Рішення від 11.11.2020 по справі 910/13668/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2020Справа № 910/13668/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС ІНЖИНІРИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат"

про стягнення 159060 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Лук`янчук Д.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Карась Б.О.;

від відповідача - Романчук Д.М.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" (далі - Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС ІНЖИНІРИНГ" (далі - Позивач) попередньої оплати за Договором поставки №180401 від 18.04.2017 (далі - Договір) у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань поставити обладнання.

Вимоги позову грунтуються на тому, що Позивачем на виконання умов укладеного з Відповідачем Договору було перераховано авансову оплату у сумі 214500 грн., однак Відповідач виконав свої зобов`язання лише частково та не поставив Позивачу одне обладнання на суму 159060 грн.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог він заперечує повністю, зазначає, що товар ним було поставлено повністю, однак Позивачем не підписано видаткову накладну, у зв`язку з чим Відповідач звертався до Позивача з відповідним листом №115 від 12.11.2018 в якому, зокрема, просив підписати видаткові накладні на сплачене та поставлене майно та акти виконаних робіт з встановлення обладання.

Крім того, Відповідач вказує, що Позивачем не надано жодних доказів щодо підтвердження неотримання ним обладнання, тоді як сам Відповідач до відзиву на позов долучив заяву свідка на підтвердження факту поставки обладнання та виконання робіт монтажу цього обладнання на об`єкті Позивача.

Також, Відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності у даній справі.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти тверджень Відповідача, зазначивши, що видаткову накладну Позивач не підписав через те, що Відповідач не передав Позивачу вказане обладнання, лист про який вказує Відповідач №115 від 12.11.2018 не було отримано Позивачем, а заява свідка викликає у Позивача сумнів щодо достовірності викладених у ній тверджень з урахуванням наявних у справі доказів, на підставі чого Позивач підняв питання щодо виклику свідка у судове засідання для надання усних пояснень.

Суд заявлене у вказаній відповіді на відзив клопотання Позивача про виклик свідка не задовольняє, оскільки відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2017 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) було укладено Договір, відповідно до п. 1.1 та п.1.3 якого Виконавець зобов`язується поставити Замовнику обладнання для системи кондиціонування (обладнання) для приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6, а Замовник прийняти та оплатити обладнання.

Як вбачається з Специфікації обладнання (Додаток №1 до Договору) предметом Договору є зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA вартістю 159060 грн. та зовнішній блок PUH-P125YНA вартістю 55440 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Замовник здійснює авансову оплату Постачальнику на підставі рахунку-фактури у розмірі 214500 грн.

Термін поставки обладнання - 60 календарних днів від моменту оплати вказаного обладання (п.4.2 Договору).

Виконавець несе повну відповідальність перед Замовником за якість та строки поставки обладнання, про що вказано у п.5.4.3 Договору.

За умовами п. 6.1 Договору термін дії договору з 18.04.2017 по 31.12.2017.

На виконання п. 4.1 Договору та відповідно до рахунка-фактури №СФ-0000063 від 20.04.2017 Позивач здійснив авансову оплату у сумі 214500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №134 від 24.04.2017.

Натомість, Відповідач свій обов`язок з поставки обладнання виконав частково. Позивач стверджує, що ним було отримано лише зовнішній блок PUH-P125YНA вартістю 55440 грн., тоді як зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA вартістю 159060 грн. Відповідач Позивачу не поставив, хоча останнім було сплачено повністю суму за обладнання.

У подальшому, Позивач уклав з ТОВ Дженерал Монтаж Договір на виконання робіт від 04.02.2019 №040219 за умовами якого ТОВ Дженерал Монтаж як виконавець зобов`язався виконати комплекс робіт з монтажу системи кондиціонування та вентиляції, термостатів керування температури по різних зонах на об`єкті Позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6.

Відповідно до акта надання послуг №42 від 24.04.2019, підписаного Позивачем та ТОВ Дженерал Монтаж , останнім було виконано роботи з монтажу, у тому числі і зовнішнього блоку PUH-P125YНA.

