Рішення

від 18.11.2020 по справі 910/11284/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2020Справа № 910/11284/20 Господарський суд місті Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11284/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маестро Тікет Систем" (02099, м. Київ, вулиця Новодарницька, будинок 27, ідентифікаційний номер 38657520)

До Національного музею народної архітектури та побуту України (01010, м. Київ, вул. Лаврська, будинок 9, корпус 19, ідентифікаційний номер 03922125)

про стягнення 735 667, 34 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маестро Тікет Систем" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного музею народної архітектури та побуту України про стягнення 735 667, 34 грн, з яких 607 427, 10 грн основного боргу, 40 056, 61 грн 3 % річних та 88 183, 63 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання з боку відповідача його зобов`язань за договором від 15.02.2016, в частині сплати позивачу агентської винагороди (оплати за надані агентські послуги за реалізацію квитків), за період з 12.03.2016 до 05.01.2017. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 607 427, 10 грн основного боргу, 40 056, 61 грн 3 % річних та 88 183, 63 грн інфляційних втрат та покласти на відповідача судові витрати.

10.08.2020 Судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу п`яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Також, судом встановлено спосіб, яким позивач має усунути недоліки, а саме шляхом:

- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доданням до неї доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення, накладну на відправку та фіскальний (розрахунковий) чек);

- поданням до суду заяви із зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою та зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із зазначенням підстав залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, вказати на які права та обов`язки такої особи вплине рішення у даній справі.

18.08.2020 поштою від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали від 10.08.2020 про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто усі недоліки, визначені ухвалою від 12.08.2020.

У своїй позовній заяві позивач просив залучити до участі у справі Міністерство культури та інформаційної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

31.08.2020 суд відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відмовив у задоволенні заяви про залучення третьої особи та встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті справи, про що постановив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.

29.09.2020 від відповідача надійшли:

- заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав недійсності укладеного між сторонами договору та з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

21.10.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 15.02.2016 між позивачем, як агентом та відповідачем, як організатором було укладено договір, відповідно до п. 2.1. якого агент надає організатору послуги з реалізації квитків на всі заходи організатора, які будуть здійснюватися з використанням автоматизованої системи продажу квитків, та з розміщення реклами за власний рахунок згідно додаткових угод (далі за текстом - договір).

В розділі 1 договору сторони визначили, що захід - це події, вистави, фестивалі, екскурсії та відвідування, що щоденно відбуваються на території організатора.

Відповідно до п. 3.1.2. організатор зобов`язався сплачувати агенту винагороду в порядку та розмірі, зазначеному в п. 4.1. договору.

Агент зобов`язується, згідно з п.3.2.1., 3.2.2., 3.2.3., 3.2.6. забезпечити необхідну кількість бланків квитків для реалізації через автоматизовану систему продажу квитків, забезпечити реалізацію квитків на заходи організатора у всіх пунктах автоматизованої системи продажу квитків через розповсюджувачів квитків, забезпечити організатора доступом до автоматизованої системи продажу квитків та отримання інформації про реалізацію білетів на заходи, які він проводить, звітувати перед організатором про всі продані квитки в письмовій формі - щомісяця, шляхом надсилання організатору двох примірників підписаних зі своєї сторони акта про надані послуги у звітному місяці, протягом 5 днів місяця, який слідує за звітним.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що винагорода агента становить 25 % від загальної суми коштів, отриманих за реалізацію квитків у власних пунктах реалізації та передається шляхом залишення її у власній касі.

Агент забезпечує своєчасне переведення на розрахунковий рахунок організатора коштів за реалізовані квитки з використанням єдиної автоматизованої системи, за виключенням відшкодування, визначеної у п. 4.1. договору винагороди, - не рідше 1 разу на тиждень. Остаточний розрахунок між сторонами відбувається після підписання сторонами акту звірки реалізації квитків, який є підставою для проведення розрахунків, та являється невід`ємною частиною договору (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016. Термін дії договору автоматично продовжується у випадку, якщо жодна із сторін не заявила про бажання його розірвати протягом строку його дії.

Пунктом 1 додатку № 1 до договору встановлено, що агент передав організатору ідентифікатори доступу до автоматизованої системи продажу квитків (логіни та паролі) для 6 користувачів організатора, а саме 4 касири, 1 бухгалтер та 1 адміністратор екскурсій.

Згідно з пунктом 4 додатку № 1 агент передав у користування організатору комп`ютерне обладнання на загальну суму 21 450, 00 грн.

В додатковій угоді № 1.1 від 01.03.2016 до договору, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 4.1 договору та викласти його в наступній редакції Взаєморозрахунки сторін: Винагорода агента становить 25 % (двадцять п`ять відсотків) від загальної суми коштів, отриманих за реалізацію квитків та передається шляхом залишення її у власній касі .

В додатковій угоді № 1.2 від 10.06.2016 до договору сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 4.1, виклавши його у наступній редакції: Винагорода агента становить 25 % (двадцять п`ять відсотків) від загальної суми коштів, отриманих за реалізацію квитків.

Агент забезпечує своєчасне переведення на розрахунковий рахунок організатора коштів за реалізовані квитки з використанням єдиної автоматизованої системи, без вирахування (утримання) суми вартості послуг агента згідно п.4.1., - не рідше 1 разу на тиждень.

Організатор зобов`язаний не пізніше 5 днів після отримання коштів перерахувати агенту його агентську винагороду згідно п. 4.1.

Остаточний розрахунок між сторонами за цим договором відбувається після підписання сторонами акту звіряння розрахунків, який є підставою для перерахування коштів на розрахункові рахунки організатора та Агента (п. 2 додаткової угоди від 10.06.2016).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1.3 від 11.07.2016 сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 4.1 договору, виклавши його у наступній редакції: Винагорода агента становить 2 % (два відсотка) від загальної суми коштів, отриманих за реалізацію квитків .

Так, згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг), звітами системи до актів виконаних робіт, касовими звітами про реалізацію квитків (абонементів), агент за період з 12.03.2016 по 03.01.2017 реалізував квитків на загальну суму 3769 141, 00 грн.

При цьому, із змісту наданих позивачем актів вбачається, що за вказаний період агент реалізував вхідних квитків на загальну суму 3 657 791, 00 грн (березень 2016 року - 308915, 00 грн; квітень 2016 року - 353388, 00 грн; травень 2016 року - 759 557, 00 грн; червень 2016 року - 496 640, 00 грн; липень 2016 року - 484 350, 00 грн; серпень 2016 року - 443 167, 00 грн; вересень 2016 року - 463 811, 00 грн; жовтень 2016 року - 289 421, 00 грн; листопад 2016 року - 35 677, 00 грн; грудень 2016 року - 16 896, 00 грн; січень 2017 року - 5 969, 00 грн) та квитків на проїзд на загальну суму 111 350, 00 грн (березень 2016 року - 9 000, 00 грн; квітень 2016 року - 15 250, 00 грн; травень 2016 року - 19 750, 00 грн; червень 2016 року - 18 450, 00 грн; липень 2016 року - 12 500, 00 грн; серпень 2016 року - 11 500, 00 грн; вересень 2016 року - 10 650, 00 грн; жовтень 2016 року - 8 050, 00 грн; листопад 2016 року - 3 750, 00 грн; грудень 2016 року - 1 750, 00 грн; січень 2017 року - 1 000, 00 грн).

За розрахунком позивача загальна вартість наданих агентом організатору послуг за договором за період з 12.03.2016 по 05.01.2017 становить 607 427, 10 грн.

Відповідно до виписок по рахунку агента та платіжних доручень щодо перерахування агентом коштів організатору, агент за період з 14.03.2016 до 05.01.2017 перерахував організатору кошти як оплату за договором на загальну суму 3 762 370, 00 грн, з яких 3 653 072, 00 грн оплата за вхідні квитки та 109 298, 00 грн оплата за проїзд.

Як зазначає позивач, він як агент не скористався своїм правом на притримання коштів у розмірі винагороди у період з 15.02.2016 до 09.06.2016, а саме з дати укладення договору до дати укладання додаткової угоди № 1.2, якою змінено порядок оплати агентської винагороди. Натомість, організатор, отримавши всі кошти за квитки, не сплатив агенту винагороди, відповідно, не виконав взяті на себе зобов`язання по договору щодо агенту винагороди.

26.07.2017 агент звертався до організатора з листом вих. № 260717, в якому просив погасити заборгованість в сумі 607 431, 10 грн за договором.

У відповіді на зазначений лист (вих. № 260717) 31.07.2017 організатор вказав, що заборгованість за договором у сумі 607 431, 10 грн буде оплачена за наявності фінансування з Державного бюджету України (лист вих. б/н від 31.07.2017).

18.12.2018 агент направляв організатору лист вих. № 1812-18 від 18.12.2018 щодо погашення заборгованості за наданні послуги за договором, що підтверджується матеріалами справи.

Організатор відповіді на лист вих. № 1812-18 від 18.12.2018 не надав, заборгованість за договором не сплатив, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 607 427, 10 грн основної заборгованості, 40 056, 61 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 11.01.2017 до 28.07.2020 та 88 183, 63 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 11.01.2017 до 28.07.2020.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав недійсності договору, укладеного сторонами, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства закупівлі послуг вартість яких дорівнює або перевищує 200 000, 00 грн має здійснюватися шляхом закупівлі таких послуг на тендерних умовах. Крім того, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності до вимог позивача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 15.02.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором доручення (агентським договором), який підпадає під правове регулювання глави 31 Господарського кодексу України та глави 68 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За приписами статті 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі:

надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

У відповідності до частин 1, 2 статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 1000 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Суд встановив факт надання відповідачем послуг з реалізації вхідних квитків за договором за період з 12.03.2016 до 03.01.2017 на загальну суму 3 657 791, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт (наданих послуг), звітів системи до актів виконаних робіт, касових звітів про реалізацію квитків (абонементів). Відповідні послуги були прийняті відповідачем, про що свідчить підпис відповідальної особи та відтиск печатки відповідача на актах.

Статтею 1002 Цивільного кодексу України внормовано, що повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

В договорі сторони погодили, з огляду на укладені між сторонами додаткові угоди, що:

- з 01.03.2016 до 09.06.2016 винагорода агента становить 25 % від загальної суми коштів, отриманих за реалізацію квитків та передається шляхом залишення її у власній касі, агент переводить кошти не рідше 1 разу на тиждень, остаточний розрахунок - після підписання сторонами акту звірки реалізації квитків;

- з 10.06.2016 до 10.07.2016 винагорода агента становить 25 % від загальної суми коштів, отриманих за реалізацію квитків, агент переводить кошти без вирахування (утримання) суми вартості послуг агента, не рідше 1 разу на тиждень, організатор не пізніше 5 днів після отримання коштів зобов`язаний перерахувати агенту його винагороду, розрахунок - після підписання сторонами акту надання послуг з реалізації квитків, остаточний розрахунок - після підписання сторонами акту звіряння розрахунків;

- з 11.07.2016 винагорода агента становить 2 % від загальної суми коштів, отриманих за реалізацію квитків, агент переводить кошти без вирахування (утримання) суми вартості послуг агента, не рідше 1 разу на тиждень, організатор не пізніше 5 днів після отримання коштів зобов`язаний перерахувати агенту його винагороду, розрахунок - після підписання сторонами акту надання послуг з реалізації квитків, остаточний розрахунок - після підписання сторонами акту звіряння розрахунків.

Суд встановив, що в період з 01.03.2016 до 09.06.2016 агент реалізував вхідних квитків на суму 1 562 376, 00 грн, в період з 10.06.2016 до 10.07.2016 - на суму 684 066, 00 грн та з 11.07.2016 до 03.01.2017 - на суму 1 411 349, 00 грн.

Відповідно до умов договору винагорода агента з 01.03.2016 до 09.06.2016 склала 390 594, 00 грн (1 562 376 * 25% = 390 594, 00) і мала бути сплачена шляхом залишення в касі агента, винагорода агента з 10.06.2016 до 10.07.2016 склала 171 016, 50 грн (684 066, 00 * 25 % = 171 016, 50) та мала були сплачена протягом 5 днів з моменту отримання коштів організатором, а винагорода агента з 11.07.2016 до 03.01.2017 склала 28 226, 98 грн (1 411 349, 00 * 2 % = 28 226, 98) та мала були сплачена протягом 5 днів з моменту отримання коштів організатором.

Суд також встановив, що загалом агент перерахував кошів організатору за реалізовані вхідні квитки за період 12.03.2016 по 05.01.2017 на суму 3 653 072, 00 грн, при цьому з 01.03.2016 до 09.06.2016 агент перерахував організатору суму 1 151 666, 25 грн, за період з 10.06.2016 до 10.07.2016 - 780 937, 75 грн, та 11.07.2016 до 05.01.2017 - 1 720 468, 00 грн.

Отже, агент реалізував вхідних квитків на загальну суму 3 657 791, 00 грн, а перерахував організатору коштів на загальну суму 3 653 072, 00 грн:

- за період з 01.03.2016 до 09.06.2016 агент реалізував вхідних квитків на суму 1 562 376, 00 грн та перерахував організатору суму 1 151 666, 25 грн, різниця складає суму 410 709, 75 грн (1 562 376, 00 - 1 151 666, 25 = 410 709, 75) на користь агента;

- за період з 10.06.2016 до 10.07.2016 агент реалізував вхідних квитків на суму 684 066, 00 грн та перерахував організатору суму 780 937, 75 грн, різниця складає суму 96 871, 75 грн на користь організатора;

- за період з 11.07.2016 до 05.01.2017 агент реалізував вхідних квитків на суму 1 411 349, 00 грн та перерахував організатору суму 1 720 468, 00 грн, різниця складає суму 309 119, 00 грн на користь організатора.

Отже, в період з 01.03.2016 до 09.06.2016 агент отримав свою винагороду в розмірі 390 594, 00 грн, адже за вказаний період різниця між вартістю реалізованих квитків та перерахованих коштів склала 410 709, 75 грн, тобто 390 594, 00 грн винагороди агента залишеної в касі агента та 20 115, 75 грн, які агент мав перерахувати за умовами договору організатору.

В період з 10.06.2016 до 10.07.2016 агент був зобов`язаний перераховувати організатору всі кошти отримані від реалізації квитків, а організатор був зобов`язаний у строк не пізніше 5 днів з дня отримання коштів сплатити агенту його винагороду. За вказаний період агент реалізував вхідних квитків на суму 684 066, 00 грн, та відповідно був зобов`язаний 684 066, 00 грн перерахувати організатору, також у агента залишилося невиконане перед організатором зобов`язання щодо перерахування 20 115, 75 грн за минулий період, отже позивач був зобов`язаний у зазначений період перерахувати відповідачу 704 181, 75 грн, а фактично перерахував суму 780 937, 75 грн, а відповідач в свою чергу мав зобов`язання сплатити позивачу за вказаний період 171 016,50 грн винагороди, проте не сплатив, і доказів іншого матеріали справи не містять. Таким чином за період з 10.06.2016 до 10.07.2016 позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, навіть здійснив переплату на суму 76 756, 00 грн, а відповідач свої зобов`язання на суму 171 016,50 грн не виконав.

В період з 11.07.2016 до 05.01.2017 агент був зобов`язаний перераховувати організатору всі кошти отримані від реалізації квитків, а організатор був зобов`язаний у строк не пізніше 5 днів з дня отримання коштів сплатити агенту його винагороду. За вказаний період агент реалізував вхідних квитків на суму 1 411 349, 00 грн, та відповідно був зобов`язаний 1 411 349, 00 грн перерахувати організатору, а організатор в свою чергу мав зобов`язання сплатити позивачу за вказаний період 28 226 ,98 грн винагороди, проте не сплатив, і доказів іншого матеріали справи не містять. Фактично у вказаний період позивач перерахував відповідачу 1 720 468, 00 грн, тобто здійснив переплату на суму 309 119, 00 грн.

Загалом позивач здійснив за договором переплату на суму 385 875, 00 грн (76 756, 00 + 309 119, 00 = 385 875, 00), і відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором на суму 199 243, 48 грн (171 016,50 + 28 226 ,98 = 199 243, 48).

Строк виконання зобов`язань по оплаті винагороди агента в розмірі 199 243, 48 грн за умовами договору не більше 5 днів з моменту отримання коштів від агента, відповідно на момент розгляду справи такий строк настав. За розрахунком суду остаточна дата настання строку - 10.01.2017.

Статтею 530 Цивільного кодексу України внормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк повернення коштів передплати за договором, в умовах договору встановлений не був, відповідно зобов`язання по поверненню коштів переплати за договором у відповідача виникає з моменту отримання вимоги позивача про повернення таких коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що в липні 2017 року позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість по договору в розмірі 607 431, 10 грн, а в грудні 2018 року позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором в розмірі 607 431, 10 грн.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості за договором, а отже оплати як заборгованості по сплаті винагороди так і повернення переплати.

Першу вимогу щодо сплати заборгованості по договору відповідач отримав 31.07.2017 (вказану дату суд встановив із дати відповіді відповідача - лист від 31.07.2017 № б/н), відповідно був зобов`язаний у строк до 07.08.2017 повернути кошти переплати за договором - 385 875, 00 грн.

Враховуючи зазначене, на переконання суду, як строк сплати винагороди агента за договором, так і строк повернення переплати за договором, станом на момент вирішення цієї справи настав.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 585 118, 48 грн (385 875, 00 переплати + 199 243, 48 винагороди = 585 118, 48) відповідачем Суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 585 118, 48 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати винагороди та повернення коштів переплати, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 585 118, 48 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Умовами договору на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача 735 667, 34 грн не передбачено здійснення позивачем реалізації квитків на проїзд, договір укладений між сторонами не містить жодних умов, якими врегульовуються відносини сторін щодо реалізації квитків на проїзд, крім того, матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалося, що відповідач вправі здійснювати господарську діяльність щодо перевезення пасажирів, відповідно при вирішенні справи суд не здійснював оцінку доказів та доводів позивача щодо реалізації ним за договором, в тому числі, квитків на проїзд. Жодних інших підстав позову, окрім не виконання відповідачем його зобов`язань за договором, позивач в позові не наводить, а отже не вказує інших підстав ніж договір для стягнення агентської винагороди за реалізацію позивачем квитків на проїзд. На підставі зазначеного суд відхиляє доводи та докази позивача щодо здійснення ним на підставі договору реалізації квитків на проїзд, та відмовляє позивачу у задоволенні вимог, щодо стягнення з позивача заборгованості за договором у відповідній частині, як не доведених та необґрунтованих.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, договір припинив свою дію 05.01.2017, відповідно останній день сплати по ньому 12.01.2017, відтак позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Так, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України внормовано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені положення чинного законодавства за зобов`язаннями відповідача щодо сплати 199 243, 48 грн винагороди агенту за договором та враховуючи обставини направлення відповідачем позивачу листа вих. б/н від 31.07.2017 про фактичне визнання заборгованості, позовна давність спливла 31.07.2020, а з позовом до суду позивач звернувся 03.08.2020, тобто поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем у справі було заявлено про застосування строку позовної давності у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 199 243, 48 винагороди агенту слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача коштів переплати за договором, розмір яких як встановлено судом складає 385 875, 00 грн, то суд встановив, що строк виконання зобов`язання по їх поверненню настав для відповідача 07.08.2017, відповідно строк позовної давності за такими вимогами спливає 07.08.2020, а з позовом до суду позивач звернувся 03.08.2020, тобто в межах строку позовної давності.

Підсумовуючи викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором задовольняються судом частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 385 875, 00 грн основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 40 056, 61 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 11.01.2017 до 28.07.2020 та 88 183, 63 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 11.01.2017 до 28.07.2020.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки позивачем при здійсненні відповідних розрахунків були невірно розраховані сума боргу відповідача за договором та період прострочення відповідача.

Так, прострочення відповідача щодо повернення коштів передплати за договором в розмірі 385 875, 00 грн має місце з 08.08.2017, а не з 11.01.2017, як розраховано позивачем, отже період прострочення за який можуть бути нараховані відповідачу 3 % річних становить період з 08.08.2017 до 28.07.2020 (дата закінчення періоду визначена судом в межах періоду визначеного позивачем), а період прострочення за який можуть бути нараховані відповідачу інфляційні втрати становить період з вересня 2017 року до червня 2020 року.

За розрахунком суду за відповідні періоди прострочення стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в розмірі 34 425, 11 грн та інфляційні втрати в розмірі 87 125, 79 грн.

Отже вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд задовольняє частково.

Доводи відповідача щодо недійсності договору суд відхиляє з підстав відсутності в матеріалах справи доказів його недійсності. Так, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання недійсним договору матеріали справи не містять, не доведеними є і твердження відповідача щодо невідповідності договору вимогам Закону України Про здійснення державних закупівель .

Розрахунки позивача щодо розміру заборгованості за договором, суд визнав не доведеними та такими, що не ґрунтуються на умовах договору та доданих до позову самим позивачем доказів. У зв`язку із зазначеним суд при розгляді справи, виходив суто із наявних матеріалів справи та встановлених на їх основі обставин справи.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо переривання строку позовної давності в 2018 році, оскільки обставини здійснення Державною аудиторською службою України перевірки учасників справи та складання висновків такої перевірки, не можуть бути прирівняні до обставин визнання відповідачем боргу за договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не в повному обсязі довів розмір своїх позовних вимог, в свою чергу відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт повернення позивачу коштів передплати за договором, або які б спростовували наявність у відповідача зобов`язання щодо оплати таких коштів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір в розмірі 3, 97 грн, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маестро Тікет Систем" до Національного музею народної архітектури та побуту України про стягнення 735 667, 34 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного музею народної архітектури та побуту України (01010, м. Київ, вул. Лаврська, будинок 9, корпус 19, ідентифікаційний номер 03922125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маестро Тікет Систем" (02099, м. Київ, вулиця Новодарницька, будинок 27, ідентифікаційний номер 38657520) 385 875 (триста вісімдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн основного боргу, 34 425 (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять п`ять) грн 11 коп. 3 % річних, 87 125 (вісімдесят сім тисяч сто двадцять п`ять) грн 79 коп. інфляційних втрат та 7 611 (сім тисяч шістсот одинадцять) грн 39 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 221 552, 10 грн основного боргу, 5 631, 50 грн 3 % річних та 1 057, 84 грн інфляційних втрат, - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких