Рішення

від 05.11.2020 по справі 909/161/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/161/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Матченка Василя Степановича

до відповідача: Малого підприємства "ГіКомпані"

про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 16191,14 грн, 3% річних в розмірі 62,00 грн та 100000,00 грн морального відшкодування,

за участю:

від позивача: Беньковський В.А;

від відповідача: представник не з`явився.

Встановив: Фізична особа-підприємець Матченко Василь Степанович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Малого підприємства "ГіКомпані" про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 16191,14 грн, 3% річних в розмірі 62,00 грн та 100000,00 грн морального відшкодування.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

28.02.2020, суд постановив ухвалу, якою позовну заяву ФОП Матченка Василя Степановича залишив без руху та зобов`язав позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви і надати суду: інформацію про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; належні докази надіслання відповідачу позовної заяви з додатками (опис вкладення у цінний лист).

Предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за договором оренди приміщення в сумі 16253,14 грн та 100000,00 грн морального відшкодування.

У позовній заяві позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача в межах розміру суми позовних вимог та зазначив наступне: " в даній справі наявні підстави для забезпечення позову, враховуючи безпідставне ухилення відповідача від виконання зобов`язань, визнання відповідача, що він не буде погашати заборгованість, а також те, що позивач є бюджетною установою і неповернення коштів відповідачем призводить до збитків державного бюджету." Оскільки, заявником не доведено та документально не підтверджено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову про що, 28.02.2020, постановив ухвалу.

16.03.2020, до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач надав: інформацію про наявність у нього оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; належні докази надіслання відповідачу позовної заяви з додатками (фіскальний чек, накладна, опис вкладення у поштове відправлення).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; суд ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. № 5002/20 від 03.04.2020); просить суд слухати справу за правилами загального позовного провадження.

21.04.2020, від відповідача, через канцелярію суду, надійшов відзив від 10.04.2020 (вх. № 5402/20), який прийнято судом до розгляду (а.с. 84-90).

21.05.20, суд постановив ухвалу про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 22.09.2020 (ухвала від 31.08.2020).

Позивач надіслав суду відповідь на відзив від 18.08.2020 (вх. №10794/20 від 21.08.2020), яка прийнята судом до розгляду (а.с. 103-106).

22.09.2020, суд постановив ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати, якою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 22.10.2020.

22.10.2020, без виходу до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.11.2020.

05.11.2020, представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неприбуття суду не повідомив; про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.132). 05.11.2020, розгляд справи по суті завершено; суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 103-106); просить суд позов задоволити в повному обсязі.

В обгрунтування позовних вимог позивач (орендодавець) посилається на неналежне виконання відповідачем (орендарем) договору оренди приміщення № 25/19 від 25.11.2019 в частині орендної плати та оплати комунальних послуг.

При цьому наголошує, що порушення орендарем умов зазначеного вище договору в частині своєчасного внесення орендної плати та комунальних платежів слугували підставою для розірвання останнього; про що 19.12.2019 та 09.01.2020 орендарю було надіслано повідомлення із вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок ФОП Матченко В.С. заборгованість за орендну плату, компенсувати витрати за комунальні послуги та звільнити приміщення готелю.

Позивач зазначає, що станом на час подання позову, орендар звільнив приміщення, проте взяті на себе зобов`язання в частині встановлених договором оплат не здійснив.

Підтримуючи позов, позивач стверджує, що внаслідок порушення МП "ГіКомпані" договірних зобов`язань ФОП Матченко В.С. завдано матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 16158, 82 грн, з яких: 9125,60 грн - орендна плата, 3220,80 грн - комісія за користування Booking.com, 3812, 42 грн - комунальні послуги.

З огляду на вищевикладене, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 62,00 грн та інфляційні втрати в сумі 32,32 грн; нарахування здійснені на суму в розмірі 16158, 82 грн за період з 05.01.2020 по 21.02.2020 (а.с.2,3); також позивач просить суд стягнути з відповідача 100000,00 грн морального відшкодування.

Матеріально-правовою підставою позову визначені стаття 193 Господарського кодексу України та статті 23, 651 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову категорично заперечує, вважає його безпідставним; просить суд в позові відмовити, з огляду на недоведеність факту передачі об`єкта оренди відповідачу, що зазначив письмово у відзиві на позов (а.с. 84-90).

Відповідач не заперечує факт укладення між ФОП Матченко В.С., як орендодавцем та МП "Г і Компані", як орендарем договору оренди приміщення № 25/19 від 25.11.2019, проте вважає, що у відповідача не виникло обов`язку щодо орендної плати за укладеним договором, оскільки орендарю, всупереч пункту 6.1. Договору, не передано об`єкт оренди (єдиний майновий комплекс) по акту приймання-передачі приміщень.

Заперечуючи проти позову відповідач звертає увагу суду, що в одному з приміщень будівлі готелю, за адресою зазначеною у Договорі - вул. Тиха, 30, на час укладення Договору оренди вже було розміщено Ремонт пральних машин та побутової техніки, тобто у приміщенні будівлі готелю, яке входить до "єдиного майнового комплексу" інший орендатор надає послуги з ремонту побутової техніки і, відповідно, користується всіма комунікаціями (світло, газ, каналізація, вода), що подаються спільно до всього комплексу приміщень.

Крім того, над приміщенням басейну, яке знаходиться навпроти і відокремлено від приміщення готелю та входить до "єдиного майнового комплексу" (вул. Тиха , 30 А), на другому поверсі, знаходиться квартира у якій проживає позивач з дружиною. Дане приміщення також під`єднане до спільних комунікацій.

Відповідач наголошує, що в орендаря не виникло обов`язку перед орендодавцем щодо встановленої договором орендної плати та оплати всіх витрат за користування комунальними послугами (світло, газ), телефонами, водопостачання, каналізація, послугами інтернет, що не входять до орендної плати, оскільки фактично не відбулося передачі об`єкту оренди.

Також, звертає увагу суду, що згідно з пунктом 5.1 договору розмір місячної орендної плати складає: 50% від офіційного чистого доходу орендаря після сплати комірного та заробітних плат працівникам.

Позивачем здійснено наступний розрахунок орендної плати: загальний прибуток в сумі 21472,00 грн - 3220,80 грн комісія за користування послугами сайту Booking.com / 50% = 9125,60 грн. Також в суму основного боргу (матеріальної шкоди, збитків) враховано: 3220,80 грн комісії за користування послугами сайту Booking.com, 3812,42 грн за оплату комунальних послуг.

Відповідач категорично стверджує, що орендарем господарської діяльності на об`єкті оренди не здійснювалося, отже жодних прибутків МП "ГіКомпані" не отримало.

Крім того, наголошує, що подані позивачем докази щодо оплати витрат за користування комунальними послугами, за користування послугами сайту Booking.com, жодним чином не підтверджують, що споживачем даних послуг є орендар - МП "ГіКомпані".

Обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке. 25 листопада 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Матченко В.С. (орендодавець) та Малим підприємством "Г і Компані", в особі директора МП Граб`юка Г. (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 25/19 (а.с. 23-26). Згідно з п. 1.1. Договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне будівлі готелю "Гуцул" та будівлю сауни з басейном, як єдиний майновий комплекс, до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи устаткування, інвентар, право на торгівельну марку, згідно з переліком, викладеним у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною часткою (далі - майно) в оренду на строк, визначений цим договором, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування цими будівлями, що визначене у цьому договорі (надалі іменується "Комплекс"), та зобов`язується сплачувати орендареві орендну плату.

Адреса Комплекс, що орендуються: Україна, м. Косів, вул. Тиха, 30, 30а (п.1.2. Договору).

У відповідності з п. 1.5. Договору, в оренду також здається наступне майно, яке знаходиться у Комплексі, що орендується: згідно додатку №1.

Орендодавець стверджує, що на момент укладення цього договору вказане в договорі майно не є спільною сумісною власністю, не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлене, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, треті особи не мають права на вищевказане майно (п.1.8. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, майно, що орендується, надається орендарю для готельно-ресторанного бізнесу.

Порядок передання приміщення та майна в ньому в оренду визначені у розділі 3 договору.

Комплекс та майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 2-х днів (п. 3.1. Договору).

У момент підписання Акту прийому-передачі орендодавець передає орендарю ключі від комплексу, що орендується (п. 3.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що строк оренди будівель, що орендуються складає 1 рік з моменту прийняття будівель, що орендуються з моменту підписання договору.

Орендна плата та розрахунки за договором визначені у розділі 5 Договору.

Розмір місячної орендної плати складає: 50% від офіційного чистого доходу орендаря після сплати комірного та заробітних плат працівникам (п.5.1. Договору).

Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 5 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця (п.5.2. Договору).

Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати. Усі витрати за користування комунальними послугами (світло, газ), телефонами, водопостачання, каналізація, послугами інтернет оплачуються орендарем самостійно (пункти 5.4., 5.5. Договору).

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що орендодавець зобов`язаний не пізніше трьох днів після укладення цього договору передати майно в оренду з одночасним оформленням Акта здавання-приймання майна у простій письмовій формі, підписання акта сторонами буде свідчити про те, що передача здійснилася.

Згідно з п. 10.3. Договору, строк цього Договору починає свій перебіг з 01.12.2019 року та закінчується 01.12.2020 року.

У відповідності до пункту 10.5. Договору, орендодавець чи орендар має право розірвати цей Договір попередивши іншу сторону за один місяць наперед.

При дослідженні укладеного сторонами договору оренди приміщення № 25/19 від 25.11.2019 судом встановлено, що останній укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

21.12.2019, позивачем направлено на адресу відповідача лист від 19.12.2019 про розірвання договору оренди №25/19 від 25 листопада 2019 р. із змісту якого вбачається, що підставою розірвання укладеного договору є розбіжності щодо підходу та погляду сторін на виконання туристичних, фінансових та технічних форм обслуговування комплексу готель " Гуцул ". З огляду на викладене, орендодавець просить орендаря звільнити заклад (готель " Гуцул "), передати ключі та обладнання керівнику або представнику ФОП Матченко В.С. (а.с. 27).

Орендодавець стверджує, що станом на час подання позову орендар звільнив приміщення, проте зобов`язань щодо орендної плати та оплати комунальних платежів не здійснив чим завдано ФОП Марченко Василю Степановичу матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 16158,82 грн, з яких: 9125,60 грн - орендна плата, 3220,80 грн - комісія за користування Booking.com, 3812, 42 грн - комунальні послуги.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 62,00 грн та інфляційні втрати в сумі 32,32 грн; нарахування здійснені на матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 16158, 82 грн за період з 05.01.2020 по 21.02.2020 (а.с.2,3).

26.02.2020, ФОП Матченко Василь Степанович звернувся до Господарського суду з позовом до Малого підприємства "ГіКомпані" про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 16191,14 грн, 3% річних в розмірі 62,00 грн та 100000,00 грн морального відшкодування.

В обгрунтування позовних вимог позивачем подані наступні докази:

копія договору оренди приміщення № 25/19 від 25 листопада 2029 р. (а.с. 23-26);

копія листа ФОП Матченко В.С. про розірвання договору оренди №25/19 від 25 листопада 2019 р. (а.с. 27);

копія претензії ФОП Матченко В.С. директору МП "ГіКомпані" Граб`юку Г.Ю. від 09 січня 2020 з вимогою про звільнення до 26 січня 2020 року орендованого приміщення готелю "Гуцул" та перерахунок протягом 10-ти календарних днів з дня отримання претензії на розрахунковий рахунок ФОП Матченко В.С. заборгованості за орендну плату, а також компенсацію витрат на комунальні послуги(а.с. 28);

копія договору позички нежитлового приміщення № б/н від 20 листопада 2019 р. (а.с. 29-32), укладеного між "Р.А. Ковен та Партнерс Лімітед" в особі голови правління пана Славоміра Кухти (позичкодавець) і Фізичною особою-підприємцем Матченко Василем Степановичем (користувач). Позичкодавець зобов`язався передати користувачеві в безоплатне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Косів, вул. Тиха, буд. 30, Косівський район, Івано-Франківська область; загальна площа майна: 1030,9 кв.м.; цільове призначення майна: готель (розділ 1 договору позички);

копія акту приймання-передачі майна до договору позички нежитлового приміщення № 1 від 20.11.2019 (а.с. 33);

копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.12.2003, з якого вбачається, що власниками готелю за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, м. Косів, вул. Тиха, буд. 30, загальна площа 1030,9 кв.м. є "Р.А. Ковен та Партнерс Лімітед" (а.с. 34);

копія витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно - готель за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, м. Косів, вул. Тиха, буд. 30 (номер витягу: 2198117, дата: 05.12.2003, номер запису:105. (а.с. 35));

дублікат квитанції № 0.0.1588836149.1 від 20.01.2020 (а.с. 36);

дублікат квитанції № 0.0.1572133760.1 від 03.01.2020 (а.с. 37);

дублікат квитанції № 0.0.15721364395.1 від 02.01.2020 (а.с. 38);

дублікат квитанції № 0.0.1585699225.1 від 17.01.2020 (а.с. 39);

дублікат квитанції № 0.0.1571351437.1 від 02.01.2020 (а.с. 40);

роздруківка із особистого кабінету про бронювання на сайті Booking.com (а.с. 41);

роздруківка із сайту рахунку про стягнення коштів за послуги Booking.com (а.с. 42);

копія акту приймання-передачі послуг від 03.02.2020 за договором від 08.03.2016 про надання послуг Booking.com (а.с. 43);

копія витягу договору з об`єктом розміщення (Booking.com) від 08.03.2016 (а.с. 44);

копія трудового договору між працівником (Матченко Максим Васильович) і фізичною особою, яка використовує найману працю (Матченко Василь Степанович) від 27.02.2017 (а.с. 45-46).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Оцінка доказів та доводів сторін. Висновки суду.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача основного боргу, на підставі порушення останнім умов договору оренди приміщення № 25/19 від 25.11.2019, з урахуванням індексу інфляції в розмірі 16191,14 грн, 3% річних в сумі 62,00 грн та морального відшкодування в сумі 100000,00 грн.

В силу ст. 11, 202 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов`язальні відносини.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У відповідності до приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, договір оренди приміщення № 25/19 від 25.11.2019 укладено у письмовій формі, підписано сторонами, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди) та регулюється нормами параграму 5 глави 30 Господарського кодексу України і глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За змістом частини 1 статті 283 ГК України та статті 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне будівлі готелю "Гуцул" та будівлю сауни з басейном, як єдиний майновий комплекс, до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи устаткування, інвентар, право на торгівельну марку, згідно з переліком, викладеним у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною часткою (далі - майно) в оренду на строк, визначений цим договором, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування цими будівлями, що визначене у цьому договорі (надалі іменується "Комплекс"), та зобов`язується сплачувати орендареві орендну плату.

Положеннями статті 795 ЦК України, яка є спеціальною щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди, унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і момент припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц).

Як зазначалося вище, Порядок передання приміщення та майна в ньому в оренду визначені у розділі 3 договору (п. 3.1., п. 3.2.). Комплекс та майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 2-х днів. У момент підписання Акту прийому-передачі орендодавець передає орендарю ключі від комплексу, що орендується ( Договору).

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що орендодавець зобов`язаний не пізніше трьох днів після укладення цього договору передати майно в оренду з одночасним оформленням Акта здавання-приймання майна у простій письмовій формі, підписання акта сторонами буде свідчити про те, що передача здійснилася.

Між сторонами, всупереч норм законодавства та умов укладеного договору, акт прийому-передачі майна не укладався.

Об`єктом оренди в спірному договорі є будівлі готелю "Гуцул" та будівля сауни з басейном, як єдиний майновий комплекс, до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи устаткування, інвентар, право на торгівельну марку, згідно з переліком, викладеним у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною часткою (далі - майно) п.1.1. договору).

В матеріалах справи відсутній додаток №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

З огляду на вищевикладене, подані позивачем документальні докази, не надають суду можливості встановити наведені позивачем обставини справи щодо конкретного визначення: об`єкта оренди, розміру орендної плати, передачі об`єкта оренди орендарю, факту користування МП "ГіКомпані" орендованим майном та здійснення в ньому господарської діяльності і, як наслідок, отримання прибутку.

Також, позивачем не доведено, що подані ним на підтвердження позовних вимог, дублікати квитанцій (а.с. 36-40) мають відношення (і яке саме) конкретно до правовідносин з відповідачем.

За наведених обставин та правових норм, відсутні підстави для стягнення з відповідача визначених позивачем, як матеріальна шкода - орендної плати, комісії за користування Booking.com, комунальних послуг.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу (матеріальної шкоди). Розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних судом не перевіряється з підстав недоведеності позовних вимог в частині основної заборгованості відповідача.

Стосовно позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди суд зазначає про таке.

У частинах 1, 2, 3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач має довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Під поняттям "моральна шкода" слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 914/1633/17 (постанова від 19.12.2018) та у справі № 914/263/19 (постанова від 26.02.2020).

Позивачем не доведено, які саме дії відповідача порушили права, принизили ділову репутацію позивача, яку саме шкоду вони заподіяли ФОП Марченко В.С.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За приписами ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та відповідну відсутність підстав для їх задоволення.

За наведених обставин та правових норм, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача. Також в даній справі суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно приписів п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 13, 76, 77, 78, 86, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Фізичної особи-підприємця Матченка Василя Степановича до Малого підприємства "ГіКомпані" про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 16191,14 грн, 3% річних в розмірі 62,00 грн та 100000,00 грн морального відшкодування - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 20.11.2020.

Суддя Л.М. Неверовська