Постанова

від 19.11.2020 по справі 915/2209/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2209/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Головея В.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „15" липня 2020р., повний текст якого складено та підписано „16" липня 2020р.

у справі № 915/2209/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благо"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика"

третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватний нотаріус Грицаєнко Людмила Михайлівна,

про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення запису с Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, головуючий суддя - Давченко Т.М.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Благо" звернулося Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного нотаріусу Грицаєнко Людмили Михайлівни про:

- визнання припиненим договір іпотеки, зареєстрований за № 1371 від 02.10.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Благо" (вул. Садова буд. 23, с. Панкратове, Арбузинський район, Миколаївська область, 55333 ЄРДПОУ: 31979281) та Акціонерним товариством "УкрСиббанк" (02100, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, проспект Незалежності, 26-Б, ідентифікаційний код 09807750), засвідчений приватним нотаріусом Арбузинського районного нотаріального округу Грицаєнко Л.М., реєстрований № 1371;

- зняття заборону відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Благо" (вул. Садова буд. 23, с. Панкратове, Арбузинський район, Миколаївська область, 55333 ЄРДПОУ: 31979281), накладену приватним нотаріусом по договору іпотеки від 02.10.2006 р., за № 3815021 від 02.10.2006 р.;

- вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 3815021 від 02.10.2006 р. про накладення заборони на відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Благо" (вул. Садова буд. 23, с. Панкратове, Арбузинський район, Миколаївська область, 55333 ЄРДПОУ: 31979281)".

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про припинення дії договору іпотеки від 02.10.2006 № 371, на підставі якого накладена спірна заборона відчуження належного позивачу майна, в порядку ст. 17 Закону України "Про іпотеку" , у зв`язку з повним виконанням зобов`язання за кредитним договором, який є основним зобов`язанням по відношенню до договору іпотеки.

За твердженнями позивача, відповідачем, який на даний час значиться іпотекодержателем за договором іпотеки від 02.10.2006 № 1371, залишено без реагування клопотання ТОВ "Благо" про звернення до нотаріуса для зняття заборони відчуження нерухомого майна позивача, що свідчить про невизнання ТОВ "Фінансова компанія Позика" факту припинення іпотечного зобов`язання позивача та неможливість за таких умов здійснення у позасудовому порядку реєстрації припинення іпотечного зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2020 року по справі №915/2209/19 (суддя Давченко Т.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Благо" задоволено повністю. Визнано припиненим договір іпотеки від 02.10.2006, посвідчений приватним нотаріусом Арбузинського нотаріального округу Грицаєнко Л.М. та зареєстрований за №1371, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Благо" (ідентифікаційний код 31979281) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (ідентифікаційний код 09807750), право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" (ідентифікаційний код 39493634). Знято заборону відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Благо" (ідентифікаційний код 31979281), накладену Приватним нотаріусом Арбузиньского районного нотаріального округу Грицаєнко Л.М. у відповідності до договору іпотеки від 02.10.2006, посвідченого Приватним нотаріусом Арбузинського нотаріального округу Грицаєнко Л.М. та зареєстрованого за № 1371, яку зареєстровано в реєстрі 02.10.2006 за №1372, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 02.10.2006 внесено запис № 3815021. Вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 02.10.2006 № 3815021 про накладення заборони на відчуження нерухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Благо" (ідентифікаційний код 31979281). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благо" грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 5763 грн.

Рішення обґрунтоване тим, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.05.2012 (справа № 22ц-1490/1327/12) стягнуто на користь Банку солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Благо" заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 26271 грн. 12 коп., заборгованості за простроченими процентами у розмірі 17027 грн. 17 коп. та 9 грн. 51 коп. пені, а всього 43307 грн. 80 коп. Вказане рішення виконано повному обсязі, що підтверджується постановою Южноукраїнського ВДВС від 19.12.2017, якою виконавче провадження ВП № 41040227 закінчене у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення у повному обсязі.

Отже, основне зобов`язання позивача за кредитним договором припинене виконанням, проведеним належним чином, що тягне за собою припинення договору іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов`язання.

Також суд визнав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про зняття заборони відчуження нерухомого майна вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідного запису, оскільки вони є похідними від первісної вимоги про визнання договору іпотеки припиненим та спрямовані на реальне відновлення порушених прав позивача, як власника, на розпорядження своїм нерухомим майном.

Не погодившись з вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/2209/19 від 15.07.2020.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник з висновками суду не погоджується, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято без повного з`ясування обставин по справі, а саме, суд детально не ознайомився з наданими сторонами доказами, що призвело до неправильних висновків суду та ухвалення незаконного рішення.

Апелянт зазначає, що станом на сьогоднішній день, у провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/345/20 за позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія Позика" щодо стягнення з ТОВ Благо 3% річних, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань за Кредитним договором №11048974000 від 02.10.2006. Ухвалою від 27.04.2020 у справі №915/345/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.

Посилаючись на ст.ст. 625,1048,1054 ЦК України, правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.09.2017р. у справі №161/18958/15-ц та п.1 Договору іпотеки від 02.10.2006р., скаржник зазначає, що Договором іпотеки забезпечується виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11048974000 від 02.10.2006, а саме відшкодування збитків завданих порушенням зобов`язань за Кредитним договором, договором Іпотеки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо припинення договору іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов`язання.

При цьому, апелянт наголошує, що рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/345/20 буде встановлено наявність невиконаних зобов`язань за Кредитним договором №11048974000 від 02.10.2006, що в свою чергу, встановить триваючий характер похідного зобов`язання, а саме Договору Іпотеки, укладеного 02.10.2006 між Банком та ТОВ Благо , посвідченого приватним нотаріусом Арбузинського районного нотаріального округу Грицаєнко Л.М. за реєстровим номером 1371.

Крім того, скаржник звертає увагу, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ТОВ Благо , відсутнє інше майно, окрім предмету іпотеки, а судове рішення щодо стягнення заборгованості було виконано за рахунок фінансового поручителя, існують розумні сумніви щодо можливості виконання ТОВ Благо рішення у справі №915/345/20 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2020 року у справі № 915/2209/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" на рішення Господарського суду Миколаївської області від „15" липня 2020р. у справі № 915/2209/19; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" на 19 листопада 2020 року о 10:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 05.10.2020 року, позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ФК Позика без задоволення.

19.11.2020 від ТОВ ФК Позика надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, на неможливість прийняти представниками ТОВ ФК Позика участі в судовому засіданні, оскільки в них вбачається ознаки респіраторних захворювань.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія відхиляє клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, крім того судова колегія доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представника скаржника за наявними к справі доказами.

В судове засідання 19.11.2020р. представники сторін не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю Благо (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 11048974000, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику, а Позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 50 000 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, зокрема, строком до 30.09.2011 та зі сплатою 17,50 % річних.

Сторонами погоджено, що у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 Договору (п. 5.5 Кредитного договору №11048974000 від 02.10.2006р.).

Згідно п.11.1 Кредитного договору №11048974000 від 02.10.2006р., відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 ЦК України, у випадку застосування будь-якого з пп. 2.3., 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п. 1.2.2. цього договору; при цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов`язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги позичальнику.

На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, Банком укладено з ТОВ "Благо" Договір іпотеки від 02.10.2006, посвідчений приватним нотаріусом Арбузинського нотаріального округу Грицаєнко Л.М. та зареєстрований за №1371, відповідно до умов якого позивачем передано в іпотеку Банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, с. Панкратове, вул. Садова , буд. 23, площею 3651,4 кв.м., а саме: їдальня-контора, бут, зазначена на плані за літерою А1, площею 309,9 кв.м.; овочесховище, бут, зазначене на плані за літерою А2, площею 53,3 кв.м.; овочесховище, бут, зазначене на плані за літерою А3, площею 53,3 кв.м.; гараж-пожежне депо, бут, зазначене на плані за літерою А4, площею 391,8 кв.м.; локомобільна, бут, зазначене на плані за літерою А5, площею 707,1 кв.м.; виробничий корпус, бут, зазначене на плані за літерою А6, площею 1888,4 кв.м.; вбиральня, бут, зазначена на плані за літерою А7, площею 28,2 кв.м.; склад, бут, зазначене на плані за літерою А8, площею 190,2 кв.м.; склад ПММ, бут, зазначене на плані за літерою А2, площею 29,2 кв.м.

Пунктом 1.2 Договору Іпотеки визначено, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту від 02.10.2006 № 11048974000, а саме, але не обмежуючись, наступні зобов`язання: зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих відповідно до кредитного договору кредитних коштів у сумі 50000 грн.; зобов`язання по поверненню отриманого кредиту за кредитним договором в термін до 30.09.2011 та на рахунок НОМЕР_1 в Банку; зобов`язання по сплаті плати за кредит (проценти та комісії); зобов`язання по сплаті плати за кредит на рахунок НОМЕР_1 в Банку; зобов`язання по сплаті неустойки (штрафи, пені) у порядку та строки, зазначені в договорі.

Іпотекою також забезпечуються в повному обсязі вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, понесених іпотекодержателем і пов`язаних з пред`явленням вимоги по зобов`язанням за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням зобов`язань за кредитним договором чи за цим договором іпотеки; витрат на страхування предмету іпотеки у випадку, якщо страхування здійснюється за рахунок іпотекодержателя.

У зв`язку з укладенням вказаного Договору іпотеки від 02.10.2006р., Приватним нотаріусом Арбузиньского районного нотаріального округу Грицаєнко Л.М. накладено на передане в іпотеку майно заборону відчуження, яку зареєстровано в реєстрі 02.10.2006 за № 1372, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у той же день внесено відповідний запис за № 3815021.

Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Благо" за Кредитним договором, Банком укладено з позивачем (Позичальником) та громадянином ОСОБА_1 (Поручителем) Договір поруки від 02.10.2006, відповідно до умов якого Поручитель зобов`язався у повному обсязі відповідати перед Банком за виконання ТОВ "Благо" усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, як існуючих на той час, так і тих, що могли виникнути у майбутньому.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачем зобов`язань за Кредитним договором №11048974000 від 02.10.2006р., Банк звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ "Благо" заборгованості за кредитом, і рішенням якого, від 13.03.2012 у цивільній справі № 2-1054/2011 стягнуто на користь Банку з ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 43307 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 26271 грн. 12 коп. заборгованості за простроченим кредитом, 17027 грн. 17 коп. суми заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом та 9 грн. 51 коп. за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, а також 553 грн. 08 коп. судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.05.2012 (справа № 22ц-1490/1327/12) вказане вище рішення суду першої інстанції змінено та вирішено стягнути на користь Банку з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 26271 грн. 12 коп., заборгованості за простроченими процентами у розмірі 17027 грн. 17 коп. та 9 грн. 51 коп. пені, а всього 43307 грн. 80 коп., яка підлягає стягненню солідарно з ТОВ "Благо".

Вказане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством (07.05.2012) та, згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, є преюдиційним для вирішення спору в даній справі.

На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист від 14.02.2013 №2-1054/2011, який Банком пред`явлено до виконання до Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області і постановою останнього від 05.12.2013 відкрито виконавче провадження ВП № 41040227.

Під час перебування виконавчого листа від 14.02.2013 № 2-1054/2011 на виконанні ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31.03.2017 задоволено заяву ТОВ "ФК "Позика" про заміну сторони виконавчого провадження та замінено у цивільній справі № 2-1054/2011 стягувача - Банк, його правонаступником ТОВ "ФК "Позика".

При цьому, між Банком та ТОВ "ФК "Фінактив" укладено договір факторингу від 24.11.2016 № 48, а у подальшому ТОВ "ФК "Фінактив" укладено з ТОВ "ФК "Позика" договір факторингу від 28.11.2016 № 48/1, на підставі яких відповідачем набуто всі права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором та права за усіма договорами забезпечення до нього.

Викладені обставини, встановлені ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31.03.2017, яка набрала законної сили, не підлягають доведенню в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України та, крім того, визнані сторонами у справі і підтверджуються матеріалами справи.

Так, згідно поданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження від 13.02.2018 за № 113760809, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 30.11.2016 іпотекодержателем за Договором іпотеки від 02.10.2006 № 1371 значиться ТОВ "ФК "Позика".

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Южноукраїнського ВДВС від 19.12.2017 виконавче провадження ВП №41040227 закінчене у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення у повному обсязі.

На думку позивача, викладене свідчить про припинення дії іпотечного договору у зв`язку з повним виконанням зобов`язання за основним по відношенню до нього зобов`язанням - Кредитним договором, забезпеченим спірною іпотекою.

Позивач зазначає, що ТОВ "Благо" неодноразово зверталося до відповідача з проханнями про вчинення дій для зняття заборони відчуження з майна позивача.

Відповідач у гарантійному листі від 18.05.2017 № ФКП1805/1 зазначив, що не матиме претензій до ТОВ "Благо" з виконання умов кредитного договору, а зобов`язання за Кредитним договором будуть вважатися виконаними у повному обсязі у разі сплати позивачем до 18.05.2017 грошових коштів в сумі 66288 грн. 88 коп. При цьому, розрахунку зазначеної суми або пояснень щодо обставин утворення такої заборгованості гарантійний лист не містить.

В подальшому, ТОВ "Благо" звернулося до відповідача з клопотанням від 16.01.2019 про вжиття заходів для припинення обтяження речових прав позивача на нерухоме майно, до якого додало проект відповідного листа на ім`я приватного нотаріуса, проте поштове відправлення з указаними документами повернене товариству поштовим відділенням у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

На даний час відповідачем не вчинено дій щодо зняття заборони відчуження з нерухомості ТОВ "Благо", що, за твердженнями позивача, призводить до неможливості реєстрації припинення іпотечного зобов`язання та розпорядження майном позивача.

Викладені обставини зумовили звернення ТОВ "Благо" до суду з позовом у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст.572, ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України в силу застави (іпотеки, якщо у заставі нерухоме майно) кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 11 Закону України Про іпотеку заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов`язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником, та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Частиною 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За загальним правилом ст.598 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 07.05.2012 (справа № 22ц-1490/1327/12) стягнуто на користь Банку солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Благо" заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 26271 грн. 12 коп., заборгованості за простроченими процентами у розмірі 17027 грн. 17 коп. та 9 грн. 51 коп. пені, а всього 43307 грн. 80 коп., яка підлягає стягненню

Вказане рішення виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою Южноукраїнського ВДВС від 19.12.2017, якою виконавче провадження ВП № 41040227 закінчене у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення у повному обсязі.

Отже, основне зобов`язання позивача за Кредитним договором припинене виконанням, проведеним належним чином, що тягне за собою припинення договору іпотеки, який має похідний характер від основного зобов`язання.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання Договору іпотеки припиненим.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (ст.ст. 317, 319 ЦК України).

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зважаючи на нездійснення відповідачем дій щодо вилучення запису про обтяження, позивач позбавлений можливості вільно здійснювати право власності на належне йому нерухоме майно, оскільки повністю вільно користуватись та розпоряджатись іпотечним майном можна лише з дозволу іпотекодержателя, як це передбачено положеннями ст. 9 Закону України "Про іпотеку".

Іпотека та обтяження (заборона розпоряджатися заставним нерухомим майном) підлягають державній реєстрації прав (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У відповідності до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Таким чином, разом з припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, так як всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Отже, з державною реєстрацією відомостей про припинення іпотеки (припинення обтяження нерухомого майна іпотекою) підлягають державній реєстрації і відомості про зняття заборони відчуження, накладеної під час посвідчення такого нотаріального договору та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача (ч. 5 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Положення підпунктів 5.1. п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачають, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення договору іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Особою, яка звертається до нотаріуса за зняттям заборони у зв`язку з припиненням іпотеки, може бути як іпотекодавець, так і іпотекодержатель за умови подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання.

Враховуючи що іпотечний договір є припиненим у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, виконання якого цей договір забезпечував, а також зважаючи на відсутність дій відповідача з вилучення запису про іпотеку, єдиним способом захисту прав позивача є звернення до суду.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання іпотеки за договором припиненою є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позовні вимоги про зняття заборони відчуження нерухомого майна вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідного запису колегією суддів також визнаються обґрунтованими та такими, що підставно були задоволені господарським судом, так як вони є похідними від первісної вимоги про визнання договору іпотеки припиненим та спрямовані на реальне відновлення порушених прав позивача, як власника, на розпорядження своїм нерухомим майном.

Щодо посилань апелянта на ст.ст. 625,1048,1054 ЦК України, правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.09.2017р. у справі №161/18958/15-ц та п.1 Договору іпотеки від 02.10.2006р., та помилкових висновків суду першої інстанції дійшов щодо припинення Договору іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У вказаній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дія ч. 2 ст. 625 ЦК України поширюється на будь-яке грошове зобов`язання, в тому числі і на зобов`язання щодо виконання рішення суду майнового характеру.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 по справі № 758/5545/16-ц, від 23.01.2019 по справі № 320/7215/16-ц, від 15.01.2019 по справі № 910/17566/17.

Враховуючи викладене, нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть бути визнаними збитками іпотекодержателя за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.02.2019 у справі № 175/4753/1п-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Враховуючи, що в даному випадку Банком при зверненні до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області було використано своє право вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, його право на нарахування процентів за договором припинилося.

В свою чергу, відносини щодо стягнення відповідачем з ТОВ "Благо" 3 % річних та інфляційних втрат в рамках справи №915/345/20 за несвоєчасне виконання товариством судового рішення про стягнення грошових коштів не носять договірний характер, а виникли безпосередньо з судового рішення.

Враховуючи наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, що свідчить про закінчення строку дії кредитного договору, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, іпотека не поширюється, якщо інше не встановлене договором іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15 липня 2020 року по справі №915/2209/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Позика" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2020 року у справі №915/2209/19 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 23.11.2020 р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П. Разюк