Рішення

від 10.11.2020 по справі 925/969/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року Черкаси справа № 925/969/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В. та за участю представника позивача Чернявського А.Л., за довіреністю,

розглянув у приміщенні суду справу за позовом

Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО-ІНФОРМ

про стягнення 233364,78 грн,

Черкаська міська рада звернулась у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО-ІНФОРМ про стягнення безпідставно утриманих коштів у сумі 233364,78 грн за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Сумгаїтська, 15/1 у м. Черкаси за період з 16.02.2017 до 28.02.2019 без правовстановлюючих документів та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТРО-ІНФОРМ , набувши право власності на об`єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,7885 га за адресою: вул. Сумгаїтська, 15/1, м. Черкаси, належним чином не оформило права користування цією земельною ділянкою. За період з 16.02.2017 до 28.02.2019 товариство не вносило плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберегло у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.08.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

08.09.2020 відповідач подав суду відзив від 07.09.2020 на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову, в разі задоволення позову просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості у період з 16.02.2017 до 31.07.2017 та відмовити в задоволенні позову в цій частині. Відповідач вказує, що він фактично жодним чином не порушував вимоги чинного законодавства, не ухилявся від укладення з Черкаською міською радою договору оренди спірної земельної ділянки. Відразу після оформлення у відповідності до норм чинного законодавства права користування земельною ділянкою сплачує належні до договору та Податкового кодексу України платежі, а тому підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді упущеної вигоди немає.

Відзив відповідача суд прийняв до розгляду.

Протокольною ухвалою від 09.09.2020 підготовче засідання відкладено.

05.10.2020 позивач надіслав до суду відповідь від 02.10.2020 на відзив, у якому позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, оскільки набуття відповідачем права оренди нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по вул. Сумгаїтська, 15/1, не може вважатися достатньою правовою підставою для користування відповідачем цією земельною ділянкою, а лише створює підстави для подальшого оформлення такого права в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Протокольною ухвалою від 06.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання. У матеріалах справи міститься розписка представника відповідача про те, що йому повідомлено, про час та місце розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2016 між територіальною громадою міста в особі Черкаської міської ради (орендодавцем - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТРО-ІНФОРМ (орендарем - відповідач по справі) було укладено договір оренди об`єкта нерухомості №914 (далі - договір, а.с. 13-16), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендареві, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлові будівлі загальною площею 5906,40 кв.м, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1, що належать до комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради 29.09.2003 на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.09.2003 за №906.

Пунктом 7.1.12 договору визначено, що орендар зобов`язаний укласти з власником землі договір про плату за землю або цивільно-правову угоду за фактичне використання землі.

Рішенням Черкаської міської ради від 17.11.2016 №2-1375 Товариству з обмеженою відповідальністю МЕТРО-ІНФОРМ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,7636 га в оренду по вул. Сумгаїтській, 15/1 у м. Черкаси під нежитлові будівлі (а.с. 16).

Рішенням Черкаської міської ради від 12.04.2018 №2-3314 внесено зміни до рішення Черкаської міської ради від 17.11.2016 №2-1375 Про надання ТОВ МЕТРО-ІНФОРМ дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. Сумгаїтській, 15/1 , а саме, змінено площу земельної ділянки з 0,7636 га на 0,7885 га .

20.06.2019 на підставі рішення Черкаської міської ради від 23.05.2019 №2-4402 Про надання ТОВ МЕТРО-ІНФОРМ земельної ділянки в оренду по вул. Сумгаїтській, 15/1 (а.с. 18) між відповідачем та Черкаською міською радою був укладений договір оренди землі (а.с. 19-21).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкасах від 31.01.2019 №597/0/25-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 7885 кв.м, кадастровий номер 7110136700:05:015:0012, що розташована у м. Черкаси по вул. Сумгаїтьскій, буд 15/1, становить 3652095,45 грн (а.с. 22)

Оскільки, з моменту укладення договору оренди нерухомого майна до моменту укладення договору оренди відповідач використовував земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів, позивачем було здійсненне нарахування збитків за час фактичного користування земельною ділянкою.

Як зазначено у розрахунку заборгованості за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Сумгаїтьській, 15/1 у м. Черкаси позивачем за період з 16.02.2017 до 28.02.2019, за час фактичного користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів до моменту прийняття рішення Черкаської міської ради від 23.05.2019 №2-4402 нараховано збитки у розмірі 223364,78 грн, що підтверджується також довідкою департаменту фінансової політики Черкаської міської ради №1031/18-08 від 21.06.2019 (а.с. 24).

Відповідач у добровільному порядку не сплатив суму нарахованих позивачем коштів, тому міська рада звернулася до суду з вимогою про примусове стягнення цієї суми з відповідача, як безпідставно утримуваних.

Предметом спору у справі є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості, який перебуває у користування відповідача.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 20 Закону України Про оцінку земель встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як встановлено судом відповідач у справі з 31.08.2016 отримав у строкове користування (оренду) об`єкти нерухомого майна, які розміщені на земельній ділянці комунальної власності територіального громади міста Черкаси, від імені якої діє Черкаська міська рада.

Умовами договору про оренду нерухомого майна визначено, що орендар зобов`язаний укласти з власником землі договір про плату за землю або цивільно-правову угоду за фактичне використання землі.

Водночас, як встановлено судом право оренди на земельну ділянку відповідачем було набуто тільки 20.06.2019 шляхом укладення договору оренди землі з власником земельної ділянки. До цього часу відповідач не був ні власником, ні постійним землекористувачем, ні орендарем земельної ділянки і не сплачував позивачу кошти за користування земельною ділянкою, на якій розміщена орендована ним нерухомість.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного Кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права оренди на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Судом встановлено, що відповідач, як орендар об`єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Крім того, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами).

Відповідно до статті 14 Податкового Кодексу України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (14.1.72 Кодексу). 288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (стаття 288 Кодексу). База оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 271 Податкового кодексу України є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. 271.2. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (стаття 289.1 Податкового кодексу України).

У статті 274 цього Кодексу встановлено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки та не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

З огляду на наведені правові норми, суд зазначає, що при визначенні розміру безпідставно набутих коштів необхідно врахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, якою користувався відповідач, а також положення, якими встановлюється мінімальний розмір плати, які б міг отримати власник земельної ділянки у разі належного оформлення права користування земельною ділянкою відповідачем.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 223364,78 грн, судом встановлено, що розрахунок збитків та річна сума платежу вираховувалась позивачем з застосуванням ставки 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (площею 0,7885 га) за три періоди: з 16.02.2017 до 31.12.2017 на суму 95541,44 грн, з 01.01.2018 до 31.12.2018 на суму 109562,86 грн та з 01.01.2019 до 28.02.2019 на суму 18260,48 грн.

Разом з тим, при здійсненні позивачем розрахунку, судом встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 17.11.2016 №2-1375 відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,7636 га, а рішенням ради від 12.04.2018 №2-3314 змінено площу земельної ділянки з 0,7636 га на 0,7885 га, що не враховано позивачем при визначенні плати за користування земельною ділянкою.

Крім того у відзиві на позов відповідач просив застосувати позовну давність до вимог позивача за період з 16.02.2017 до 31.07.2017.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 256, 257, 261 Цивільного кодексу України).

Наслідки спливу позовної давності, передбачені у статті 267 Цивільного кодексу України, згідно з частинами 3, 4 якої визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з цим позовом 31.07.2020, відтак строк протягом якого він може звернутися до суду з вимогою про поновлення його прав починається з 31.07.2017, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача до цієї дати.

Після перевірки наданого позивачем розрахунку та врахувавши строк позовної давності, а також зміну розміру земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача (а відповідно її нормативно-грошову оцінку), суд встановив, що правильним розміром плати за фактичне користування земельною ділянкою за адресою: вул. Сумгаїтська, 15/1 у м. Черкаси є розмір у сумі 170120,40 грн за період з 31.07.2017 до 28.02.2019

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та правомірною є вимога позивача про стягнення 170120,40 грн, тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволенню. У задоволенні позову в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 63244,38 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2551,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО-ІНФОРМ (бул. Шевченка, 256, кв.7, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 24417288) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA488999980000031416611023002, одержувач платежу: УК у м. Черкасах/Черкаси/24062200, код ЄДРПОУ 38031150, банк: Казначейство України (ЕАП)) через Черкаську міську раду (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 25212542) 170120,40 грн безпідставно отриманих коштів та 2551,80 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.11.2020.

Суддя О.І.Кучеренко