Постанова

від 19.11.2020 по справі 654/2261/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Херсон

Справа № 654/2261/20 Провадження № 22-ц/819/1558/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М. секретарПлохотніченко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Предместніков Олег Гарійович на ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Ширінської О. Х. від 21 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 883 604 грн боргу та 8 000 грн судового збору, а всього 891 604 грн.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Скасовано заочне рішення №654/2261/17 від 26 вересня 2017 року у справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що предметом спору у даній справі є заборгованість ОСОБА_1 за договором позики від 11 січня 2011 року в розмірі 883 604 грн, відповідач ігнорувала виклики до суду у даній справі в 2017 році, зазначаючи, що перебувала за кордоном та долучила до заяви про перегляд заочного рішення ксерокопію закордонного паспорту з відмітками про перетин кордону з 2011 по 2016 роки включно, не надавши доказів перетину кордону у 2017 році.

У підготовче засідання, призначене на 27 травня 2020 року відповідач не з`явилася, подала до суду першої інстанції заяву про перенесення розгляду справи.

Заявниця вважала, що вказані дії відповідачки свідчать про її намір затягнути розгляд справи по суті. Разом з тим, ОСОБА_1 здійснює дії спрямовані на відчуження належного їй майна, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 6522383500:02:001:0012, оскільки на сайті безкоштовних оголошень OLX розміщено оголошення про продаж вище зазначеного домоволодіння.

Заявниця зазначала, що відчуження відповідачем належного їй майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду у даній справі, тому просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку з кадастровим номером: 6522383500:02:001:0012, які належать ОСОБА_1 .

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт (заборону відчуження) на: житловий будинок та земельну ділянку площею 0,25 га, з кадастровим номером 6522383500:02:001:0012 що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Предместніков О. Г., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, яке має бути підтверджене належними доказами; вона не вчиняла та не могла вчиняти дії направлені на відчуження належного їй майна, оскільки з 2015 року працевлаштована та проживає за межами країни та у зв`язку із запровадженням в державі карантинних заходів спричинених коронавірусною хворобою COVID-19 не має можливості прибути до України; майно, на яке накладено арешт належить їй на праві власності лише в частці, оскільки Ѕ частина майна належить її чоловіку - ОСОБА_3 , тобто в такому разі, при відчуженні майна необхідна згода іншого з подружжя на укладення будь-яких договорів, яка має бути викладена в окремому документі; у справі відсутня оцінка спірного майна, що унеможливлює визначення зі співмірністю арешту на майно, як заходу забезпечення позову із позовними вимогами; висновок суду в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони відчуження) не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України, оскільки відповідно до вказаної норми, накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії є самостійними видами забезпечення позову.

Відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 і її представник не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги і відповідність оскаржуваної ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача майна (земельної ділянки та будинку) підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а ціна позову складає значну суму 883 604 грн, тому доводи заявника про можливе ускладнення виконання судового рішення в разі задоволення позову та в разі відчуження майна ОСОБА_1 є обґрунтованими; суд врахував баланс між правами позивача і відповідача, який полягає у співмірності вимог ОСОБА_2 про стягнення боргу до заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 ; представник відповідача у судовому засіданні не навів, яке критичне (негативне) значення для ОСОБА_1 має вказана заборона з урахуванням тих обставин, що власниця не збирається продавати будинок та земельну ділянку і заявник не просить суд застосувати заборону користування даним майном; досліджуваний будинок і земля є єдиним нерухомим майном відповідача і в разі позитивного для ОСОБА_2 рішення це майно відіграватиме роль альтернативного способу погашення заборгованості шляхом звернення на нього стягнення; продаж майна відповідачем до вирішення спору унеможливить виконання рішення.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заперечуючи проти вжитих заходів забезпечення позову, відповідач стверджувала, що судами не зазначено достатніх і обґрунтованих обставин задля застосування забезпечення позову, не забезпечено баланс інтересів сторін; наявність спору між сторонами не свідчить про наявність правових підстав для забезпечення позову та не врахував того, що вона відсутня на Україні, отже не може відчужити належне їй майно.

Враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики в сумі 883 604 грн, колегія суддів вважає, що належним видом забезпечення позову є заборона вчиняти дії відносно нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності і такий вид забезпечення позову відповідає принципу співмірності із заявленими позовними вимогами.

До такого висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд, в тому числі і в постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 442/3250/18.

До того ж, колегія суддів вважає, що та обставина, що відповідач з 2015 року проживає за кордоном, де має постійну роботу, створює додаткові ризики можливості відчуження останньою належного їй майна, при тому, що іншого майна, за рахунок якого можливе виконання ймовірного позитивного судового рішення ОСОБА_1 не має.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Скаржник не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування висновків суду про співмірність вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти дії відносно нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, не впливає на її матеріальний стан, як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування, оскільки нерухоме майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто на момент винесення оскаржуваної ухвали, ОСОБА_1 на праві власності належить Ѕ житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер: 6522383500:02:001:0012 /а. с. 79-81/.

Застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, на думку колегії суддів, не перебуває у взаємозв`язку з предметом спору - стягненням грошових коштів, та є зайвим, оскільки відповідно до ст. 150 ЦПК України, накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії є окремими видами забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду у частині накладення арешту на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 6522383500:02:001:0012 підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно слід відмовити; цю ж ухвалу суду в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 6522383500:02:001:0012 слід змінити, зазначивши про заборону ОСОБА_1 відчужувати Ѕ частину вище вказаного житлового будинку і земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Предместніков Олег Гарійович задовольнити частково.

Ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 липня 2020 року у частині накладення арешту на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 6522383500:02:001:0012 скасувати, постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - відмовити.

Цю ж ухвалу суду в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер: 6522383500:02:001:0012 змінити, зазначивши про заборону ОСОБА_1 відчужувати Ѕ частину житлового будинку і земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер: 6522383500:02:001:0012, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Дата складання повного судового рішення 20 листопада 2020 року.

Головуючий Л. П. Воронцова Судді: П. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова