Постанова

від 04.02.2021 по справі 922/2670/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Справа № 922/2670/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

За участю секретаря судового засідання Гончарова О.В.

за участю:

прокурора відділу Харківської обласної прокуратури- Горгуль Н.В., посвідчення № 057317 від 09.10.20 р.;

представників сторін :

1-го позивача - Баранчук О.Б., наказ від 10.11.20 р. №05-06/72-к ;

2-го позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" м. Харків (вх.№ 3453 Х 2/5) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020, ухвалене суддею Смірновою О.В. в приміщенні господарського суду Харківської області (повне рішення складено 20.11.2020) у справі № 922/2670/20

за позовом В.о. керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі :

1. Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків

2. Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, с. Кам`яна Яруга Харківської області

до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків

про стягнення 932755,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В.о. керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, в якій просить стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" безпідставно збережені кошти внаслідок безоплатного використання земельних ділянок без правовстановлювальних документів в сумі 932755,89 грн. за період з 01.01.2019 по 01.06.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач використовував у період 01.01.2019 по 01.06.2020 земельні ділянки з кадастровим номером 6325483500:01:000:0185, площею 14,210 га, та з кадастровим номером 6325483500:01:000:0186, площею 0,6923 га, які знаходяться за адресою Харківська область, Чугуївський район, землі Кам`яноярузької сільської ради (за межами населеного пункту) без оформлення прав власності або користування цими земельними ділянками, не сплачуючи за їх користування грошові кошти, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2020 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, просп. Індустріальний, буд.3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області (63512, Харківська область, Чугуївський район, с. Кам`яна Яруга, вул. Центральна, буд.118-В, код ЄДРПОУ 04397684) безпідставно збережені кошти у сумі 932755,89 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, просп. Індустріальний, буд.3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 13991,34 грн. судового збору.

Рішення обгрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується безоплатне використання відповідачем протягом спірного періоду з 01.01.2019 по 01.06.2020 земельних ділянок з кадастровим номером 6325483500:01:000:0185, площею 14,210 га, та з кадастровим номером 6325483500:01:000:0186, площею 0,6923 га, які знаходяться за адресою Харківська область, Чугуївський район, землі Кам`яноярузької сільської ради (за межами населеного пункту) без оформлення права користування цими земельними ділянками, що свідчить про збереження відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.При цьому суд зазначив, що розмір безпідставно збережених грошовох коштів визначено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства на основі нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок згідно з даними витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на безпідставність висновку господарського суду першої інстанції, що відповідачем протягом спірного періоду здійснювалось безоплатне використання спірних земельних ділянок за відсутності належним чином оформленого права користування, внаслідок чого спірні правовідносини регулюються положеннями ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки ці ділянки використовувалися відповідачем на підставі договорів оренди землі від 14.02.2007 № № 37/06-12,38/06-12, укладеними ним з Чугуївською районною державною адміністрацією, які є чинними, не були розірвані або визнані недійсними, на підставі яких відповідач проводить розрахунки за користування спірними земельними ділянками та декларує податкові зобов`язання.

Зокрема відповідач зазначає, що грошові зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати за спірними земельними ділянками задекларовані за 2019 рік згідно з декларацією від 15.02.2019, за 2020 рік згідно з уточненою декларацією за 2020 від 21.04.2020 та погашаються відповідачем у порядку погашення податкових зобов`язань.Розмір боргу з орендної плати за земельні ділянки за спірний період з 01.01.2019 по 01.06.2020 складає 821879,80 грн.

Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 для розгляду судової справи №922/2670/20 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" м. Харків (вх.№ 3453 Х 2/5) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі № 922/2670/20 залишено без руху, встановлено апелянту 10-денний строк, з дня вручення ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

У зв`язку з усуненням у встановлений строк недоліків апеляційної скарги, які обумовили залишення її без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" м. Харків (вх.№ 3453 Х 2/5) на рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі № 922/2670/20 та призначено її розгляд на 04.02. 2021 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

04.01.2021 від 1-го позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 51), згідно з яким він просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

27.01.2021 від в.о. керівника Чугуївської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1080), згідно з яким він просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Прокурор та представник 1-го позивача в судовому засіданні, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Відповідач представника для участі в судове засідання не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття його представника - адвоката Вишневської Г.В. через її участь у судових засіданнях з розгляду цивільних справ № 644/6374/20 та № 644/6068/20.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, зокрема, в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до статті 270 Господарськго процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з тим, повідомлені відповідачем у його клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки представника в судове засідання не є поважними з огляду на те, що відповідач не був обмежений у праві та можливості забезпечити

явку в судове засідання іншого представника, а причиною неявки представника відповідача є надання переваги участі у розгляді іншої справи.

Другий позивач, який належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно ч.ч. 1, 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення прокурора та представника 1-го позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2007 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) укладено з ВАТ "Харківський підшипниковий завод" (орендар, відповідач) договір оренди землі №37/06-12, відповідно до якого відповідачу надано в довгострокове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6325483500:01:000:0185, площею 14,210 га, яка знаходиться за адресою Харківська область, Чугуївський район, землі Кам`яноярузької сільської ради (за межами населеного пункту) для обслуговування під`їзної автодороги та звалища промислових відходів (землі іншого призначення).

Договір зареєстрований в Чугуївському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 березня 2007 року №040768200002.

Згідно з п.п. 3, 8 Договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна будівлі та споруди, які належать орендарю на праві приватної власності, укладено договір на строк - 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.36 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

15.02.2012 року між Чугуївською РДА та відповідачем укладено угоду про зміну та доповнення до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, пунктом 2 якої внесено зміни до п.8 Договору, а саме викладено його в наступній редакції: ""договір укладено на 8 років" починаючи з дати його державної реєстрації (до 30.03.2015 )".

Угоду зареєстровано в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Чугуїв і Чугуївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.03.2012 року за №632548354001600.

Окрім цього, 14.02.2007 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) укладено з ВАТ "Харківський підшипниковий завод" (орендар, відповідач) договір оренди землі №38/06-12, відповідно до якого відповідачу надано в довгострокове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6325483500:01:000:0186, площею 0,6923 га, яка знаходиться за адресою Харківська область, Чугуївський район, землі Кам`яноярузької сільської ради (за межами населеного пункту) для обслуговування під`їзної автодороги до звалища промислових відходів (землі іншого призначення).

Договір зареєстрований в Чугуївському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 березня 2007 року №040768200001.

Згідно з п.п. 3, 8 Договору на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, укладено договір на строк - 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.21 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п.36 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

15.02.2012 року між Чугуївською РДА та відповідачем укладено угоду про зміну та доповнення до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, пунктом 2 якої внесено зміни до п.8 договору, а саме викладено його в наступній редакції: ""договір укладено на 8 років" починаючи з дати його державної реєстрації (до 30.03.2015 року)".

Угоду зареєстровано в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Чугуїв і Чугуївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.03.2012 року за №632548354001599.

Відповідно до інформації, наданої Чугуївською районною державною адміністрацією від 02.09.2019 року №01-33/3344, встановлено, що відповідач продовжує використовувати вказані земельні ділянки.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.09.2019 року №10-20-10-7501/0/19-19, яка виконувалась спільно із Юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації, встановлено, що відповдіач звертався до Харківської обласної державної адміністрації із клопотаннями стосовно продовження дії договорів оренди, яке розглядалось ГУ Держгеокадастру у Харківській області. В ході розгляду зазначених клопотань зроблено зауваження, які листом ГУ Держгеокадастру від 29.07.2015 року №32- 20-10-3449/0/19-15 надіслано на адресу відповідача. Причиною стало те, що право власності на земельні ділянки не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. З метою виправлення зауважень відповідач листом від 09.09.2015 року №273/57 звертався до Харківської обласної державної адміністрації стосовно реєстрації права власності Держави на зазначену земельну ділянку.

Згідно з листом Харківської обласної державної адміністрації від 11.12.2015 року №02-49/1300 надано роз`яснення відповідачу щодо правильного порядку звернення для внесення відомостей до Реєстру речових прав та вказано на недоліки витягу з Державного земельного кадастру щодо реєстрації обмеження у використанні земельної ділянки (помилка в даті реєстрації обмеження).

20.05.2020 року Чугуївською місцевою прокуратурою спрямовано запит щодо сплати відповідачем заборгованості та щодо фактів укладення нових договорів оренди чи додаткових угод з відповідачем, а також щодо вжитих Харківською обласною державною адміністрацією заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів з відповідача. Вказаний запит Харківською обласною державною адміністрацією було перенаправлено до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.06.2020 року №10-20-14-4902/0/19-20 встановлено, що відповідно до інформації, наданої Юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації, інформація стосовно надання Харківською обласною державною адміністрацією в користування ПАТ "Харківський підшипниковий завод" земельних ділянок з кадастровими номерами 6325483500:01:000:0185, 6325483500:01:000:0186 відсутня.

Відомості про вказані земельні ділянки на цей час не внесені до Державного реєстру речових прав.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Харківській області від 01.06.2020 року №11549/9/20-40-53-04-14, станом на 01.06.2020 року, за ПАТ "Харківський підшипниковий завод" обліковується недоїмка по орендній платі за землю у сумі 944635,43 грн. на підставі податкових декларацій.

Відповідно до інформації Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області 29.05.2020 року секретарем Кам`яноярузької сільської ради Михайловою О.М., головним бухгалтером Кам`яноярузької сільської ради Дягілевою Ю.І. та інспектором Кам`яноярузької сільської ради Ачкасовою К.В. в порядку та на підставі статей 12, 189 Земельного кодексу України були вжиті заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні ділянок, які розташовані на землях Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області за межами населених пунктів (кадастровий номер земельних ділянок 6325483500:01:000:0186, 6325483500:01:000:0185) та здійснено обстеження вказаних земельних ділянок.

За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельних ділянок було складено акт від 29.05.2020 та проведено розрахунки безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельними ділянками.

Так, у вказаному акті обстеження зазначено, що станом на 29.05.2020 року договори оренди земельних ділянок для обслуговування під`їзної дороги та звалища промислових відходів не були продовжені, але ПАТ "Харківський підшипниковий завод" користувався зазначеними земельними ділянками та платив протягом 2015- 2018 років за користування ними. Хоч підприємство і досі користується земельними ділянками, протягом 2019 року до сьогодні до виконкому сільської ради не надходило платежів від ПАТ "Харківський підшипниковий завод" за користування земельними ділянками для обслуговування під`їзної дороги та звалища промислових відходів.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельних ділянках для обслуговування під`їзної дороги та звалища промислових відходів, загальною площею 14,9023 га, які знаходяться на землях Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області за межами населених пунктів (кадастрові номера земельних ділянок 6325483500:01:000:0186, 6325483500:01:000:0185) знаходиться будівля та техніка, що свідчить про користування земельними ділянками.

Згідно з проведеним розрахунком сума безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, площею 0,6923 га, розташованої на землях Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області за межами населених пунктів (кадастровий номер земельної ділянки 6325483500:01:000:0186), за період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року становить 55773,96 грн.

Згідно з проведеним розрахунком сума безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 14,210 га, розташованою на землях Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області за межами населених пунктів (кадастровий номер земельної ділянки 6325483500:01:000:0185) за період з 01.01.2019 року по 01.06.2020 року становить 876981,93 грн.

Таким чином, за розрахунком Кам`яноярузької сільської ради загальна сума безпідставно збережених коштів становить 932755,89 грн. (55773,96 грн. + 876981,93 грн. =932755,89 грн.).

Згідно з листом відповідача від 12.11.2019 року №173/54, внаслідок вкрай скрутного фінансового становища він має заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки площею 14,21 га та 0,6923 га. на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади села Кам`яна Яруга в особі Кам`янорузької сільської ради в частині неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу та інтереси держави в особі Харківської обласної державної адміністрації як уповноваженого органу з розпорядження відповідними землями державної власності в частині раціонального розпорядження майном, і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, прокурором правомірно зазначено, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та права власника щодо спірних земельних ділянок є саме Харківська обласна державна адміністрація, у зв`язку з чим остання, зокрема, і визначена ним в якості позивача, а Кам`яноярузька сільська рада є отримувачем коштів за користування вказаними земельними ділянками. Неповернення безпідставно збережених грошових коштів за користування спірними земельними ділянками порушує інтереси територіальної громади села в особі Кам`яноярузької сільської ради в частині неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади.

Відповідно до положень п.п. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14, п.п. 265. 1.3. п. 265.1. ст. 265, статті 288 Податкового кодексу України, орендна плата за землі державної та комунальної власності є обов`язковим платежем у складі податку на майно, який є місцевим податком, що зараховується до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, прокурор в позовній заяві правомірно зазначив, що отримувачем коштів за користування спірними земельними ділянками є Кам`яноярузька сільська рада Чугуївського району Харківської області, а органом уповноваженим передавати ці ділянки в користування є Харківська обласна державна адміністрація, а тому зазначені органи уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо стягнення коштів за фактичне використання відповідачем спірних земельних ділянок.

10.07.2020 Чугуївською місцевою прокуратурою на адреси Кам`яноярузької сільської ради та Харківської обласної державної адміністрації направлено повідомлення в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір вжиття заходів представницького характеру до АТ "ХАРП" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у сумі 932755,89 грн.

Однак, Кам`яноярузькою сільською радою та Харківською обласною державною адміністрацією в межах розумного строку та взагалі до теперішнього часу не направлено на адресу Чугуївської місцевої прокуратури жодної відповіді щодо результату розгляду вищевказаних листів та не вжито жодних заходів щодо усунення виявлених порушень .

За таких обставин, враховуючи невжиття як органом місцевого самоврядування, так і Харківською обласною державною адміністрацією заходів до усунення порушення законодавства у частині несплати орендної плати за користування земельними ділянками, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що вбачаються правові підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду в межах своєї компетенції в інтересах держави в особі визначених ним в позовній заяві позивачів.

Як зазначено вище, предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, без оформлення відповідного права на цю земельну ділянку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (кондикційні зобов`язання визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як зазначено вище, відповідач використовував спірні земельні ділянки на підставі Договорів оренди землі від 14.02.2007 №37/06-12 та №38/06-12, укладених ним з Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) зі строком дії ( з урахуванням додаткових угод від 15.02.2012 ) до 30.03.2015 .

Згідно зі статтею 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється,зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено;

Відповідно до п.36 вищевказаних Договорів оренди їх дія припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином у спірному періоді з 01.01.2019 по 01.06.2020 зазначені Договори вже не діяли у зв`язку із закінченням 30.03.2015 строку, на який їх було укладено.

Відповідач в обґрунтування наявності у нього права оренди за наведеними Договорами у відзиві на позов та в апеляційній скарзі безпідставно посилається на положення статті 33 Закону України Про оренду землі , якими передбачено підстави для поновлення договору оренди землі, зазначаючи при цьому на вжиття ним передбачених зазначеною статтею заходів щодо поновлення Договорів.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" нею регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Проте в обох цих випадках умовою поновлення договору є наявність додаткової угоди або укладеною сторонами в добровільному порядку або визнаною укладеною за рішенням суду , оскільки поновлення договору оренди землі в судовому порядку за наведеними двома процедурами можливо, за наявності вищенаведених умов, лише шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення дії Договору (відповідно-на узгоджених сторонами істотних умовах в порядку переважного права та на тих самих умовах - в порядку автоматичної пролонгації).

Зазначена правова позиція щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" викладена в постанові Верховного суду від 19.03.2019 р. у справі № 908/2484/17, від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18.

З матеріалів справи не вбачається наявність укладених між відповідачем та Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області додаткових угод про поновлення Договорів оренди землі від 14.02.2007 №37/06-12 та №38/06-12 або судового рішення про визнання відповідних додаткових угод укладеними

Також пунктами 35 Договорів передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 35 договорів).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів укладення додаткових угод до наведених Договорів стосовно продовження строку їх дії на 2019-2020 роки або рішення суду про зміну цих умов.

Також, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції та не спростовано відповідачем, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірними земельними ділянками у спірному періоді після припинення договорів оренди землі від 14.02.2007 №37/06-12 та №38/06-12 шляхом укладення інших відповідних договорів оренди та державної реєстрації на їх підставі права оренди.

Зважаючи на наведене, спірні правовідносини з фактичного користування відповідачем земельними ділянками без укладеного договору оренди та за відсутності сплати власнику ділянки орендної плати є за своїм змістом позадоговірними, кондикційними.

Так, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Плата за землю - це обов`язковий платіж, який справляється у складі податку на майно у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

За приписами ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Зважаючи на це, у спірних правовідносинах підлягає дослідженню розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлювальних документів.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою державної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Як зазначено вище, Кам`яноярузькою сільською радою за результатами проведеного обстеження спірних земельних ділянок було складено акт від 29.05.2020, в якому зазначено, що відповідачем протягом спірного періоду використовувалися спірні земельні ділянки, про що свідчить находження на них будівлі та техніки.

Факт використання спірних земельних ділянок протягом спірного періоду не заперечується відповідачем, який, як зазначено вище, стверджує, що таке використаня здійснюється ним на підставі діючих договорів оренди землі від 14.02.2007 №37/06-12 та №38/06-12.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.

До моменту оформлення права оренди земельної ділянки, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України .

Відтак, спірні правовідносини з фактичного користування земельними ділянками, без укладеного договору оренди та за відсутності сплати орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Як зазначено вище, частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю визначена як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79 - 1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

В постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 викладено висновок щодо необхідності перевірки судом обґрунтованості розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою.

Як зазначено вище, відповідач використовує земельні ділянки, які мають кадастрові номери 6325483500:01:000:0185 та 6325483500:01:000:01186, а тому, виходячи з положень статті 79-1 Земельного кодексу України, вони є сформованими, у зв`язку з чим є об`єктами цивільних прав.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

За змістом статей 15 , 20 , 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" , нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності , втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, державної власності.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за спірні земельні ділянки, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів, здійснюється на основі нормативної грошової оцінки земельних ділянок у встановлених ст. 288 Податкового кодексу України межах.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З огляду на вимоги статей 20 , 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77 , 79 , 86 ГПК України у спірних правовідносинах підлягають з`ясуванню обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку безпідставно збережених грошових коштів за безоплатне користування без правовстановлювальних документів земельними ділянками державної власності на основі саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, матеріали містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок (кадастрові номери 6325483500:01:000:0186, 6325483500:01:000:0185) від 12.09.2019 № 993/187-19 та 994/187-19, видані Міськрайонним управлінням у Чугуївському районі та м. Чугуєві ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до яких встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером: 6325483500:01:000:0186 площею 6923 кв.м. становить 1312504,67 грн., а нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером: 6325483500:01:000:0185 площею 9528 кв.м. становить 1921663,08 грн.

З виконаних Кам`яноярузькою сільською радою розрахунків розміру безпідставно збережених грошових коштів внаслідок використання відповідачем спірних земельних ділянок протягом спірного періоду вбачається, що зазначений розмір у відповідності до чинного законодавства визначено на основі нормативної грошової оцінки зазначених земельних ділянок за даними витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у встановлених статтею 288 Податкового кодексу України межах -3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за рік.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що ним протягом спірного періоду за користування спірними земельними ділянками сплачувалася орендна плата, в розмірі, визначеному договорами оренди землі від 14.02.2007 №37/06-12 та №38/06-12, оскільки в матеріалах справи відсутні докази цього.

Так, згідно з листом відповідача від 12.11.2019 року №173/54, орендна плата за спірні земельні ділянки за 2018 рік сплачена в повному обсязі.Відповідно до податкової декларації з плати за землю від 15.02.2019 річна сума орендної плати у 2019 році за земельну ділянку площею 14,21 га кадастровий номер 6325483500:01:000:0185 складає 619 145,81 грн., а за земельну ділянку площею 0,6923 га кадастровий номер 6325483500:01:000:0186 - 39375,14грн. Сукупний щомісячний платіж по двом земельним ділянкам повинен складати 54 876,75 грн.

Також в цьому листі відповідачем зазначено, що внаслідок вкрай скрутного фінансового становища він має заборгованість зі сплати орендної плати за спірні земельні ділянки за січень- вересень 2019 року у загальній сумі 493890,75 грн.( т. 1 а.с. 47)

В наданому відповідачем до апеляційної скарги витягу по рахунку 6415 Розрахунки з інших податків щодо орендної плати за землю по Кам`яноярузькій сільраді за даними електронного кабінету платника податків, підписаного головним бухгалтером відповідача із скріпленням підпису печаткою підприємства, зазначено про заборгованість по орендній платі за землю за період з лютого 2019 року по квітень 2020 року в сумі 821879,80 грн., яка станом на 01.12.2020 не погашена.

При цьому зазначений в цьому документі щомісячний розмір орендної плати за спірний період - 54876,75 грн., повністю відповідає розміру орендної плати, визначеному позивачем в розрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів внаслідок використання відповідачем спірних земельних ділянок протягом спірного періоду.

Крім цього, як зазначено вище, відповідно до інформації Головного управління ДПС у Харківській області від 01.06.2020 року №11549/9/20-40-53-04-14, станом на 01.06.2020 року, за ПАТ "Харківський підшипниковий завод" обліковується недоїмка по орендній платі за землю у сумі 944635,43 грн. на підставі податкових декларацій.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2020 у справі № 922/2670/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.02.2021

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль