Рішення

від 11.11.2020 по справі 902/766/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2020 р. Cправа № 902/766/20

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" (вул. Заводська, 4, с. Михайлин, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22162)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙПІР ОПТ" (Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601)

про стягнення 159 000,00 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Німенко О.І.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙПІР ОПТ" про стягнення 159000 грн.

03.08.2020 відбувся автоматизований розподіл справи № 902/766/20 без застосування спеціалізації з урахуванням підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 16.1 Порядку автоматизованого розподіл судових справ в Господарському суді Вінницької області, за результатами якого справу передано на розгляд судді Тісецькому С. С.

Ухвалою суду від 06.08.2020 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/766/20. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.09.2020 р.

Відповідно до ч. 2 п. 16.1. Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області від 05.09.2016 року зі змінами, у випадках, коли розподілені іншому судді судові справи, не розглянуті по суті, а обставини, які зумовили відсутність на роботі суддів, які спеціалізуються на розгляді даної категорії справ або неможливість їх розподілу між суддями, які спеціалізуються на розгляді такої категорії справ, що було підставою для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації, відпали, такі нерозглянуті судові справи, на підставі відповідної заяви судді, передаються за розпорядженням керівника апарату суду (чи особи, яка виконує його обов`язки) на повторний автоматизований розподіл з врахуванням спеціалізації суддів, які розглядають дану категорію справи.

Станом на 17.08.2020 р. судді, які спеціалізуються на розгляді справ позовного провадження перебувають на роботі, в зв`язку з чим суддею Тісецьким С.С. подано заяву про здійснення повторного автоматизованого розподілу на підставі ч. 2 п.16.1 Порядку.

З огляду на викладене, а також керуючись п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та ч. 2 п. 16.1 Порядку автоматизованого розподіл судових справ в Господарському суді Вінницької області, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/766/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейпір ОПТ" про стягнення 159 000,00 грн з урахуванням спеціалізації суддів.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 р. справу № 902/766/20 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

На підставі викладеного, ухвалою суду від 18.08.2020 р. прийнято до провадження справу № 902/766/20, розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче судове засідання на 16.09.2020 р.

Ухвалою суду від 16.09.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/766/20 для судового розгляду по суті на 12.10.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явились. Ухвалою суду від 12.10.2020 р. розгляд справи по суті відкласти на 11.11.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання 11.11.2020 р. представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 2101802971948 від 28.10.2020 р., яке наявне в матеріалах справи.

Представник відповідача не з`явився, направлена кореспонденція суду повернута, з поштовою відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Суд зауважує, що 19.10.2020 р. від представника позивача надійшли документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

24.03.2020 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Юзефе-Миколаївська аграрно-промислова компанія , в особі генерального директора Коломійця Олександра Григоровича, що діє на підставі Статуту та товариством з обмеженою відповідальністю Нейпір ОПТ , в особі керівника Троєцького Сергія Олександровича, який діє на підставі Статуту укладено договір поставки мінеральних добрив № НО-3049 від 24.03.2020 р.

За умовами п. 1.1 договору Постачальник (відповідач) зобов`язується передати у встановлені цим договором строки мінеральні добрива (в подальшому Товар) у власність Покупця (позивач) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець прийняти та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.2. договору ціна, кількість, асортимент, строк/термін поставки Товару, місце та умови поставки Товару, згідно Інкотермс 2010 обумовлюються в додатках (специфікаціях) до даного договору, які погоджуються Сторонами та є невід"єними частинами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору Постачальник поставляє Товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного Договору.

24.03.2020 р. між сторонами було обопільно підписано Специфікацію № 1, якою погоджено поставку товару на суму 159 000,00 грн в тому числі ПДВ 26 500,00 грн.

Відповідачем на виконання умов договору та специфікації виставлено рахунок-фактуру № НО-3149 від 24.03.2020 року на суму 159 000,00 грн.

24.03.2020 р. здійснено оплату Товару в повному обсязі в сумі 159 000,00 грн, шляхом перерахування грошових коштів відповідачу.

Натомість як стверджується позивачем в позовній заяві відповідачем не було поставлено товар в обумовлений строк договором та Специфікацією № 1.

15.04.2020 р. позивачем направлено лист за № 127 з двома примірниками акту звірки взаємних розрахунків, при цьому даним листом позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття непоставленого Товару, оскільки прострочення виконання зобов`язання позивач втратив інтерес. Крім того, позивач в листі вимагав повернути грошові кошти в сумі 159 000,00 грн, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ Юзефо Миколаївська АПК (IBAN НОМЕР_1 в АТ Райффайзен банк Аваль ).

Як свідчать матеріали справи відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було та кошти повернуті не були.

Позивачем 04.05.2020 р. направлено відповідачу претензію № 1 з вимогою повернути грошові кошти в сумі 159 000,00 грн, однак відповідач у встановлений законом строк відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив.

