Постанова

від 18.11.2020 по справі 922/648/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. Справа № 922/648/20

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

позивача - Міхно Л.О., посвідчення №3566, довіреність від 27.12.2019 року №08-21/4481/2-19;

1-го відповідача - адвокат Оганезов О.А., свідоцтво серії ЗР №21/1839 від 17.01.2019 року, ордер серії АО №1010988 від 14.07.2020 року ;

2-го відповідача - адвокат Оганезов О.А., ордер серії АО №1008930 від 30.04.2020 року, свідоцтво серії ЗР №21/1839 від 17.01.2019 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О. (вх. №2118Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2020 року у справі №922/648/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Калініченко Н.В.), повний текст якого складено 03.08.2020 року

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до 1-го відповідача Фізичної особи - підприємця Паніткіної Валентини Григорівни, м. Харків

до 2-го відповідача Фізичної особи - підприємця Паніткіної Лілії Вікторівни, м.Київ

про стягнення 256 235,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Фізичної особи-підприємця Паніткіної В.Г. та Фізичної особи-підприємця Паніткіної Л.В., про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у загальній сумі 256 235,90 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2020 року у справі №922/648/20 в задоволенні позову відмовлено.

Особа, уповноважена діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О. з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2020 року у справі №922/648/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке.

Харківська міська рада, як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 року №НВ-0004417792020 зазначено код цільового призначення земельної ділянки 03.07-для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Оскільки спеціальними видами ставок орендної плати, зазначених у п. 4.1 рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08 не передбачено ставки річної орендної плати для земель комерційного використання, то позивачем застосовано базову (вихідну) ставку у розмірі 8%.

В матеріалах справи наявний Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 13.07.2017 року №287; показники, що застосовувалися для здійснення розрахунків були незмінними до 01.01.2020 року; нормативна грошова оцінка земель міста Харкова проведена станом на 01.01.2013 року та введена в дію з 01.01.2014 року.

Договір оренди не укладався, внаслідок чого була застосована ставка у розмірі 100%; розмір земельної ділянки, яку використовують відповідачі доведений та підтверджений достатніми та належними доказами та дає можливість обчислити розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку.

Власник нежилого приміщення (його частини) сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст. 288 ПК України).

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №638/13423/18, від 22.04.2020 року у справі №826/12431/16.

Господарський суд першої інстанції не врахував, що відновлення порушених прав Харківської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідачів жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останні сплачують за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №922/981/18, від 28.02.2020 року у справі №913/169/18, від 25.02.2020 року у справі №922/748/19, від 17.04.2020 року у справі №922/2413/19, від 02.06.2020 року у справі №922/2845/19, від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19.

Щодо повноважень апелянта діяти від імені Харківської міської ради, апелянтом до апеляційної скарги додано в копіях: Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, розпорядження Харківського міського голови від 21.11.2019 року №1591/20 "Про призначення на посаду та присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування" та посвідчення №3566 Харківської міської ради, видане на Міхно Л.О.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 31.12.2020 року.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О. на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2020 року у справі; відповідачам встановлено строк до 26.08.2020 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "21" вересня 2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

21.09.2020 року на адресу суду, електронною поштою та 21.09.2020 року на адресу суду (вх.№8953) від представника 1-го та 2-го відповідачів - адвоката Оганезова О.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2974, вх.№8884), в якому останній просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на таке.

Розрахунки розмірів орендної плати здійснені позивачем всупереч Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.09.2017 року №383, оскільки вказані розміри земельних ділянок визначені позивачем самостійно, без врахування положень ст. 79-1 ЗК України; здійснення позивачем розрахунків, виходячи з часток земельних ділянок, визначених позивачем самостійно, є порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є однією з фундаментальних засад цивільного права та порушення якого з боку позивача призводить до порушення прав та інтересів відповідачів.

У судовому засіданні 21.09.2020 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представник 1-го та 2-го відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року, для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, оголошено перерву у розгляді справи до "21" жовтня 2020 року , явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

23.09.2020 року на адресу суду від особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О. надійшло клопотання (вх.№9026) про її участь в судовому засіданні, призначеному на 21.10.2020 року о 09:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", в якому представник зазначає про те, що зареєстрований та має власний електронний цифровий підпис (ЕЦП), яке долучено до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Слободіна М.М., на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 року задоволено клопотання особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О. про її участь в судовому засіданні, призначеному на "21" жовтня 2020 року о 09:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву; судове засідання у справі, призначене на 21.10.2020 року о 09:30 год. ухвалено провести за участі особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Судове засідання 21.10.2020 року проводилось за участі представника Харківської міської ради Міхно Л.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника та за участі представника 1-го та 2-го відповідачів - адвоката Оганезова О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 року для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, у зв`язку зі зміною складу колегії суддів та відсутністю в матеріалах справи доказів повідомлення 2-го відповідача про час та місце розгляду справи, оголошено перерву у розгляді справи до 18.11.2020 року, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; судове засідання у справі, призначене на 18.11.2020 року о 10:30 год. ухвалено провести за участі особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; повідомлено особі, уповноваженій діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О., що Інструкція щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" знаходиться за вебпосиланням: https://easycon.com.ua/vkz_help_uk-ua.pdf, та роз`яснено, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення; за 10 хвилин до початку судового засідання адвокат зобов`язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні та роз`яснено відповідачам, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 року, виправлено описку у вступній частині ухвал Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 року, 21.09.2020 року та 23.09.2020 року, вірно зазначивши місцезнаходження 2-го відповідача: "м. Київ".

Судове засідання 18.11.2020 року здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг", у зв`язку з тим, що представник Харківської міської ради - Міхно Л.О., за клопотанням якої розгляд справи було призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", була присутня у судовому засіданні.

В судове засідання 18.11.2020 року 1-й відповідач - Паніткіна В.Г. не з`явилась, про причини неявки не повідомила, на підтвердження направлення останній копії ухвали суду від 21.10.2020 року, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 28.10.2020 року №6102253478020, згідно з яким 1-й відповідач отримала копію ухвали від 21.10.2020 року - 26.10.2020 року.

В судове засідання 18.11.2020 року 2-й відповідач - Паніткіна Л.В. не з`явилась, про причини неявки не повідомила, на адресу суду повернулась копія ухвали суду від 21.10.2020 року, з довідкою ПАТ "Укрпошта" - адресат відсутній.

Телефонограмою від 13.11.2020 року повідомлено Фізичну особу - підприємця Паніткіну Л.В. про час та місце розгляду справи за номером телефону - НОМЕР_3, вказаним у якості засобів її зв`язку (т.2, а.с.222).

В судовому засіданні 18.11.2020 року представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Представник 1-го та 2-го відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, 1-го та 2-го відповідачів, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.02.2020 року №199316624 нежитлові будівлі: літ. "А-1", "А'-1", "А"-1", загальною площею 441,7 кв. м. по АДРЕСА_1, право власності зареєстроване 18.01.2016 року та належить: 1/3 частина нежитлової будівлі - Паніткіній Л.В. , на підставі договору дарування, серія та номер: 77, виданий 18.01.2016 року; 2/3 частина нежитлової будівлі- Паніткіній В.Г. , договору купівлі - продажу, нежитлової будівлі, серія та номер: 1725, виданий 26.05.2003 року.

Рішенням Харківської міської ради від 18.04.2018 року № 1058/18 Паніткіній В.Г. , Паніткіній Л.В. надано в оренду земельну ділянку площею 0,0585 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:10:001:0035) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-1", "А'-1", "А"-1" (магазин) строком до 01.05.2023 року.

19.10.2018 року між Харківською міською радою та Паніткіною В.Г. , Паніткіною Л.В. укладено договір оренди землі (спільний), за умовами якого останні прийняли в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:10:001:0035), загальною площею 0,585 га.

06.02.2020 року Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:10:001:0035 та встановлено, що відповідачі з 05.09.2017 року по 25.10.2018 року використовували земельну ділянку площею 0,0585 га (кадастровий номер 6310136300:10:001:0035) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Позивач посилається на те, що відповідачі у період з 05.09.2017 року по 25.10.2018 року не сплачували за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли у себе майно - грошові кошти, які повинні були сплатити в якості орендної плати за користування земельною ділянкою.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з 1-го відповідача 171 640,56 грн. та з 2-го відповідача 84 595,34 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

27.07.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що земельні ділянки саме під нерухомим майном першого та другого відповідачів в розмірі 390 кв. м. та 195 кв. м., які вказані у розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, не сформовані як об`єкти цивільних прав в розумінні ст. 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Колегія суддів вважає передчасними вказані висновки місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Так, предметом позову у справі є стягнення з власників об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за період з 01.10.2017 року по 30.09.2018 року.

За змістом ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту наведених приписів законодавства слідує, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

За ч. 1 ст. 166 ЦК України, шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування шкоди є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з ч. 2 ст. 166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Приписами ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1212 ЦК України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

При цьому для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом глав 82 та 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 922/3711/19, де, зокрема, зазначено про те, що у спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

Згідно з ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України ).

За змістом ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на вказані положення приписів чинного законодавства України, новий власник чи орендар земельної ділянки звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Отже, право власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені, право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

За матеріалами справи, 1-й відповідач - Паніткіна В.Г. володіє 2/3 частини нежитлової будівлі на підставі договору купівлі - продажу, нежитлової будівлі, серія та номер: 1725, виданого 26.05.2003 року, а 2-1 відповідач - Паніткіна Л.В. володіє 1/3 частини нежитлової будівлі на підставі договору дарування, серія та номер: 77, виданого 18.01.2016 року.

Таким чином, відповідачі є співвласниками із визначенням часток у праві спільної часткової власності нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

Відтак, оскільки до моменту оформлення власниками об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований вказаний об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах № 922/207/15 та № 922/5468/14, де, окрім іншого, зазначено на те, що суд, встановивши, факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №922/981/18, від 28.02.2020 року у справі №913/169/18, від 25.02.2020 року у справі №922/748/19, від 17.04.2020 року у справі №922/2413/19, від 02.06.2020 року у справі №922/2845/19, від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19, де вказано на те, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із ст. ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Місцевий господарський суд вказав на те, що заявлені позовні вимоги стосуються стягнення з першого та другого відповідачів безпідставно збережених коштів за користування частками земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 585 кв. м.: частка першого відповідача складає 390 кв. м., частка другого - 195 кв. м. від загальної площі земельної ділянки, межі яких самостійно вирахувані позивачем з урахуванням часток відповідачів у праві власності на об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачам, за відсутності доказів формування земельної ділянки під нежитловими будівлями, які належать відповідачам, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України.

Колегія суддів з такими висновками господарського суду першої інстанції не погоджується та зазначає на таке.

Так, предметом доказування у справі є, також, обставини щодо площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Вказані обставини, з урахуванням положень ст.77 ГПК України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" ).

Відповідно до п.п. 1 та 2 ст. Закон України "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

За змістом ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 року у справі №923/921/17, де, зокрема, вказано на те, що позивачем мають бути надані докази існування протягом вказаного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

На підтвердження того, що земельна ділянка на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачу, є сформованою, позивачем надано до господарського суду першої інстанції Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 року по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:10:001:0035 та Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 29.09.2017 року за №383.

Отже, земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:10:001:0035, сформована як об`єкт цивільних прав.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, де, окрім іншого, вказано на те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст.288 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на таке.

Нормативно грошова оцінка тієї чи іншої земельної ділянки отримується шляхом застосування відповідно формули, яка затверджена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 року №489 "Про затвердження порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів".

Нормативно грошова оцінка земель м. Харкова проведена станом на 01.01.2013 року та введена в дію з 01.01.2014 року, показники, які застосовувались для здійснення розрахунків були незмінними до 01.01.2020 року.

Так, рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 року №1209/13 була затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, яка застосовується з 01.01.2014 року і по теперішній час. Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 291,18 грн.

Уповноважені особи при здійсненні розрахунків керуються Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 року №489 "Про затвердження порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 року та рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 41/08.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08 затверджений загальний порядок визначення розміру орендної плати при наданні земельних ділянок у платне користування.

Згідно з п.2.3. рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08, базою для обчислення орендної плати є нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду. Нормативно грошова оцінка земель м. Харкова проводиться у відповідності з чинним законодавством України і підлягає затвердженню Харківською міською радою.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 року, вказано код цільового призначення земельної ділянки 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

При здійсненні розрахунку позивачем застосована ставка річної орендної плати із значенням 8%, оскільки відповідно до п.2.5. Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08, розмір поточної базової ставки орендної плати становить 0,08.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:10:001:0035 відноситься до земель комерційного використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (магазин).

Оскільки спеціальними видами ставок орендної плати, вказаних у п. 4.1 рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08 не передбачена ставка орендної плати для земель комерційного використання, то позивачем застосована базова ставка у розмірі 8%.

А отже, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою саме на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.07.2017 року №383, під час здійснення розрахунків Харківська міська рада, також, керувалась Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим Наказом Мінагрополітки від 25.11.2016 року № 489 "Про затвердження порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", наказом Мінагрополітики від 27.01.2006 року № 18/15/21/11, рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 41/08 та від 03.07.2013 року № 1209/13.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19, де, окрім іншого, вказано на те, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:10:001:0035, розташовані об`єкти нерухомості, які знаходяться у спільній частковій власності 1-го та 2-го відповідачів.

Відповідно до п.288.1 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 288.2 - 288.5 ст. 288 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу.

Згідно п.288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 286.6 ст. 286 ПК України передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційне тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За матеріалами справи, наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у зв`язку з несплатою відповідачами орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, які належать їм на праві спільної власності, проведений пропорційно від загальної площі земельної ділянки та площі нежитлових приміщень, що належать на праві спільної часткової власності відповідачам у справі.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №638/13423/18, від 22.04.2020 року у справі №826/12431/16, де, зокрема, вказано на те, що власник нежилого приміщення (його частини) сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст. 287 ПК України).

Розрахунок безпідставно збережених коштів у зв`язку з несплатою відповідачами орендної плати, здійснений Харківською міською радою не спростований відповідачами, іншого розрахунку матеріали справи не містять.

А отже, розмір земельної ділянки, яку використовують відповідачі є доведеним та обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України та дає можливість обчислити розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку.

Представник 1-го та 2-го відповідачів - адвокат Оганезов О.А. в судовому засіданні 18.11.2020 року посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 13.02.2019 року у справі №922/392/18, від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17 та від 12.08.2019 року у справі №922/2927/19, де зокрема, окрім іншого, зазначено на те, що земельна ділянка під нерухомим майном не сформована як об`єкт цивільних прав в розумінні ст. 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Вказані посилання представника відповідачів на відповідну судову практику не приймаються, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 є сформованою, зареєстрованою у Державному земельному кадастрі та має відповідний кадастровий номер, що слідує з Витягу з Державного земельного кадастру від 20.01.2020 року.

За таких обставин, права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до місцевого господарського суду, порушені відповідачами, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, як землевласника, є належним та ефективним, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив рішення за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2019 року у справі слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити повністю, поклавши судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, на 1-го та 2-го відповідачів.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, п. 1, 2 ч. 1 статті 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради - Міхно Л.О. задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2020 року у справі №922/648/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Паніткіної Валентини Григорівни ( АДРЕСА_2 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради, м. Харків (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 171 640,56 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Паніткіної Лілії Вікторівни ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської ради, м. Харків (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 84 595,34 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Паніткіної Валентини Григорівни ( АДРЕСА_2 , ід. код. НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради, м. Харків (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 4804,42 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Паніткіної Лілії Вікторівни ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської ради, м. Харків (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 4804,42 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.11.2020 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя І.А. Шутенко