Постанова від 19.11.2020 по справі 904/3282/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3282/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Натаріної О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Лорлі Інвестментс Лімітед (Lorley Invesments Limited)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Васильєва О. Ю.

від 12.07.2016

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кузнецова В. О., Мороза В. Ф., Вечірка І. О.

від 15.06.2020

за позовом Компанії Lorley Investments Limited

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Альматрикс ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Сіател Груп ,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників:

позивача: Жмакіна Н. В.

відповідача-1: Назаренко С. В.

відповідача-2: не з`явилися

третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2016 року Компанія Lorley Investments Limited звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор та Товариства з обмеженою відповідальністю Альматрикс про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру від 08.09.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Амстор та Товариством з обмеженою відповідальністю Альматрикс , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталією Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 695.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений договір, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю Альматрикс відчужило об`єкт нерухомого майна, суперечить пункту 5 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки був укладений всупереч існуючій подвійній забороні щодо розпорядження, продажу та передачі майнових прав на це нерухоме майно, встановленій ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2015 у справі № 757/2685/15-к та ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02.04.2015 у справі № 200/6669/15-к. Також позивач послався на порушення спірним правочином його корпоративних прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор : права брати участь в управлінні справами товариства, права брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Згідно зі Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , затвердженим протоколом загальних зборів учасників товариства № 45 від 17.12.2009 та зареєстрованим 24.12.2009, Компанія Lorley Invesments Limited є одним із дев`яти учасників цього Товариства з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 11,5547 %.

Відповідно до інформації, що міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, 20.02.2009 за Товариством з обмеженою відповідальністю Амстор була проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а саме: на будівлю громадсько-торгівельного центру літ. Б, загальною площею 6 275,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 20 б.

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 30.01.2015 у справі № 757/2685/15-к за клопотанням слідчого ОВС ГСУ МВС України Громадського О. А. у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014 наклав арешт на нерухоме майно, яке перебуває на праві приватної власності у Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , зокрема на будівлю громадсько-торговельного центру загальною площею 6 275,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Бородінська, 20 б.

02.02.2015 зазначене обтяження у вигляді арешту об`єкта нерухомого майна було внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис № 8584350.

Бабушкінський районний суду м. Дніпропетровська ухвалою від 02.04.2015 у кримінальній справі № 200/6669/15-к наклав арешт із забороною розпоряджатися об`єктами нерухомого майна, що належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Амстор (в тому числі і будівлею громадсько-торгівельного центру, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 20-б).

07.04.2015 зазначене обтяження у вигляді арешту об`єкта нерухомого майна було внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис № 9312980.

26.08.2015 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор було прийняте рішенням про погодження відчуження нерухомого майна Товариства: будівлі громадсько-торгівельного центру в м. Запоріжжі вул. Бородинська, 20-б.

07.09.2015 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н. Р. внесла до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяжень, що виникли на підставі зазначених вище ухвал Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 у кримінальній справі № 757/2685/15-к та Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2015 у кримінальній справі № 200/6669/15-к.

08.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Амстор (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альматрикс (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив будівлю громадсько-торгівельного центру літера Б , що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 20 б. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 695.

08.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альматрикс (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіател-Груп (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 20 Б, загальною площею 6 275,3 кв. м. Правочин посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 698.

У квітні 2016 року Компанія Lorley Invesments Limited звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор та Товариства з обмеженою відповідальністю Альматрикс про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру від 08.09.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Амстор та Товариством з обмеженою відповідальністю Альматрикс , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталією Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 695.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень (рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів) і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 12.07.2016, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на дату укладення спірного договору, обтяження, що виникли на підставі ухвал Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2015 у справі № 757/2685/15-к та Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02.04.2015 у справі № 200/6669/15-к, були припинені, а позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його корпоративних прав та інтересів спірним правочином.

Зокрема суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач станом на дату укладення спірного правочину вибув зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , яке уклало спірний договір, та не мав статусу учасника Товариства, відчуження нерухомого майна за спірним правочином може свідчити про порушення майнових прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасників, оскільки нерухоме майно вибуло з власності саме товариства, не його учасника.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Компанія Lorley Invesments Limited просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2016 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження скаржник послався на пункти 1, 2, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що:

- суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, зокрема статті 55, 129, 129-1 Конституції України, статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 170, 172, 175, 400, 533, 534 Кримінального процесуального кодексу України, пункт 5 статті 2, пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які визначають суть та наслідки накладення судом арешту на майно як заходу забезпечення позову, юридичну значимість судового рішення про арешт майна;

- суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки не врахували висновки Верховного Суду та Верховного Суду України про те, що відсутність у відповідному реєстрі запису про накладений судом арешт на майно як захід забезпечення позову не свідчить про відсутність такого арешту і про наявність у відповідача права вільно розпоряджатися майном, викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 639/3980/16-ц, від 13.06.2018 у справі № 644/2494/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, від 18.01.2017 у справі № 554/410/15ц та від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, правовідносини у яких виникли щодо визнання правочину недійсним та є подібними правовідносинам у цій господарській справі;

- суд апеляційної інстанції не застосував частину 5 статті 89 Цивільного кодексу України, неправильно застосував пункт 4 частини 1 статті 1, частину 1 статті 7, частину 2 статті 9, частину 4 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм цього Закону, викладені у постанові від 21.02.2020 у цій же справі, в порушення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу не врахував встановлені Донецьким окружним адміністративним судом у постанові від 12.06.2015 у справі № 805/1616/15-а обставини щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор про протиправність реєстраційних дій та їх скасування, які є преюдиційними для цієї господарської справи, не врахував висновки Вищого господарського суду України про необхідність врахування цих встановлених адміністративним судом обставин, викладених у постановах від 02.03.2016 у справі № 904/7888/15 та від 24.03.2016 у справі № 904/7676/15, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що станом на дату укладення спірного договору позивач не перебував у статусі учасника Товариства;

- неправильно застосував положення статей 97, 98, 116 Цивільного кодексу України, статтю 29, частину 1 статті 30, статтю 58 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю , не врахував те, що відповідно до цих норм право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах є одним із гарантованих прав учасника товариства, не врахував, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 3-39гс14, у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 569/9355/17, від 06.02.2020 у справі № 910/15811/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2380/18, від 17.04.2018 у справі № 922/1671/16, від 03.04.2018 у справі № 914/758/17, не врахував ці висновки Верховного Суду. Скаржник з посиланням на ці висновки, зазначає про необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, а також вказує, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у цій постанові, суперечать нормам матеріального права, зокрема частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України, яка надає право іншим заінтересованим особам (не сторонам спірного правочину) визнати спірний правочин недійсним. У зв`язку з викладеним, скаржник, посилаючись на те, що ця касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа містить виключну правову проблему та має виняткове значення, просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення за участю суддів, яким був заявлений відвід, підстави якого на думку скаржника, є обґрунтованими, проте суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у його задоволенні, що, за твердженням скаржника, є окремою підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 та пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 15.06.2020 про відмову у задоволенні заяви позивача про відвід суддів не спростував доводів позивача про можливе упереджене ставлення суддів до позивача, змінив визначені позивачем підстави відводу.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій на законних підставах, з дотриманням законодавчих норм із з`ясуванням усіх матеріалів справи та доказів у справі.

Відповідач-2 та третя особа відзиви на касаційну скаргу на надали.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).

Як встановили суди попередніх інстанцій предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі громадсько-торгівельного центру від 08.09.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Амстор та Товариством з обмеженою відповідальністю Альматрикс , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 695.

Позивачем у цій справі є Компанія Lorley Invesments Limited . Тобто спірний правочин оскаржує особа, яка не є стороною цього правочину.

В обґрунтування порушення прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином позивач послався на те, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , яке уклало спірний договір про відчуження нерухомого майна Товариства, спірний договір порушує його корпоративні права як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор : права на участь в управлінні товариством, на участь у розподілі прибутку товариства та одержання його частки (дивідендів).

Відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів порушення його корпоративних прав спірним правочином. Зокрема апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач станом на дату укладення спірного правочину вибув зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , яке уклало спірний договір, та не мав статусу учасника Товариства. Разом з цим суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, виходив з того, що спірний договір не порушує корпоративні права позивача, оскільки відчуження нерухомого майна за спірним правочином може свідчити про порушення майнових прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасників.

Однак Верховний Суд зазначає, що зазначені висновки суду апеляційної інстанції є суперечливими та взаємовиключними, оскільки висновок суду про те, що спірний договір не порушує корпоративні права позивача презюмує наявність у позивача корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю Амстор , а це суперечить іншому висновку суду про те, що позивач не мав статусу учасника Товариства та відповідно не мав і корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю Амстор .

Дійшовши висновку про те, що позивач станом на дату укладення спірного договору не мав статусу учасника Товариства, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор про виключення позивача зі складу учасників Товариства, оформлене протоколом № 1/2014 від 29.12.2014, на підставі якого була проведена відповідна державна реєстрація змін до відомостей про Товариства, є чинним, а закон не пов`язує момент виникнення права участі або виходу (виключення) з господарського товариства з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників.

Однак Верховний Суд вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанції помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Як встановив суд апеляційної інстанції рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , оформленим протоколом від № 1/2014 від 29.12.2014, Компанія Lorley Invesments Limited була виключена зі складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор у зв`язку з систематичним невиконанням обов`язків учасника товариства.

29.12.2014 державний реєстратор реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області на підставі наданих документів, у тому числі зазначеного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , оформленого протоколом від № 1/2014 від 29.12.2014, провів державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор : зміна місцезнаходження, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників (реєстраційна дія № 126610500470000090).

25.04.2015 Компанія Lorley Invesments Limited звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, зокрема реєстраційної дії №126610500470000090 від 29.12.2014, вчинення інших зобов`язальних дій (справа № 805/1616/15-а).

За результатом розгляду справи № 805/1616/15-а Донецький окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 12.06.2015, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015, про задоволення частково адміністративного позову Компанії Lorley Invesments Limited . Цією ухвалою Донецький окружний адміністративний суд визнав протиправними та скасував усі реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у період з 29.12.2014 по 14.05.2015, зокрема і реєстраційну дію № 126610500470000090 від 29.12.2014, що стосувалася зміни складу учасників Товариства, зокрема виключення Компанії Lorley Invesments Limited зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор . Також суд зобов`язав реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи про скасування реєстраційних дій, у тому числі і реєстраційної дії №126610500470000090 від 29.12.2014.

На підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 у справі № 805/1616/15-а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були вчинені записи про скасування усіх протиправних реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , вчинених в Єдиному державному реєстрі у період з 29.12.2014 по 14.05.2015, у тому числі і реєстраційної дії №126610500470000090 від 29.12.2014, та поновлені попередні відомості.

Відповідно до наявних в матеріалах справи (т. 3, а.с. 100 - 123) витягів з Єдиного державного реєстра юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор станом на 26.08.2015 та на 08.09.2015, в Єдиному державному реєстрі станом на 26.08.2015 (дату прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор рішення про відчуження майна) та на 08.09.2015 (дату укладення спірного договору) Компанія Lorley Investments Limited значиться учасником Товариства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі по тексту - у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (частина 1 статті 16 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ).

За змістом частини 1 статті 20 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 89 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору (виникнення спірних правовідносин) до єдиного державного реєстру, який згідно з частиною 1 цієї статті відкритий для загального ознайомлення, вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зміни установчих документів юридичної особи підлягають обов`язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців перелік засновників (учасників) юридичної особи відноситься до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

У статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже з огляду на наявність рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 у справі № 805/1616/15-а про скасування, зокрема реєстраційної дії № 126610500470000090 від 29.12.2014, що стосувалася виключення позивача зі складу учасників Товариства, та поновлення в Єдиному державному реєстрі попередніх реєстраційних записів про склад учасників Товариства, враховуючи вимоги закону щодо статусу внесених до Єдиного державного реєстру відомостей суд касаційної інстанції вважає, що позивач станом на дату укладення спірного договору був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , оскільки відомості про те, що позивач станом на дату укладення спірного договору був учасником Товариства були поновлені в Єдиному державному реєстрі на підставі судового рішення та відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є достовірними. У матеріалах справи відсутні докази недостовірності цих наявних у відомостей.

Натомість відомості, зокрема реєстраційна дія № 126610500470000090 від 29.12.2014, що стосувалася виключення позивача зі складу учасників Товариства, які фактично були наявні в Єдиному державному реєстрі станом на дату укладення спірного договору, є недостовірними, що підтверджується рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 у справі № 805/1616/15-а, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015, були внесені всупереч встановленій законом забороні проведення реєстраційних дій, пов`язаних із зміною засновників (учасників) та керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної організації, на період її проведення та були внесені на підставі підроблених документів.

Однак суд апеляційної інстанції при встановленні обставин наявності у позивача корпоративних прав учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор не взяв до уваги та не застосував при вирішенні спору у цій справі наведених вище норм матеріального права, які регулюють відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб, та, зокрема вимоги Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо статусу внесених до Єдиного державного реєстру відомостей.

Як вбачається суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що позивач станом на дату укладення спірного договору не був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , виходив з легітимності рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 1/2014 від 29.12.2014. Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою встановлені Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 805/1616/15-а обставини того, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор державному реєстратору були подані неналежні документи (реєстраційні картки, протоколи, довіреності, нові редакції статуту та інші документи), які згідно з висновком експерта, проведеного під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12014100050011851, містять підроблені підписи директора Товариства та директорів підприємств-учасників Товариства, а також підроблені відтиски печаток. В силу вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України ці обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, є преюдиційними для цієї господарської справи. Проте суд апеляційної інстанції в порушення зазначеної норми процесуального права не врахував ці обставини, про що обґрунтовано зазначив позивач у касаційній скарзі.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач станом на дату укладення спірного правочину вибув зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , яке уклало спірний договір, та не мав статусу учасника Товариства.

У зв`язку з цим Верховний Суд бере до уваги те, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор № 1/2014 від 29.12.2014 було визнане недійсним згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі № 904/6152/16, залишеним без змін у цій частині постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020.

Разом з цим Верховний Суд зазначає, що неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та помилковий висновок про те, що позивач станом на дату укладення спірного договору не був учасником Товариства, не вплинули на правильність висновку суду про недоведеність порушення корпоративних прав позивача спірним правочином та не призвели до ухвалення судом неправильного по суті спору рішення.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення корпоративних прав позивача спірним правочином з огляду на таке.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, які правильно з дотримання норм процесуального права врахував суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30, від 18.10.2005; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30, від 21.12.2017).

Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що за спірним договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Амстор та іншою юридичною особою, права та обов`язки за цим правочином набуваються самим Товариством з обмеженою відповідальністю Амстор як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків учасників господарського товариства (цьому випадку Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор ) укладенням такого договору ніяк не змінюються. Позивач у такому випадку не є стороною спірного правочину.

Укладенням спірного договору могли бути порушені права самого Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , а не позивача як учасника цього товариства, оскільки нерухоме майно вибуло з власності саме Товариства, а не позивача. Відповідно відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор за спірним правочином свідчить про порушення майнових прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасників.

Крім того суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор , який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, які суд правильно врахував при вирішенні спору у цій справі.

При цьому Верховний Суд не вбачає за необхідне відступати від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, та передавати справу № 904/3282/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювала зазначені вище висновки у справах з подібними правовідносинами (про визнання недійсними договорів, укладених товариством, які оспорює учасник такого товариства (не сторона спірного правочину), обґрунтовуючи при цьому позов порушенням його корпоративних прав), зокрема у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово передавав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 916/1731/18 та № 904/920/19 з підстав необхідності відступу від зазначених вище висновків.

Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 15.09.2020 у справі № 904/920/19 повернула зазначені справи для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та зазначила про відсутність підстав для відступу від зазначеного правового висновку.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд у складі Верховного суду відхиляє клопотання позивача про передачу справи № 904/3282/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку дійсності спірного договору, у зв`язку з чим не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які визначають суть та наслідки накладення судом арешту на майно як заходу забезпечення позову, юридичну значимість судового рішення про арешт майна, а також висновки Верховного Суду України та Верховного Суду про застосування цих норм, викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 639/3980/16-ц, від 13.06.2018 у справі № 644/2494/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, від 18.01.2017 у справі № 554/410/15ц та від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у цій справі підлягає обов`язковому скасуванню з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ухваленні постанови апеляційного господарського суду приймали участь судді, яким в суді апеляційної інстанції заявлявся відвід, підстави якого на її думку є обґрунтованими.

Однак Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими.

Як вбачається в якості підстав для відводу суддів суду апеляційної інстанції Вечірка І. О. та Кузнецова В. О. від розгляду справи, які брали участь у складі колегії суддів у розгляді справи та ухваленні оскаржуваної постанови, позивач послався на існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності зазначених суддів, оскільки за їх участю розглядалися справи про банкрутство товариств, що входять до групи компаній Амстор . Заявник зазначив, що під час призначення автоматизованою системою документообігу суду складу суду для розгляду апеляційних скарг у справах про банкрутство юридичних осіб групи компаній Амстор (№ 904/8080/15, № 904/7888/15, № 904/7680/15, № 904/7937/15, № 904/7686/15, № 904/7676/15) був порушений принцип випадковості та встановлений законом порядок неупередженого та об`єктивного розподілу справ між суддями.

Позивач стверджує, що колегією суддів за участю зазначених суддів були прийняті неправомірні рішення у справах № 904/8080/15 (про банкрутство ТОВ "Амстор"), № 904/7888/15 (про банкрутство ТОВ "Амстор Трейд"), № 904/7676/15 (про банкрутство Об`єднання "Донецькпродторг"). Зокрема, суди не прийняли до уваги порушення прав протиправно виключеного учасника товариства - Компанії "Lorley Invesments Limited".

Однак, Верховний Суд не вбачає підстав вважати наведені позивачем зазначені підстави відводу суддів апеляційного господарського суду обґрунтованими, оскільки доводи позивача фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями, ухваленими у справах № 904/8080/15, № 904/7888/15 та № 904/7676/15 за участю суддів Кузнецова В. О., Вечірка І. О., що відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для відводу.

Крім того посилання позивача на порушення принципу вірогідності при визначенні автоматизованою системою документообігу суду складу суду для розгляду апеляційних скарг у справах про банкрутство юридичних осіб групи компаній Амстор є безпідставним, оскільки відповідно до норм процесуального права, що встановлюють порядок визначення складу господарського суду для розгляду справи, судді не мають жодного впливу на формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції в ухвалі від 15.06.2020 про відмову у задоволенні відводу суддів у цій справі.

Посилання позивача на обставини надсилання ним до Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України та Президента України численних звернень щодо порушення законодавства і можливої наявності ознак кримінального правопорушення, в яких фігурували прізвища суддів Вечірка І. О. та Кузнецова В. О., а також на обставини неодноразового невизнання прав позивача як на обставини, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності суддів, є безпідставними, оскільки зазначені обставини взагалі не є доказами упередженого ставлення суддів до позивача у справі. Доводи позивача про те, що ці обставини могли стати передумовою упередженого ставлення цих суддів до нього є суб`єктивною думкою самого позивача, побудованою на припущенні, що не може бути підставою для відводу суддів від розгляду справи. Отже зазначені доводи позивача є необґрунтованими.

Отже Верховний Суд вважає наведені позивачем у заяві про відвід суддів апеляційного господарського суду Вечірка І. О. та Кузнецова В. О. підстави необґрунтованими.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі з`ясували обставини, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог та заперечень. Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем порушення його корпоративних прав та інтересів спірним правочином. При цьому суд апеляційної інстанції при встановленні обставин того, чи є позивач учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Амстор неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, дійшов суперечливих та взаємовиключних висновків при вирішенні питання щодо наявності у позивача корпоративних прав учасника Товариства. Проте неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, які допустив суд апеляційної інстанції, не призвело до ухвалення неправильного по суті спору рішення.

Враховуючи те, що за результатом розгляду цієї справи по суті спору суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, як таких, в яких було ухвалене правильне по суті спору рішення. Однак з огляду на допущені судами неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права суд касаційної інстанцій залишає оскаржувані судові рішення без змін з підстав, викладених у цій постанові.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії Lorley Invesments Limited залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2016 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 904/3282/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець