Постанова

від 23.11.2020 по справі 911/1018/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. м. Київ Справа№ 911/1018/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

представники сторін не викликались

розглянувши апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження

Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 (повний текст складено 27.07.2020)

у справі № 911/1018/20 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15

про стягнення 29 564,71 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 (далі - відповідач) про стягнення 18 300,31 грн пені, 3 314,98 грн 3% річних та 7 949,42 грн інфляційних втрат та судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №1686/1617-БО-17 постачання природного газу від 14.09.2016 в частині своєчасного проведення оплат за отриманий природний газ, що є порушенням п. 6.1. Договору, а тому наявні підстави для нарахування пені згідно п. 8.2. Договору та 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно письмового відзиву на позов відповідач просив місцевий господарський суд зменшити на 60% нараховану позивачем пеню за несвоєчасне виконання умов Договору №1686/1617-БО-17 від 14.09.2016 постачання природного газу та стягнути з позивача 1 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20 позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 про стягнення 29 564,71 грн задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 12 810,22 грн пені, 3 314,98 грн 3% річних, 7 907,16 грн інфляційних та 1 762,16 грн судового збору.

В решті позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 про стягнення 5 532,36 грн відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов`язань за Договором №1686/1617-БО-17 від 14.09.2016 постачання природного газу в частині своєчасної оплати, отже наявні підстави для притягнення останнього до відповідальності, яка передбачена п. 8.2. Договору у вигляді нарахування пені.

При цьому, місцевий господарський суд зменшив розмір пені на 30%, з огляду на обставини господарської діяльності відповідача, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, судом першої інстанції здійснено перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за результатами якої судом виявлено арифметичні помилки при нарахуванні інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 490,09 грн пені, інфляційних втрат 42,26 грн та судового збору у розмірі 339,84 грн. Ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені у розмірі 5 490,09 грн, інфляційних втрат у розмірі 42,26 грн, судового збору у розмірі 336,83 грн, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, норм процесуального права, зокрема ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначає апелянт, місцевий господарський суд неправомірно зменшив розмір пені, оскільки в момент підписання Договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність у вигляді нарахованої пені. Отже боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів природного газу.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України зазначає, що даний випадок не є винятковим, оскільки борг за квітень 2017 погашено лише у жовтні 2017. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Крім того, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розрахунку інфляційних втрат, вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства та позиції Верховного Суду.

Також позивач вважає, що місцевий господарський суд неправомірно відшкодував відповідачеві витрати на професійну правничу допомогу за рахунок позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі № 911/1018/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі №911/1018/20 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1108/20 та поновлено Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі № 911/1018/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №911/1018/20. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання до 09.10.2020.

Дочірнє підприємство Теплоенерего Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 у встановлений судом строк, відзив на апеляційну скаргу не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання на поштовому повідомленні (номер відправлення 0411632221070).

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 до ст. 692 ЦК України).

14.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Постачальник) та Дочірнім підприємством Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 (далі - Споживач) укладений Договір № 1686/1617-БО-17 постачання природного газу (далі - Договір). (а.с. 11-19).

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити природний газ на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору з урахування внесених змін Додатковою угодою №2 від 28.10.2016).

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) газ обсягом до 1 195 тис. куб. м.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (розділ 12 Договору).

Додатковими угодами №1 від 22.09.2016, № 2 від 28.10.2016, №3 від 28.10.2016, №4 від 22.11.2016, №5 від 30.12.2016, №6 від 23.01.2017, №7 від 31.03.2017 сторонами вносилися зміни до Договору. (а.с. 20-31).

Згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 6 052 835,60 грн. (а.с. 32-38).

Згідно пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов Договору відповідач за отриманий природний газ розрахувався з простроченням платежу, про що свідчить наступне.

Так, за отриманий у жовтні 2016 року природний газ було зараховано 100 000,00 грн, сплаченого авансу, решта суми у розмірі 441 413,88 грн була погашена за рахунок оплати, здійсненої 24.11.2016 у розмірі 1 000 000,00 грн. (а.с. 52).

За отриманий у листопаді 2016 року природний газ було здійснено перенос оплати на суму 558 586,62 грн, решта суми у розмірі 619 818,41 грн перенесено з оплати, здійсненої 26.12.2016 у розмірі 1 000 000,00 грн. (а.с. 50).

За отриманий у грудні 2016 природний газ було здійснено перенос оплати на суму 380 181,59 грн та зараховано оплату у розмірі 1 000 000,00 грн, здійснену 27.01.2017. (а.с. 49).

За отриманий у січні 2017 природний газ було здійснено оплати 17.02.2017 на суму 1 000 000,00 грн та 27.02.2017 на суму 167 432,94 грн. (а.с. 47, 48).

За отриманий у лютому 2017 природний газ було здійснено оплати 22.03.2017 на суму 1 000 000,00 грн, решта з суми 500 000,00 грн, сплаченої 03.04.2017. (а.с. 44, 45).

За отриманий у березні 2017 природний газ було здійснено перенос на суму 466 805,71 грн, решта з суми 199 402,66 грн, сплаченої 15.09.2017. (а.с. 43).

За отриманий у квітні 2017 року природний газ здійснено перенос на суму 38 196,81 грн, решта сплачена 25.09.2017 на суму 40 000,00 грн та 25.10.2017 на суму 46 000,00 грн. (а.с. 41, 42).

Отже станом на день подання позову заборгованість погашена, проте вказані вище обставини свідчать про порушення відповідачем строків оплати.

За прострочення оплат за поставлений природний газ позивач нарахував відповідачу 18 300,31 грн пені згідно п. 8.2. Договору, 3 314,98 грн 3 % річних та 7 949,42 грн інфляційних втрат в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем допущено арифметичну помилку в наданому позивачем розрахунку по акту приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року.

Об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 вказала, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що вартість грошей з індексом інфляції за попередній період є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці А на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду Х , помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу і-1 ), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: Х * і-1 - 100 грн. = ЗБ , де Х - залишок боргу на початок розрахункового періоду, і-1 - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а ЗБ - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ( ЗБ відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ( ЗБ ) перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Вказаний порядок розрахунку інфляційних витрат також був визначений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Апеляційним господарським судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат за поставлений газ у квітні 2017, який частково оплачений у вересні 2017 на суму 79 196,81 грн, індекс інфляції у вересні 2017 - 102 %, заборгованість у вересні 2017, враховуючи часткові оплати, становила 46 000,00 грн, отже розмір перерахованих судом першої інстанції інфляційних втрат у вересні 2017 у сумі 920,00 грн є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, Господарський суд Київської області в частині відмови у стягненні інфляційних витрат у розмірі 42,26 грн дійшов правильного та обґрунтованого висновку.

Разом з цим, щодо зменшення розміру пені, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

На обґрунтування клопотання про зменшення, викладене у відзиві на позов, відповідач посилається на відсутність доказів погіршення майнового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків у результаті невиконання Договору, відповідачем повністю погашено заборгованість в добровільному порядку. Прострочення оплат зумовлено несвоєчасністю та періодичністю розрахунків з боку бюджетних установ та організацій.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Апеляційним господарським судом встановлено, що заборгованість відповідачем погашена у повному обсязі, з порушенням, визначених у Договорі строків, доказів понесення збитків відповідачем чи погіршення його господарської діяльності суду не надано.

За умовами Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, отже має місце фінансування бюджетних установ та організацій.

При цьому клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке міститься у відзиві на позов, не містить жодних доказів на підтвердження майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, доказів неможливості виконання умов Договору відповідачем через несвоєчасні оплати населенням, організаціями та установами, які фінансуються з державного бюджету. Отже відповідач належними та допустимим доказами не навів та довів суду наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Вказане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 31.10.2019 у справі № 924/243/19.

Отже місцевий господарський суд необґрунтовано зменшив розмір пені до 30 %, оскільки в матеріалах справи №911/1018/20 відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виняткових обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені на загальну суму 18 300,31 грн документально обґрунтовані, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідачем заявлено до стягнення 1 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені ним за надані послуги адвокатом Карасьовою Л.А.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.ч. 4, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження наданих послуг відповідачем надано: Договір про надання правової допомоги №26 від 04.06.2019, детальний опис наданих юридичних послуг, Ордер серія КС №364213 від 05.06.2019, акт про приймання-передачі послуг від 15.05.2020, платіжне доручення №246 від 19.05.2020 на суму 1 800,00 грн. (а.с. 88-93).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, а також незадоволення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені на 60%, про що зазначено у відзиві на позов, витрати на професійну правничу допомогу, заявлені у відзиві у розмірі 1 800,00 грн покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20 підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені у розмірі 5 490,09 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, з викладення резолютивної частини рішення у новій редакції.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволених витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20 скасувати в частині відмови у стягненні 5 490,09 грн пені, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20 викласти у новій редакції:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 (07823, Київська область, Бородянський район, с. Загальці, вул. Шевченка, буд. 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31334433) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20077720) 18 300,31 грн (вісімнадцять тисяч триста гривень тридцять одну копійку) пені, 3 314,98 грн (три тисячі триста чотирнадцять гривень дев`яносто вісім копійок) 3% річних, 7 907,16 (сім тисяч дев`ятсот сім гривень шістнадцять копійок) інфляційних втрат та 2 098,99 (дві тисячі дев`яносто вісім гривень дев`яносто дев`ять копійок) судового збору.

В решті позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про стягнення 42,26 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 (07823, Київська область, Бородянський район, с. Загальці, вул. Шевченка, буд. 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31334433) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20077720) 3 128,91 грн (три тисячі сто двадцять вісім гривень дев`яносто одну копійку) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Київської області.

6. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1018/20.

7. Матеріали справи №911/1018/20 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська