Постанова

від 18.11.2020 по справі 920/193/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 920/193/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Волковицької Н.О., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 червня 2020 року (головуючий - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.) і рішення Господарського суду Сумської області від 28 листопада 2019 року (головуючий - Джепа Ю.А., судді: Соп`яненко О.Ю., Яковенко В.В.) у справі

за позовом Сумської міської ради

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример", (2) Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорної Н.В.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з додатковою відповідальністю "Сумське автотранспортне підприємство - 15955"

про скасування рішення про державну реєстрацію.

(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Петрова Л.П., Відповідача 1 - Білик С.І., Відповідача 2 - Грицик Г.О., Третьої особи - Коваленко О.І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2019 року Сумська міська рада (далі також - "Позивач") звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример" (далі також - "Відповідач-1", ТОВ "Стример") та приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорної Наталії Василівни (далі також - "Відповідач-2") про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 29589132 від 13.05.2016, прийняте приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., про реєстрацію права власності за ТОВ "Стример" на нерухоме майно - незавершене будівництво (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 920942959101), нежитлові будівлі готовністю 90 %, за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15, до складу якого входить: адмінбудівля, готовністю - 90 %; убиральня; трансформаторна; навіс (Г) та навіс (Е); сарай; огорожа.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказав, що державна реєстрація за Відповідачем-1 права власності на об`єкт незавершеного будівництва проведена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. за відсутності достатньої кількості, встановлених законом документів та з порушенням процедури державної реєстрації.

Короткий зміст і мотиви судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020, позов задоволено повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приватний нотаріус Нагорна Н.В. не мала законного права приймати оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки ТОВ "Стример" не було надано належних документів для проведення такої реєстрації (документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом; документа, що надає право на виконання будівельних робіт).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із судовими рішеннями, посилаючись при цьому на пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ "Стример" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 28.11.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у даній справі скасувати; провадження у справі № 920/193/19 закрити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги ТОВ "Стример" (узагальнено)

6. Судові рішення у даній справі ухвалено з неправильним застосуванням положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), порушенням приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, які було викладено у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19 та від 14.05.2020 у справі № 911/2147/19.

6.1. Суть висновків Верховного Суду у наведених постановах зводиться до того, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові. Однак, задовольняючи позовні вимоги суди вказаного не врахували і проігнорували той факт, що оспорюване рішення державного реєстратора жодним чином не порушує прав Сумської міської ради.

7. Відхиляючи доводи ТОВ "Стример" про те, що даний спір не підсудний господарським судам (ну думку скаржника належить до юрисдикції адміністративних судів) та відмовляючи у закритті провадження у даній справі, суди попередніх інстанцій послалися на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 16.10.2019 у справі № 818/1966/17, від 30.10.2018 у справі № 809/973/14 та від 30.03.2020 у справі № 815/332/17.

7.1. Наразі є потреба відступити від висновків, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду, позаяк при їх прийнятті не було враховано положень частини 1 статті 20 ГПК України, якими чітко передбачено, що господарські суди розглядають вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав. У даному ж випадку Позивач не має прав на спірне майно і його вимоги не є похідними від спору щодо такого майна.

8. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, оскільки ними не враховано, що згідно вказаного Порядку документ, який посвідчує речове право на земельну ділянку подається реєстратору тільки у тому випадку, коли речове право на ділянку не зареєстровано і при цьому цей Порядок не містить вимог про те, що таке право має бути зареєстровано саме за заявником. З огляду також на положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про основи містобудування" речове право на земельну ділянку має бути зареєстровано за забудовником і у спірних правовідносинах таку реєстрацію було проведено.

8.1. Висновок Верховного Суду зі спірного питання станом на дату подання касаційної скарги відсутній, а тому є нагальна потреба у його наданні.

Доводи відзиву Сумської міської ради (узагальнено)

9. Позивач повністю погоджується із висловленою судами попередніх інстанцій мотивацією, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а тому просить залишити їх без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Доводи, наведені ТДВ "Сумське автотранспортне підприємство - 15955" у поясненнях на касаційну скаргу (узагальнено)

10. Третя особа вважає, що судові рішення у даній справі прийнято з неухильним додержанням правових норм, а тому і підстав для їх зміни чи скасування немає. Водночас, подану касаційну скаргу вважає необґрунтованою і просить у її задоволенні відмовити.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

11. 29.05.2015 між Сумською міською радою (орендодавець) та ПАТ "Сумське автотранспортне підприємство 15955" (реорганізовано в ТДВ "Сумське автотранспортне підприємство-15955") (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15, кадастровий номер: 5910136600:11:003:0005 (далі - Договір).

11.1. Договір зареєстровано в реєстраційній службі Сумського МУЮ Сумської області 25.06.2015 за № 10194400, про що в Державному реєстрі прав вчинено запис у розділі № 653915059101.

11.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 № 3634-МР "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям, підприємцям і громадянам" надає, а орендар (ТДВ "Сумське автотранспортне підприємство - 15955") приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15, загальною площею 0,8224 га, кадастровий номер: 5910136600:11:003:0005. На земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля.

11.3. Пункт 2.1 Договору передбачає, що земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду під розміщеним автомобільним ринком, згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури).

11.4. Згідно з пунктом 2.2 Договору строк дії договору погоджено сторонами договору до 29.10.2019.

12. Поряд з цим, 13.05.2016 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Наталією Василівною, як державним реєстратором, прийнято рішення № 29589132 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, нежитлові будівлі готовністю 90 % за адресою: Сумська область, м. Суми, вулиця Чернігівська, будинок 15, за ТОВ "Стример". Відкрито розділ в Державному реєстрі прав та внесено до Державного реєстру прав запис № 14494437 про право власності на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, нежитлові будівлі готовністю 90 %, за адресою: Сумська область, м. Суми, вулиця Чернігівська, будинок 15, за ТОВ "Стример". Сформовано інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником. Видано документи за результатом розгляду заяви у сфері державної реєстрації прав.

13. Звертаючись з позовом у даній справі, Позивач вказав, що державна реєстрація за Відповідачем-1 права власності на об`єкт незавершеного будівництва проведена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. за відсутності достатньої кількості встановлених законом документів та з порушенням процедури державної реєстрації.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

14. Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

15. Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

16. У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно встановлення правомірності рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 29589132 від 13.05.2016, прийнятого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., про реєстрацію права власності за ТОВ "Стример" на нерухоме майно - незавершене будівництво (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 920942959101), нежитлові будівлі готовністю 90 %, за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15, до складу якого входить: адмінбудівля, готовністю - 90 %; убиральня; трансформаторна; навіс (Г) та навіс (Е); сарай; огорожа.

16.1. Разом з тим, основним мотивом звернення до суму Сумської міської ради є порушення прав територіальної громади міста Суми на вільне розпорядження земельною ділянкою комунальної власності під зареєстрованим за ТОВ "Стример" майном.

17. Так, відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

17.1. Згідно положень частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

18. Виходячи із суті права за захистом якого звернувся Позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, враховуючи висновки Верховного Суду, які було викладено у постановах від 16.10.2019 у справі № 818/1966/17, від 30.10.2018 у справі 809/973/14, від 30.03.2020 у справі № 815/332/17, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли абсолютно правильного висновку про те, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарських судів з огляду на таке.

19. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

19.1. Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

19.2. За визначенням пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

19.3. Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19.4. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

19.5. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

19.6. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19.7. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

19.8. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

19.9. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

20. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

20.1. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

21. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою Сумської міської ради, як власника земельної ділянки та орендодавця за Договором оренди, з рішенням приватного нотаріуса стосовно державної реєстрації права власності за ТОВ "Стример" на об`єкт, а саме: незавершене будівництво нежитлової будівлі готовністю 90 %, за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15, тобто, на земельній ділянці, належній територіальній громаді, розпорядником прав якої є Позивач.

22. Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права власності на нерухоме майно, тобто права цивільного, тому спір у цій справі, незважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

23. Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.

23.1. Згідно з частиною 1 наведеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

24. Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду підтримує висновки судів попередніх інстанцій та зазначає, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а має приватно-правовий характер та відноситься до юрисдикції господарських судів. Отже, усі твердження ТОВ "Стример" про те, що провадження у даній справі підлягало закриттю є безпідставними, як безпідставними є і усі доводи скаржника про порушення судами правових норм у цій частині.

25. Тут відхиляються також аргументи ТОВ "Стример" про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду (пункти 7. - 7.1. цієї Постанови), оскільки такі аргументи є виключно формою незгоди з ухваленими рішеннями. Жодних правових доводів у цій частині текст касаційної скарги не містить, а посилання на неврахування касаційним судом положень частини 1 статті 20 ГПК України таким доводом не є, позаяк Верховний Суд у згаданих постановах вирішував питання про характер спорів, а саме про те чи є вони публічно-правовими чи все ж відносяться до приватно-правових.

25.1. Більше того, сам скаржник вважає, що постанови Верховного Суду (від правових висновків у яких він просить відступити) було прийнято касаційним судом не у подібних правовідносинах. Проте, такий аргумент нівелює саму суть пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, який чітко визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

26. Як вже зазначалося, посилаючись на приписи пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник також вважає, що судові рішення у даній справі ухвалено з неправильним застосуванням положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), порушенням приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, які було викладено у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19 та від 14.05.2020 у справі № 911/2147/19.

28. Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

28.1. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

28.2. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

28.3. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

29. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

30. У справі № 910/1972/17 ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" звернулося з позовом до ПАТ "Хімнафтомашпроект" та ТОВ "Діа Проджект" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 15.11.2016, який укладений між ТОВ "Діа Проджект" як іпотекодержателем та ПАТ "Хімнафтомашпроект" як іпотекодавцем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув права іпотекодержателя за іпотечним договором від 21.03.2013 № 3_01Ю/6 (внаслідок укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт" договору від 25.04.2016 № 25/04 про відступлення права вимоги та договору від 25.04.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами) щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, літери А, А', загальною площею 6 049,7 кв.м. Позивач як іпотекодержатель зазначеного нерухомого майна не надавав згоди на укладення наступного договору іпотеки від 15.11.2016 щодо цього ж майна, у зв`язку з чим такий правочин підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Постановою Касаційного господарського суду від 14.08.2018 судові рішення у справі № 910/1972/17 про відмову в позові залишено без змін.

31. У справі № 920/301/18 ВАТ "Сумський рафінадний завод" в особі ліквідатора звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом до ГУ ДФС у Сумській області та ФОП Нізамієвої Є.О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ПТБСУ01 від 09.12.2011, укладеного між відповідачами, з додатковою угодою № 1 від 26.03.2012, та зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача-2 передати позивачу за актом прийому-передачі димову трубу літ.176 загальною площею 30,9 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Господарського суду Сумської області від 25.10.2012 у справі № 5021/322/12 ВАТ "Сумський рафінадний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.10.2017 ліквідатором банкрута призначено Мороза В.В. Під час проведення інвентаризації майна йому, як ліквідатору ВАТ "Сумський рафінадний завод", стали відомі факти порушень законодавства, наслідком чого стало позбавлення ВАТ "Сумський рафінадний завод" права власності на частину неподільного майна, а саме: позбавлення права власності на димову трубу літ.176 загальною площею 30,9 м кв., яка є приналежністю головної речі - окремого об`єкту нерухомого майна ТЕЦ, у зв`язку з чим він звернувся за захистом порушеного права з даним позовом.

Постановою Касаційного господарського суду від 23.05.2019 судові рішення у справі № 920/301/18 про відмову в позові залишено без змін.

32. У справі № 922/1500/18 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило розірвати Договір про постачання електричної енергії № 2-7265 від 22.09.2004, укладений між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Фірмою "Т.М.М." ТОВ, зобов`язати Акціонерну компанію "Харківобленерго" укласти договір про постачання електричної енергії з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" з підстав відмови Акціонерної компанії "Харківобленерго" в укладенні такого договору в досудовому порядку.

Фірма ж "Т.М.М." ТОВ звернулась до Господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати недійсними рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" від 16.03.2018 та скасувати державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" від 03.04.2018, зареєстрованого Департаментом державної реєстрації Харківської міської ради, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань внесено запис №1 480 102 0000 076409. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю порушень норм діючого законодавства при створенні ОСББ "ЖК УЛЬТРА" у вигляді порушення процедури повідомлення ініціативною групою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Ультра" усіх співвласників будинку про час та місце проведення установчих зборів.

Постановою Касаційного господарського суду від 25.06.2019 постанову апеляційного господарського суду про задоволення зустрічного позову залишено без змін.

33. У справі № 902/377/19 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" про визнання права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі) в розмірі 5 612,00 грн; визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 82 346,00 грн; визначення розміру частки в пайовому фонді Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" в розмірі 5 612,00 грн.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що він звернувся до відповідача із заявою про вступ до складу учасників Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж" у зв`язку із набуттям права власності на частку в статутному капіталі відповідача відповідно до договору дарування від 19.03.2018, однак відповідач до цього часу не вжив жодних передбачених законом дій, пов`язаних із зміною складу учасників Колективного монтажно-налагоджувального управління "Спецсільгоспмонтаж".

Постановою Касаційного господарського суду від 24.12.2019 рішення судів попередніх інстанцій змінено.

34. У справі № 910/7160/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Бровари" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Салон Мармур, Граніт, Агломерат" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.01.2002, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Е.В.А."; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 28/03 від 22.12.2003, укладеного між ТОВ "Е.В.А." та відповідачем; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41163207 від 18.05.2018, вчиненого о 12:16:28, винесеного державним реєстратором філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Києві Грусевич С.Г.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні договори укладені з порушенням вимог чинного законодавства та порушують його права як орендаря земельної ділянки, оскільки перешкоджають йому у майбутньому оформити право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:108:0017 шляхом укладення договору оренди. Правовою підставою позову зазначено статті 41, 48 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції на час укладення спірних угод), а також статті 203, 215, 377 Цивільного кодексу України, статтю 120 Земельного кодексу України.

Постановою Касаційного господарського суду від 02.04.2020 судові рішення у справі № 910/1972/17 про відмову в позові залишено без змін.

35. У справі № 911/2147/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Баришівське бюро технічної інвентаризації" та Селянського (фермерського) господарства "Зірниця", в якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Баришівське БТІ" Герасименка Олега Володимировича про державну реєстрацію права власності СФГ "Зірниця" на об`єкти нерухомого майна (з відкриттям розділу) від 29.08.2017, індексний номер 36805554 нерухомості за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Петропавлівське (с. Петровське), вул. Молодіжна, будинок 1, до якого включені: склад (зерносховище), А-1, загальною площею 1032,6 кв. м, приміщення для інвентаря, Б, загальною площею 71,6 кв. м., автовагова А"-1, загальною площею 46,1 кв. м, трансформаторна підстанція, Г-ІІ, загальною площею 28,4 кв. м; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності СФГ "Зірниця" на об`єкти нерухомого майна (з відкриттям розділу) від 29.08.2017, індексний номер 36805554 нерухомості за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Петропавлівське (с. Петровське), вул. Молодіжна, будинок 1, до якого включені: склад (зерносховище), А-1, загальною площею 1032,6 кв. м, приміщення для інвентаря, Б, загальною площею 71,6 кв. м, автовагова А"-1, загальною площею 46,1 кв. м, трансформаторна підстанція, Г-ІІ, загальною площею 28,4 кв. м (далі - спірне нерухоме майно).

Позов обґрунтовано незаконністю реєстрації права власності на нерухоме майно державним реєстратором, оскільки, на думку позивача, відповідач СФГ "Зірниця" не є власником спірного нерухомого майна. Посилаючись на те, що спірне майно було передане у 2004 році ТОВ "Агрофірма Вишеньки" його учасником СФГ "Зірниця" як вклад у статутний капітал, позивач вважає, що у нього виникло право власності на це майно.

Постановою Касаційного господарського суду від 14.05.2020 судові рішення у справі № 910/1972/17 про відмову в позові залишено без змін.

36. З наведеного вбачається, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

37. Навіть якщо вважати, що висновки Верховного Суду у питанні застосування правових норм статей 15, 16 ЦК України та статті 4 ГПК України є загальним алгоритмом дій суду при розгляді будь-якої категорії спорів, то у даній справі такий алгоритм судами було повністю дотримано, інше питання, що скаржник не погоджується з висновками судів та бажає отримання протилежного рішення.

38. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

38.1. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Стример" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

39. Щодо доводів скарги, які описані у пунктах 8. - 8.1 цієї Постанови, Касаційний господарський суд зазначає таке.

40. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент реєстрації права власності) державна реєстрація речових прав на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

40.1. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

40.2. Пунктом 2 частини 1 статті 10 вказаного Закону визначено, що державним реєстратором є нотаріус.

40.3. За приписами частини 3 статті 10 цього ж Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав.

40.4. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в наступному порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

40.5. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

41. На виконання вказаних вимог закону, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою затвердив Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).

41.1. Вказаний Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення.

41.2. Відповідно до пункту 64 Порядку № 1127 (в редакції, діючій на момент вчинення реєстраційних дій) для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

- документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;

- технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

42. Судами установлено, що ТОВ "Стример" подало приватному нотаріусу Нагорній Н.В. наступні документи: заяву про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (незавершене будівництво, нежитлові будівлі готовністю 90 %, за адресою: Сумська область, м. Суми, вулиця Чернігівська, будинок 15); рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 302 від 15.05.2003 про надання дозволу на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об`єктів, яким за заявою замовника, як орендаря земельної ділянки, ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство-15955" надано дозвіл на продовження будівництва автостоянки по вул. Чернігівська, 15, м. Суми на користь ТОВ "Стример", з подальшим використанням її як авторинок; довідку (технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва) від 10.05.2016 видана ТОВ "Сумбудпроект".

43. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і у цій частині та зазначає, що подані Відповідачем-1 документи дійсно не є достатніми та належними для реєстрації права власності на незавершене будівництво, нежитлові будівлі готовністю 90 %, за адресою: Сумська область, м. Суми, вулиця Чернігівська, будинок 15, за ТОВ "Стример".

44. Так, ТОВ "Стример" не надало приватному нотаріусу документа, що підтверджує речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва і стверджує про те, що такий документ не надавався з огляду на те, що відповідне право вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

46. Згідно наведеного вище пункту 64 Порядку № 1127 (в редакції, діючій на момент вчинення реєстраційних дій) для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подається документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав).

46.1. Поряд із цим, статтею 331 ЦК України (в редакції Кодексу, чинній на момент реєстрації) було передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

46.2. Згідно з приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

47. Аналіз вказаних положень дає підстави стверджувати, що для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва державному реєстратору подається документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом. Виняток з цього правила становить випадок, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав, однак таку реєстрацію має бути проведено саме за заявником відповідної реєстраційної дії (забудовником земельної ділянки).

48. Так, суди встановили, що ТОВ "Стример" не мало права використовувати земельну ділянку, оскільки її власником є територіальна громада міста Суми в особі Сумської міської ради, а користувачем (орендарем) - ТДВ "Сумське автотранспортне підприємство-15955", з яким Сумською міською радою укладено Договір оренди від 29.05.2015. За таких обставин, державний реєстратор не мав права проводити реєстрацію права власності на користь ТОВ "Стример", позаяк останнє не було користувачем спірної земельної ділянки і відповідно не подало документа, який посвідчує його речове право на земельну ділянку.

49. Тут не приймаються також посилання скаржника на те, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 302 від 15.05.2003 надано ТОВ "Стример" право на виконання будівельних робіт, оскільки суди встановили, що з вказаного рішення вбачається, що не ТОВ "Стример", а саме ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство - 15955" як замовнику будівництва надано право на продовження будівництва автостоянки на користь ТОВ "Стример" з подальшим використанням її як авторинок і крім цього, рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 302 від 15.05.2003 взагалі не являється документом на підставі якого можлива реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

50. Верховний Суд вважає необхідним звернути увагу також на тому, що суд апеляційної інстанції, зокрема, встановив і те, що рішенням Господарського суду Сумської області від 02.03.2004 у справі № 4/63 визнано за Відритим акціонерним товариством "Сумське автотранспортне підприємство № 15955" право власності на недобудоване нерухоме майно - автостоянку, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за Відкритим акціонерним товариством "Сумське автотранспортне підприємство №15955" право власності на недобудоване нерухоме майно - автостоянку, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15, місцевий господарський суд у справі №4/63 виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що забудовником нерухомого майна - автостоянки, розташованої в м. Суми, вул. Чернігівська, 15 є Відрите акціонерне товариство "Сумське автотранспортне підприємство № 15955", а готовність об`єкту будівництва згідно з довідки №4-60 від 07.01.2003 складає 85 %, тобто частка невиконаних робіт є незначною. Відповідно до частини 4 статті 331 ЦК України (в редакції від 16.01.2003) за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною, тому позовні вимоги про набуття права власності на недобудоване нерухоме майно визнані судом першої інстанції правомірними та обґрунтованими.

50.1. Місцевим господарським судом, при розгляді справи № 4/63, встановлено, що комітетом Сумської місцевої ради народних депутатів прийнято рішення № 249 про надання земельної ділянки ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство №15955" (0,76 га) для будівництва автостоянки вантажних автомобілів по вул. Чернігівська, 15. У період з 1988 по 1992 Відрите акціонерне товариство "Сумське автотранспортне підприємство № 15955" виконало наступні будівельні роботи: улаштування площадки і під`їздів; будівництво зовнішніх мереж і спорудження водопостачання, каналізації, теплопостачання; упорядкування і огородження територій, установка освітлення; будівництво павільйону.

51. Підсумовуючи Касаційний господарський суд зазначає, що в цілому аргументи скаржника в частині підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України не підтвердилися і зводяться вони виключно до суб`єктивного тлумачення правових норм, а тому (за мотивів наведених у касаційній скарзі) підстав для зміни чи відміни оскаржуваних судових рішень і у цій частині немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

53. В ході здійснення касаційного провадження з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 297 ГПК України Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, в частині ж підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 2 і 3 частини 2 статті 297 ГПК України - про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

54. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 920/193/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 червня 2020 року і рішення Господарського суду Сумської області від 28 листопада 2019 року в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример" в частині підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 червня 2020 року і рішення Господарського суду Сумської області від 28 листопада 2019 року у справі № 920/193/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Волковицька Н.О.

Суховий В.Г.