Рішення

від 10.11.2020 по справі 922/2670/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2670/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом В.о. керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі : 1. Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків 2. Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, с. Кам`яна Яруга Харківської області до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків про стягнення 932755,89 грн. за участю представників:

прокурора - не з`явився;

позивача-1 - не з`явився;

позивача-2 - не з`явився;

відповідача - Вишневської Г.В., довіреність б/н від 01.10.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, в якій просить стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" безпідставно збережені кошти за використання земельних ділянок в сумі 932755,89 грн. за період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року на підставі ст. 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2020 року на 10:30 год.

У підготовчому засіданні оголошувались перерви до 13.10.2020 року.

13.10.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 23789), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що договори оренди земельних ділянок є дійсними, а тому підстави для стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок на підставі ст. 1212-1214 ЦК України - відсутні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 24.11.2020 року, підготовче засідання відкладено на 26.10.2020 року на 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2020 року на 10:20 год.

Прокурор у судове засідання 10.11.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники позивачів у судове засідання 10.11.2020 року не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 26.10.2020 року позивач-2 подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2020 року підтримав відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази, суд установив такі обставини.

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає із посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Кам`яноярузька сільська рада, оскільки відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Отже, з огляду на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування, при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Крім того, ч. 1 ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення своєчасності та повноти надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів беззаперечно становить державний інтерес, а несплата орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, відсутність поповнень територіальних бюджетів є порушенням інтересів держави. Відсутність наповнень бюджету у вигляді орендної плати ослаблює економічні основи Держави та місцевого самоврядування, позбавляє можливості здійснення належного та найбільш повного фінансування соціальних та інших потреб територіальної громади, розвитку інфраструктури с. Кам`яна Яруга.

Разом з тим, Кам`яноярузькою сільською радою заходи щодо усунення порушень не вживались.

10.07.2020 року Чугуївською місцевою прокуратурою на адресу Кам`яноярузької сільської ради направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір вжиття заходів представницького характеру до АТ "ХАРП" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у сумі 932755,89 грн.

Однак, Кам`яноярузькою сільською радою в межах розумного строку та взагалі до теперішнього часу не направлено на адресу Чугуївською місцевої прокуратури жодної відповіді щодо результату розгляду вищевказаного листа.

За таких обставин, враховуючи невжиття органом місцевого самоврядування заходів до усунення порушення законодавства у частині несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, вбачаються правові підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду в межах своєї компетенції.

14.02.2007 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) укладено з ВАТ "Харківський підшипниковий завод" (орендар, відповідач) договір оренди землі №37/06-12, відповідно до якого відповідачу надано в довгострокове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6325483500:01:000:0185, площею 14,210 га, яка знаходиться за адресою Харківська область, Чугуївський район, землі Кам`яноярузької сільської ради (за межами населеного пункту) для обслуговування під`їзної автодороги та звалища промислових відходів (землі іншого призначення).

Договір зареєстрований в Чугуївському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 березня 2007 року №040768200002.

Згідно з п.п. 3, 8 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна будівлі та споруди, які належать орендарю на праві приватної власності, укладено договір на строк - 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.36 договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

15.02.2012 року між Чугуївською РДА та відповідачем укладено угоду про зміну та доповнення до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, пунктом 2 якої внесено зміни до п.8 Договору, а саме викладено його в наступній редакції: ""договір укладено на 8 років" починаючи з дати його державної реєстрації (до 30.03.2015 року)".

Угоду зареєстровано в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Чугуїв і Чугуївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.03.2012 року за №632548354001600.

Окрім цього, 14.02.2007 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) укладено з ВАТ "Харківський підшипниковий завод" (орендар, відповідач) договір оренди землі №38/06-12, відповідно до якого відповідачу надано в довгострокове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6325483500:01:000:0186, площею 0,6923 га, яка знаходиться за адресою Харківська область, Чугуївський район, землі Кам`яноярузької сільської ради (за межами населеного пункту) для обслуговування під`їзної автодороги до звалища промислових відходів (землі іншого призначення).

Договір зареєстрований в Чугуївському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 березня 2007 року №040768200001.

Згідно з п.п. 3, 8 договору на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, укладено договір на строк - 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.21 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п.36 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

15.02.2012 року між Чугуївською РДА та відповідачем укладено угоду про зміну та доповнення до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, пунктом 2 якої внесено зміни до п.8 договору, а саме викладено його в наступній редакції: ""договір укладено на 8 років" починаючи з дати його державної реєстрації (до 30.03.2015 року)".

Угоду зареєстровано в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Чугуїв і Чугуївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.03.2012 року за №632548354001599.

Відповідно до інформації, наданої Чугуївською районною державною адміністрацією від 02.09.2019 року №01-33/3344, встановлено, що відповідач продовжує використовувати вказані земельні ділянки.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.09.2019 року №10-20-10-7501/0/19-19, яка виконувалась спільно із Юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації, встановлено, що відповдіач звертався до Харківської обласної державної адміністрації із клопотаннями стосовно продовження дії договорів оренди, яке розглядалось ГУ Держгеокадастру у Харківській області. В ході розгляду зазначених клопотань зроблено зауваження, які листом ГУ Держгеокадастру від 29.07.2015 року №32- 20-10-3449/0/19-15 надіслано на адресу відповідача. Причиною стало те, що право власності на земельні ділянки не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. З метою виправлення зауважень відповідач листом від 09.09.2015 року №273/57 звертався до Харківської обласної державної адміністрації стосовно реєстрації права власності Держави на зазначену земельну ділянку.

Згідно з листом Харківської обласної державної адміністрації від 11.12.2015 року №02-49/1300 надано роз`яснення відповідачу щодо правильного порядку звернення для внесення відомостей до Реєстру речових прав та вказано на недоліки витягу з Державного земельного кадастру щодо реєстрації обмеження у використанні земельної ділянки (помилка в даті реєстрації обмеження).

20.05.2020 року Чугуївською місцевою прокуратурою спрямовано запит щодо сплати відповідачем заборгованості та щодо фактів укладення нових договорів оренди чи додаткових угод з відповідачем, а також щодо вжитих Харківською обласною державною адміністрацією заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів з відповідача. Вказаний запит Харківською обласною державною адміністрацією було перенаправлено до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.06.2020 року №10-20-14-4902/0/19-20 встановлено, що відповідно до інформації, наданої Юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації, інформація стосовно надання Харківською обласною державною адміністрацією в користування ПАТ "Харківський підшипниковий завод" земельних ділянок з кадастровими номерами 6325483500:01:000:0185, 6325483500:01:000:0186 відсутня.

Відомості про вказані земельні ділянки на цей час не внесені до Державного реєстру речових прав.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Харківській області від 01.06.2020 року №11549/9/20-40-53-04-14, станом на 01.16.2020 року, за ПАТ "Харківський підшипниковий завод" обліковується недоїмка по орендній платі за землю у сумі 944635,43 грн. на підставі податкових декларацій.

Відповідно до інформації Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області 29.05.2020 року секретарем Кам`яноярузької сільської ради Михайловою О.М., головним бухгалтером Кам`яноярузької сільської ради Дягілевою Ю.І. та інспектором Кам`яноярузької сільської ради Ачкасовою К.В. в порядку та на підставі статей 12, 189 Земельного кодексу України були вжиті заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні ділянок, які розташовані на землях Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області за межами населених пунктів (кадастровий номер земельних ділянок 6325483500:01:000:0186, 6325483500:01:000:0185) та здійснено обстеження вказаних земельних ділянок.

За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельних ділянок було складено акт та проведено розрахунки безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельними ділянками.

Так, у вказаному акті обстеження зазначено, що станом на 29.05.2020 року договори оренди земельних ділянок для обслуговування під`їзної дороги та звалища промислових відходів не були продовжені, але ПАТ "Харківський підшипниковий завод" користувався зазначеними земельними ділянками та платив протягом 2015- 2018 років за користування ними. Хоч підприємство і досі користується земельними ділянками, протягом 2019 року до сьогодні до виконкому сільської ради не надходило платежів від ПАТ "Харківський підшипниковий завод" за користування земельними ділянками для обслуговування під`їзної дороги та звалища промислових відходів.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельних ділянках для обслуговування під`їзної дороги та звалища промислових відходів, загальною площею 14,9023 га, які знаходяться на землях Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області за межами населених пунктів (кадастрові номера земельних ділянок 6325483500:01:000:0186, 6325483500:01:000:0185) знаходиться будівля та техніка, що свідчить про користування земельними ділянками.

Згідно з проведеним розрахунком безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, площею 0,6923 га, розташованої на землях Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області за межами населених пунктів (кадастровий номер земельної ділянки 6325483500:01:000:0186), за період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року становить 55773,96 грн.

Згідно з проведеним розрахунком безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 14,210 га, розташованої на землях Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області за межами населених пунктів (кадастровий номер земельної ділянки 6325483500:01:000:0185) за період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року становить 876981,93 грн.

Таким чином, загальна сума безпідставно збережених коштів становить 55773,96 грн. + 876981,93 грн. = 932755,89 грн.

Згідно з листом відповідача від 12.11.2019 року №173/54 внаслідок вкрай скрутного фінансового становища він має заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки площею 14,21 га та 0,6923 га. на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Харкова і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач у період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року не був власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, спірними земельними ділянками.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірними земельними ділянками за вказаний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації такого права, а також те, що спірні земельні ділянки (кадастрові номери 6325483500:01:000:0186, 6325483500:01:000:0185) сформовані як об`єкти цивільних прав з іншою площею ніж та, яку зазначає прокурор.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з заявлених прокурором вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору необхідно враховувати таке.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав.

Відповідно до п.1, 2 ст. 1 Закон України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Судом встановлено, що земельні ділянки (кадастрові номери 6325483500:01:000:0186, 6325483500:01:000:0185) сформовані як об`єкт цивільних прав.

Водночас, судом враховано, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Матеріали містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок (кадастрові номери 6325483500:01:000:0186, 6325483500:01:000:0185) від 12.09.2019 № 993/187-19 та 994/187-19, видані Міськрайонним управлінням у Чугуївському районі та м. Чугуєві ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до яких встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером: 6325483500:01:000:0186 площею 6923 кв.м. становить 1312504,67 грн., а нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером: 6325483500:01:000:0185 площею 9528 кв.м. становить 1921663,08 грн.

Отже судом встановлено, наявність наданих прокурором у справі доказів про вищевказані земельні ділянки, які використовуються відповідачем, якими підтверджується сформування цих земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав, та наявність у матеріалах справи Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, ст. 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, належать, зокрема, повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (п.п. а, є ст. 12).

Перевіривши розрахунки Кам`яноярузької сільської ради, які здійснені на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Щодо аргументів відповідача про те, що спірні договори є дійсними, а тому відсутні підстави для застосування ст.1212, 1213 ЦК України, суд зазначає таке.

Як вже було зазначено, спірні договори, з урахуванням додаткових угод, було укладено до 30.03.2015 року.

Відповідно до п.36 договорів дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Дійсно, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договорів).

Водночас зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 35 договорів).

Матеріали справи не містять доказів укладення додаткових угод до договорів стосовно продовження строку їх дії на 2019-2020 роки або рішення суду про зміну цих умов.

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Проте, відомості про вказані земельні ділянки на цей час не внесені до Державного реєстру речових прав.

Суд звертає увагу, що здійснення відповідачем дій, спрямованих на поновлення строку дії спірних договорів, ще не свідчить про дійсність цих договорів.

За таких підстав, заперечення відповідача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, є такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв`язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві, що порушує умови ч.1 ст. 74 ГПК України, за приписами якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 932755,89 грн. за період з 01.01.2019 року по 30.06.2020 року законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, з огляду на висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, просп. Індустріальний, буд.3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області (63512, Харківська область, Чугуївський район, с. Кам`яна Яруга, вул. Центральна, буд.118-В, код ЄДРПОУ 04397684) безпідставно збережені кошти у сумі 932755,89 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, просп. Індустріальний, буд.3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 13991,34 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.11.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова