Рішення

від 18.11.2020 по справі 904/4393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4393/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П. за участю секретаря судового засідання Боговенко С.Ю., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +", м. Дніпро

про стягнення вартості пошкодженого вантажу згідно договору № 100 від 09.01.20р. про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні

Представники:

від позивача: Корнілова Е.Ю.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" про стягнення вартості пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн. та штрафу у розмірі 1 383,97 грн., згідно договору №100 від 09.01.2020 про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні.

Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, а саме пошкодженням вантажу під час здійсненого відповідачем перевезення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.09.2020.

02.09.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 відкладено підготовче засідання на 01.10.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Кармазіної Л.П. на лікарняному в період з 29.09.2020 по 23.10.2020 підготовче засідання у справі №904/4393/20, призначене на 01.10.2020, не відбулось.

25.09.2020 позивач подав до суду заяву в порядку ст. 129 ГПК України, щодо витрат на правничу допомогу.

29.09.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Ухвалою суду від 11.11.2020 суд залишив без розгляду, поданий відповідачем 29.09.2020, відзив на позов в зв`язку з пропуском процесуального строку для подання відзиву.

30.09.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

13.10.2020 представник позивача подав через канцелярію суду відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020, продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів до 12.11.2020 та призначено підготовче засідання на 11.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 18.11.2020.

17.11.2020 представник позивача подала до суду пояснення по справі.

18.11.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 17.11.2020 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування клопотання про відкладення судового засідання відповідач посилається на те, що відповідач не отримував ухвал суду про призначення судового засідання на 18.11.2020, а про наявність вказаної ухвали нам стало відомо 17 листопада 2020 року (за день до дати проведення судового засідання).

Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на таке.

Приписами ст. 202 цього Кодексу передбачено що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах строку, встановленого цим Кодексом в разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою відкладення розгляду справи. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18).

Суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений та обізнаний про розгляд справи в суді, але жодного разу не з`явився в судові засідання призначені на 02.09.2020, 11.11.2020, 18.11.2020. При цьому, відповідач неодноразово подавав клопотання про відкладення судових засідань у справі, за день до дати проведення кожного судового засідання.

Виходячи з викладених відповідачем обставин неможливості явки в судове засідання представника відповідача, поважність причин неявки представника відповідача судом не встановлена.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач не був позбавлений права направити всі необхідні докази в обґрунтування своїх заперечень засобами поштового або електронного зв`язку.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 18.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у справі є обставини пов`язані з укладенням договору про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, фактом здійснення перевезення, встановлення факту невиконання відповідачем умов договору в частині збереження вантажу та правомірність вимоги позивача про стягнення вартості пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн. та штрафу у розмірі 1383,97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (експедитор - позивач) та Приватним акціонерним товариством Дніпропетровський комбінат харчових концентратів (замовник) укладено договір №031213 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, за умовами якого експедитор зобов`язується від свого імені та за рахунок замовника здійснити перевезення та організацію доставки вантажів у міжнародному сполученні, використовуючи при цьому як власний транспорт, так і залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між перевізником та третьою стороною.

Так, 09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (експедитор-1 - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" (експедитор-2 - відповідач) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100.

Відповідно до п. 1.1. договору, експедитор-2 зобов`язується здійснювати перевезення автомобіль ним транспортом з пунктів відправлення до пунктів призначення вантажів замовника відпо відно до заявок експедитора-1, а експедитор-1 зобов`язується сплачувати за послуги Експедитора-2 за рахунок замовника.

Відповідно до п. 1.2. договору, перевезення здійснюються у відповідності до умов Конвенції міжнародних перевезень вантажів дорожніми шляхами (СМR, 1970 р. з подальшими змінами та доповненнями), Конвенції міжнародних перевезень вантажів з застосуванням книжки МДП (ТІR, 1975 р.), Європейської угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які здійс нюють міжнародні автомобільні перевезення (ЕСТР, 1970 р. з подальшими змінами та доповненнями), Конвенції про дорожні перевезення небезпечних вантажів (АDR), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів та діючого законодавства України.

Валюта договору - українська гривня (п. 1.3. договору).

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. договору визначено, що експедитор-2 зобов`язаний забезпечити подачу транспортних засобів в узгоджені сторонами строки та у стані, у всіх відношеннях придатному для здійснення міжнародного транспортного перевезення. Подача транспортного засобу у несправному стані чи без належним чином оформлених докумен тів, необхідних для здійснення перевезення, прирівнюється до неподачі транспортного за собу.

Підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. договору визначено, що експедитор-2 зобов`язаний забезпечити доставку вантажу вантажоотримувачу у цілому та непошкодженому стані та несе матеріальну відповідальність за безпеку вантажу під час його транспортування.

У випадку втрати або ушкодження вантажу під час перевезення, експедитор-2 зо бов`язаний негайно повідомити про це експедитора-1 (п.п. 2.2.6 п. 2.2. договору).

Згідно з п.п. 2.2.10 п. 2.2. договору, у випадку ушкодження вантажу, прострочки у доставці, запізнення під завантажен ня чи інших випадках, у яких виникає суперечка, сторони домовились, що експеди тор-1 має право зменшити суму за перевезення на суму збитків, які експедитор-1 зазнав обставинами суперечки.

Відповідно до п. 3.1. договору, розмір платні за транспортні послуги визначаються сторонами у заявках чи додатках при узгодженні виконання перевезення факсом (електронній пошті), які є невід`ємною частиною даного договору. Порядок та строки сплати рахунків експедитора-2 за виконані транс портні послуги визначаються сторонами у заявках чи додатках, які є невід`ємною части ною даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору різниця між коштами, отриманими експедитором-1 від замовника та тими, що були сплачені експедитором-1 експедитору-2, складають винагороду експедитора-1.

Згідно з п. 3.4 договору, транспортні послуги, надані експедитором-2, вважаються виконані з моменту отримання експедитором-2 від експедитора-1 документу (телексного повідомлення, факсу, копії платіжного доручення) про сплату послуг.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що у випадку пошкодження/втрати експедитором-2 вантажу під час перевезення, останній сплачує експедитору-1 100% інвойсової вартості пошкодженого/втраченого вантажу та митні, податкові інші витрати пов`язані з його доставкою.

Згідно з п.7.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2025 року і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по да ному договору, та автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо на це немає письмових заперечень сторін.

04.02.2020 між позивачем, як експедитором та Приватним акціонерним товариством Дніпропетровський комбінат харчових концентратів , як замовником було підписано заявку №49 до договору №031213 від 29.11.2013 на транспортне експедирування вантажу автомобільним транспортом на міжнародному напрямку, згідно з умовами якої сторонами було узгоджено надання таких послуг: дата та час завантаження - 13.02.2020 о 8:00 год.; вантажовідправник - ZIRVE AS MAKINA ITH.IHR.SAN.ve TIC.LTD.STI; замовник - ПрАТ ДКХТ ; маршрут перевезення - Газиантеп (Turkey) -Дніпро (Україна); вид вантажу, його кількість, вага брутто (нетто) - обладнання згідно пакувального листа, 4,5 т., (4500*2000*2600). Бокове завантаження.; вартість вантажу - відповідно до інвойсу; узгоджений термін доставки вантажу до місця призначення - 21.02.2020-25.02.2020 (а.с.75).

04.02.2020 між позивачем та відповідачем, як експедиторами було підписано замовлення №25 (а.с.17-18), в якому сторонами було узгоджено умови перевезення, а саме:

- дата та час завантаження - 13.02.2020 о 8:00 год.;

- маршрут здійснення перевезення - Газиантеп (Turkey) - Дніпро (Україна);

- дані про РС (кількість, тип, об`єм) - 1 а/м, тент, 21т, 86м3, ремені кріплення;

- місце завантаження ZIRVE AS MAKINA ITH.IHR.SAN.ve TIC.LTD.STI TURKEY, GAZIANTEP SANAYI MAHALLESI 60352 NOLU SOKAK #29 Gsm:05389280027 Sehitkamil/ GAZIANTEP Sehitkamil V.D. НОМЕР_1 ;

- місце розвантаження - м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 1;

- вид вантажу, його кількість, вага брутто (нетто) - обладнання згідно пакувального листа, 4,5 т., (4500*2000*2600). Бокове завантаження. Не штабелювати.

- вартість вантажу - згідно з інвойсом;

- узгоджений строк доставки - 02.03.2020 митниця;

- фрахтова сума по 1а/м - 37 235,00 грн.

- умови перерахунку платні за здійснення перевезення - безготівковий перерахунок 5-7 днів після отримання оригіналів документів.

Відповідно до п. 1 замовлення, відповідальність сторін визначається умовами Конвенції КДПГ. Однак сторони даного транспортного замовлення в до повненні до Конвенції КДПГ у добровільному порядку приймають на себе обов`язки та зобов`язуються сплатити штрафні санкції, передбачені договором або умовами даного замовлення.

Згідно з п. 8 замовлення, заявка є невід`ємною частиною договору. Будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов заявки перевізником тягне за собою штраф у розмірі еквівалентно 50 у.о. (дол. США) в грн. по курсу НБУ.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №1985, відповідачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Газиантеп (Туреччина) - Дніпро (Україна).

При отриманні вантажу замовником - Приватним акціонерним товариством Дніпропетровський комбінат харчових концентратів у розділі 24 СМR №1985 було зроблено запис про отримання вантажу з механічними та технічними пошкодженнями згідно з актом від 03.03.2020.

Актом приймання транспортно-експедиційних послуг від 03.03.2020, який складений між позивачем та замовником (ПАТ Дніпропетровський комбінат харчових концентратів ), засвідчено факт прийняття замовником вантажу з механічними пошкодженнями, який було доставлено автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також у акті зазначено, що висновок ТПП буде надано пізніше.

04.03.2020 висновком експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-623, встановлено, що при перевірці технічного стану обладнання - сушарка трьохрівнева - на території складів, розташованих за адресою: м. Дніпро вул. Молодогвардійська в неопломбованому автомобілі реєстраційний номер ВН1579ЕН33АСР799 встановлено:

- обладнання знаходиться у краю дверей напівпричепа зі зсувом до лівого борту,

- обладнання не закріплено та не розкріплено,

- обладнання на днище має колеса, які не закріплено та/або зафіксовано для запобігання розхитування,

- з усіх сторін обладнання закрито пінопластовими аркушами та обтягнуте термоусадочною плівкою,

- на обладнанні наявні сліди механічних пошкоджень у вигляді вм`ятин та деформацій, які розташовані на передній задній та нижній частинах,

- на дверях напівпричепу наявні пошкодження у вигляді пробоїн, які співпадають по рівню розташування з пошкодженнями вихідного лотку на обладнанні, що досліджується, а також на вихідному лотку обладнання наявні сліди лакофарбового покриття за кольором схожі на лакофарбове покриття внутрішньої частини дверей напівпричепа, що може свідчити про биття вихідним лотком обладнання дверми напівпричепа.

У висновку експерта зазначено, що після вивантаження устаткування в присутності експерта та зняття захисних пінопластових панелей, проведено зовнішній огляд обладнання на предмет пошкоджень, в ході якого встановлено:

- колеса в кількості 4-х, які прикріплено до днища, мають механічні пошкодження у вигляді розлому підшипників та /або зламу штопорних механізмів,

- шафа керування має зміщення, дві петлі дверей шафи зруйновані в результаті чого двері зачиняються не симетрично,

- наявні механічні пошкодження направляючих для захисних панелей з боку розташування шафи керування, через прим`ятості/деформації направляючої захисні панелі зажаті та не можуть вільно зніматися та вставлятись на свої посадочні місця,

- дві захисні панелі (зі вставками пластикових ручок) мають механічні пошкодження у вигляді деформації, які розташовані першими від захисної обшивки з боку завантаження,

- вся захисна обшивка з написами ZIRVE з боку завантаження має механічне пошкодження у вигляді деформації та загинів країв,

- захисна обшивка в центрі з боку завантаження має механічне пошкодження у вигляді деформації,

- у нижній частині по центру днища розташована тепло камера на якій відсутній утеплювач, стінки тепло камери в нижній частині мають сліди деформації,

- вихідний лоток має деформації та загини країв,

- звуковий сигналізатор придавлений до корпусу обладнання.

Як вбачається з висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати огляд здійснювався у денний час при звичайному освітленні без перевірки на працездатність та функціонування. Пусконалагоджувальні роботи будуть здійснюватись після повного дослідження електрообладнання та механічно частини (рухомих частин та механізмів таких, як вали, шестерні, ланцюги, підшипники транспортувальних стрічок).

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа постачальника обладнання ZIRVE AS MAKINA від 03.03.2020, в якому наведено перелік та вартість заміни пошкоджених запчастин для сушарки трьохрівневої ZIRVE AS MAKINA, загальна вартість збитків складає 3000 дол. США.

06.03.2020 ПАТ Дніпропетровський комбінат харчових концентратів звернувся до позивача з претензією №21-08/159, в якій просив відшкодувати шкоду спричинену при перевезенні обладнання на підставі заявки №49 від 04.02.2020 на суму 74 454,00 грн., що станом на 03.03.2020 за офіційним курсом НБУ складає 3000 дол. США.

Враховуючи, що перевізником вантажу, який було пошкоджено, був відповідач, 24.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №20-03.20 від 20.03.2020, в якій просив сплатити вартість пошкодженого товару.

Відповідач на претензію позивача не відреагував, вартість пошкодженого товару не сплатив.

05.05.2020 позивач, на вимогу ПАТ Дніпропетровський комбінат харчових концентратів , сплатив останньому 74 454,00 грн., в якості відшкодування вартості пошкодженого при перевезенні вантажу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №156 від 05.05.2020 (а.с.23).

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, в частині незбереження вантажу при його перевезенні.

Посилаючись на п. 2.2.10 п. 2.2. договору, яким передбачено, що у випадку ушкодження вантажу, прострочки у доставці, запізнення під завантажен ня чи інших випадках, у яких виникає суперечка, сторони домовились, що експеди тор-1 має право зменшити суму за перевезення на суму збитків, які експедитор-1 зазнав обставинами суперечки, позивач зменшив суму відшкодування завданої шкоди на розмір вартості оплати за перевезення та просить суд стягнути з відповідача 37 219,00 грн. (74 457 грн. - 37 235 грн.).

Крім того, на підставі п. 8 замовлення №25 від 04.02.2020, за умовами якого будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов заявки перевізником тягне за собою штраф у розмірі еквівалентно 50 у.о. (дол. США) в грн. по курсу НБУ, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 383,97 грн.

Наведені вище обставини стали причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Правовідносини, що виникають з перевезення вантажу регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 статті 314 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України, у разі пошкодження вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі суми, на яку зменшилась його вартість.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що у випадку пошкодження/втрати експедитором-2 вантажу під час перевезення, останній сплачує експедитору-1 100% інвойсової вартості пошкодженого/втраченого вантажу та митні, податкові інші витрати пов`язані з його доставкою.

Враховуючи те, що перевезення здійснювалось за міжнародним сполученням Туреччина - Україна, то до даних правовідносин підлягає застосування положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (до якої Україна приєдналась 01.08.2006) ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, покладається на перевізника.

Відповідно до статті 23 Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. договору визначено, що експедитор-2 зобов`язаний забезпечити доставку вантажу вантажоотримувачу у цілому та непошкодженому стані та несе матеріальну відповідальність за безпеку вантажу під час його транспортування .

Крім того, суд зазначає, що підпунктом 2.2.8. пункту 2.2. договору визначено, що експедитор-2 контролює процес завантаження та розвантаження, щоб уникнути штрафів за перевищення навантаження на вісь, а також за невідповідне закріплення та розміщення вантажу.

Враховуючи наведені положення законодавства та умови договору, суд зазначає, що з моменту прийняття вантажу до перевезення без будь-яких зауважень, відповідальність за його схоронність до моменту передання вантажоодержувачу несе перевізник, в даному випадку - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +".

При цьому, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини, як перевізника у пошкодженні вантажу при здійсненні міжнародного перевезення на підставі замовлення №25 від 04.02.20, з огляду на те, що обов`язок доведення невинуватості перевізника покладається безпосередньо на нього вимогами чинного законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що загальна вартість пошкодженого вантажу при здійсненні перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" становить 74 454,00 грн.

Умовами замовлення №25 від 04.02.20 сторони узгодили, що вартість перевезення складає 37 235,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.2.10 п. 2.2. договору, у випадку ушкодження вантажу, прострочки у доставці, запізнення під завантажен ня чи інших випадках, у яких виникає суперечка, сторони домовились, що експеди тор-1 має право зменшити суму за перевезення на суму збитків, які експедитор-1 зазнав обставинами суперечки.

Позивач, у відповідності до п.п. 2.2.10 п. 2.2. договору зменшив суму відшкодування завданої шкоди на розмір вартості оплати за перевезення та просив суд стягнути з відповідача 37 219,00 грн. (74 457 грн. - 37 235 грн.).

Таким чином, встановивши на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання перевізником своїх зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача вартості пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 383,97 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 8 замовлення №25 від 04.02.2020, будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов заявки перевізником тягне за собою штраф у розмірі еквівалентно 50 у.о. (дол. США) в грн. по курсу НБУ.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 383,97 грн., що по курсу НБУ (27,6793 грн. за 1 дол. США) станом на 07.08.2020 (день підписання позовної заяви) еквівалентно 50 дол. США.

Факт неналежного виконання умов договору та заявки на перевезення встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно вірним, тому позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1383,97 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (позивач - клієнт) та адвокатом Корніловою Еліною Юріївною (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі на на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що адвокат, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги: Правнича допомога при підготовці матеріалів для звернені до Господарського суду Дніпропетровської області та судовому розгляді спору по суті щодо відшкодування причиненої шкоди клієнту при перевезенні вантажу згідно заявки №25 від 04.02.2020 до договору №100 від 09.01.2020.

Відповідно до п. 3.1.4 договору, клієнт зобов`язаний оплачувати правничу допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, гонорар за надання правничої допомоги адвоката по даному договору оплачується в формі попередньої оплати в сумі 8 000 грн.

Розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги. Гонорар поверненню не підлягає. Додатково до гонорару адвокату клієнт оплачує необхідні витрати для надання прравничої допомоги, такі як судовий збір, інші адміністративні збори або платежі, поштові витрати, вартість проведення експертиз, оплата вартості висновків фахівця, послуги перекладача та інші витрати, пов`язання з виконанням даного договору та додаткових угод до нього. В разі необхідності представляти інтереси клієнта за межами міста Дніпро, клієнт оплачує адвокату проїзд до визначеного населеного пункту, проживання, добові в розмірі згідно чинного законодавства.

Договір укладений на невизначений строк та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1. договору).

23.09.2020 між позивачем та адвокатом Корніловою Еліною Юріївною складено акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 10 липня 2020р.

Відповідно до п. 1 акту, адвокатом надана (буде надана) в господарському суді Дніпропетровської області (відповідач ТОВ АВТОЦЕХ+ ) при судовому розгляді справи по суті наступне правова (правнича) допомога:

- ознайомлення з документами клієнта щодо відшкодування спричиненої шкоди при перевезенні вантажу згідно заявки №25 від 04.02.2020р. до договору №100 від 09.01.2020р.

- узгодження правової позиції з клієнтом,

- збір доказів (в тому числі подання запиту адвоката),

- підготовка та складання позовної заяви,

- підготовка матеріалів позову для подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області;

- подання позовної зави до Господарського суду Дніпропетровської області,

- участь у судових засіданнях (за необхідності);

- вчиненні інших дій та/ або підготовка тексту інших заяв, клопотань та інших заяв по суті, в яких виникне необхідність при розгляді справи по суті;

- ознайомлення з матеріалами справи (за необхідності),

- отримання процесуальних рішень по справі від імені клієнта.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг), гонорар за надану правову допомогу складає 8000 грн. Гонорар сплачений в формі попередньої оплати. Поверненню не підлягає. Розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги, визначено згідно договору про надання правничої допомоги від 10 липня 2020р.

Відповідно до п. 2 акту, цим актом сторони підтверджують, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10 липня 2020 допомогу надано (роботу виконано) в повному обсязі (незалежно від того ким підписано процесуальні документи, всі вони підготовлені та написані (надруковані) адвокатом), претензій та зауважень у сторін немає.

07.08.2020 позивачем було оплачено надані адвокатом послуги правничої допомоги у сумі 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №289 від 07.08.2020 (а.с.128).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Надавши оцінку документам в підтвердження вартості послуг представництва інтересів позивача під час розгляду справи в суді, суд дійшов висновку, що ці документи є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, доказів на їх завищення суду не надано.

Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" про стягнення вартості пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн. та штрафу у розмірі 1 383,97 грн., згідно договору №100 від 09.01.2020 про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" (49068, м. Дніпро, вул. Ганни Барвінок, буд. 40, код ЄДРПОУ 41838653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 50, оф.609, код ЄДРПОУ 36857323) вартість пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн., штраф у розмірі 1 383,97 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн . та витрати на надання правничої допомоги у розмірі 8 000 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.11.2020

Суддя Л.П. Кармазіна