Постанова від 17.11.2020 по справі 924/300/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Справа №924/300/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/300/19 (суддя Крамар С.І.)

за позовом Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999"

до Теофіпольської селищної ради

про визнання укладеним додаткового договору №2 до договору №47 від 23.05.2018; стягнення заборгованості за договором №47 від 23.05.2018 у розмірі 695052,25 грн.

за участі представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Строй-Сервіс-999", посилаючись на істотне збільшення ціни будівельних матеріалів, необхідних для виконання робіт за договором, звернулося з позовом до Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999", в якому просило визнати укладеним між сторонами додатковий договір №2 до договору №47 від 23.05.2018 та стягнути з відповідача заборгованість за договором №47 від 23.05.2018 у розмірі 695052,25 грн.

Умовами додаткового договору №2 до договору №47 від 23.05.2018, серед іншого, є збільшення ціни договору №47 від 23.05.2018 на 695052 грн. 25 коп. шляхом внесення змін до п.3.1. договору, а саме - викладення його в редакції: "3.1. Вартість виконаних робіт за цим договором складає: 1694131 грн. 25 коп., в тому числі ПДВ. Вона включає витрати підрядника на необхідні матеріали та вартість власне виконання робіт".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що за умовами п.3.4 договору вартість робіт підлягає обов`язковому перегляду шляхом укладання додаткового договору до цього договору, якщо ціни на будівельні матеріали, які необхідні для виконання робіт згідно даного Договору зростають на 15 і більше відсотків.

Позивач зазначав про направлення відповідачу листа №90 від 28.12.2018 з доданим до нього додатковим договором №2 до договору №47 від 23.05.2018, який підписаний позивачем. Посилаючись на п.1 додаткового договору №2 до договору №47 від 23.05.2018 вказав, що вартість робіт склала 1694131 грн. 25 коп., що перевищує вартість робіт, попередню визначену в договорі №47 від 23.05.2018 на 695052 грн. 25 коп.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/300/19 у задоволенні позову Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" до Теофіпольської селищної ради про визнання укладеним додаткового договору №2 до договору №47 від 23.05.2018; стягнення заборгованості за договором №47 від 23.05.2018 у розмірі 695052,25 грн. - відмовлено.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції, зокрема, дійшов висновків, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов запропонованого позивачем господарського договору. Матеріали та подані позивачем до матеріалів справи докази не містять дотримання ним порядку укладення господарських договорів визначених статтею 181 Господарського кодексу України. Позивачем також не доведено наявність дій з боку Теофіпольської селищної ради спрямованих на набуття, зміну цивільних прав та обов`язків пов`язаних з додатковим договором №2 від 28.12.2018 (ст.202 Цивільного кодексу України), або відповідного акцепту. Визначені пунктом 3.4. договору №47 від 23.05.2018 умови щодо обов`язкового перегляду протягом дії договору вартості робіт у випадку якщо ціни на будівельні матеріали, які необхідні для виконання робіт згідно даного договору, зростають на п`ятнадцять і більше відсотків, також передбачають волевиявлення сторін на укладення додаткового договору. Протягом дії договору, а також після закінчення строку дії, позивач не звертався до відповідача з пропозицією про продовження строку дії договору, жодної додаткової угоди стосовно продовження строку дії вказаного договору між сторонами не укладалося, пролонгація договору його умовами не передбачена. Оскільки додатковий договір №2 сторонами не укладено, відсутні правові підстави для стягнення з Теофіпольської селищної ради заборгованості за договором №47 від 23.05.2018 у розмірі 695052,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне підприємство "Строй-Сервіс-999" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.3, арк.справи 1-2).

В скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не забезпечено розгляд клопотання позивача про призначення судової інженерно-технічної експертизи. Натомість, взято за основу поданий як письмовий доказ висновок експерта від 18.04.2019 №5819/5820/18-26 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №420182441220000046, за яким: виконані будівельні роботи частково не відповідають проектній документації щодо проведення капітального ремонту покриття дороги по вул.Франка, смт.Теофіполь Хмельницької області; об`єми виконаних робіт частково не відповідають актам виконаних робіт (форми КБ-2в), вартість виконаних робіт необгрунтовано завищена по всіх позиціях згідно проектно-кошторисної документації, щодо проведення капітального ремонту покриття дороги по вул. Франка, смт.Теофіполь Хмельницької області; фактичний перелік проведених робіт з капітального ремонту покриття дороги по вул.Франка, смт.Теофіполь Хмельницької області наведений в дослідницькій частині в таблиці №5, вартість виконаних робіт складає 471180,00 грн. в прямих витратах.

Апелянт вважає, що зазначена позиція суду виходить за межі процесуального господарського законодавства, так як вказаний письмовий доказ не носить преюдиційний характер, оскільки він не зазнав дослідження як у вказаному кримінальному провадженні, так і в межах господарської справи.

Також скаржник зазначає, що оскаржуване рішення винесено в межах судового засідання яке було призначено 05.03.2020, не взявши до уваги клопотання про відкладення судового засідання подане представником позивача з поважних причин.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/300/19 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

11.09.2020 (вх.№5752/20) від директора ПП "Строй-Сервіс-999" для долучення до матеріалів апеляційної скарги у справі №924/300/19 надійшов висновок експертного дослідження №0122/20 від 08.09.2020 (т.3, арк.справи 12-49).

Листом №924/300/19/4788/20 від 15.09.2020 Північно-західний апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №924/300/19 з Господарського суду Хмельницької області.

21.09.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/300/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/300/19 - залишено без руху.

На виконання вимог ухвали Приватне підприємство "Строй-Сервіс-999" 09.10.2020 надіслало до Північно-західного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків (вих. №733 від 05.10.2020), до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/300/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 поновлено Приватному підприємству "Строй-Сервіс-999" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/300/19, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 17.11.2020 о 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №5. Також, ухвалою запропоновано відповідачу в строк до 02.11.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу; роз`яснено сторонам право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження було отримано сторонами, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.3, арк.справи 63, 64).

Відповідач не скористався правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони не забезпечили явку своїх представників у судове засідання суду апеляційної інстанції 17.11.2020 о 10:30 год. Відповідач не повідомив причини неявки представника. При цьому, 16.11.2020 (вх.№7529/20) на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширення на території корона вірусу COVID-19", з 12.03.2020 в Україні введено карантин. Рада Суддів України в своєму звернені до громадян, які є учасниками судових процесів, висловила прохання утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Повідомляє суд, що бажає прийняти участь у розгляді апеляційної скарги та просить повідомити про дату перенесення судового засідання.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів вважає за необхідне його відхилити враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, заявник не скористався правом, передбаченим ч.4 ст.197 ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а наявні в матеріалах справи докази достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

23.05.2018 Теофіпольською селищною радою, як замовником, було укладено договір №47 із підрядником ПП "Строй-Сервіс-999" на капітальний ремонт дорожнього полотна вулиці І.Франка, смт.Теофіполь (т.1, арк.справи 15-17).

Згідно п.2.1 договору Замовник доручає, а Підрядник, в межах Договірної ціни, виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені Договором роботи на об`єкті, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації Об`єкту, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити об`єкт.

Пунктом 3.1 договору погоджено, що вартість виконання робіт за цим договором складає 999 079,00 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.3.2 договору вартість виконання робіт за цим договором визначена на підставі розрахунку кошторису, договірної ціни узгодженої сторонами і який є невід`ємною частиною цього договору, складеного відповідно до проектної документації та згідно з "Правилами визначення вартості будівництва (ДБН-Д.1.1.-1-2000)" та інших діючих нормативних документів.

На виконання всіх робіт, що є предметом цього договору складається кошторис, у якому визначається їх вартість. Кошторис є невід`ємною частиною договору (п.3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що вартість робіт підлягає обов`язковому перегляду протягом дії договору шляхом укладення додаткового договору до цього договору, зокрема, у випадку якщо ціни на будівельні матеріали, які необхідні для виконання робіт згідно даного договору, зростають на п`ятнадцять і більше відсотків (п.п.3.4.4 договору).

У разі якщо замовник відмовиться від виконання умов п.3.4 цього Договору, підрядник має право відмовитися від договору із обов`язковим відшкодування з боку замовника вартості фактично виконаних робіт (п.3.5 договору).

Як погоджено пунктом 4.2 договору замовник перераховує підряднику попередню оплату в розмірі 299723,00 грн., в тому числі ПДВ на виконання робіт в строк протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору. Підрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання попередньої їх оплати.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що оплату за виконані підрядником роботи замовник виконує щомісячно в строк протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) (далі акт) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) (далі довідка) та виконавчої документації.

Відповідно до п.4.5 договору замовник виконує оплату підряднику за виконані роботи протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання акту та довідки та здачі закінченого об`єкту.

Підрядник має право залучати для виконання робіт за договором інші спеціалізовані будівельні організації (субпідрядників) (п.8.6 договору).

Згідно пункту 18.1 договір вступає в силу після його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018. Положення цього договору діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.

29.05.2018 відповідачем було здійснено попередню оплату в розмірі 299723,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.05.2018 (т.1, арк.справи 13).

20.06.2018 комісією для прийняття робіт по ремонту доріг та інших об`єктів комунальної власності Теофіпольської селищної ради було проведено обстеження виконаних робіт та встановлено, що підрядником здійснено асфальтування дорожнього покриття орієнтовною площею 2972,0 м.кв. За результатами обстеження складено акт обстеження виконаних робіт від 20.06.2018 (т.1, арк.справи 57).

Позивачем відповідно до умов договору №47 від 23.05.2018 були виконані будівельні роботи по капітальному ремонту дорожнього покриття по вул.Франка в смт.Теофіполь загальною вартістю 998079,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018р. від 09.07.2018 (т.1, арк.справи 56) та актом приймання виконаних робіт за липень 2018р. №1 від 09.07.2018 (т.1, арк.справи 53).

Згідно платіжного доручення №12 від 09.07.2018 (т.1, арк.справи 12) відповідачем було перераховано позивачу 698356,00 грн. за виконані будівельні роботи.

02.10.2018 між Теофіпольською селищною радою (замовник) та приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" (виконавець) було підписано додаткову угоду №1 до договору від 23.05.2018 №47 (т.1, арк.справи 59), відповідно до якої сторони вирішили за взаємною згодою на підставі дефектного акту, зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва та договірної ціни внести зміни до розділу 3 п. 3.1. договору, в якому вартість виконаних робіт за договором визначено в сумі 998079,00 грн. Дана угода є невід`ємною частиною договору №47 від 23.05.2018.

04.10.2018 селищною радою в системі ProZorro було зареєстровано звіт про виконання договору №47 від 23.05.2018 (т.1, арк.справи 61). Вказано предмет закупівлі: капітальний ремонт дорожнього покриття дороги по вул. Франка в смт. Теофіполь, строк дії договору: 23.05.2018 - 31.12.2018; сума оплати за договором: 998079,00 грн. з ПДВ.

28.12.2018 позивач направив відповідачу лист від 28.12.2018 за №90 (т.1, арк.справи 11), в якому посилаючись на істотне збільшення ціни будівельних матеріалів, що необхідні для виконання робіт за договором, просив погодити та підписати додатковий договір №2 від 28.12.2018 до договору №47 від 23.05.2018, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкову відомість ресурсів на будівництво, розрахунок загально виробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, довідку про договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1.

Зазначені документи підписані лише ПП "Строй-Сервіс-999".

Листом від 29.12.2018 (т.1, арк.справи 10), за підписом секретаря Теофіпольської селищної ради, відповідачем було повернуто без розгляду подані позивачем документи, посилаючись на те, що відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення станом на 28.12.2018р. втратили чинність після закінчення бюджетного періоду. Також листом повідомлено, що Додатковий договір №2 до договору №47 від 23.05.2018 в запропонованій редакції не може бути підписаний у зв`язку з тим, що селищний голова на день звернення була відсутня з причин тимчасової непрацездатності.

Як вбачається з листа Старшого слідчого СВ Теофіпольського відділення поліції Красилівського відділу поліціїГУНП в Хмельницькій області, 27.09.2018 Теофіпольським відділенням поліції Красилівського відділу поліції головного управління Національної поліції в Хмельницькій області в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано провадження за №420182441220000046 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України за фактом привласнення бюджетних коштів посадовими особами Теофіпольської селищної ради за попередньою змовою групою осіб із ПП "Строй-Сервіс-999" під час проведення капітального ремонту дорожнього покриття вул.Франка, смт.Теофіполь (т.1, арк.справи 88).

Згідно висновку експерта від 18.04.2019 №5819/5820/18-26 (т.1, арк.справи 92-105) за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №420182441220000046, виконані будівельні роботи частково не відповідають проектній документації щодо проведення капітального ремонту покриття дороги по вул.Франка, смт.Теофіполь Хмельницької області; об`єми виконаних робіт частково не відповідають актам виконаних робіт (форми КБ-2в), вартість виконаних робіт необґрунтовано завищена по всіх позиціях згідно до проектно - кошторисної документації, щодо проведення капітального ремонту покриття дороги по вул.Франка, смт.Теофіполь Хмельницької області; фактичний перелік проведених робіт з капітального ремонту покриття дороги по вул.Франка, смт.Теофіполь Хмельницької області наведений в дослідницькій частині в таблиці №5, вартість виконаних робіт складає 471180,00 грн. в прямих витратах.

Постановою Теофіпольського відділення поліції Красилівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області від 20.05.2019 Теофіпольську селищну раду визнано потерпілою стороною у кримінальному провадженні №420182441220000046 від 27.09.2018 (т.1, арк.справи 89).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було долучено до матеріалів справи бухгалтерські документи про понесені витрати, зокрема, бухгалтерську довідку ПП "Строй-Сервіс-999", згідно якої вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 1694131,25 грн.; видаткові накладні, підписані з різними контрагентами, згідно яких позивач отримував матеріали; довідки про вартість машино-години експлуатації навантажувача, екскаватора, автогрейдера, котка; розрахунок вартості перевезення матеріалів; розрахунок вартості перевезення працівників власним автомобільним транспортом; довідка про транспортні витрати по перевезенню механізмів; калькуляція на приготування асфальтово-бетонної суміші дрібнозернистої; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані між ПП "Строй-Сервіс-999", як замовником та фізичними особами-підприємцями, як виконавцями; товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажних автомобілів; зведений акт списання складських витрат №35 від 20.06.2018, розрахункову відомість з 01.06.2018 по 30.06.2018.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до наступного висновку:

Відповідно до норм ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до положень ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Згідно зазначеної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №47 від 23.05.2018, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як було встановлено, 28.12.2018 Приватне підприємство "Строй-Сервіс-999" надіслало до Теофіпольської селищної ради проект додаткового договору №2 до договору №47 від 23.05.2018.

Листом від 29.12.2018 за підписом секретаря Теофіпольської селищної ради, відповідачем було повернуто без розгляду подані позивачем документи, посилаючись на те, що відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення станом на 28.12.2018 втратили чинність після закінчення бюджетного періоду.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов запропонованого позивачем додаткового договору, матеріали та подані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують неукладення додаткового договору у визначеному статтею 181 Господарського кодексу України порядку.

Зокрема, позивачем не доведено наявність дій з боку Теофіпольської селищної ради, смт.Теофіполь спрямованих на набуття, зміну цивільних прав та обов`язків пов`язаних з додатковим договором №2 від 28.12.2018р. до договору №47 від 23.05.2018р. (ст.202 Цивільного кодексу України), або відповідного акцепту.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При цьому, як вірно відмічено судом першої інстанції, визначені пунктом 3.4. договору умови щодо обов`язкового перегляду протягом дії договору вартості робіт у випадку якщо ціни на будівельні матеріали, які необхідні для виконання робіт згідно даного договору, зростають на п`ятнадцять і більше відсотків, також передбачають волевиявлення сторін на укладення додаткового договору. Крім цього, сторонами було погоджено право підрядника відмовитися від договору із обов`язковим відшкодування з боку замовника вартості фактично виконаних робіт у разі якщо замовник відмовиться від виконання умов п.3.4. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору, а також після закінчення строку дії, позивач не звертався до відповідача з пропозицією про продовження строку дії Договору, жодної додаткової угоди стосовно продовження строку дії вказаного Договору між сторонами не укладалося, пролонгація Договору його умовами не передбачена.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018р. від 09.07.2018 та акту приймання виконаних робіт за липень 2018р. №1 від 09.07.2018 будівельні роботи по капітальному ремонту дорожнього покриття по вул.Франка в смт.Теофіполь були виконані за загальною вартістю 998079,00 грн.

29.05.2018 відповідачем було здійснено попередню оплату в розмірі 299723,00 грн. згідно платіжного доручення №6 від 29.05.2018 та перераховано позивачу 698356,00 грн. за виконані будівельні роботи згідно платіжного доручення №12 від 09.07.2018.

04.10.2018 селищною радою в системі ProZorro було зареєстровано звіт про виконання договору №47 від 23.05.2018. Вказано предмет закупівлі: капітальний ремонт дорожнього покриття дороги по вул. Франка в смт. Теофіполь, строк дії договору: 23.05.2018 - 31.12.2018; сума оплати за договором: 998079,00 грн. з ПДВ.

Також судом апеляційної інстанції приймаються до уваги висновок експерта від 18.04.2019р. №5819/5820/18-26 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №420182441220000046, яким, зокрема, було встановлено, що вартість виконаних робіт складає 471180,00грн. в прямих витратах.

При цьому, позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області 03.04.2019 з позовом про внесення змін до п.3.1 договору №47 від 23.05.2018 шляхом визнання укладеним додаткового договору №2 від 28.12.2018, тобто після закінчення строку дії договору та його виконання.

Отже, договір був виконаний сторонами, тобто настали наслідки, які сторони очікували від його укладення, а тому, в силу імперативних положень ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України, внесення змін до положень договору, якими встановлена ціна робіт, не допускається.

Враховуючи, що додатковий договір №2 до договору №47 від 23.05.2018р сторонами не укладено, Господарський суд Хмельницької області дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Теофіпольської селищної ради, смт.Теофіполь, Теофіпольський район, Хмельницька область заборгованості з договором №47 від 23.05.2018р. у розмірі 695052,25 грн, а тому правомірно відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що 11.09.2020 (вх.№5752/20) від директора ПП "Строй-Сервіс-999" на адресу суду апеляційної інстанції для долучення до матеріалів апеляційної скарги у справі №924/300/19 надійшов висновок експертного дослідження №0122/20 від 08.09.2020.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 80 ГПК України, зокрема, встановлено обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.4 ст.80 ГПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.269 ГПК України).

Позивачем не надано доказів неможливості подання висновку експертного дослідження до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зазначені обставини обмежують право суду апеляційної інстанції приймати дані докази на стадії апеляційного оскарження рішення суду для оцінки висновків суду першої інстанції, яким були вчинені всі необхідні процесуальні дії задля забезпечення прав позивача в межах його господарської процесуальної дієздатності.

Апелянт в скарзі стверджує, що судом першої інстанції оскаржуване рішення винесено в межах судового засідання яке було призначено 05.03.2020, не взявши до уваги клопотання про відкладення судового засідання подане представником позивача з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи 05.03.2020 (вх.№05-22/1935/20) на адресу Господарського суду Хмельницької області від позивача надійшло клопотання про перенесення засідання, в якому представник з огляду на призначення судової земельної експертизи, матеріали якої позивач планує долучити до матеріалів справи, просить розглянути питання про його перенесення на будь яку іншу дату.

Однак, як вбачається з протоколу судового засідання та ухвали суду від 05.03.2020, Господарським судом Хмельницької області у судовому засіданні 05.03.2020 було постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 16 год. 30 хв. 11.03.2020.

Клопотань позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 11.03.2020 о 16 год. 30 хв., матеріали справи не містять.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про порушення судом першої інстанції його процесуальних прав.

Згідно ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п.3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/300/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/300/19 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст.ст.287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 20.11.2020р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.