Рішення

від 23.11.2020 по справі 200/7383/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 р. Справа№200/7383/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Добропільської районної державної адміністрації Донецькій області (місце знаходження: вул. Московська, буд. 1, м. Добропілля, Донецька область; код ЄДРПОУ: 23778446), Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області (місце знаходження: вул. Московська, буд. 1, м. Добропілля, Донецька область; код ЄДРПОУ: 00730661) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області, Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про:

- визнання протиправною бездіяльність Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі Ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат;

- зобов`язання Добропільську районну державну адміністрацію Донецької області виплатити належну ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 21 701 гривень 82 копійки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 10 лютого 2020 року у зв`язку з ліквідацією Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації її звільнено з посади начальника відділу з маркетингу, матеріально-технічного забезпечення та охорони праці та припинено державну службу. При цьому їй при звільненні не виплачено належної, на її думку, на підставі ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу" вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, чим, вважає, були порушені її конституційні права.

За таких обставин позивач звернулась з даною позовною заявою до суду.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача-1 на позовну заяву, вмотивований тим, що в даній справі підставою для звільнення позивача з займаної посади є ліквідація Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації, тому державний службовець звільнений згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Отже, враховуючи розбіжності норм статей 44 КЗпП України та частини 4 статті 87 Закону України "Про державну службу", відповідачем зазначено, що ліквідація підприємства не є підставою для виплати державному службовцю вихідної допомоги. Вважає, що комісія з ліквідації управління діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши наявні заяви сторін по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, відповідно до паспорту серії НОМЕР_2, рнокпп: НОМЕР_1 .

Розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації від 05 грудня 2019 року № 318 "Про структуру Добропільської районної державної адміністрації" прийнято рішення про припинення юридичної особи Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730661) в результаті її ліквідації.

06.12.2019 ОСОБА_1 надано попередження про наступне вивільнення, в якому, зокрема, зазначено, що позивача буде звільнено з займаної посади за п. 1 статті 40 КЗпП України (п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (зі змінами) з гарантованою виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України (ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу").

Наказом начальника Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації від 06 лютого 2020 року № 6к "Про звільнення" припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста прогнозування, економічного аналізу відділу бухгалтерського обліку та інформаційно - кадрового забезпечення 10 лютого 2020 року у зв`яжу з ліквідацією управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 40, статті 431 Кодексу законів про працю України та пункту 11 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", статті 24 Закону України "Про відпустки", з виплатою грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Позивач звернулась до відповідача з заявою щодо виплати вихідної допомоги, у відповідь на яку отримала листа за № 01/01-35/788/20 від 25.03.2020, якім у виплаті відмовлено у зв`язку з відсутністю законодавчого підґрунтя для її виплати, в тому числі і на підставі ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу" в редакції, яка діяла на час звільнення позивача, тобто на 10.02.2020, в розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Спір у даній справі виник з приводу правомірності не виплати належного розміру вихідної допомоги працівнику при звільненні.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1ст. 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частинами першою та другою статті 3 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889), в редакції, яка діяла на дату звільнення позивача, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється на державних службовців:

1) Секретаріату Кабінету Міністрів України;

2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

3) місцевих державних адміністрацій;

4) органів прокуратури;

5) органів військового управління;

6) органів дипломатичної служби;

7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону;

8) інших державних органів.

Згідно підпунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу.

Як вбачається з наказу Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації від 06.02.2020 № 6к, позивача звільнено у зв`язку з ліквідацією Управління агропромислового розвитку Добропільскої районної державної адміністрації відповідно до, зокрема, п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 (а.с. 11).

Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 889 (в редакції, яка була чинною на час прийняття наказу про звільнення позивача), у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Тобто, Законом № 889 була визначена підстава виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати - це звільнення у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, яке передбачене пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889.

Проте, Законом № 889 не врегульовано питання щодо виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати в разі звільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

На підставі частини третьої статті 5 Закону № 889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у (…) пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідач 2, приймаючи наказ від 06.02.2020 № 6к про звільнення ОСОБА_1 , також вказав підставу звільнення - пункт 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач має право при звільненні на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до п. 1 ст. 44 КЗпП України.

Стосовно позовної вимоги щодо виплати вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат на підставі ч. 4 ст. 87 Закону України № 889 та відповідно до роз`яснень Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86 щодо процедури вивільнення державних службовців, суд зазначає про таке.

Роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86 стосуються змін до статті 87 Закону України "Про державну службу", внесених Законом України від 14 січня 2020 року №440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності 13 лютого 2020 року і яким передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у разі звільнення з державної служби.

Правовідносини між позивачем та Управлінням агропромислового розвитку Добропільської райдержадміністрації припинилися 10.02.2020 відповідно до наказу Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації від 06.02.2020 № 6к, тобто до набрання чинності зазначеним Законом.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Разом з тим, роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86 суд не приймає до уваги, оскільки вони носять рекомендаційно-роз`яснювальний характер і не є нормативно-правовим актом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги приписи п.1 ст.44 КЗпП України і ч. 4 ст. 87 Закону України № 889 (в редакції, яка була чинною на час звільнення позивача), позовна вимога про зобов`язання виплатити вихідну допомогу є частково обґрунтованою, проте суд зазначає, що вихідна допомога позивачу підлягає виплаті не в розмірі двох середньомісячних заробітних плат, як того вимагає позивач, а у розмірі одного середнього місячного заробітку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача, проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, які й мають бути визнані протиправними.

У зв`язку з тим, що протиправні дії допущені Управлінням агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації, яке до теперішнього часу знаходиться в процесі ліквідації, тому обов`язок нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку слід покласти саме на Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації.

За викладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.

Таким чином, зважаючи на те, позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 суму судового збору на користь позивача, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Добропільської районної державної адміністрації Донецькій області (місце знаходження: вул. Московська, буд. 1, м. Добропілля, Донецька область; код ЄДРПОУ: 23778446), Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області (місце знаходження: вул. Московська, буд. 1, м. Добропілля, Донецька область; код ЄДРПОУ: 00730661) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі Ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Зобов`язати Добропільську районну державну адміністрацію Донецької області виплатити належну ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації в особі Ліквідаційної комісії за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Повний текст рішення складено та підписано 23 листопада 2020 року.

Суддя Л.В. Арестова