Рішення

від 18.11.2020 по справі 910/13004/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2020Справа № 910/13004/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Лінія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля

про стягнення 14827,28 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Лінія звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля про стягнення 14827,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №23В-07/08/19-16 від 07.08.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 10659,28 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Окрім того, позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати у розмірі 176,73 грн, 17% річних у розмірі 1760,95 грн та пеню у розмірі 2230,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.09.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 28.09.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 07.10.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 02.10.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 2/31.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0105471539143 із відміткою про повернення у зв`язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.09.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.08.2019 між Приватним акціонерним товариством Нова Лінія (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №23В-07/08/19-16, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору передавати у власність покупця товари в асортименті, кількості та за цінами вказаними у видаткових накладних та рахунках, разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, а покупець зобов`язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна за товар, що постачається, вказується у видаткових накладних та рахунках, які надаються постачальником.

Пунктом 4.2. визначено, що право власності на поставлений товар виникає у покупця з моменту прийому товару у постачальника.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 10 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

У п. 5.3. договору визначено, що оплата проводиться в гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника, визначений у відповідному рахунку.

Пунктом 12.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання грошових зобов`язань та виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок №Счт/ NBH-0017107 від 21.10.2019 на загальну суму 64550, 64 грн.

Проте, як зазначає позивач відповідач у визначений договором строк не здійснив оплату у повному обсязі за поставлений товар, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 10659,28 грн.

23.04.2020 листом №07 від 15.04.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу, в якій зазначив, що ТОВ Кераміка Поділля порушує зобов`язання взяті на себе відповідно до укладеного між сторонами договору в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого за товариством утворилась заборгованість у розмірі 10659,28 грн, яку позивач просить терміново перерахувати на свій рахунок. Також, до даної вимоги позивачем було долучено акт звіряння взаємних розрахунків.

Вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо виконання вимоги позивача відповідачем.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.1. договору, товар поставляється покупцеві разом із усіма його приналежностями та документами на умовах EXW (інкотермс 2000) - торгівельний центр постачальника, що знаходиться за адресою: м. Буча, вул. Нове шосе, 48 та здійснюється силами (засобами) покупця.

Згідно з п. 5.1. договору сторони погодили, що оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 10 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

У п. 5.2. договору визначено, що датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній, яка складена на відповідну партію товару.

Таким чином, правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем передбачають наявність взаємних прав та обов`язків, зі сторони позивача - передати товар та отримати оплату за поставлений товар, а відповідач в свою чергу - прийняти та оплатити товар.

Позивач в обґрунтування позовних посилається на те, що відповідно до видаткових накладних Рнк/NBH-0017643 від 22.10.2019 та Рнк/NBH-0017645 від 22.10.2019 відповідачем було отримано товар на загальну суму 64550,64 грн, проте у визначений договором строк не здійснив у повному обсязі оплату за поставлений товар.

Проте, суд зазначає, що відповідно до абз.4 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні видаткові накладні, а саме, жовтень 2018 року) (далі - Закону), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абзацу 10 ст. 1 Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.5. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У абз. 3 п. 2.4. Положення визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.5. Положення визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 2.15, п. 2.16 Положення, Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

У зв`язку з вищезазначеним, суд зазначає, що подані позивачем докази, зокрема, видаткові накладні Рнк/NBH-0017643 від 22.10.2019 та Рнк/NBH-0017645 від 22.10.2019 є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі отримав відсутній будь-який підпис уповноваженої особи відповідача, а тому суд вважає, що позивачем не доведено факт здійснення господарської операції.

Долучені позивачем до позовної заяви копії рахунку оборотно-сальдової відомості, акту звірки взаємних розрахунків суд є недопустимими доказами, оскільки саме видатковою накладною має підтверджуватись факт передачі товару позивачем відповідачу, а тому обставини на які посилається позивач є недоведеними, а позов необґрунтованим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, а відтак у суду відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 18.11.2020

Суддя Я.В. Маринченко