Постанова

від 16.11.2020 по справі 904/2104/19 (904/2295/20)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2104/19 (904/2295/20)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 (повне рішення складено 19.08.2020, суддя Владимиренко І.В.) у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", Дніпропетровська область, місто Кам`янське

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС", м.Кам`янське

про стягнення неустойки в розмірі 793 737,24 грн та судового збору на суму 11 906,06 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" про стягнення неустойки в розмірі 793 737,24 грн та судового збору на суму 11 906,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 17-0533-01 оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.2017.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" на користь публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат 793 737,24 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна із оренди та 11 906,06 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду умотивовано посиланням на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення предметів оренди орендодавцю після його розірвання.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні встановив факт несвоєчасного направлення листа (повідомлення), а саме 08.02.2019, тобто менш ніж 30 календарних днів до дати визначеної як дата розірвання договору - 01.03.2020, що порушує передбачену умову п.4.2 договору.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що в оренду було передано два види майна: нерухоме майно та рухоме майно - автотранспорт. В актах огляду, листах про передачу йшлося тільки про автотранспорт. Нерухоме майно не приймало участь у виконанні взятих на себе зобов`язань апелянта щодо транспортних послуг, які позивач постійно замовляв включно до серпня 2019, у зв`язку з чим відповідач був не проти повернути нерухоме майно власнику. Однак позивачем неустойка за несвоєчасне повернення майна нарахована на все майно.

Також, на думку відповідача, про відсутність перешкод у поверненні нерухомого майна свідчить той факт, що в ухвалі суду від 20.03.2019 по справі №904/661/19, якою вжито заходи забезпечення позову, а саме відносно автотранспорту. У вказаній ухвалі відсутнє посилання на інше майно. Перешкоди у передачі нерухомого майна, ємності та іншого майна були відсутні, однак позивач прийняв рішення його не повертати.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що в період дії ухвали суду від 20.03.2019 по справі №904/661/19, позивач замовляв, а відповідач виконував роботи про надання транспортних послуг в строки та об`єми згідно замовлень. Ніяких доказів розірвання договорів оренди та надання транспортних послуг позивачем не надано. Договори були дійсні до кінця строку та розірвані не були.

Господарським судом не прийнято до уваги твердження відповідача про те, що саме він 10.09.2019 вперше звернувся з листом про передачу орендованого майна, ще до винесення рішення по справі №904/661/19. Листом від 08.10.2019 відповідач призначив дату передачі орендованого майна.

Судом не прийнято до уваги, що не все майно було потрібно відповідачу для виконання зобов`язань перед позивачем, а також те, що починаючи з серпня 2019 року підприємство вже не виконувало транспортних послуг, однак сплачувало орендну плату.

З 10.09.2019 у позивача виникла можливість повернути майно, якою він скористався тільки 15.10.2019, проте подвійну орендну плату нараховано за весь період.

З посиланням на ст.614 Цивільного кодексу України скаржник стверджує, що для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушили зобов`язання.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач не погоджується із доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі та наголошує, що останнім не доведено відсутність підстав для задоволення позову.

Аргументуючи відзив на апеляційну скаргу позивач зазначає, що предметом договору оренди охоплено конкретний комплекс майна, в тому числі транспортні засоби, приміщення та майно, перелік якого є невід`ємною частиною договору.

Позивач в односторонньому порядку розірвав договір, у зв`язку з чим, орендоване майно у повному його складі підлягало поверненню не пізніше останнього дня дії договору.

Не погодившись з одностороннім розірвання договору відповідача звернуся з позовом (справа №904/661/19) про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору. При цьому, відповідач оскаржував до суду розірвання договору у цілому, а не лише щодо частини орендованого майна.

Відповідач вважає помилковою думку відповідача про те, що повернути орендоване майно мав саме орендодавець, оскільки наведене суперечить п.3.6 договору оренди, який за своїм змістом узгоджується з положенням ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України.

Скаржником не заперечується, що він був належним чином повідомлений про розірвання договору, а правомірність розірвання договору в односторонньому порядку підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 у справі №904/661/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019.

Предметом спору у справі є стягнення неустойки за договором оренди, а договір про надання транспортних послуг, так само як і самі обставини щодо надання ТОВ "ЮК-СЕРВІС-ПЛЮС" будь-яких послуг ПАТ"ДМК" чи іншим особам, не входить до предмету доказування у цій справі.

Листом від 10.09.2019 відповідач фактично підтвердив, що орендоване майно ним використовувалось у господарській діяльності, попри те, що договір було розірвано. Повідомлення відповідача про намір часткового повернення майна є неприйнятним як через нікчемність свого змісту, так і з огляду на те, що все орендоване майно мало бути повернуто не пізніше дня припинення дії договору.

У листі від 08.10.2019 відповідач лише повідомив про намір передати орендоване майно, однак не повідомив про склад комісії для передачі майна зі свого боку, не визначив дату, коли бажає повернути майно, а тому таке повідомлення не свідчить про те, що відповідач мав намір негайно повернути майно, але не міг його здійснити.

Позивач звертає увагу, що ані апеляційна скарга, ані інші процесуальні документи з поясненнями по даній справі, не містять посилань відповідача хоча б на якісь обставини, які указували б на відсутність вини останнього у неповерненні орендованого майна після дати його розірвання. Відповідачем не було представлено доказів того, що він намагався повернути орендоване майно, але з незалежних від нього підстав не зміг цього здійснити.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.09.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 17 859,09 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

01.10.2020 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано копія платіжного доручення від 30.09.2020 №124 про сплату судового збору в розмірі 17 859,09 грн.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.10.2020 № 1821/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді - доповідача Кузнецова В.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф.

Розпорядженням керівника апарату суду від 07.10.2020 № 1851/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Вечірка І.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 13.10.2020 №1901/20, у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу судді-доповідача Кузнецова В.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Вечірка І.О.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.10.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 19.10.2020 №1925/20, у зв`язку з відпусткою судді Мороза В.Ф., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020, призначено справу до розгляду на 16.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.11.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Мороза В.Ф.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Мороз В.Ф.

16.11.2020 у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

16.11.2020 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його хворобою, ознаки якої були виявлені 15.11.2020 та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби (можливо COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2).

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, але не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки. У випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Оскільки представник скаржника не надав суду жодних доказів на підтвердження у нього респіраторної інфекції чи проходження ним тестування на виявлення коронавірусу COVID-2019, які видані в установленому порядку медичною установою, то відсутні підстави для визнання причин його неявки в судове засідання поважними та відкладення розгляду цієї справи у зв`язку з його неявкою представника.

Колегія суддів враховує, що скаржник не був позбавлений можливості забезпечити участь в цьому судовому засіданні іншого свого представника відповідно до вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідач про відкладення розгляду справи.

16.11.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

31 липня 2017 року між публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат , як Орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС як орендарем, укладено договір оренди № 17-0533-01.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець надає, а орендар отримує у платне користування транспортні засоби (додаток №1), об`єкти (додаток №2), майно (додаток №3), згідно переліку до договору, що є його невід`ємною частиною. Орендар зобов`язується повернути предмети оренди після закінчення строку оренди.

Прийом-передача транспортних засобів, об`єктів та майна в оренду здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін (п.3.1 договору).

Передача предметів оренди оформлюється відповідними актами прийому-передачі (п.3.2 договору).

Згідно з п. 3.4. договору транспортні засоби, об`єкти та майно вважаються переданими в оренду з дати підписання актів прийому-передачі.

За умовами п.3.6. договору орендар не пізніше дати завершення дії договору, його припинення, розірвання або відмови від договору повертає, а орендодавець приймає транспортні засоби, об`єкти та майно передані раніше орендареві.

Пунктом 4.1. договору, сторони узгодили, що термін оренди встановлюється з 01.08.2017 по 31.08.2020.

Пунктом 4.2. договору визначено, що орендодавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши орендаря за 30 днів до моменту розірвання договору.

Розділом 5 договору визначено орендну плату та порядок розрахунків.

Так, за користування транспортними засобами - 89 971,50 грн на місяць з ПДВ (п. 5.1. договору); за користування об`єктами - 6 802,31 грн на місяць з ПДВ (п.5.2. договору); за користування майном - 1 011,62 грн на місяць з ПДВ (п. 5.3. договору).

В кожному із випадків передбачено, що орендна плата коригується на індекс інфляції попереднього місяця, починаючи з першого місяця дії договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру плати за оренду попереднього місяця на офіційний індекс інфляції того ж попереднього місяця, що розраховується Держкомстатом України.

Розділом 8 договору визначено порядок повернення транспортних засобів, об`єктів та майна орендодавцю, а саме: повернення орендованих транспортних засобів, об`єктів та майна здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін (п. 8.1. договору); орендовані транспортні засоби, об`єкти та майно вважаються фактично переданими орендодавцю з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі (п.8.2. договору); транспортні засоби, об`єкти та майно повинні бути повернуті орендодавцю не пізніше дати завершення дії даного договору, визначеного в п. 4.1. договору, або при припиненні з інших підстав у належному стані разом з необхідною документацією з урахуванням нормативного зносу, який виник у період експлуатації по актам прийому-передачі (п. 8.3. договору).

Відповідно до п. 9.3. договору, сторонами узгоджено, що у разі порушення терміну складання акту прийому-передачі на повернення транспортних засобів, об`єктів та майна орендар сплачує орендну плату у двократному розмірі вартості щомісячного платежу.

На виконання умов договору, 01.08.2017 позивач передав в оренду відповідача транспортні засоби, об`єкти та майно, що підтверджується складеними актом прийому-передачі транспортних засобів, актом прийому-передачі об`єктів в оренду, актом прийому-передачі майна в оренду, які підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

В подальшому позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку лист (повідомлення) № 53а, який датовано 29.01.2019, але направлено відповідачу 08.02.2019, в якому позивач повідомив відповідача, що договір оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 від 31.07.2017 буде розірвано з 01.03.2019.

19.02.2019 відповідачем було одержано лист (повідомлення) ПАТ ДМК від 29.01.2019 № 53а.

У зв`язку з тим, що вищевказаний лист-повідомлення було отримано 19.02.2019, позивачем було додатково повідомлено відповідача листом за вих.№01/СД-125 від 07.03.2019 про те, що відповідно до умов договору останнім днем дії договору є 21.03.2019, а тому, не пізніше цього дня позивач зобов`язаний повернути предмети оренди. Додатково направлений лист стосувався питання передачі транспортних засобів із оренди, а не встановлення нової дати розірвання договору.

Фактичне повернення орендованого майна із оренди відбулось 15.10.2019, що підтверджується оформленими та підписані сторонами відповідні акти приймання-передачі транспортних засобів, об`єктів та майна з оренди.

Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№01СД/30 від 20.01.2020, з вимогою про оплату за користування предметами оренди у двократному розмірі орендної плати.

Відповідач листом від 18.03.2020 №180320-01 надав відповідь на претензію позивача, в якій зазначив, що вважає претензію незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору в даній справі є вимога про стягнення неустойки у зв`язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статей 173,175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ст.631 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частиною четвертою ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2019 по справі №904/493/19 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про визнання недійним п.4.2. договору № 17-0533-01 від 31.07.2017, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним пункту 4.2. договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.2017 № 17-0533-01 та зазначив, що сторони у п.4.2. спірного договору на власний розсуд погодили умови припинення дії договору, зокрема шляхом односторонньої відмови від нього орендодавця, наслідком чого є розірвання договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 р. по справі №904/661/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019, у позові товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС до публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого листом (повідомленням) від 29.01.2019 року №53а про розірвання договору оренди № 17-0533-01 від 31.07.2017 року, відмовлено повністю.

Судами у справі №904/661/19 встановлено, що керуючись положеннями п.4.2. договору, ПАТ "ДМК" виявило свою волю на одностороннє розірвання договору. Відповідно до умов договору останнім днем дії договору є 21.03.2019, а тому, не пізніше цього дня позивач зобов`язаний повернути предмети оренди. 15.10.2019 ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" повернуло майно, приміщення та транспортні засоби із оренди, що підтверджується підписаними ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" відповідними актами прийому-передачі.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що обставини, встановлені судами у справах №904/493/19, №904/661/19 підлягають врахуванню під час розгляду даної справи.

Відтак, відповідачем не виконано обов`язок щодо своєчасного повернення майна з оренди.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.9.3. договору у разі порушення терміну складання акту прийому-передачі на повернення транспортних засобів, об`єктів та майна, орендар сплачує орендну плату у двократному розмірі вартості щомісячного платежу.

Пункт 9.3 договору узгоджується із ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якою передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов`язку з повернення речі.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Відповідачем не надано доказів щодо існування будь-яких перешкод для повернення із оренди повністю або частково орендованого майна або вчинення ним всіх залежних від нього заходів щодо здійснення такого повернення, як і не надано доказів відмови позивача від прийняття майна із оренди та підписання відповідних актів приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, за час користування відповідачем предметами оренди після спливу строку для їх повернення орендодавцю (з 22.03.2020) по дату фактичного повернення (15.10.2020), відповідачем сплачено на підставі рахунків позивача оренду плату у розмірі 730 310,43 грн - за користуванням транспортними засобами, 55 215,21грн - за користування приміщеннями; 8 211,60 грн - за користування майном.

Таким чином, відповідачем сплачено кошти за фактичне користування майном в сумі орендної плати за кожен місяць, в той час належить до сплати за вказаний період сума, що дорівнює подвійному розмірі орендної плати.

Розмір сплаченої орендної плати за спірний період не заперечується відповідачем.

Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 793 737,24 грн неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника про встановлення судом першої інстанції факту розірвання договору з 01.03.2019, оскільки наведене спростовується змістом оскаржуваного рішення.

Твердження скаржника про безпідставне нарахування позивачем неустойки за несвоєчасне повернення всього майна, не приймається до уваги, як таке, що суперечить умовам п.3.6, п.9.3. договору та приписам ч.ч.1,2 ст.785 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення дій щодо повернення власнику нерухомого майна з оренди.

Вжиття ухвалою суду від 20.03.2019 по справі №904/661/19 заходів забезпечення позову щодо автотранспорту позивача не є тією обставиною, яка звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним зобов`язань щодо своєчасного повернення майна з оренди.

Водночас, звертаючись із заявою про забезпечення позову у справі №904/661/19 відповідач свідомо здійснював свої процесуальні права та усвідомлював наслідки цих дій у випадку наступної відмови у задоволенні позову.

Аргументи скаржника про те, що саме він 10.09.2019 вперше звернувся з листом про передачу орендованого майна є недоречними, оскільки з актів огляду транспортних засобів №№1-15 від 21.03.2019 вбачається, що 21.03.2019 двосторонньою комісією було проведено огляд транспортних засобів, а передача із оренди не відбулась, оскільки листом від 21.03.2019 за вих.№21/2103-1, отриманим ПАТ ДМК 21.03.2019, відповідач надав позивачу ухвалу по справі №904/661/19 від 20.03.2019, якою вжито заходи забезпечення позову.

Листом від 08.10.2019 відповідач лише повідомив позивача про намір передати орендоване майно, проте не повідомив про склад комісії для передачі майна зі свого боку, не визначив дату, коли бажає повернути майно, а тому таке повідомлення не свідчить про намір відповідача негайно повернути майно та відсутність можливості це здійснити.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність доказів розірвання договорів про надання транспортних послуг, оскільки наведені обставини не відносяться до предмету дослідження під час вирішення спору у справі, що розглядається.

Невиконання відповідачем зобов`язань перед позивачем щодо надання транспортних послуг з серпня 2019 року, не звільняє орендаря від сплати орендної плати за спірним договором, оскільки в силу закону припинення договору оренди саме по собі не тягне припинення зобов`язання щодо внесення орендної плати, воно припиняється належним виконанням зобов`язання по поверненню майна орендодавцю.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення предметів оренди після розірвання договору оренду, внаслідок чого підлягає сплаті неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, та з відповідача на користь позивача належить стягнути суму неустойки за несвоєчасне повернення майна із оренди в розмірі 793 737,24 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 у справі №904/2104/19 (904/2295/20) залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 23.11.2020.

Головуючий суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф.Мороз

Суддя І.О.Вечірко