Ухвала

від 17.11.2020 по справі 2/465/1057/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2/465/1057/10

провадження № 61-15793ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Мегабанк на постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевич А. В., у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Мегабанк до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Львівська Макаронна фабрика , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство Мегабанк (далі - ВАТ Мегабанк, правонаступником якого є АТ Мегабанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Львівська макаронна фабрика (далі - ТОВ Торговий дім Львівська макаронна фабрика ), про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 15 квітня 2005 року між ВАТ Мегабанк та ТОВ Торговий дім Львівська макаронна фабрика укладений договір кредиту

№ 35-2005, за умовами якого ТОВ Торговий дім Львівська макаронна фабрика надано кредит у розмірі 200 000, 00 грн зі сплатою 23 процентів

річних, строком до 10 жовтня 2006 року. Згідно із додатковою угодою до кредитного договору від 10 травня 2005 року сторони збільшили суму кредиту до 4 000 000, 00 грн та продовжили строк користування кредитом до 14 квітня

2010 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 квітня 2005 року між ВАТ Мегабанк та ОСОБА_1 , укладений договір поруки

№ 211272, за умовами якого він поручився перед ВАТ Мегабанк за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 2 828 076, 04 грн; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі

587 714, 56 грн; штрафу з порушення строку сплати процентів у розмірі

386 407, 58 грн, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2020 року позов АТ Мегабанк задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Мегабанк заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2005 року № 35/2005 у сумі 3 802 198, 18 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги АТ Мегабанк суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим договором поруки, наявності непогашеної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Франківського районного суду

м. Львова від 24 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що додатковою угодою від

29 серпня 2008 року № 4, укладеною між ТОВ Торговий дім Львівська макаронна фабрика та ВАТ Мегабанк збільшено процентну ставку за користування кредитом із 23 до 24 процентів річних, внаслідок чого збільшено обсяг відповідальності поручителя без його згоди. Зміни до договору поруки не вносилися, а внесення змін до кредитного договору з поручителем не погоджувалося. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання шляхом підвищення розміру процентів без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки є підставою для припинення поруки відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

АТ Мегабанк у якій заявник просив постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц щодо питання правильного застосування положень частини першої статті 559 ЦК України. Зокрема суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи позивача про те, що умовами кредитного договору від 15 квітня 2005 року

№ 35/2005 передбачено право банку змінити процентну ставку за користування кредитом, а тому згода поручителя на зміну процентної ставки не потрібна.

За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частинипершої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 квітня 2005 року між ВАТ Мегабанк та ТОВ Торговий дім Львівська макаронна фабрика укладений договір кредиту № 35-2005, за умовами якого ТОВ Торговий дім Львівська макаронна фабрика надано кредит у розмірі 200 000, 00 грн зі сплатою 23 процентів річних, строком до 10 жовтня 2006 року.

Додатковою угодою до кредитного договору від 10 травня 2005 року позивач та ТОВ Торговий дім Львівська макаронна фабрика погодили збільшення суми кредиту до 4 000 000, 00 грн та продовжили строк користування кредитом до

14 квітня 2010 року.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, надання кредиту здійснювалося шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 та/або шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 в ЛФ ВАТ Мегабанк , що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 4.3.1 кредитного договору кредитодавець має право у випадку порушення позичальником умов договору, вимагати його дострокове розірвання, повернення отриманого кредиту, сплати нарахованих процентів та комісійної винагороди зі стягненням штрафу у розмірі, визначеному у розділі 7.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 квітня 2005 року між ВАТ Мегабанк та ОСОБА_1 , укладений договір поруки

№ 211272, за умовами якого він поручився перед ВАТ Мегабанк за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до додаткової угоди до договору поруки від 15 квітня 2005 року, укладеної 10 травня 2005 року, ОСОБА_1 поручився перед ВАТ Мегабанк за виконання позичальником в повному обсязі усіх його обов`язків, що виникають із кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору від

10 травня 2005 року № 1.

За змістом пункту 2.4.1 договору поруки, кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Додатковою угодою до кредитного договору від 29 серпня 2008 року № 4 пункт 1.1. кредитного договору викладено в новій редакції, якою, зокрема, передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити

24 проценти річних на умовах, передбачених договором.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина перша статті 654 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі

№ 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19) та постанові Верховного

Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/28514/15-ц (провадження

№ 61-3758св19).

Установивши, що зміни до кредитного договору в частині збільшення відсоткової ставки були внесені без згоди поручителя ОСОБА_1 , що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, як поручителя за кредитним договором від 15 квітня 2005 року № 35/2005, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог

АТ Мегабанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки дія поруки, яку взяв на себе відповідач припинилася, що звільняє його від відповідальності перед кредитором ПАТ Мегабанк за зобов`язаннями ТОВ Торговий дім Львівська макаронна фабрика і умовами договору поруки не передбачена можливість зміни розміру процентів без повідомлення поручителя.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду висловленим у постанові від 22 червня 2020 року у справі № 552/620/15-ц (провадження

№ 61-45313св18).

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові 26 червня 2019 року у справі

№ 755/18438/16-ц щодо питання правильного застосування положень частини першої статті 559 ЦК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд урахував зазначені висновки Верховного Суду та правильно застосував до спірних правовідносин положення часини першої статті 559 ЦК України.

Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на доводи АТ Мегабанк про те, що умовами кредитного договору від 15 квітня 2005 року № 35/2005 передбачено право банку змінити процентну ставку за користування кредитом, а тому згода поручителя на зміну процентної ставки не потрібна, оскільки він поручився за виконання позичальником умов кредитного договору у повному обсязі, спростовуються мотивами у оскаржуваній постанові апеляційного суду. Зокрема, суд зазначив, що відповідно до пункту 2.4.1 договору поруки, кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя. Разом з тим, як встановлено судом, внаслідок підвищення розміру процентної ставки за основним зобов`язанням збільшився і обсяг відповідальності поручителя.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував положення частини першої статті 559 ЦК України (у редакції Закону від 03 липня 2018 року № 2478-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування ) за змістом якої у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання є неспроможними, з огляду на те, що зазначені зміни введено в дію 04 лютого 2019 року, в той час як із позовом до суду заявник звернувся у серпні 2009 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки апеляційного суду, який їх обгрунтовано спростував. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини. Порушень у застосуванні апеляційним судом норм матеріального права не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

В силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив судове рішення, відповідно до висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня

1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від

19 грудня 1997 року).

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Мегабанк на постанову Львівського апеляційного суду від

17 вересня 2020 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Мегабанк до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Львівська Макаронна фабрика , про стягнення заборгованості, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак