Постанова

від 23.02.2021 по справі 904/4393/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4393/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Корнілова Е.Ю., ордер серія АЕ № 1052325 від 25.01.2021 р., адвокат;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ+" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 , ухвалене суддею Кармазіною Л.П., повний текст якого складений 20.11.2020, у справі №904/4393/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +", м. Дніпро

про стягнення вартості пошкодженого вантажу згідно договору № 100 від 09.01.2020 про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" (далі - Відповідач) про стягнення вартості пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн. та штрафу у розмірі 1 383,97 грн., згідно договору №100 від 09.01.2020 про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, а саме пошкодженням вантажу під час здійсненого відповідачем перевезення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/4393/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" вартість пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн., штраф у розмірі 1 383,97 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на надання правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення суду від 18.11.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не встановлено особу, винні дії якої призвели до настання обставин, які стали причиною пошкодження вантажу.

Так, 04.03.2020 висновком експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-623 при перевірці технічного стану обладнання - сушарка трьохрівнева, зафіксовано стан та характер пошкоджень вантажу. Із вказаного опису наявний висновок, що вказані пошкодження були отримані внаслідок неправильного кріплення вантажу або взагалі відсутності кріплень.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору Експедитор-1 організовує здійснення силами та засобами Замовника, з дотриманням техніки безпеки, завантаження, кріплення вантажу на транспортному засобі, а також його вивантаження з метою забезпечення його неушкодженості. Забезпечує завантаження транспортного засобу з урахуванням вагових обмежень у країнах транзиту.

Враховуючи, що обов`язок здійснити належне завантаження та кріплення у наданому Відповідачем транспортному засобі відноситься виключно до обов`язків Позивача (Експедитора-1), вважає, що на Відповідача не може бути покладено відповідальність за порушення договірних зобов`язань з боку Позивача.

Звертає увагу, що жодних пошкоджень причепу або тягача, які могли би стати наслідком отримання пошкоджень вантажу (наприклад внаслідок ДТП чи іншої обставини) не було, що підтверджується тим фактом, що ані експертом ТПП, ані іншими учасниками правовідносин такого зазначено не було та не стверджувалося.

Вважає, що настання обставин, які стали наслідком пошкодження вантажу, зазначеного у позовній заяві по справі №904/4393/20, є наслідком неналежного виконання договірних обов`язків Позивача/Замовника/Вантажовідправника, з кріплення вантажу, у зв`язку із чим у діях Відповідача відсутній склад правопорушення, який би давав змогу покласти на ТОВ "АВТОЦЕХ+" відповідальність за понесені Позивачем збитки і витрати.

Звертає увагу, що рішення по справі було прийняте з порушення процесуального права та дотримання рівності сторін, у зв`язку із чим ТОВ "АВТОЦЕХ +", як Відповідач по справі, фактично був позбавлений права на участь у судовому засідання від 18.11.2020.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 18.11.2020.

Про призначення вказаного судового засідання, ТОВ "АВТОЦЕХ+" дізналося 17.11.2020 шляхом ознайомлення з ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Не встигаючи забезпечити явку повноважного представника протягом одного дня, Відповідачем, 17.11.2020, до канцелярії суду подано клопотання про відкладення судового засідання, яке призначене на 18.11.2020, у зв`язку із відсутністю своєчасного та належного повідомлення Відповідача про дату і час проведення судового засідання.

Однак, суд, нехтуючи законними правами Сторони та основоположними принципами судочинства, відмовив у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання та 18.11.2020 виніс рішення у даній справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив про законність та обґрунтованість рішення, ухваленого судом відповідно до норм матеріального права, зазначив, що всі застереження щодо вантажу, його вигляду та кріплення, Відповідач повинен був зазначити в CMR №1985.

Наголошує на тому, що Відповідач несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження вантажу , доставленого згідно CMR №1985.

В CMR №1985 відсутні будь-які застереження щодо невідповідності вантажу вимогам перевізника. Тому, згідно Конвенції, вважається, що вантаж прийнято перевізником без зауважень.

При наданні послуг перевезення згідно CMR №1985 Відповідачем, без згоди Позивача, було залучено треті особи та здійснено перевантаження вантажу на інший транспортний засіб.

Вина Відповідача в пошкодженні вантажу згідно CMR №1985 презюмується, тому саме Відповідач повинен довести належними та допустимими доказами відсутність своє вини.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/4393/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 01.02.2021.

Представник Відповідача (скаржника), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 01.02.2021, не з`явився.

Відповідно до відомостей Державного реєстру судових рішень, ухвала про відкриття апеляційного провадження від 28.12.2020 оприлюднена 30.12.2020.

Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 автоматично через АСДС КП "ДСС" доставлено 28.12.2020 на офіційну електронну скриньку апелянта.

В судовому засіданні 01.02.2021 через неявку представника Відповідача оголошено перерву до 23.02.2021.

Представник Відповідача (скаржника), належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 23.02.2021, повторно не з`явився.

Відповідно до відомостей Державного реєстру судових рішень, ухвала суду від 01.02.2021, якою повідомлено сторони про дату наступного судового засідання, оприлюднена 02.02.2021.

Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 автоматично через АСДС КП "ДСС" доставлено 01.02.2021 на офіційну електронну скриньку апелянта.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 та 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Як зазначалось вище, ухвала про відкриття апеляційного провадження була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому скаржник мав змогу ознайомитися з її змістом, в тому числі із датою та часом судового засідання.

Також відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Справа "Пономарьов проти України", "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України" та ін.).

Таку позицію також викладено в ряді рішень Верховного суду (ухвали від 22.01.2021 у справі № 911/1902/17, від 25.01.2021 у справі № 922/614/19, від 25.01.20221 у справі № 910/18950/19 та ін.).

Зокрема, відповідно до цих ухвал сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже, заявник апеляційної скарги, який був ініціатором апеляційного провадження та, відповідно, достеменно знав про його наявність, не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух судової справи, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, тощо, тобто в розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан даного апеляційного провадження та зобов`язаний сумлінно користуватися наданими йому процесуальними правами.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні 23.02.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Предметом доказування у справі є обставини пов`язані з укладенням договору про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, фактом здійснення перевезення, встановлення факту невиконання відповідачем умов договору в частині збереження вантажу та правомірність вимоги позивача про стягнення вартості пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн. та штрафу у розмірі 1383,97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (експедитор - позивач) та Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (замовник) укладено договір №031213 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, за умовами якого експедитор зобов`язується від свого імені та за рахунок замовника здійснити перевезення та організацію доставки вантажів у міжнародному сполученні, використовуючи при цьому як власний транспорт, так і залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між перевізником та третьою стороною.

09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (експедитор-1 - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" (експедитор-2 - відповідач) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100.

Відповідно до п. 1.1. договору, експедитор-2 зобов`язується здійснювати перевезення автомобіль ним транспортом з пунктів відправлення до пунктів призначення вантажів замовника відпо відно до заявок експедитора-1, а експедитор-1 зобов`язується сплачувати за послуги Експедитора-2 за рахунок замовника.

Відповідно до п. 1.2. договору, перевезення здійснюються у відповідності до умов Конвенції міжнародних перевезень вантажів дорожніми шляхами (СМR, 1970 р. з подальшими змінами та доповненнями), Конвенції міжнародних перевезень вантажів з застосуванням книжки МДП (ТІR, 1975 р.), Європейської угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які здійс нюють міжнародні автомобільні перевезення (ЕСТР, 1970 р. з подальшими змінами та доповненнями), Конвенції про дорожні перевезення небезпечних вантажів (АDR), Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів та діючого законодавства України.

Валюта договору - українська гривня (п. 1.3. договору).

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. договору визначено, що експедитор-2 зобов`язаний забезпечити подачу транспортних засобів в узгоджені сторонами строки та у стані, у всіх відношеннях придатному для здійснення міжнародного транспортного перевезення. Подача транспортного засобу у несправному стані чи без належним чином оформлених докумен тів, необхідних для здійснення перевезення, прирівнюється до неподачі транспортного за собу.

Підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. договору визначено, що експедитор-2 зобов`язаний забезпечити доставку вантажу вантажоотримувачу у цілому та непошкодженому стані та несе матеріальну відповідальність за безпеку вантажу під час його транспортування.

У випадку втрати або ушкодження вантажу під час перевезення, експедитор-2 зобов`язаний негайно повідомити про це експедитора-1 (п.п. 2.2.6 п. 2.2. договору).

Згідно з п.п. 2.2.10 п. 2.2. договору, у випадку ушкодження вантажу, прострочки у доставці, запізнення під завантажен ня чи інших випадках, у яких виникає суперечка, сторони домовились, що експедитор-1 має право зменшити суму за перевезення на суму збитків, які експедитор-1 зазнав обставинами суперечки.

Відповідно до п. 3.1. договору, розмір платні за транспортні послуги визначаються сторонами у заявках чи додатках при узгодженні виконання перевезення факсом (електронній пошті), які є невід`ємною частиною даного договору. Порядок та строки сплати рахунків експедитора-2 за виконані транспортні послуги визначаються сторонами у заявках чи додатках, які є невід`ємною части ною даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору різниця між коштами, отриманими експедитором-1 від замовника та тими, що були сплачені експедитором-1 експедитору-2, складають винагороду експедитора-1.

Згідно з п. 3.4 договору, транспортні послуги, надані експедитором-2, вважаються виконані з моменту отримання експедитором-2 від експедитора-1 документу (телексного повідомлення, факсу, копії платіжного доручення) про сплату послуг.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що у випадку пошкодження/втрати експедитором-2 вантажу під час перевезення, останній сплачує експедитору-1 100% інвойсової вартості пошкодженого/втраченого вантажу та митні, податкові інші витрати пов`язані з його доставкою.

Згідно з п.7.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2025 року і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по да ному договору, та автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо на це немає письмових заперечень сторін.

04.02.2020 між позивачем, як експедитором та Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» , як замовником було підписано заявку №49 до договору №031213 від 29.11.2013 на транспортне експедирування вантажу автомобільним транспортом на міжнародному напрямку, згідно з умовами якої сторонами узгоджено надання таких послуг: дата та час завантаження - 13.02.2020 о 8:00 год.; вантажовідправник - ZIRVE AS MAKINA ITH.IHR.SAN.ve TIC.LTD.STI; замовник - ПрАТ «ДКХТ» ; маршрут перевезення - Газиантеп (Turkey) -Дніпро (Україна); вид вантажу, його кількість, вага брутто (нетто) - обладнання згідно пакувального листа, 4,5 т., (4500*2000*2600). Бокове завантаження; вартість вантажу - відповідно до інвойсу; узгоджений термін доставки вантажу до місця призначення - 21.02.2020-25.02.2020 (а.с.75).

04.02.2020 між позивачем та відповідачем, як експедиторами було підписано замовлення №25 (а.с.17-18), в якому сторонами узгоджено умови перевезення, а саме:

- дата та час завантаження - 13.02.2020 о 8:00 год.;

- маршрут здійснення перевезення - Газиантеп (Turkey) - Дніпро (Україна);

- дані про РС (кількість, тип, об`єм) - 1 а/м, тент, 21т, 86м3, ремені кріплення;

- місце завантаження ZIRVE AS MAKINA ITH.IHR.SAN.ve TIC.LTD.STI TURKEY, GAZIANTEP SANAYI MAHALLESI 60352 NOLU SOKAK #29 Gsm:05389280027 Sehitkamil/ GAZIANTEP Sehitkamil V.D. НОМЕР_1 ;

- місце розвантаження - м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 1;

- вид вантажу, його кількість, вага брутто (нетто) - обладнання згідно пакувального листа, 4,5 т., (4500*2000*2600). Бокове завантаження. Не штабелювати.

- вартість вантажу - згідно з інвойсом;

- узгоджений строк доставки - 02.03.2020 митниця;

- фрахтова сума по 1а/м - 37 235,00 грн.

- умови перерахунку платні за здійснення перевезення - безготівковий перерахунок 5-7 днів після отримання оригіналів документів.

Відповідно до п. 1 замовлення, відповідальність сторін визначається умовами Конвенції КДПГ. Однак сторони даного транспортного замовлення в до повненні до Конвенції КДПГ у добровільному порядку приймають на себе обов`язки та зобов`язуються сплатити штрафні санкції, передбачені договором або умовами даного замовлення.

Згідно з п. 8 замовлення, заявка є невід`ємною частиною договору. Будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов заявки перевізником тягне за собою штраф у розмірі еквівалентно 50 у.о. (дол. США) в грн. по курсу НБУ.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №1985, відповідачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом Газиантеп (Туреччина) - Дніпро (Україна).

При отриманні вантажу замовником - Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» у розділі 24 СМR №1985 зроблено запис про отримання вантажу з механічними та технічними пошкодженнями згідно з актом від 03.03.2020.

Актом приймання транспортно-експедиційних послуг від 03.03.2020, який складений між позивачем та замовником (ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» ), засвідчено факт прийняття замовником вантажу з механічними пошкодженнями, який було доставлено автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також у акті зазначено, що висновок ТПП буде надано пізніше.

04.03.2020 висновком експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-623, встановлено, що при перевірці технічного стану обладнання - сушарка трьохрівнева - на території складів, розташованих за адресою: м. Дніпро вул. Молодогвардійська в неопломбованому автомобілі реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлено:

- обладнання знаходиться у краю дверей напівпричепа зі зсувом до лівого борту,

- обладнання не закріплено та не розкріплено,

- обладнання на днище має колеса, які не закріплено та/або зафіксовано для запобігання розхитування,

- з усіх сторін обладнання закрито пінопластовими аркушами та обтягнуте термоусадочною плівкою,

- на обладнанні наявні сліди механічних пошкоджень у вигляді вм`ятин та деформацій, які розташовані на передній задній та нижній частинах,

- на дверях напівпричепу наявні пошкодження у вигляді пробоїн, які співпадають по рівню розташування з пошкодженнями вихідного лотку на обладнанні, що досліджується, а також на вихідному лотку обладнання наявні сліди лакофарбового покриття за кольором схожі на лакофарбове покриття внутрішньої частини дверей напівпричепа, що може свідчити про биття вихідним лотком обладнання дверми напівпричепа.

У висновку експерта зазначено, що після вивантаження устаткування в присутності експерта та зняття захисних пінопластових панелей, проведено зовнішній огляд обладнання на предмет пошкоджень, в ході якого встановлено:

- колеса в кількості 4-х, які прикріплено до днища, мають механічні пошкодження у вигляді розлому підшипників та /або зламу штопорних механізмів,

- шафа керування має зміщення, дві петлі дверей шафи зруйновані в результаті чого двері зачиняються не симетрично,

- наявні механічні пошкодження направляючих для захисних панелей з боку розташування шафи керування, через прим`ятості/деформації направляючої захисні панелі зажаті та не можуть вільно зніматися та вставлятись на свої посадочні місця,

- дві захисні панелі (зі вставками пластикових ручок) мають механічні пошкодження у вигляді деформації, які розташовані першими від захисної обшивки з боку завантаження,

- вся захисна обшивка з написами « ZIRVE» з боку завантаження має механічне пошкодження у вигляді деформації та загинів країв,

- захисна обшивка в центрі з боку завантаження має механічне пошкодження у вигляді деформації,

- у нижній частині по центру днища розташована тепло камера на якій відсутній утеплювач, стінки тепло камери в нижній частині мають сліди деформації,

- вихідний лоток має деформації та загини країв,

- звуковий сигналізатор придавлений до корпусу обладнання.

Як вбачається з висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати огляд здійснювався у денний час при звичайному освітленні без перевірки на працездатність та функціонування. Пусконалагоджувальні роботи будуть здійснюватись після повного дослідження електрообладнання та механічної частини (рухомих частин та механізмів таких, як вали, шестерні, ланцюги, підшипники транспортувальних стрічок).

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа постачальника обладнання ZIRVE AS MAKINA від 03.03.2020, в якому наведено перелік та вартість заміни пошкоджених запчастин для сушарки трьохрівневої ZIRVE AS MAKINA, загальна вартість збитків складає 3000 дол. США.

06.03.2020 ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» звернувся до позивача з претензією №21-08/159, в якій просив відшкодувати шкоду спричинену при перевезенні обладнання на підставі заявки №49 від 04.02.2020 на суму 74 454,00 грн., що станом на 03.03.2020 за офіційним курсом НБУ складає 3000 дол. США.

Враховуючи, що перевізником вантажу, який було пошкоджено, був відповідач, 24.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №20-03.20 від 20.03.2020, в якій просив сплатити вартість пошкодженого товару.

Відповідач на претензію позивача не відреагував, вартість пошкодженого товару не сплатив.

05.05.2020 позивач, на вимогу ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» , сплатив останньому 74454,00 грн., в якості відшкодування вартості пошкодженого при перевезенні вантажу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №156 від 05.05.2020 (а.с.23).

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, в частині незбереження вантажу при його перевезенні.

Посилаючись на п. 2.2.10 п. 2.2. договору, яким передбачено, що у випадку ушкодження вантажу, прострочки у доставці, запізнення під завантажен ня чи інших випадках, у яких виникає суперечка, сторони домовились, що експедитор-1 має право зменшити суму за перевезення на суму збитків, які експедитор-1 зазнав обставинами суперечки, позивач зменшив суму відшкодування завданої шкоди на розмір вартості оплати за перевезення та просить суд стягнути з відповідача 37 219,00 грн. (74 457 грн. - 37 235 грн.).

Крім того, на підставі п. 8 замовлення №25 від 04.02.2020, за умовами якого будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов заявки перевізником тягне за собою штраф у розмірі еквівалентно 50 у.о. (дол. США) в грн. по курсу НБУ, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 383,97 грн.

Наведені вище обставини стали причиною виникнення цього спору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із того, що встановивши на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання перевізником своїх зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача вартості пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно вірним, тому позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1383,97 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 Цивільного кодексу України).

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України).

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України).

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами) (ст. 923 Цивільного кодексу України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України).

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, як презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 статті 314 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України, у разі пошкодження вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі суми, на яку зменшилась його вартість.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що у випадку пошкодження/втрати експедитором-2 вантажу під час перевезення, останній сплачує експедитору-1 100% інвойсової вартості пошкодженого/втраченого вантажу та митні, податкові інші витрати пов`язані з його доставкою.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що перевезення здійснювалось за міжнародним сполученням Туреччина - Україна, то до даних правовідносин підлягає застосування положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (до якої Україна приєдналась 01.08.2006) ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, покладається на перевізника.

Відповідно до статті 23 Конвенції перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Виходячи з вищенаведених умов Договору, норм чинного законодавства України та норм Конвенції слід дійти висновку, що перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до моменту його передачі вантажоодержувачу, який у випадку невідповідності вантажу умовам, зазначеним у вантажній накладній, має належним чином засвідчити цей факт та своєчасно заявити про це перевізнику, а у випадку не виконання цих умов вже лише факт отримання ним вантажу є доказом того, що він отримав вантаж у належному стані.

Позивач перш за все повинен довести сам факт заподіяння шкоди. Лише в цьому випадку можна застосовувати таку міру відповідальності як відшкодування шкоди або стягнення збитків, адже в протилежному випадку відсутній предмет спору.

При цьому, якщо вина заподіювача шкоди презюмується, то наявність самої шкоди - ні. Це треба доводити належними та допустимими доказами саме позивачу.

Як підтверджено матеріалами справи, вантаж було перевезено відповідно до міжнародної вантажної накладної (CMR) № 1985 та видано одержувачу 03.03.2020, що підтверджується відповідною відміткою у вказаній міжнародній вантажній накладній (графа 24).

В той же час, в графі 24 (нижній правий кут CMR № 1985) поряд із відтиском печатки ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» та підписом одержувача зазначено, що вантаж отримано з механічними та технічними пошкодженнями згідно з актом від 03.03.2020 (а.с. 19).

Актом приймання транспортно-експедиційних послуг від 03.03.2020, який складений між позивачем та замовником (ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» ), засвідчено факт прийняття замовником вантажу з механічними пошкодженнями, який було доставлено автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також у акті зазначено, що висновок ТПП буде надано пізніше. Даний акт без заперечень підписано водієм - ОСОБА_1 (а.с. 20).

Тобто вантажоодержувач ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» прийняв товар із зауваженнями щодо його якості.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що в день доставки вантажу вантажоодержувач негайно заявив перевізнику про його механічні та технічні пошкодження.

При цьому, колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини, як перевізника у пошкодженні вантажу при здійсненні міжнародного перевезення на підставі замовлення №25 від 04.02.20, з огляду на те, що обов`язок доведення невинуватості перевізника покладається безпосередньо на нього вимогами чинного законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.

Якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними , і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній . У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі (ч. 1 ст. 30 Конвенції).

Якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні (ч. 2 ст. 30 Конвенції).

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що у випадку псування даного конкретного вантажу - сушарка трьохрівнева, псування вантажу є очевидним.

Колегія суддів констатує, що частиною ч. 1 ст. 30 Конвенції не визначена форма заяви вантажоодержувача про загальний характер втрат або пошкоджень вантажу, коли втрата або пошкодження є очевидними .

Вимога до письмової форми передбачена лише у випадку втрати або пошкодження вантажу, які не є очевидними.

В той же час, незважаючи на необов`язковість в даному випадку саме письмової форми заяви про пошкодження вантажу, вантажоодержувач ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» шляхом проставляння в міжнародній товарно-транспортній накладній помітки про виявлення механічного та технічного пошкодження вантажу в момент його прийняття зробив заяву перевізнику про пошкодження частини товару.

Отже, у відповідності до договору перевезення, який оформлено у вигляді міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 1985, вантажоодержувачем у повній відповідності до вимог ст. 30 Конвенції зроблено заяву перевізнику про недоліки вантажу.

Таким чином, враховуючи той факт, що міжнародна вантажна накладна № 1985 підписана вантажоодержувачем ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» із зауваженнями щодо технічного стану вантажу, беручи до уваги презумпцію вини перевізника у заподіянні шкоди та відсутність жодних пояснень водія про причини пошкодження обладнання, колегія суддів вважає, що господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність належних, достатніх та достовірних доказів, які підтверджують факт псування товару під час його перевезення відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів факт підписання вантажоодержувачем міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 1985 із зауваженнями щодо якості вантажу, є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.

Колегією суддів встановлено, що загальна вартість пошкодженого вантажу при здійсненні перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" становить 74 454,00 грн.

Умовами замовлення №25 від 04.02.20 сторони узгодили, що вартість перевезення складає 37 235,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.2.10 п. 2.2. договору, у випадку ушкодження вантажу, прострочки у доставці, запізнення під завантажен ня чи інших випадках, у яких виникає суперечка, сторони домовились, що експеди тор-1 має право зменшити суму за перевезення на суму збитків, які експедитор-1 зазнав обставинами суперечки.

Позивач, у відповідності до п.п. 2.2.10 п. 2.2. договору зменшив суму відшкодування завданої шкоди на розмір вартості оплати за перевезення та просив суд стягнути з відповідача 37 219,00 грн. (74 457 грн. - 37 235 грн.).

Таким чином, встановивши на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання перевізником своїх зобов`язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні №100 від 09.01.2020, в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача вартості пошкодженого вантажу у розмірі 37 219,00 грн.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що пошкодження вантажу є наслідком неналежного виконання договірних обов`язків Позивачем (Замовником/Вантажовідправником) з кріплення вантажу, у зв`язку із чим у діях Відповідача відсутній склад правопорушення, який би давав змогу покласти на нього відповідальність за понесені збитки і витрати, з посиланням на висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-623 від 04.03.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору Експедитор-1 організовує здійснення силами та засобами Замовника, з дотриманням техніки безпеки, завантаження, кріплення вантажу на транспортному засобі, а також його вивантаження з метою забезпечення його неушкодженості. Забезпечує завантаження транспортного засобу з урахуванням вагових обмежень у країнах транзиту.

Отже, з огляду на умови укладеного Договору, обов`язок забезпечення надійного кріплення вантажу, дійсно лежить виключно на Позивачеві, який мав здійснити належне кріплення вантажу з метою недопущення його пошкодження внаслідок транспортування у поданому Відповідачем транспортному засобі.

В той же час, статтею 8 Конвенції визначено, що приймаючи вантаж, перевізник перевіряє, серед іншого, зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (ст. 9 Конвенції).

У графі 18 CMR "Застереження та зауваження перевізника" вказуються застереження, що стосуються зовнішнього стану самого вантажу, а також його упаковки, кріплення вантажу на транспортному засобі. Якщо накладна CMR не містить ніяких застережень перевізника, то це свідчить про те, що на момент прийняття вантажу вантаж та його упаковка були в належному стані.

Це означає, що всі застереження щодо вантажу, його вигляду та кріплення, Відповідач повинен був зазначити в CMR №1985.

Враховуючи відсутність в міжнародній вантажній накладній буд-яких застережень перевізника, в тому числі у графі 18, колегія суддів приходить до висновку, що вантаж Відповідач прийняв у належному стані, перевірив його кріплення та не виявив будь-яких зауважень.

Крім того, експерт у висновку № ГО-623 від 04.03.2020 не встановлював в результаті чого було отримано пошкодження вантажу при перевезенні згідно CMR №1985, так як по-перше, це питання до нього не ставилось (він оцінював технічний стан вантажу).

По-друге, експерта було викликано після того, як процес розвантаження почався, і природньо, вантаж вже було розкріплено, що він і зазначив. Пошкодження експерт виявив та описав тільки після зняття захисних пінопластових панелей, що передбачає не тільки розкріплення вантажу, а і його вивантаження, про що і зазначено у висновку №ГО-623 від 04.03.2020.

По-третє, про це (що устаткування було розкріплено представником вантажоодержувача для безпечного переміщення) він і вказав у висновку №ГО-623 від 04.03.2020 (останній абзац сторінка 2).

На підставі викладеного колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що із опису пошкоджень товару, наведеному у висновку №ГО-623 від 04.03.2020, можна зробити висновок, що вказані пошкодження були отримані саме внаслідок неправильного кріплення вантажу або взагалі відсутності кріплень.

Колегія суддів констатує, що в розділі 16 та 17 CMR №1985 вказано, що при наданні послуг перевезення було задіяно два перевізника: Oztur transport та Товариство з обмеженою відповідальністю "Елл транс".

В той же час, пунктом 2.9 Договору визначено, що Експедитор-2 (Відповідач) без згоди Експедитора-1 (Позивача) не має права передавати свої права та обов`язки, що виникають при виконанні Договору, третім особам.

Факт участі у наданні послуг перевезення двох перевізників означає, що Відповідач, без згоди Позивача, передав свої права та обов`язки третім особам, що могло призвести до пошкодження вантажу.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про підтвердження матеріалами справи факту неналежного виконання перевізником своїх зобов`язань, оскільки:

- Відповідач несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження вантажу, доставленого згідно CMR №1985;

- в CMR №1985 відсутні будь-які застереження перевізника щодо невідповідності вантажу вимогам перевезення. Тому, згідно Конвенції, вважається вантаж прийнято перевізником без зауважень;

- при наданні послуг перевезення згідно CMR №1985 Відповідачем без згоди Позивача було залучено третю особу;

- вина Відповідача в пошкодженні вантажу згідно CMR №1985 презюмується, саме Відповідач повинен довести належними та допустимими доказами відсутність своє вини, чого ним не зроблено.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами заподіяння йому збитків, протиправну поведінку Відповідача та, відповідно, причинно-наслідковий зв`язок між збитками та протиправною поведінкою Відповідача; в той час як Відповідачем (перевізником) не доведено, що псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, а тому позовні вимоги про компенсацію вартості зіпсованого вантажу та супутніх витрат підставно задоволено господарським судом у сумі 37 219,00 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 8 замовлення №25 від 04.02.2020, будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов заявки перевізником тягне за собою штраф у розмірі еквівалентно 50 у.о. (дол. США) в грн. по курсу НБУ.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 383,97 грн., що по курсу НБУ (27,6793 грн. за 1 дол. США) станом на 07.08.2020 (день підписання позовної заяви) еквівалентно 50 дол. США.

Факт неналежного виконання умов договору та заявки на перевезення встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, господарський суд дійшов правильного висновку, що він є арифметично і методологічно вірним, тому позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1383,97 грн. правомірно задоволено у повному обсязі.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про порушення господарським судом прав Відповідача та основоположних принципів судочинства через відмову у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 18.11.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.09.2020.

02.09.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 відкладено підготовче засідання на 01.10.2020.

29.09.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

30.09.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020, продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів до 12.11.2020 та призначено підготовче засідання на 11.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 18.11.2020.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.11.2020 в черговий раз не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 17.11.2020 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування клопотання про відкладення судового засідання відповідач послався на те, що відповідач не отримував ухвал суду про призначення судового засідання на 18.11.2020, а про наявність вказаної ухвали нам стало відомо 17 листопада 2020 року (за день до дати проведення судового засідання).

Господарський суд правомірно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на таке.

Приписами ст. 202 цього Кодексу передбачено що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах строку, встановленого цим Кодексом в разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою відкладення розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18).

Колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений та обізнаний про розгляд справи в суді, але жодного разу не з`явився в судові засідання призначені на 02.09.2020, 11.11.2020, 18.11.2020. При цьому, Відповідач неодноразово подавав клопотання про відкладення судових засідань у справі за день до дати проведення кожного судового засідання.

Виходячи з викладених Відповідачем обставин неможливості явки в судове засідання представника відповідача, поважність причин неявки представника Відповідача судом не встановлена.

З огляду на те, що на час призначення судового засідання у даній справі - 18.11.2020 на території Дніпропетровської області були послаблені протиепідемічні заходи, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, колегія суддів вважає, що Відповідач, який знаходиться у м. Дніпро, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів відповідач не зазначив.

При цьому, Відповідачем не зазначено об`єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі посилання на неможливість направити свого представника у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки керівник відповідача, який безпосередньо подавав до канцелярії господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву, мав можливість прибути до приміщення суду та взяти участь у судовому засіданні особисто.

Неспроможність Відповідача забезпечити явку свого представника у судове засідання залежить виключно від волевиявлення останнього, та жодним чином не впливає на підставність такої неявки.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що Відповідач не був позбавлений права направити всі необхідні докази в обґрунтування своїх заперечень засобами поштового або електронного зв`язку.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на судовий розгляд. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання.

В свою чергу, саме відповідач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представником - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи, неявку його представника у судове засідання, враховуючи, що повідомлені Відповідачем причини неявки не визнані судом поважними, беручи до уваги строки розгляду справи по суті, передбачені ст. 195 ГПК України, а також відсутність передбачених ст. 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяли визначитися відносно поданої позовної заяви, судова колегія дійшла висновку про те, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та розглянуто справу у відсутність представника останнього за наявними у справі доказами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Колегія суддів зазначає, що позивачем з першою заявою по суті справи в суді апеляційної інстанції - відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 27.01.2021, заявлено клопотання про стягнення з апелянта витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

До відзиву додано:

- додаткову угоду від 25.01.2021 до договору про надання правничої допомоги від 10.07.2020;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 27.01.2021;

- платіжне доручення №25 від 25.01.2021;

- докази надсилання відзиву відповідачу.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів вважає необхідним його задовольнити, з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, про необхідність розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, позивачем заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, зазначений розмір таких витрат та надано докази понесення витрат. Таким чином, заяву/клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу та докази понесення таких витрат позивачем подано у визначений законом строк (а.с. 206-212).

Як вбачається з матеріалів цієї справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката у матеріалах справи міститься договір від 10.07.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (позивач - клієнт) та адвокатом Корніловою Еліною Юріївною (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.1.4 договору, клієнт зобов`язаний оплачувати правничу допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.

Договір укладений на невизначений строк та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1. договору).

Згідно додаткової угоди від 25.01.2021 до цього договору на виконання п.2.1 договору про надання правничої допомоги від 10.07.2020 сторони узгодили, що адвокат надає клієнту наступну правничу допомогу: правничу допомогу на стадії апеляційного оскарження та розгляду апеляційної скарги у Центральному апеляційному господарському суді при оскарженні рішення по справі №904/4393/20 (вивчення апеляційної скарги в суді, підготовка, підписання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв по суті справи, подання їх від імені клієнта до суду згідно чинного процесуального законодавства, вчинення інших процесуальних дій та підготовка документів, участь у судових засіданнях тощо, без будь-яких обмежень щодо повноважень, в тому числі підписання заяв по суті справи, пояснень та засвідчення копій).

За п.2 додаткової угоди гонорар адвоката за надання правничої допомоги, визначеної у п.1 даної додаткової угоди складає 2500 грн.

Згідно абз.2 п.2 додаткової угоди розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, підготовлених/витрачених адвокатом для надання правничої допомоги, а також від того, від чого імені підписано процесуальні документи (заяви по суті справи, клопотання та інше) особисто клієнт або адвокат. Гонорар поверненню не підлягає. Додатково до визначеного розміру гонорару адвокату відшкодовуються фактичні поштові витрати, витрати на дорогу до суду та в зворотному напрямку (компенсація вартості пального згідно наданого звіту), проживання, а також добові у розмірі, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що інші умови договору про надання правової допомоги від 10.07.2020 є незмінними.

Дана додаткова угода є невід"ємною частиною договору про надання правової допомоги (п.4 додаткової угоди).

27.01.2021 між позивачем та адвокатом Корніловою Еліною Юріївною підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 10 липня 2020 р.

Відповідно до п. 1 акту, адвокатом надана (буде надана) в Центральному апеляційному господарському суді при апеляційному розгляді справи №904/4393/20 наступна правова (правнича) допомога:

- ознайомлення з матеріалами справи та з текстом апеляційної скарги у Центральному апеляційному господарському суді;

- узгодження правової позиції з клієнтом,

- підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу,

- участь у судових засіданнях (за необхідності);

- вчиненні інших дій та/ або підготовка тексту інших заяв, клопотань та інших заяв по суті, в яких виникне необхідність,ознайомлення з матеріалами справи (за необхідності),

- отримання процесуальних рішень по справі від імені клієнта.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг), гонорар за надану правову допомогу складає 2500 грн.

Відповідно до п. 2 акту, цим актом сторони підтверджують, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10 липня 2020 допомогу надано (роботу виконано) в повному обсязі (незалежно від того ким підписано процесуальні документи, всі вони підготовлені та написані (надруковані) адвокатом), претензій та зауважень у сторін немає.

Отже, вказаний акт підписаний між позивачем та адвокатом без будь-яких заперечень щодо вартості, об"єму, якості наданих послуг.

25.01.2021 позивачем було оплачено надані адвокатом послуги правничої допомоги у сумі 2500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25 від 25.01.2021 (а.с.211).

Згідно з ордером серії АЕ №1052325 від 25.01.2021 представництво інтересів ТОВ "Імператор-Автотранс" здійснювала адвокатка Корнілова Еліна Юріївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3260 від 20.01.2017) (а.с.116, 205), яка готувала всі документи у справі.

З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України та враховуючи, що рішення відбулось у повному обсязі на користь позивача, а апеляційна скарга залишена без задоволення, з огляду на відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу та доказів, наданих в підтвердження надмірності таких витрат, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/4393/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/4393/20 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +", м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕХ +" (49068, м. Дніпро, вул. Ганни Барвінок, буд. 40, код ЄДРПОУ 41838653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 50, оф.609, код ЄДРПОУ 36857323) 2500,00 грн (дві тисячі п"ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу відповідного наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.03.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін