Ухвала

від 17.11.2020 по справі 487/6730/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6730/20

Провадження № 1-кс/487/6594/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 року Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62020150000000876 від 01.09.2020

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62020150000000876 від 01.09.2020

Вимоги скарги мотивовані тим, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020150000000876 від 01.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_5 завдано моральну шкоду, останній в порядку ст. 55 КПК України, особисто звернувся до ТУ ДБР із заявою від 07.10.2020 про залучення до провадження як потерпілого. Подана заява містила достатньо відомостей та об`єктивних даних, які підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між фактом вчинення кримінального правопорушення та негативними наслідками для ОСОБА_5 у вигляді моральної шкоди, що документально підтверджувалось матеріалами, долученими до заяви адвокатів про вчинення злочину. Незважаючи на це, постановою від 23.10.2020 слідчого ТУ ДБР ОСОБА_4 відмовлено ОСОБА_5 у визнанні потерпілим. Заявник вважає зазначену постанову формальною, невмотивованою та незаконною Посилаючись на вищезазначене, просив скасувати постанову слідчого від 23.10.2020 року та зобов`язати службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві уповноважених на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні залучити ОСОБА_5 до кримінального провадження № 62020150000000876 від 01.09.2020 як потерпілого.

В судовомузасіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у скарзі.

Слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги, оскільки постанова є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги дійшов до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020150000000876 від 01.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України. 21.10.2020 до Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві надійшла заява ОСОБА_5 від 07.10.2020 року, в якій останні просив залучити його в якості потерпілого по вищезазначеному кримінальному провадженні.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 23.10.2020, відмовлено ОСОБА_5 у залученні його як потерпілого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62020150000000876 від 01.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Відмовляючи ОСОБА_5 у залученні у якості потерпілого слідчим у постанові зазначено, що заява про злочин не подавалась в інтересах ОСОБА_5 та у ній не йшлося про вчинення відносно нього кримінального правопорушення. Також зазначено, що викладені в заяві ОСОБА_5 обставини не є в причинно-наслідковому зв`язку з тими діями, які розслідуються в рамках даного кримінального провадження, а відтак такими діями не могла бути заподіяна матеріальна чи моральна шкода ОСОБА_5 .

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 ст.21 ПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Положеннями частин 1 та 2 ст.55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, діючий КПК України не передбачає обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч. 2 ст.55 КПК України права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.

Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК України може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов`язки.

У той же час, за змістом ч. 5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим. В такому випадку, оскарженню підлягає саме така постанова на підставі п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.

Відповідно до вимог ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого приймається виключно у формі постанови.

Постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають можливість визнання особи потерпілою, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

Так, як зазначає слідчий у своїй постанові заява ОСОБА_5 про залучення в яксоті потерпілого по кримінальному провадженню №62020150000000876 не може бути задоволена з наступних підстав: ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Відповідно до ч.2 ст. 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заява про залучення її до провадження як потерпілого. Згідно ч.5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Також слідчий вказує, що досудове розслідування розпочате за заявою адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 17.07.2020 №1707/11, яка подана в інтересах обвинувачених у кримінальному провадженні № 42014160000000101 від 12.03.2014 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Таким чином, заява про злочин не подавалась в інтересах ОСОБА_5 та у ній не йшлося про вчинення відносно нього кримінального правопорушення. Крім того, відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження, ні заява ОСОБА_5 від 07.10.2020, ні доводи його заяви про визнання потерпілим, не містять належного обґрунтування наявності процесуального статусу ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42014160000000101 від 12.03.2014 та конкретних фактів зловживання владою або службовим становищем прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_12 та старшим слідчим прокуратури Одеської області ОСОБА_13 , що заподіяли ОСОБА_5 моральної та матеріальної шкоди, внаслідок вчинення діяння, яке розслідується в кримінальному провадженні №62020150000000876 від 01.09.2020, щоб було підставою для визнання його потерпілим в даному кримінальному провадженні. Також слідчим в постанові про відмову у залученні потерпілим ОСОБА_5 від 23.10.2020 року зазначено, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_5 кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди внаслідок скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, тому на даний час його не може бути залучено у якості потерпілого по кримінальному провадженню № 62020150000000876 від 01.09.2020.

Проте, як встановлено у судовому засіданні за аналогічних обставин слідчий ОСОБА_4 задовольнив заяву ОСОБА_9 про залучення до кримінального провадження № 62020150000000876 в якості потерпілого, вручив йому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого та допитав його як потерпілого. Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42014160000000101 ОСОБА_9 є співучасником ОСОБА_5 , як організатора злочину.

Також слідчий не врахував вимоги ч.3 ст. 55 КПК України, в якій зазначено, що потерпілим єтакож особа,яка неє заявником,але якійкримінальним правопорушеннямзавдана шкодаі узв`язку зцим вонапісля початкукримінального провадженняподала заявупро залученняїї допровадження якпотерпілого.

За такого,слідчий суддявважає постановуслідчого від23.10.2020року провідмову узалученні потерпілим ОСОБА_5 передчасною та не вмотивованою.

Таким чином, неналежне мотивування постанови про відмову у визнанні потерпілим не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Разом з тим, вимоги адвоката ОСОБА_3 щодо зобов`язання службових осіб Територіального бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві вчинити певні дії, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 37, ч. 5 ст.40 КПК України визначено, що слідчий, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, скасування повідомлення про підозру, зобов`язання припинити дію, зобов`язання вчинити певну дію, відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З урахуванням вищезазначеного, дії про застосування яких заявляє адвокат ОСОБА_3 є невиправданим втручанням у внутрішню діяльність органів ДБР, та не ґрунтується на положеннях діючого КПК України.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що скарга адвоката ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 55,92-94, 303-307 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 від 23.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 62020150000000876 від 01.09.2020 року скасувати.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 20.11.2020 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1