Станом на день момент звернення з позовом до суду відповідач обов`язок з поставки товару позивачу не виконав, та суми авансового платежу в розмірі 159 000 грн не повернув, в зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи стверджується, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки № НО-3049 від 24.03.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки № НО-3049 від 24.03.2020 р. з використанням факсимільного зв`язку, а саме як встановлено з доказів з наявних в матеріалах справи позивачем примірник підписаного, скріпленого печаткою та відсканованого екземпляру договору направлено 24.03.2020 р. з електронної пошти ТОВ НЕЙПІР ОПТ - ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту ТОВ Юзефо-Миколаївська АПК - ІНФОРМАЦІЯ_1 для підписання,в свою чергу, після підписання та скріплення печаткою, відсканований екземпляр договору ТОВ Юзефо-Миколаївська АПК направлено з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 на електронну адресу ТОВ НЕЙПІР ОПТ ІНФОРМАЦІЯ_2.

24.03.2020 р. відповідачем підписано та направлено на електронну адресу Позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 для підписання Специфікацію № 1 до Договору поставки мінеральних добрив № НО-3049 від 24.03.2020 р. Вказану Специфікацію підписано, скріплено печаткою позивача та направлено на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно п. 11.11. договору поставки мінеральних добрив № НО-3049 від 24.03.2020 р. сторони дійшли згоди, що всі документи передані за допомогою засобів факсимільного зв`язку або електронною поштою мають юридичну силу до моменту надання їх оригіналів. Сторони дійшли згоди про можливість здійснення листування (в т.ч. передання сканованих копій документів) за допомогою електронної пошти. Таке: листування здійснюється за наступними адресами: e-mail Постачальника: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; e-mail Покупця: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Щодо викладеного суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно положень ст. 12 Закону України Про електронну комерцію якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто, для використання факсиміле при вчиненні правочину сторони повинні домовитися про це завчасно шляхом укладення відповідної окремої угоди, яка повинна містити зразки власноручних підписів осіб, що відтворюються, або включення відповідних положень до умов договору.

Щодо використання факсиміле на первинних документах.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

З наведеного вбачається, що нормативними актами, якими регулюється порядок складення первинних документів прямо не передбачається можливість використання факсиміле при оформленні первинних документів.

Суд зауважує, що умовами договору на поставку № НО-3049 від 24.03.2020 р. передбачено укладення договору з використанням факсимільного зв"язку.

З врахуванням викладеного суд вважає, що договір поставки № НО-3049 від 24.03.2020 р. та Специфікація № 1 від 24.03.2020 р. є такими що обопільно укладені та те, що між сторонами погоджено всі істотні умови договору.

Згідно приписів частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За змістом положень частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до п. 1.2 Договору ціна, кількість асортимент, строк/термін поставки Товару, місце та умови поставки Товару, згідно Інкотермс 2010 обумовлюються в додатках (специфікаціях) до даного Договору, які погоджуються Сторонами та є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно п. 1.3 Договору право власності на поставлений Товар, а також ризики випадкового ушкодження чи загибелі Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту приймання Товару Покупцем.

Так, пунктом 3 Специфікації визначено умови (базис) поставки товару, а саме: відповідно до Правил ICC з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2010 на умовах СРТ, за адресою:Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Уладівське, вул. Семполовського, 14.

Тобто сторонами погоджено доставку у відповідне місце виконання.

Водночас, сторони погодили, що Покупець має здійснити оплату у розмірі 100 % вартості Товару, пункт 5 Специфікації.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем на виконання умов договору та Специфікації № 1 виставлено рахунок-фактуру № НО-3149 від 24.03.2020 р. на суму 159 000,00 грн, який направлено 24.03.2020 р. з електронної пошти відповідача-ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Так, судом встановлено, що 24.03.2020 р. позивачем здійснено оплату Товару в повному обсязі в сумі 159 000,00 грн, шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ Нейпір ОПТ , що вказаний в договорі поставки мінеральних добрив № НО-3049 від 24.03.2020 р., Специфікації № 1 до договору поставки мінеральних добрив № НО-3049 від 24.03.2020 року та рахунок-фактурі № НО-3149 від 24.03.2020 року, а саме: IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ ПРИВАТБАНК , МФО 321842.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи позивачем були виконані умови договору № НО- 3049 від від 24.03.2020 р., натомість відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо поставки товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо поставки оплаченого товару, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення попередньої оплати у розмірі 159 000,00 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що має наслідком їх задоволення.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙПІР ОПТ" (Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 42527359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" (вул. Заводська, 4, с. Михайлин, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22162, код ЄДРПОУ 31187853) 159 000,00 грн заборгованості та 2 385,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 листопада 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Заводська, 4, с. Михайлин, Козятинський р-н, Вінницька обл., 22162)

3 - відповідачу (Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601 )