Рішення

від 19.11.2020 по справі 910/9792/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020Справа № 910/9792/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Ультра Ойл

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Метсервіс

про стягнення 344 310, 79 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ультра Ойл (далі - ТОВ Ультра Ойл , позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Метсервіс (далі - ТОВ ТД Метсервіс , відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 344 310, 79 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору № поставки № 0046 від 05.11.2019 р. він сплатив відповідачу вартість товару (металоконструкції) у якості попередньої плати. Однак, ТОВ ТД Метсервіс порушило свої зобов`язання та вказаного товару на погоджених сторонами умовах не поставило.

У позові ТОВ Ультра Ойл просить стягнути з відповідача суму попередньої плати у розмірі 307 526,23 грн., пеню у сумі 29 042,25 грн., інфляційні втрати у сумі 4 001,45 грн., 3 % річних у сумі 3 740,86 грн., що разом становить 344 310,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.07.2020 р., направлене за юридичною адресою ТОВ ТД Метсервіс , зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03062, м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, корп. 2, офіс 103/2), у визначений законом строк, продовжений на час карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)" від 30.03.2020 р., відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах продовженого законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача. .

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 05.11.2019 р. між ТОВ Ультра Ойл (покупець) та ТОВ ТД Метсервіс (постачальник) був укладений договір поставки № 0046 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується в термін та на умовах визначених даним договором поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар (п. 1.1). Перелік, кількість та ціна за одиницю товару визначається у рахунках-фактури (п. 1.2 договору).

Поставка товару здійснюється партіями постачальником при наявності довіреності покупця, згідно правил Інкотермс-2010 на умовах EXW на складі постачальника або на складі покупця (п. 4.1, 4.2 договору). Поставка товару проводиться протягом 10 робочих днів з дати отримання оплати покупцем 50 % вартості замовленого товару (п. 4.5 договору). Товар передається постачальником та приймається покупцем по кількості шляхом підписання видаткових накладних (п. 4.6 договору). Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (п. 4.7 договору).

Оплата за товар проводиться покупцем за попередньою оплатою в розмірі 50 % вартості партії товару не пізніше, ніж через 10 банківських днів з дати виставлення рахунку. Остаточний розрахунок (інші 50 % вартості товару) здійснюється в день отримання товару на підставі видаткової накладної (п. 5.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р. (п. 9.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 0046 від 05.11.2019 р. та виставленого відповідачем рахунку-фактури позивач здійснив попередню оплату вартості товару на суму 307 526,23 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 677 від 12.11.2019 р., № 690 від 14.11.2019 р., № 713 від 19.11.2019 р.

Проте, відповідач, зі свого боку, товар на суму перерахованої суми не поставив, чим допустив порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2019 р. ТОВ Ультра Ойл звернулось до ТОВ ТД Метсервіс із вимогою, у якій просило повернути попередню плату, однак, відповідач залишив вказану вимогу позивача без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належну поставку товару або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 307 526,23 грн. не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 4 001,45 грн. та 3 % річних у сумі 3 740,86 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

У даному випадку позивач нарахував матеріальні втрати у зв`язку з неповерненням відповідачем попередньої плати (авансу), яка є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений чи за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказані висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати у сумі 307 526,23 грн., яке ним було прострочене, позивач правомірно нарахував на це зобов`язання матеріальні втрати згідно зі ст. 625 ЦК України

Здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 4001,45 грн. та 3 % річних у сумі 3 740,86 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 29 042,25 грн., передбачену п. 7.4 договору за несвоєчасну поставку товару.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

У той же час, суд враховує, що вимогою позивача є повернення йому попередньої оплати, що свідчить про відмову покупця від поставки цього товару. А п. 7.4 договору, на який посилається позивач, передбачає відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару.

За таких обставин суд вважає, що прострочення зобов`язання з повернення попередньої оплати не має наслідком застосування пені за прострочення поставки, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився вже виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару, а також відмовився від подальшого виконання договору постачальником, що виключає обов`язок останнього своєчасно постачати товар та нести відповідальність за порушення строків поставки після того, як позивач заявив вимогу про повернення попередньої оплати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 29 042,25 задоволенню не підлягають.

За таких обставин позов ТОВ Ультра Ойл підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ультра Ойл до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Метсервіс про стягнення заборгованості у сумі 344 310, 79 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Метсервіс (03062, м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, корпус 2, офіс 103/2, ідентифікаційний код 35467548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ультра Ойл (49027, м. Дніпро, вул. Глинки, 7, офіс 1133, ідентифікаційний код 39125160) попередню плату у сумі 307 526 (триста сім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 23 коп., інфляційні втрати у сумі 4 001 (чотири тисячі одна) грн. 45 коп., 3 % річних у сумі 3 740 (три тисячі сімсот сорок) грн. 86 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 729 (чотири тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн. 03 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 19 листопада 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.