У зв`язку з тим, що Відповідач не поставив Позивачу зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA вартістю 159060 грн. у термін встановлений п. 4.2 Договору та враховуючи, що на об`єкті Позивача вже налаштовано систему кондиціонування та вентиляції, у тому числі ТОВ Дженерал Монтаж було здійснено монтаж зовнішнього блоку PUH-P125YНA, то Позивач вже не зацікавлений у отриманні зовнішнього блоку PUHZ-ZRP200YKA на підставі чого звернувся до суду із даною позовною заявою про стягнення з Відповідача 159060 грн. авансового платежу сплаченого Позивачем за непоставлене обладнання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором та на підставі виставленого Відповідачем рахунка-фактури №СФ-0000063 від 20.04.2017 здійснив оплату за обладнання (зовнішній блок PUH-P125YНA вартістю 55440 грн. та зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA вартістю 159060 грн.) загалом у сумі 214500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №134 від 24.04.2017 наданого з позовною заявою.

Позивач у своїх пояснення визнає факт отримання ним лише зовнішнішнього блоку PUH-P125YНA вартістю 55440 грн., зокрема, надає докази того, що відповідне обладнання було встановлене ТОВ Дженерал Мантаж на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6, що підтверджується копією акта надання послуг №42 від 24.04.2019 та копією Договору №040219 від 04.02.2019.

Відповідач заперечує проти доводів Позивача, вважає, що Позивач не надав докази на підтвердження факту не отримання ним усього обладнання.

Відповідач зазначає, що з метою виконання умов Договору щодо поставлення Позивачу обладнання ним було замовлено у ТОВ ГЕОКЛІМАТ відповідне обладнання. Листом №29091010-1 від 29.09.2020, копія якого міститься у матеріалах справи, ТОВ ГЕОКЛІМАТ у відповідь на запит Відповідача повідомив, що 31.07.2017 ним було здійснено поставку кліматичного обладнання, у тому числі зовнішній блок PUH-P125YНA та зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6.

Однак з вказаного листа не вбачається, що ТОВ ГЕОКЛІМАТ передав відповідне обладнання саме Позивачу.

Разом з тим, у своїх запереченнях викладених у відзиві на позов, Відповідач вказує, що ним поставлено обладнання Позивачу відповідно до видаткової накладної №РН-0000113 від 12.11.2018, що протирічить викладеній вище інформації де має місце інша дата поставки обладнання, однак Позивач не підписав цю накладну, у зв`язку з чим Відповідач звернувся до Позивача з листом-вимогою №115 від 12.11.2018, в якому, зокрема, просив підписати видаткові накладні на сплачене та поставлене обладнання для системи кондицінування.

Позивач в свою чергу вказує, що ним не було підписано відповідну накладну з тих підстав, що Відповідачем було поставлено не все обладнання та накладну Позивач не отримував, як і листа №115 від 12.11.2018.

Матеріали справи не містять підтвердження того, що Відповідачем було надано (направлено) Позивачу листа №115 від 12.11.2018, а відмітка на листі з вхідним номером та датою (вх.№4 від 13.11.2018) на яку Відповідач посилається як на підтвердження отримання Позивачем цього листа нарочно, жодним чином не підтверджує того, що саме уповноваженим представником (працівником) Позивача було отримано такий лист.

Суд критично оцінює надану Відповідачем копію Претензії №26 від 13.02.2020 адресовану Позивачу, оскільки в її змісті Відповідач зазначає, що ним було змонтоване обладнання поставлене за умовами Договору №180401 від 18.04.2017, тоді як в матеріалах справи міститься акт надання послуг №42 від 24.04.2019 та копія Договору №040219 від 04.02.2019 відповідно до яких саме ТОВ Дженерал Мантаж на об`єкті Позивача за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6 встановив зовнішній блок PUH-P125YНA.

Щодо тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву стосовно того, що за результатами здійснення господарської операції, а саме поставки кліматичного обладнання за Договором ним було зареєстровано податкову накладну №10 від 24.04.2017 та квитанцію про її реєстрацію на підставі якої у Позивача виникло право нарахування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, оскільки саме у день зарахування суми попередньої оплати, сплаченої Позивачем за платіжним дорученням №134 від 24.04.2017, у Відповідача виникли податкові зобов`язання, то факт складання та реєстрації податкової накладної жодним чином не підтверджує факту поставки обладнання відповідно до Специфікації обладнання (Додаток №1 до Договору), а лише є додатковим доказом надходження суми авансу на рахунок Відповідача.

Крім того, Відповідач вважає звернення Позивача із даним позовом про повернення грошових коштів передчасним, оскільки він раніше не звертався до Відповідача із відповідною вимогою, тоді як умови Договору не містять термінів щодо повернення грошових коштів у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, а за змістом ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач у своїх заперечення на твердження Відповідача щодо передчасності подання позовної заяви та не направлення відповідної претензії щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар, вказав, що керувався приписами ч. 2 ст. 693 ЦУ України, оскільки Відповідачем було порушено строки на поставку товару встновлені п. 4.2 Договору, вартість якого Позивачем була сплачена.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Відповідна позиція також викладена у постанові Верховного Суду №912/2275/17 від 20.02.2019.

Суд відзначає, що на підтвердження факту поставки обладнання Позивачу Відповідачем до відзиву на позов було долучено заяву свідка громадянина ОСОБА_1 , яка засвідчена приватним нотаріусом КМНО Семенюк Л.О. від 02.10.2020 зареєстровано у реєстрі за №953.

Зі змісту даної заяви вбачається, що відповідна особа брала участь у виконанні робіт з монтажу обладнання на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6 у тому числі і двох зовнішніх блоків PUHZ-ZRP200YKA (серійний номер 7Н1ZR37 7А00103) та PUH-P125YНA (серійний номер 7H1N521G 5E00035) у період з початку серпня по грудень 2017 року.

Однак, дані пояснення суперечать наявному у матеріалах справи акту надання послуг №42 від 24.04.2019, який підтверджує, що саме ТОВ Дженерал Монтаж виконав роботи з монтажу на об`єкті Позивача за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6, зокрема, зовнішнього блоку PUH-P125YНA, факт отримання якого Позивачем не заперечується.

Крім того, у суду викликає сумнів, що особа, яка нібито встановлювала обладання ще у 2017 році, може пам`ятати серійні номери обладнання, тоді як заяву свідка було складено у жовтні 2020 року.

Позивач просив суд викликати свідка у судове засідання для надання пояснень.

Відповідно до ч. 9 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Оскільки надані показання свідка суперечать наявним у справі доказам та викликають у суду сумнів щодо достовірності викладених в ній обставин, а справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, то суд при вирішенні даного спору не бере такі показання до уваги.

Щодо заявленої Відповідачем заяви про застовування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України вказує, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, про що зазначено у ст. 257 ЦК України.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Кабінетом Міністрів України 11.03.2020 року було винесено постанову №211 на підставі якої на всій території України починаючи з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено карантин.

Дію карантину встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020 та №956 від 13.10.2020.

Наразі, карантин продовжено до 31.12.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №956 від 13.10.2020.

Як зазначено у п. 12 Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідна норма ЦК України набрала чинності 02.04.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами п. 4.2 Договору встановлено термін поставки обладнання - 60 календарних днів від моменту оплати вказаного обладання, Позивачем було здійснено авансову оплату 24.04.2017, тобто з 25.04.2017 і по 23.06.2017 (включно) Відповідач зобов`язаний був поставити Позивачу відповідне обладнання.

Отже, строк з якого Позивач мав право звертатися до Відповідача з вимогою повернення авансового платежу починає рахуватися з 24.06.2017, як і позовна давність для звернення із позовом до суду, та у відповідності до ст. 257 ЦК України цей строк мав закінчитися 24.06.2020, однак внесені зміни до Перехідних положень ЦК України (пункт 12) щодо перебігу строку позовної давності продовжили дію такої позовної давності на час дії карантину впровадженого Кабінетом Міністрів України.

Тому строк позовної давності Позивачем пропущено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ст. 78, ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Досліджуючи та оцінюючи надані сторонами докази до справи на підтвердження чи спростування викладених ними обставин, суд дійшов висновку, що надані Відповідачем докази жодним чином не підтверджують той факт, що ним було поставлено зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA Позивачу, вартість якого останній оплатив у повному обсязі, та загалом ці докази мають протирічний характер один до одного, що в свою чергу виклакає у суду певні сумніви.

Разом з тим надані Позивачем докази до справи є більш вирогідними та такими, що підтверджують викладені ним обставини спору, крім того Відповідачем не надано суду жодного доказу який би міг спростувати чи довести протилежне, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" (03194, м. Київ, бульвар Кольцова, 5, кв. 192; ідентифікаційний код 38441208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС ІНЖИНІРИНГ" (02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 14-А; ідентифікаційний код 33148025) 159060 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят) грн. попередньої оплати та 2385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 90 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено 19.11.2020

Суддя Р.Б. Сташків