Постанова

від 13.10.2020 по справі 509/2882/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7397/20

Номер справи місцевого суду: 509/2882/18

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Колеснікова Г.Я., Ващенко Л.Г.

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Мар`янівська сільська рада Овідіопольського району Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року у складі судді Бочарова А.І.,

встановив:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Мар`янівська сільська рада Овідіопольського району Одеської області та з урахуванням уточненої позовної вимоги просила припинити право спільної часткової власності, визначити порядок користування земельною ділянкою та зобов`язати вчинити певні дії.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року за клопотанням представника позивача призначено будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судовому експерту запропоновано надати висновок щодо можливості поділу спірного будинку згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 1994 рік, оскільки 17.10.2019 на замовлення сторін у справі було виготовлено новий технічний паспорт, згідно якого було виявлено значні зміни у площі, розмірах та розташуванні спірного житлового будинку та господарських будівель і споруд. Апелянт заперечувала проти поставлених на вирішення запитань експерту.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила в задоволені апеляційної скарги відмовити, ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року залишити без змін. Просив відшкодувати позивачці витарати пов`язані з наданням їй правової допомоги в розмірі 3000 грн.

08.10.2020 Мар`янівська сільська рада Овідіопольського району Одеської області в особі сільського голови Чабанової Н.М. подала заяву з проханням про розгляд справи без її участі.

13.10.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач мають у спільній частковій власності будинок, який знаходиться на земельній ділянці, що належить Мар`янівській сільраді. Між ними виник спір щодо порядку користування вказаною земельною ділянкою у зв`язку з чим позивач просить припинити право спільної часткової власноті, визначити порядок користування земельною ділянкою та зобов`язати відповідачку здійснити ремонт будинку, у зв`язку з пожежою, яка спричинила пошкодження будинку, а також здійснити інші дії, пов`язані з відновленням становища, яке існувало до порушення права.

В свою чергу, відповідач в заперечення вказує про те, що здійснює поліпшення умов проживання в будинку, як для себе, так і для інших співвласників, а тому твердження позивача про те, що відповід не здійснює ремонтні роботи відносно будинку вважає надуманими.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, в обґрунтування якої зазначила, що суттєве значення для вирішення спору у даній справі є встановлення ринкової вартості будинку та земельної ділянки, а також варіантів порядку поділу будинку, запропонованих позивачкою та варіантів користування земельною ділянкою, а також чи завдано пожежою пошкодження будинку позивачки та яка вартість ймовірних пошкоджень.

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно ч.5 ст.103 ЦПК України, учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Апеляційний суд погоджується з тим, що суд, призначаючи експертизу виходив з того, що проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи має значення для правильного вирішення справи, тому суд призначив судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи для повного та всебічного розгляду справи.

Аргументи щодо непогодження з поставленими судом на вирішення експерту питаннями апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на те, що відповідач у разі непогодження з поставленими питаннями екперту мав можливість в суді першої інстанції поставити свої запитання експерту для з`ясування обставин даного спору.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не підлягають стягненню витрати на правову допомогу, ооскільки по суті спір не вирішений.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: