Постанова

від 03.03.2021 по справі 910/13004/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Справа№ 910/13004/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 (повний текст постанови складено 18.11.2020)

у справі № 910/13004/20 (суддя Маринченко Я.В.)

За позовом Приватне акціонерне товариство "Нова Лінія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Поділля"

про стягнення 14827,28 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У 2020 році Приватне акціонерне товариство "Нова Лінія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Поділля" про стягнення 14827,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №23В-07/08/19-16 від 07.08.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 10659,28 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що подані позивачем докази, зокрема, видаткові накладні Рнк/NBH-0017643 від 22.10.2019 та Рнк/NBH-0017645 від 22.10.2019 є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі отримав відсутній будь-який підпис уповноваженої особи відповідача, а тому суд вважає, що позивачем не доведено факт здійснення господарської операції.

Долучені позивачем до позовної заяви копії рахунку оборотно-сальдової відомості, акту звірки взаємних розрахунків суд визнав недопустимими доказами, оскільки саме видатковою накладною має підтверджуватись факт передачі товару позивачем відповідачу, а тому обставини на які посилається позивач є недоведеними, а позов необґрунтованим.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Нова Лінія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що при прийняті рішення місцевим господарським судом не було враховано, що відповідач отримав від позивача вимогу сплати боргу та підписати акт взаємних розрахунків, однак ніяк не відреагував та не заперечував проти наявності боргу. На думку позивача, оскільки відповідачем здійснювалась оплата за поставлений товар, то відповідач визнав поставку та виконував свої зобов`язання по договору.

Одночасно з апеляційною скаргою Приватне акціонерне товариство "Нова Лінія" звернулося з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом звернення до суду клопотанням про поновлення строку з зазначенням поважності причин пропуску такого строку.

Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, у відкритті апеляційного провадження відмовляється, а скарга повертається особі, яка її подала.

04.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020, витребувано матеріали справи №910/13004/20 з Господарського суду міста Києва, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу.

18.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/13004/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Поділля" про стягнення 14827,28 грн.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 07.08.2019 між Приватним акціонерним товариством Нова Лінія (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кераміка Поділля (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №23В-07/08/19-16, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору передавати у власність покупця товари в асортименті, кількості та за цінами вказаними у видаткових накладних та рахунках, разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, а покупець зобов`язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна за товар, що постачається, вказується у видаткових накладних та рахунках, які надаються постачальником.

Згідно з п. 4.1. договору, товар поставляється покупцеві разом із усіма його приналежностями та документами на умовах EXW (інкотермс 2000 ) - торгівельний центр постачальника, що знаходиться за адресою: м. Буча, вул. Нове шосе, 48 та здійснюється силами (засобами) покупця.

Пунктом 4.2. визначено, що право власності на поставлений товар виникає у покупця з моменту прийому товару у постачальника.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 10 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

Пунктом 5.2. договору визначено, що датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній, яка складена на відповідну партію товару.

У п. 5.3. договору визначено, що оплата проводиться в гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника, визначений у відповідному рахунку.

Пунктом 12.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання грошових зобов`язань та виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу партію товару на загальну суму 64 550, 64 грн., відповідно до видаткових накладних Рнк/NBH-0017643 від 22.10.19 та Рнк/NBH-0017107 від 21.10.2019. (а.с. 16, 17).

Та виставлено рахунок №Счт/ NBH-0017107 від 21.10.2019 на загальну суму 64550, 64 грн. (а.с. 18).

29.01.2020 відповідачем здійснено оплату на суму 3000, 00 грн. та 24.02.2020 на суму 3000, 00 грн., що вбачається з Оборотно-сальдової відомості по рахунку №361 за період січень2019-грудень 2020 (а.с. 19), акту звірки станом на 11.08.2020 (а.с. 20-21) та довідкою наданою обслуговуючим банком від 03.08.2020 №70-1-1/2598 (а.с. 22).

Проте, як зазначає позивач відповідач у визначений договором строк не здійснив оплату у повному обсязі за поставлений товар, у зв`язку з чим, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 10659,28 грн.

23.04.2020 листом №07 від 15.04.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу, в якій зазначив, що ТОВ Кераміка Поділля порушує зобов`язання взяті на себе відповідно до укладеного між сторонами договору в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого за товариством утворилась заборгованість у розмірі 10659,28 грн ., яку позивач просить терміново перерахувати на свій рахунок. Також, до даної вимоги позивачем було долучено акт звіряння взаємних розрахунків.(а.с. 23-24). Як вбачається з 13-символьного цифрового номеру (штрих кодового ідентифікатора) поштового відправлення 0829201338543 (а.с. 25-26) вказана вимога отримана відповідачем 27.04.2020.

Однак, вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, доказів щодо виконання вимоги позивача відповідачем матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд правильно визначив правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, вказавши, що такі відносини мають ознаки договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як зазначалося вище, п. 5.1. договору сторони погодили, що оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з постачальником протягом 10 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до видаткових накладних Рнк/NBH-0017643 від 22.10.2019 та Рнк/NBH-0017645 від 22.10.2019 відповідачем було отримано товар на загальну суму 64 550,64 грн, проте у визначений договором строк не здійснив у повному обсязі оплату за поставлений товар.

Колегія суддів зазначає, що згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" :

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції , та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо . (частина друга статті 9);

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто , а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що видаткові накладні мають містити такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "відвантажив" та "отримав", а також засвідчення цих даних відтиском печаток сторін.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні надані позивачем, не містять обов`язкових реквізитів, як особисті підписи в графі "отримав", що передбачено вищезазначеним ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Отже, вказані видаткові накладні не є достовірними та належними доказами отримання відповідачем зазначеного в них товару, а доводи апелянта лише про наявність видаткових накладних, як підтвердження поставки товару та наявності боргу у відповідача колегією суддів не беруться до уваги, як такі що не підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що позивачем, разом з позовною заявою, надано акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.08.2020, який підписано з боку позивача бухгалтером Тереминко І.М., однак, доказів підписання даного акту відповідачем матеріали справи не містять.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб . Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

А тому, відсутність підпису акту звірки уповноваженою особою боржника не може слугувати підтвердженням наявності боргу та свідчити про визнання боржником такого боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт здійснення операцій поставки та отримання товару відповідачем за спірними видатковими накладними.

Позивач, в свою чергу, не довів таких своїх тверджень відповідними засобами доказування, а натомість його доводи спростовуються встановленим вище.

Водночас, в своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ним зареєстровано дві податкові накладні на загальну суму 64 551, 64 грн., що збігається з видатковими накладними Рнк/NBH-0017643 від 22.10.2019 та Рнк/NBH-0017645 від 22.10.2019, фотокопії квитанцій про реєстрацію яких долучає до апеляційної скарги.

А також зазначає, що на підтвердження поставки товару може слугувати фотокопія довіреності №32 від 01.10.2019 видана відповідачем на отримання від позивача цінностей за договором (будівельні матеріали на суму 200 000, 00 грн.). Вказана довіреність видана на ім`я директора відповідача ОСОБА_1 та надається разом з апеляційною скаргою.

Вказані вище документи не надавались в суд першої інстанції, оскільки, на думку позивача, наданих документів разом із позовною заявою буде достатньо для підтвердження поставки товару відповідачу та існування у останнього боргу за спірними накладними.

Однак, колегія суддів зазначає наступне, статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги (у тому числі фотокопії довіреності та квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН), мають бути подані позивачем одночасно з поданням позову, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України , якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80 , 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Проте у поданій апеляційній скарзі позивач посилається на докази - фотокопію про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН №9258978704 №9259638248, які датовані від 05.11.2019 та довіреність №32 від 01.10.2019, тобто до прийняття рішення судом першої інстанції і останній не обґрунтовує неможливість подання вказаного доказу до суду першої інстанції, натомість зазначає, що вказані документи не подавались до суду першої інстанції, оскільки на думку позивача наданих документів було достатньо на підтвердження існування боргу у відповідача.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття вказаних вище доказів.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/13004/20 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 року у справі №910/13004/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/13004/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13004/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз