Рішення

від 17.11.2020 по справі 905/2466/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2020 Справа № 905/2466/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Гайдук Д.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ", м.Краматорськ

про стягнення пені в розмірі 3822770,53грн, інфляційних збитків в розмірі 855505,73грн, 3% річних в розмірі 290865,13грн.

Представники сторін:

від позивача: Кухтик В.М. (свідоцтво серії ДН №4813 від 26.04.2017; довіреність №1-2016 від 27.12.2019);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПРАВИ: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення 25739810,03грн, з яких: 18983481,47грн - основний борг; 3822770,53грн - пеня; 1787187,17грн - 7 % штрафу; 855505,73грн - інфляційні втрати, 290865,13грн - 3 % річних.

Позовні вимоги аргументовано тим, що позивач упродовж 2014 - 2016 років надавав відповідачеві послуги із транспортування природного газу магістральними трубопроводами на підставі договору №1109011137/П09 від 28.09.2011 та направляв йому відповідні акти наданих послуг, частину з яких відповідач оплатив із порушенням строків, передбачених у договорі, а частину не підписав.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.01.2019 закрито провадження у справі в частині вимог АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Донецькоблгаз" про стягнення основного боргу в сумі 13600761,20грн у зв`язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми боргу та відсутністю в цій частині предмета спору.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з ПАТ "Донецькоблгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 1208601,40грн - основного боргу, 287859,87грн - пені, 25925,46грн - 3% річних і 65209,49грн - інфляційних втрат. В іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №905/2466/16 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 у справі №905/2466/16 в частині вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також розподілу судових витрат скасовано, постановлено справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 у справі у справі №905/2466/16 залишено без змін.

В постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №905/2466/16 зазначено, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно здійснити перерахунок пені, інфляційних втрат і 3% річних з урахуванням заяви відповідача від 12.09.2016 №15/1-1759 про застосування позовної давності до цих вимог, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

10.06.2020 матеріали справи №905/2466/16 надійшли до Господарського суду Донецької області та протоколом автоматичного розподілу справ від 10.06.2020 справу №905/2466/16 передано на розгляд судді Курило Г.Є.

Ухвалою суду від 15.06.2020 суддею Курило Г.Є. прийнято справу №905/2466/16 за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ" до свого провадження; справу №905/2466/16 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.07.2020.

07.07.2020 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для підготовки письмових пояснень по суті спору та про відкладення розгляду справи на період карантину, в якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату з метою мінімізації ризиків, пов`язаних з епідеміологічними обставинами для всіх учасників справи; продовжити строк для надання письмових пояснень по суті спору.

07.07.2020 через підсистему "Електронний суд" та 20.07.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру неустойки (пені), в якому останній просить зменшити на 99% розмір неустойки (пені) до 1 (однієї) тисячі гривень.

Ухвалою суду від 07.07.2020 задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 04.08.2020 о 12:30год.

Ухвалою суду від 04.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/2466/16 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 27.08.2020.

25.08.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, скріплені кваліфікованим електронним підписом, за змістом яких просить врахувати письмові пояснення позивача при розгляді справи та задовольнити повністю позовні вимоги. Позивач у письмових поясненнях заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення пені. Позивач повідомляє, що від відповідача отримано 03.12.2019 платіж на суму 1697583,32грн, який сплачений на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 у справі 905/2466/16 про стягнення з ПАТ Донецькоблгаз на користь АТ Укртрансгаз 1208601,40грн - основного боргу, 287859,87грн - пені, 25925,46грн - 3% річних, 65209,49грн - інфляційних втрат, 109987,10грн - судових витрат по сплаті судового збору, що загалом складає 1697583,32грн. З огляду на те, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №905/2466/16 було скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 у справі №905/2466/16 та справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд лише в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також розподілу судових витрат, водночас виходячи з того, що відповідно до вищевказаного платежу відповідач вже здійснив оплату 287859,87грн пені, 25925,46грн 3% річних, 65209,49грн інфляційних втрат, то за таких обставин позивач вважає, що провадження у справі №905/2466/16 в частині сплачених сум підлягає закриттю за відсутністю предмету спору. Скасовуючи рішення судів у справі 905/2466/16, Верховний Суд не погодився із судами попередніх інстанцій та у п.6.27 постанови від 20.05.2020 вказав, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін і, відповідно, не впливають на порядок і строки розрахунків сторін за договором №1109011137/П09. Виходячи з такого, при новому розгляді є всі правові підстави для задоволення позовних вимог щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат по зобов`язаннях січня-червня 2016 року із застосуванням п.7.3 умов договору, 536, 549-550, 611 ЦК України, 230 ГК України, а також положень ст.625 ЦК України.

27.08.2020 електронною поштою та через канцелярію до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення з викладенням правової позиції по суті спору. Відповідач наполягає, що ані апеляційний суд, ані Верховний Суд не поставили під сумнів законність дій суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині вимог на загальну суму 13600761,20грн зобов`язань січня - червня 2016 року, які було сплачено за рахунок коштів державного бюджету. Також, ані апеляційний суд, ані Верховний Суд, а також сам позивач, не поставили під сумнів правомірність проведення відповідачем оплати за зобов`язаннями січня-червня 2016 року, саме за рахунок коштів державного бюджету. Водночас Верховний Суд взагалі не висловився стосовно того, чи повинен суд першої інстанції при новому розгляді справи обов`язково включити вказану суму 13600761,20грн в розрахунок штрафних санкцій. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд першої інстанції повинен дати оцінку щодо включення чи не включення суми 13600761,20грн в розрахунок штрафних санкцій. Як було встановлено судами в цій справі та підтримано Верховним Судом, зобов`язання січня-червня 2016 року відповідач виконував перед позивачем за рахунок державних коштів на загальну суму 13600761,20грн. При цьому, на підставі листа відповідача №07/1-743 від 19.03.2018 "Про зміни призначення платежу", позивач фактично погодився з проведенням розрахунку бюджетними коштами, які позивач прийняв і зарахував в рахунок погашення простроченої заборгованості. А враховуючи, що оплата бюджетними коштами передбачає процедуру безпосереднього виділення відповідачу цих коштів, що було передбачено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256), тому відповідач не мав об`єктивної можливості здійснити оплату цими коштами раніше, а відтак вина відповідача в затримці оплати позивачу частини заборгованості (на суму 13600761,20грн) відсутня. А це виключає застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання в частині суми 13600761,20грн. На думку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних повинні розглядатись не в межах наявного в справі розрахунку позивача, а виключно виходячи з тих обсягів газу, сум заборгованості та сум і дат оплати, які встановив суд першої інстанції в рішенні від 19.09.2019. Враховуючи встановлені судом першої інстанції в рішенні від 19.09.2019 обставини, які є обов`язковими для сторін та для суду при повторному розгляді справи як преюдиціальні, іншого розрахунку пені, 3% річних і інфляції, ніж здійснив суд першої інстанції в своєму рішенні від 19.09.2019 бути на думку відповідача не може.

Ухвалою суду від 10.09.2020 вирішено закрити підготовче провадження у справі №905/2466/16 та призначити розгляд справи по суті на 22.09.2020.

16.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 15.09.2020, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення №7631 від 03.12.2019 про сплату заборгованості в підтвердження виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019, у сумі 1697583,32грн.

У судовому засіданні оголошено перерву з 22.09.2020 до 13.10.2020, та з 13.10.2020 до 20.10.2020.

19.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У зв`язку з дистанційною роботою судді Курило Г.Є. за фактичним місцем проживанням в м.Харкові 20.10.2020 судове засідання по справі №905/2466/16 не відбулось.

Ухвалою суду від 26.10.2020 визначено дату та час проведення судового засідання у справі №905/2466/16 на 17.11.2020 о 12:55 год.

12.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, суд задовольняє означене клопотання.

В судових засіданнях представник позивача просив закрити провадження по справі щодо вимог про стягнення пені у розмірі 287859,87грн, 3% річних у розмірі 25925,46грн, інфляційних втрат у розмірі 65209,49грн у зв`язку з відсутністю предмету спору та задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат по зобов`язанням з січня по червень 2016року, проти задоволення клопотання про зменшення пені заперечував.

В судових засіданнях представник відповідача погодився з твердженням позивача про закриття провадження по справі щодо вимог про стягнення пені у розмірі 287859,87грн, 3% річних у розмірі 25925,46грн, інфляційних втрат у розмірі 65209,49грн у зв`язку з відсутністю предмету спору та просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат по зобов`язанням з січня по червень 2016 року; наполягав на задоволенні клопотання про зменшення пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (нині - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" та далі - Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011137/П09 (договір), за яким газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами цього договору (п.1.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013).

Пунктом 1.2 договору у редакції додаткової угоди №4 від 25.12.2013 передбачено, що річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 94998,750тис.куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 11999,800 тис.куб.м., лютий - 11999,800 тис.куб.м., березень - 9999,850 тис.куб.м., квітень - 6499,950 тис.куб.м., травень - 5199,990 тис.куб.м., червень - 4999,990 тис.куб.м., липень - 4999,990 тис.куб.м., серпень - 4999,990 тис.куб.м., вересень - 5599,990 тис.куб.м., жовтень - 7199,800 тис.куб.м., листопад - 9999,800 тис.куб.м., грудень - 11499,800 тис.куб.м.

Сторони уклали додаткову угоду №5 від 20.06.2014 до договору, якою частково змінили п.1.2 договору, а саме визначили: Газ Замовника, транспортування якого за цим договором здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання .

Згідно п.2 та п.4 додаткової угоди №5 від 20.06.2014 до договору, інші умови договору залишені незмінними і обов`язковими до виконання сторонами, додаткова угода до договору набирає чинності з моменту підписання її уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин сторін по договору, починаючи з 01.05.2014.

За змістом п.2.1 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).

Як встановлено п.п.2.2-2.5 договору, Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства. При отриманні газу від Замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи Газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ. Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному птоці в газорозподільні мережі. Приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється Сторонами відповідно до порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з п.3.1 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013, послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральним трубопроводами (далі акти наданих послуг).

Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013).

Пунктом 3.3 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013, встановлено, що Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами газотранспортного підприємства здійснюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства.

Пунктом 3.4 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013, акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

За одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубичний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760мм ртутного стовпчика (101,325 кПа), за визначеннями п.4.1 договору у приведеній редакції.

За змістом п.4.2 договору, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу Замовника до мережі Газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку, які встановлені на ГРС.

Згідно з п.5.1 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов`язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

У відповідності з п.5.2 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013, тарифи, визначені в пункті 5.1. договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

Відповідно до п.5.4 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013, вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях Замовник повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах (п.5.5 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013).

Судом встановлено, що пункт 5.6 договору на спірні правовідносини не розповсюджується, адже у їх межах відповідач не є гарантованим постачальником.

За визначеннями п.5.7 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013, у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.

Позивачем суду представлено копії актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період з січня 2014 року по червень 2016 року.

У розрахунку заборгованості за транспортування природного газу у 2014-2016рр за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011 позивачем зазначено загальний обсяг наданих відповідачу послуг протягом 2014 року - червня 2016 року, як 205047,076 тис.куб.м., заборгованість визначена за період жовтень 2015 року - червень 2016 року, що також відображено у позовній заяві.

Господарським судом Донецької області ухвалою суду від 17.01.2019 закрито провадження в частині вимог Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ" основного боргу за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011 в розмірі 13.600.761,20грн за відсутністю предмету спору.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ "Донецькоблгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 1208601,40грн основного боргу, 287859,87грн пені, 25925,46грн - 3% річних і 65209,49грн інфляційних втрат. В іншій частині вимог відмовлено.

В Рішенні Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 зокрема зазначено, що як свідчать матеріали справи, у спірних відносинах запроваджено механізм розрахунків визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (Постанова Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 зі змінами та доповненням). А саме, платежі згідно платіжних доручень №17 від 07.03.2018 на суму 14941538,28грн та №18 від 07.03.2018 на суму 16343535,66грн, з урахуванням листа Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз №07/1-743 від 19.03.2018, проведені на виконання постанови КМУ від 04.03.2002 №256 за транспортування природного газу у 2014, 2015, 2016 роках, договір №1109011137/П09 від 28.09.2011 та відповідно за транспортування природного газу, за цим договором, у 2016, 2017 році. Враховуючи цю обставину, суд дійшов висновку, що у такий спосіб змінено порядок і строки проведення розрахунків за надані послуги на підставі договору №1109011137/П09 від 28.09.2011 в означеній частині. Так, слідує, що до спірних зобов`язань січня - червня 2016 року (обсяг, який оплачено за рахунок коштів державного бюджету у загальній сумі 13600761,20грн та щодо якого закрито провадження у справі) застосовуються положення договору, чинні на час їх виникнення, проте в силу зміни механізму сплати сум, які фактично вийшли із зони регулювання умовами укладеного між сторонами договору, з огляду на організацію розрахунку наведеним Порядком іншого, ніж встановлений за домовленістю сторін у договорі, виключає застосовування у цій частині наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та відповідно п.7.2 договору. У протилежному випадку матиме місце суперечність меті покладеній при застосуванні вказаного механізму та наведеному законодавству. Тому, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та відповідно п.7.3 договору, необхідно, щоб оплату було проведено поза межами порядку і строків, визначених наведеним Порядком, щодо сум, які не охоплені таким розрахунком.

У Постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №905/2466/16 зазначено наступне:

Дослідивши всі оплати, проведені позивачем на виконання своїх договірних зобов`язань, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1208601,40грн за зобов`язаннями грудня 2015 року.

Верховний Суд, з урахуванням положень статей 230, 231 ГК України, також погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 1787187,17грн, оскільки положення частини 2 статті 231 цього Кодексу стосуються випадків порушення негрошового зобов`язання, натомість у наведеному випадку йдеться про порушення зобов`язання з оплати послуг транспортування природного газу, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням. Згідно з договором стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання зобов`язання не передбачено, тому правових підстав для стягнення 7% штрафу немає.

Крім того, в оскаржуваних рішеннях суди зазначили, що, як свідчать матеріали справи, у спірних відносинах запроваджено механізм розрахунків, визначений у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 зі змінами та доповненнями). Зокрема, платежі згідно з платіжними дорученнями від 07.03.2018 №17 на суму 14941538,28грн і від 07.03.2018 №18 на суму 16343535,66грн, з урахуванням листа ПАТ "Донецькоблгаз" від 19.03.2018 №07/1-743, проведені на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 за транспортування природного газу у 2014, 2015, 2016 роках за договором №1109011137/П09 та, відповідно, за транспортування природного газу за цим договором у 2016, 2017 роках.

Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що у такий спосіб змінено порядок і строки проведення розрахунків за надані послуги на підставі договору №1109011137/П09 у зазначеній частині.

Суди вважали, що до спірних зобов`язань січня-червня 2016 року (обсяг, який оплачено за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму 13600761,20грн та щодо якого закрито провадження у справі) застосовуються положення договору, чинні на час їх виникнення, проте в силу зміни механізму сплати сум, які фактично вийшли із зони регулювання за умовами укладеного між сторонами договору, з огляду на організацію розрахунку наведеним Порядком іншого, ніж установлений за домовленістю сторін у договорі, виключає застосовування у цій частині наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у частині 2 статті 625 ЦК України та пункті 7.3 договору (нарахування пені). Тому для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у частині 2 статті 625 ЦК України та пункті 7.3 договору, необхідно, щоб оплату було проведено поза межами порядку і строків, визначених у наведеному Порядку, щодо сум, які не охоплені таким розрахунком.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині розгляду позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на таке.

За змістом статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (чинною на час виникнення спірних правовідносин) було затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Цей Порядок (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначав порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Суди встановили, що згідно з додатковою угодою від 20.06.2014 №5 до договору сторони частково змінили пункт 1.2 договору, а саме визначили: "Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання".

Отже, положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін і, відповідно, не впливають на порядок і строки розрахунків сторін за договором №1109011137/П09.

Зазначеного суди попередніх інстанцій не врахували, проте на ці обставини обґрунтовано посилається АТ Укртрансгаз", тому оскаржувані судові рішення у частині розгляду позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних необхідно скасувати, справу в цій частині заявлених вимог передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу АТ Укртрансгаз" задовольнити частково .

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №905/2466/16 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 у справі №905/2466/16 в частині вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних, а також розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 у справі у справі № 905/2466/16 залишено без змін.

Таким чином на новому розгляді розглядаються вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3822770,53грн, 3% річних у сумі 290865,13грн та інфляційні втрати у розмірі 855505,73грн.

При цьому, факт заборгованості на момент подачі позову на підставі договору №1109011137/П09 від 28.09.2011 відповідача перед позивачем в розмірі 14809392,60грн (1208601,40грн + 13600761,20грн) є підтверджений та не потребує доведенню.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 610 та 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.3 договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що у рішенні Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 по справі №905/2466/16 здійснений арифметично вірний розрахунок пені, 3% річних, інфляційних витрат за період по грудень 2015 року включно.

При цьому у заяві №15/1-1759 від 12.09.2016 відповідач просив застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат по справі №905/2466/16 строки спеціальної позовної давності передбачені ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 цього Кодексу встановлено спеціальну (скорочену) позовну давність в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що строком остаточного розрахунку за зобов`язаннями, на які нараховано неустойку, є 20-те число місяця наступного за місяцем постачання послуг, першим днем з якого має місце порушення права на отримання своєчасної оплати за ним є 21-ше число відповідного місяця, як перший день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивачем надіслана 17.08.2016, про що свідчить відповідний штамп поштового відправлення на конверті, у якому означений позов надійшов до суду.

Отже, строк позовної давності у частині вимог про стягнення пені нарахованої за зобов`язаннями лютого - вересня 2014 року та за період по 11.11.2014 (остаточна дата нарахування пені за цим періодом взята з розрахунку позивача), за зобов`язаннями лютого - березня 2015 року, квітня - червня 2015 року за період по 16.08.2015 включно - сплинув.

Згідно із частинами третьою-четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Матеріалами справи підтверджується порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду, але позовна давність щодо пені спливла за зобов`язаннями лютого - березня 2015 року, квітня - червня 2015 року за період по 16.08.2015 включно і про застосування наслідків спливу позовної давності зроблено заяву іншою стороною у справі. Поважності причин пропущення строку позовної давності позивачем не наведено. Відтак, суд задовольняє клопотання відповідача, застосовує строк позовної давності у цій частині вимог, що дорівнює сумі у розмірі 557694,39грн.

Отже позивач має право на стягнення пені, нарахованої за простроченими зобов`язаннями за період починаючи з 17.08.2015 по 17.08.2016.

Три відсотки річних та інфляційні, визначені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України та ст.549 Цивільного кодексу України, тому до цих вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

У зв`язку з наведеним, строк позовної давності за вимогами позивача про сплату процентів та сум інфляційних нарахувань, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, на момент подачі позову (17.08.2016) не сплинув, а відтак доводи відповідача про застосування до цих вимог скороченої позовної давності є безпідставними.

16.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 15.09.2020, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи платіжне доручення №7631 від 03.12.2019 про сплату заборгованості в підтвердження виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019, у сумі 1697583,32грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №905/2466/16 на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору, в частині стягнення пені у розмірі 287859,87грн, 3% річних у розмірі 25925,46грн, інфляційних витрат у розмірі 65209,49грн за період по грудень 2015 року включно.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляції на заборгованість з січня 2016 року по червень 2016 року суд зазначає.

У відповідності до додаткової угоди від 20.06.2014 №5 до договору сторони частково змінили пункт 1.2 договору, а саме визначили: "Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання".

Згідно з платіжними дорученнями від 07.03.2018 №17 на суму 14941538,28грн і від 07.03.2018 №18 на суму 16343535,66грн, з урахуванням листа ПАТ "Донецькоблгаз" від 19.03.2018 №07/1-743, платежі проведені на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 за транспортування природного газу у 2014, 2015, 2016 роках за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011 та, відповідно, за транспортування природного газу за цим договором у 2016, 2017 роках.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Цей Порядок (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення , яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Враховуючи, що умовами договору №1109011137/П09 від 28.09.2011 газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання, положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін і, відповідно, не впливають на порядок і строки розрахунків сторін за цим договором.

Верховний Суд в Постанові від 20.05.2020 у справі №905/2466/16 дійшов аналогічних висновків, що стало підставою для часткового задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 у справі №905/2466/16 в частині вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Частиною першою статті 316 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи приписи статті 316 Господарського процесуального кодексу України, незважаючи на те, що відповідач для розрахунку за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011 використав державні кошти, отримані за постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, та приймаючи до уваги, що газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання, суд вважає правомірним нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних по зобов`язанням з січня по червень 2016 року, отже заперечення відповідача до уваги судом не приймаються.

На підставі викладеного суд перерахував пеню, 3% річних та інфляційні нарахування відповідно до умов договору та діючого законодавства та встановив наступне.

Судом зроблено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА ЗАКОН.

За перерахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1450597,18грн, нарахована на борг за:

- січень 2016 року у сумі 620827,37грн за період з 21.02.2016 по 31.07.2016,

- лютий 2016 року у сумі 386673,40грн за період з 21.03.2016 по 31.07.2016,

- березень 2016 року у сумі 253297,31грн за період з 21.04.2016 по 31.07.2016,

- квітень 2016 року у сумі 122143,17грн за період з 21.05.2016 по 31.07.2016,

- травень 2016 року у сумі 54923,06грн за період з 21.06.2016 по 31.07.2016,

- червень 2016 року у сумі 12732,87грн за період з 21.07.2016 по 31.07.2016.

За перерахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 117147,60грн, нараховані на борг за:

- січень 2016 року у сумі 48121,55грн за період з 21.02.2016 по 31.07.2016,

- лютий 2016 року у сумі 30893,61грн за період з 21.03.2016 по 31.07.2016,

- березень 2016 року у сумі 21352,34грн за період з 21.04.2016 по 31.07.2016,

- квітень 2016 року у сумі 10621,15грн за період з 21.05.2016 по 31.07.2016,

- травень 2016 року у сумі 4981,96грн за період з 21.06.2016 по 31.07.2016,

- червень 2016 року у сумі 1176,99грн за період з 21.07.2016 по 31.07.2016.

За перерахунком суду до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 271275,05грн, нараховані на борг за:

- січень 2016 року у сумі 166702,54грн за період з березня 2016 року по травень 2016року;

- лютий 2016 року у сумі 102018,60грн за період з квітня 2016 року по травень 2016року,

- березень 2016 року у сумі 2553,91грн за травень 2016 року.

Щодо заяви відповідача по зменшення пені на 99% суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, дебіторську заборгованість споживачів фізичних та юридичних осіб, проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження відповідача.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив, посилаючись на скрутне фінансове становище АТ "Укртрансгаз", здійснення суспільно-важливої і стратегічної функції по своєчасному й безперебійному забезпеченню господарювання та соціальної сфери України природним газом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Однак, відповідач звернувшись до суду із заявою про зменшення розміру стягуваної з нього пені, не надав доказів, які звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій, тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.

Згідно пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз`яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Згідно зі статтею 315 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову, у якій має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, суд касаційної інстанції, здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну остаточного судового рішення суду першої (апеляційної) інстанції, прийнятого по суті заявлених вимог. При цьому, у випадках скасування касаційним судом рішення суду першої інстанції або постанови апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд, судові витрати у справі, в тому числі й судовий збір, сплачений за подання апеляційної чи касаційної скарги, підлягають розподілу господарським судом, який вирішує спір по суті за результатами нового розгляду справи.

При цьому судом встановлено, що відповідачем вже сплачений судовий збір у розмірі 109987,10грн.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст. 129 Господарського процесуального України).

Суд закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору на суму боргу в розмірі 13600761,20грн, пені в розмірі 287859,87грн, інфляційних збитків в розмірі 65209,49грн, 3% річних в розмірі 25925,46грн, отже на загальну суму 13979756,02грн, таким чином, оскільки оплата була здійснена після відкриття провадження по справі, судовий збір у цій частині покладається на відповідача.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Витрати відповідача за проведення судової експертизи у цій справі суд покладає на обох сторін в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 86, 129, 165, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м.Київ до відповідача: Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ", м.Краматорськ про стягнення пені в розмірі 3822770,53грн, інфляційних збитків в розмірі 855505,73грн, 3% річних в розмірі 290 865,13грн, задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м.Київ до відповідача, Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ", м.Краматорськ про стягнення пені в розмірі 287859,87грн, інфляційних збитків в розмірі 65209,49грн, 3% річних в розмірі 25925,46грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ" (Ідентифікаційний код 03361075, адреса: 84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Ідентифікаційний код 30019801, адреса: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1) пеню у розмірі 1450597,18грн, 3% річних у сумі 117147,60грн, інфляційні у сумі 271275,05грн, судовий збір в першій інстанції у розмірі 26744,95грн, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 130578,69грн, судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 178722,18грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Ідентифікаційний код 30019801, адреса: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.9/1) на користь Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ" (Ідентифікаційний код 03361075, адреса: 84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1) 60356,40грн відшкодування витрат на проведення судової експертизи.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 17.11.2020 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення підписаний 23.11.2020.

Суддя Г.Є. Курило