Рішення

від 20.11.2020 по справі 484/221/20

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/221/20

Провадження № 2/484/470/20 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2020 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.,

секретаря судового засідання - Панчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.10.2010 року між нею як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйком Олександром Олександровичем 31.01.2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18865065 від 31.01.2017 року.

У відповідності до умов вказаного договору ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,44 га (кадастровий номер 4825486700:08:000:0329), яка знаходиться на території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. При цьому сторонами була узгоджена орендна плата у розмірі 3650 грн.

Однак, протягом дії договору відповідач систематично порушував його умови в частині своєчасної сплати орендної плати.

Так, ОСОБА_2 орендну плату за користування землею позивачці з 2010 року по сьогоднішній день не виплачував.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати у розмірі, що визначений Договором оренди землі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, передбачених вимогами закону та договору, що виразились у несплаті суми орендної плати у встановлений договором термін та розмір, в чому вбачається порушення законних прав та інтересів орендодавця - власника земельної ділянки та можливість настання негативних наслідків.

Відповідно до ст. 61 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Положенням ст. 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельної ділянки і відшкодування завданих збитків.

Відповідно ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є несплата податку або орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У свою чергу пунктом д ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

При цьому, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладені обставини несплата відповідачем орендної плати у визначені договором строки за період з 2010 року по сьогоднішній день свідчить про систематичність цього порушення, а відтак є підставою для розірвання Договору оренди землі.

Ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення умов стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України Про оренду землі ).

З огляду на викладене позивачка вважає, що Договір оренди землі, укладений між нею та відповідачем, підлягає розірванню у зв`язку з істотним порушенням орендарем умов договору щодо несвоєчасної сплати орендної плати.

Згідно ст. 34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

На підставі викладеного позивачка просить розірвати Договір оренди землі, укладений 01.10.2010 року між нею та відповідачем, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати.

17.04.2020 р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідачем не порушено жодного свого обов`язку, передбаченого, як умовами Договору так і закону.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем грошовими коштами сумі 3650 грн., яка відповідно до. 10, 11 Договору здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься строком до 31 грудня поточного року.

Твердження позивача про несплату орендної плати з 2010 року по теперішній час є недостовірними та такими, що уводять суд в оману, оскільки після підписання договору оренди у 2010 році ОСОБА_1 , потребуючи коштів, просила виплати їй орендну плату наперед, тому відповідач сплатив їй наперед орендну плату з 2010 по 2019 роки, що підтверджується доданими до відзиву розписками позивачки.

У судовому засіданні 02.06.2020 р. представником позивача було заявлене клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, так як позивачка стверджує, що жодних розписок вона не писала та не підписувала, проте дане питання не було вирішене у зв`язку з клопотанням представника позивача про перерву у судовому засідання.

10.11.2020 р. від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Під час слухання справи, просив зняти з розгляду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача також надав заяву про слухання справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини:

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 01.10.2010 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйком Олександром Олександровичем 31.01.2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18865065 від 31.01.2017 року.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем грошовими коштами в сумі 3650 грн. або сільськогосподарською продукцією за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Разом з тим ЦК України містить окрему норму, яка регламентує саме договір найму земельної ділянки - це ст.792 ЦК України, яка регламентує спірні правовідносини та відсилає до спеціального законодавства в даній галузі права.

Згідно із пунктом д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 (№ в ЄДРСРУ 28310898).

В судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_1 26.12.2010 року відповідачем було виплачено наперед орендну плату за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, в сумі по 3650 грн. за кожен рік, що підтверджується наданими відповідачем розписками за вказані роки.

Дане твердження позивачка не спростувала, а заявлене у судовому засіданні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи представником позивача було відкликане.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наведеного суд вважає, що підстав для виплати орендної плати позивачу з 2010 по теперішній час у відповідача не було, так як дана виплати була здійснена відповідачем згідно розписок від 26.12.2010 року наперед за період з 2010 по 2019 рр. в сумі по 3650.00 грн. за кожен рік.

За наведеного суд вважає, що підстав для задоволення позову немає, так як твердження позивачки про систематичну несплату орендної плати відповідачем, згідно Договору оренди землі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 (с. Софіївка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про розірвання договору оренди земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного між ними 01.10.2010 р., зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області 31.01.2017 р., індексний номер 18865065 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів та надісланий сторонам.

Суддя: