліку у якого знаходяться документи щодо особи позивача, проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача та надання відмови саме цим органом у внесенні змін до персоніфікованого обліку (та, як наслідок, перерахунку пенсії), з урахуванням чого, суд першої інстанції помилково не звернув на дану обставину увагу. У частині позовних вимог по суті, колегія суддів не перевіряє висновки суду першої інстанції, адже колегією суддів встановлено, що позивачем було пред`явлено позовні вимоги до відповідача, який не має по ним відповідати.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов`язати вчинити дії відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст ст. 329 - 331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко