Постанова

від 17.03.2021 по справі 910/13668/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа№ 910/13668/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020р.

у справі № 910/13668/20 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС

ІНЖИНІРИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат"

про стягнення 159 060,00 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РПС ІНЖИНІРИНГ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною завою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" про стягнення попередньої оплати за Договором поставки №180401 від 18.04.2017 (далі - Договір) в розмірі 159 060,00 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань поставити обладнання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем на виконання умов укладеного з відповідачем Договору було перераховано авансову оплату у сумі 214 500 грн., однак відповідач виконав свої зобов`язання лише частково та не поставив позивачу одне обладнання на суму 159 060 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що товар ним було поставлено повністю, однак позивачем не підписано видаткову накладну, у зв`язку з чим відповідач звертався до позивача з відповідним листом №115 від 12.11.2018 в якому, зокрема, просив підписати видаткові накладні на сплачене та поставлене майно та акти виконаних робіт з встановлення обладання. Також, відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності у даній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року в справі №910/13668/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС ІНЖИНІРИНГ" 159060 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят) грн. попередньої оплати та 2385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 90 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промклімат" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року справі №910/13668/20 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промклімат" просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року справі №910/13668/20 - залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Промклімат" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в сумі розмірі 425, 85грн.

14.01.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року справі №910/13668/20. Роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

28.01.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року справі №910/13668/20 без змін.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.04.2017 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Договір, відповідно до п. 1.1 та п.1.3 якого виконавець зобов`язується поставити замовнику обладнання для системи кондиціонування (обладнання) для приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6, а замовник прийняти та оплатити обладнання.

Як вбачається з Специфікації обладнання (Додаток №1 до Договору) предметом Договору є зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA вартістю 159060 грн. та зовнішній блок PUH-P125YНA вартістю 55440 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник здійснює авансову оплату постачальнику на підставі рахунку-фактури у розмірі 214500 грн.

Термін поставки обладнання - 60 календарних днів від моменту оплати вказаного обладання (п.4.2 Договору).

Виконавець несе повну відповідальність перед замовником за якість та строки поставки обладнання, про що вказано у п.5.4.3 Договору.

За умовами п. 6.1 Договору термін дії договору з 18.04.2017 по 31.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 4.1 Договору та відповідно до рахунка-фактури №СФ-0000063 від 20.04.2017 позивач здійснив авансову оплату у сумі 214 500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №134 від 24.04.2017.

Відповідач свій обов`язок з поставки обладнання виконав частково. Позивач зазначає, що ним було отримано лише зовнішній блок PUH-P125YНA вартістю 55440 грн., тоді як зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA вартістю 159060 грн. відповідач позивачу не поставив, хоча останнім було сплачено повністю суму за обладнання.

У подальшому, позивач уклав з ТОВ "Дженерал Монтаж" Договір на виконання робіт від 04.02.2019 №040219 за умовами якого ТОВ "Дженерал Монтаж" як виконавець зобов`язався виконати комплекс робіт з монтажу системи кондиціонування та вентиляції, термостатів керування температури по різних зонах на об`єкті позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6.

Відповідно до акта надання послуг №42 від 24.04.2019, підписаного позивачем та ТОВ "Дженерал Монтаж", останнім було виконано роботи з монтажу, у тому числі і зовнішнього блоку PUH-P125YНA.

У зв`язку з тим, що відповідач не поставив позивачу зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA вартістю 159060 грн. у термін встановлений п. 4.2 Договору та враховуючи, що на об`єкті позивача вже налаштовано систему кондиціонування та вентиляції, у тому числі ТОВ "Дженерал Монтаж" було здійснено монтаж зовнішнього блоку PUH-P125YНA, то позивач вже не зацікавлений у отриманні зовнішнього блоку PUHZ-ZRP200YKA на підставі чого звернувся до суду із даною позовною заявою про стягнення з відповідача 159060 грн. авансового платежу сплаченого позивачем за непоставлене обладнання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором та на підставі виставленого відповідачем рахунка-фактури №СФ-0000063 від 20.04.2017 здійснив оплату за обладнання (зовнішній блок PUH-P125YНA вартістю 55440 грн. та зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA вартістю 159060 грн.) загалом у сумі 214500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №134 від 24.04.2017 наданого з позовною заявою.

Позивач у своїх пояснення визнає факт отримання ним лише зовнішнішнього блоку PUH-P125YНA вартістю 55440 грн., надано докази того, що відповідне обладнання було встановлене ТОВ "Дженерал Мантаж" на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6, що підтверджується копією акта надання послуг №42 від 24.04.2019 та копією Договору №040219 від 04.02.2019.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту не отримання ним усього обладнання. Також зазначає, що з метою виконання умов Договору щодо поставлення позивачу обладнання ним було замовлено у ТОВ "ГЕОКЛІМАТ" відповідне обладнання. Листом №29091010-1 від 29.09.2020, ТОВ "ГЕОКЛІМАТ" у відповідь на запит відповідача повідомив, що 31.07.2017 ним було здійснено поставку кліматичного обладнання, у тому числі зовнішній блок PUH-P125YНA та зовнішній блок PUHZ-ZRP200YKA за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6.

Однак з вказаного листа не вбачається, що ТОВ "ГЕОКЛІМАТ" передав відповідне обладнання саме позивачу.

Разом з тим, відповідач вказує, що ним поставлено обладнання позивачу відповідно до видаткової накладної №РН-0000113 від 12.11.2018, що протирічить викладеній вище інформації де має місце інша дата поставки обладнання, однак позивач не підписав цю накладну, у зв`язку з чим відповідач звернувся до позивача з листом-вимогою №115 від 12.11.2018, в якому просив підписати видаткові накладні на сплачене та поставлене обладнання для системи кондицінування.

Позивач в свою чергу вказує, що ним не було підписано відповідну накладну з тих підстав, що відповідачем було поставлено не все обладнання та накладну позивач не отримував, як і листа №115 від 12.11.2018.

Матеріали справи не містять підтвердження того, що відповідачем було надано (направлено) позивачу листа №115 від 12.11.2018, а відмітка на листі з вхідним номером та датою (вх.№4 від 13.11.2018), на яку відповідач посилається як на підтвердження отримання позивачем цього листа нарочно, жодним чином не підтверджує того, що саме уповноваженим представником (працівником) позивача було отримано такий лист.

Суд критично оцінює надану відповідачем копію претензії №26 від 13.02.2020 адресовану позивачу, оскільки в її змісті відповідач зазначає, що ним було змонтоване обладнання поставлене за умовами Договору №180401 від 18.04.2017, тоді як в матеріалах справи міститься акт надання послуг №42 від 24.04.2019 та копія Договору №040219 від 04.02.2019 відповідно до яких саме ТОВ "Дженерал Мантаж" на об`єкті позивача за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6 встановив зовнішній блок PUH-P125YНA.

Щодо тверджень відповідача, що за результатами здійснення господарської операції, а саме поставки кліматичного обладнання за Договором ним було зареєстровано податкову накладну №10 від 24.04.2017 та квитанцію про її реєстрацію на підставі якої у позивача виникло право нарахування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, оскільки саме у день зарахування суми попередньої оплати, сплаченої позивачем за платіжним дорученням №134 від 24.04.2017, у відповідача виникли податкові зобов`язання, то факт складання та реєстрації податкової накладної жодним чином не підтверджує факту поставки обладнання відповідно до Специфікації обладнання (Додаток №1 до Договору), а лише є додатковим доказом надходження суми авансу на рахунок відповідача.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що звернення позивача із даним позовом про повернення грошових коштів є передчасним, оскільки він раніше не звертався до відповідача із відповідною вимогою, тоді як умови Договору не містять термінів щодо повернення грошових коштів у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, відповідно до ст. 530 ЦК України.

Позивач у своїх заперечення на твердження відповідача щодо передчасності подання позовної заяви та не направлення відповідної претензії щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар, вказав, що керувався приписами ч. 2 ст. 693 ЦУ України, оскільки відповідачем було порушено строки на поставку товару встановлені п. 4.2 Договору, вартість якого позивачем була сплачена.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Відповідна позиція також викладена у постанові Верховного Суду №912/2275/17 від 20.02.2019.

Також, судом першої інстанції надано оцінку перебігу строків позовної давності та з огляду на внесені зміни до Перехідних положень ЦК України, відповідно до п. 12 яких строки позовної давності (ст. 257 ЦК України) продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), колегія суддів погоджується з висновком суду, що строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2020 р. в справі № 910/13668/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права. У зв`язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" не підлягає задоволенню.

Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не наведено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розглянувши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з відзиву, представником позивача під час розгляду справи в апеляційній інстанції були заявлені судові витрати понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги.

Відповідно до змісту ст. 126 ГПК до суду представником позивача надано на підтвердження витрат на професійну правничу:

- оригінал ордеру прот надання правничої (правової допомоги) серії АІ № 1081894 від 21.01.2021р.;

- засвідчена копія акту свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6669/10 від 18.07.2019р.;

- засвідчена копія акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.01.2021р. за Договором № 639-20 про надання правничої допомоги від 25.01.2021р.;

- засвідчена копія детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 25.01.2021р.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи наведені вимоги закону та наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що сума судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Комунального підприємства "Київтранспарксервіс".

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2020 р. у справі № 910/13668/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промклімат".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС ІНЖИНІРИНГ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.04.2021р., в зв`язку з виходо судді Алданової С.О. з лікарняного.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова