Рішення

від 20.11.2020 по справі 240/10093/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Житомир

справа № 240/10093/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.07.2020 за вх.№25719/20) просить:

- визнати неправомірними дії Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області щодо не включення судді ОСОБА_1 у вислугу років, яка дає право на отримання надбавки за вислугу років, строку проходження дійсної військової служби з 10 листопада 1977 року по 28 листопада 1979 року та строку державної служби за період з 01.10.1980 по 01.10.1982, у який входить навчання у Івано-Франківській середній-спеціальній школі міліції МВС СРСР з 01.10.1980 по 27.08.1982 роки;

- зобов`язати Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області видати наказ на зарахування з 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 до стажу який дає право на отримання надбавки за вислугу років, строкової військової служби з 10 листопада 1977 року по 28 листопада 1979 року та строк державної служби за період з 01.10.1980 по 01.10.1982, у який входить навчання у Івано-Франківській середній-спеціальній школі міліції МВС СРСР з 01.10.1980 по 27.08.1982 та встановити з 17.09.2013 доплату за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу, який подати до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області для здійснення грошового перерахунку;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років, виходячи із розміру 80% посадового окладу, з урахуванням виплачених сум за період з 17 вересня 2013 року по 11 жовтня 2016 року та відмови у видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 80%, для подачі їх до Пенсійного фонду України;

- зобов"язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років, виходячи із розміру 80% посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум за період з 17 вересня 2013 року по 11 жовтня 2016 року;

- зобов"язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 11 жовтня 2016 року, 1 січня 2017 року, 1 січня 2018 року, 1 січня 2019 року, 1 січня 2020 року з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 80%, для подачі їх до Пенсійного фонду України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з жовтня 2016 року є суддею Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області у відставці, у зв"язку з чим перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Однак, зазначає, що в період роботи на посаді судді Володарсько-Волинського районного суду з 17 вересня 2013 року по 11 жовтня 2016 року, йому недонараховано та відповідно не виплачено 10% надбавки за вислугу років, у зв"язку з неврахуванням до вислуги років судді періоду проходження строкової військової служби (з 10.11.1977 по 28.11.1979) та час навчання в середній-спеціальній школі міліції (з 01.10.1980 по 01.10.1982).

Вказує, що зазначені періоди мають бути зараховані до стажу судді, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80%.

Саме тому, зазначає, що вказані дії відповідачів є неправомірними та свідчать про звуження його гарантій на отримання суддівської винагороди у повному обсязі за період з 17.09.2013 по 11.10.2016, а в подальшому, як наслідок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області 13 серпня 2020 року надіслало до суду відзив на позовну заяву (за вх.№29763/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначає, що курсант не є посадовою особою, яка відповідає статусу та кваліфікаційним вимогам посад державних службовців відповідних категорій або керівних працівників і спеціалістів державних органів, курсант є особою, яка навчається з метою здобуття певних знань освітньо-кваліфікаціного рівня. Тому, навчання у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України не може бути включеним до стажу державної служби.

Відповідач - Володарсько-Волинський районний суд у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надіслала.

25 серпня 2020 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (за вх.№31388/20), у якій додатково зазначає, що лише зарахування до стажу судді строку проходження дійсної військової служби за період з 10 листопада 1977 року по 28 листопада 1979 року надавало право на надбавку за вислугу років в розмірі 80%, оскільки навіть при такому обрахунку, стаж судді становив би більше 36 років.

Зазначає, що враховуючи дати призначення його на посаду судді, на нього розповсюджувалася дія ст.43 та частини 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992, яка передбачала можливість зарахування до стажу роботи судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, також часу роботи на попередніх посадах, зокрема на посадах слідчих, а також інших працівників, яким законом були передбачені такі пільги.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Відповідно до наказу Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області "Про призначення ОСОБА_1 " №194/к від 28.04.2001 на підставі Указу Президента України "Про призначення суддів" №235/2001 від 05.04.2001, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області (а.с.15,16).

Наказом Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області №1-к від 04.01.2012 "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років", зокрема ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 % посадового окладу (а.с.21)

Згідно з наказом Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області №08/к від 11.10.2016, на підставі статей 120, 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 (зі змінами), статей 24, 112, 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року, Постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" №1600-VІІІ від 22.09.2016, суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з 11 жовтня 2016 року у зв"язку з поданням заяви про відставку (а.с.22, 23-24).

Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Житомирській області 21.01.2020 видано ОСОБА_1 довідку за вих.№203/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, відповідно до змісту якої, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 53601 грн, у тому числі доплата за вислугу років становить 70 % (а.с 30).

Позивач, вважаючи неправомірними дії Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області щодо встановлення доплати за вислугу років у розмірі 70% у період з 17.09.2013 по 11.10.2016, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області та Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області із відповідними заявами.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області листом від 10.02.2020 за вх.№409/20-вих повідомило ОСОБА_1 , що до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області від Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області надходив лише наказ про встановлення йому надбавки за вислугу років в розмірі 70%, інших наказів щодо зміни доплати за вислугу років не надходило, тому підстав для видачі довідки про суддівські винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 80%, немає (а.с.31).

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області листом від 02.06.2020 за вих.№08-02/4/2020 повідомив позивача, що консультантом суду (по роботі з персоналом) ОСОБА_2 під час роботи не були дотримані вимоги ч.5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Вказано, що на день звільнення позивача та відрахування зі штату суду, наказом №1-к від 04.01.2012, ОСОБА_1 була встановлена щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 70 % від посадового окладу, а стаж на день відрахування становив 38 років, що давав право на отримання надбавки у розмірі 80%.

Також зазначено, що під час розрахунку стажу судді ОСОБА_1 не було враховано період проходження строкової військової служби та час навчання в середній-спеціальній школі міліції.

Окрім того, повідомлено, що видати наказ "Про перерахунок стажу роботи на посаді судді" судді у відставці ОСОБА_1 не має підстав, оскільки не передбачено механізму врегулювання спірних питань з працівниками суду, після їх звільнення зі штату (а.с.33).

Не погоджуючись з вказаними діями відповідачів та з метою захисту свого порушеного права щодо належного обрахунок суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 (який набрав чинності 03.08.2010, стаття 129 та введений у дію з 1 січня 2012 року) (далі - Закон №2453-VI) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років -50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Статтею 131 Закону №2453-VI визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Пунктом 11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону №2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На день призначення ОСОБА_1 на посаду судді - 28.04.2001, діяв Закон України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 (далі - Закон №2862 -ХІІ).

Оскільки, вперше ОСОБА_1 був призначений на посаду судді до набрання чинності Законом №2453-VI, а саме 28 квітня 2001 року, тому, згідно з пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, він має право також і на збереження визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом №2453-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у рішення Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №9901/382/18.

Відповідно до вимог частини 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII (що втратив чинність 01.01.2012, тобто був чинним на день набрання чинності Законом №2453-VI), для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Що стосується визначення категорій працівників, яким законом передбачені такі ж пільги, то згідно з пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до державної служби включається також: час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях (абзац 5); час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049 "Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів" (абзац 11).

При цьому, частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, до категорії працівників, яким законом передбачені такі ж пільги, було віднесено працівників, що працювали на посадах державних службовців та службовців, що працювали в державних органах, розрахунок стажу роботи яких здійснювався, зокрема, згідно з нормами Порядку №283. При цьому, до стажу державної служби зараховувався календарний строк проходження строкової військової служби.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 18.11.1976, ОСОБА_1 у період з 10.11.1977 по 28.11.1979 проходив строкову військову службу в армії (а.с.28-29).

Однак, згідно із записів у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 27.11.1977, позивач призваний на дійсну строкову військову службу з 10.11.1977 та звільнений 22.11.1979 (а.с.26).

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на доплату за вислугу років належить враховувати календарний період проходження строкової служби у армії, а саме з 10.11.1977 по 22.11.1979, відповідно до записів у військовому квитку позивача.

Щодо позовних вимог про зарахування ОСОБА_1 до стажу який дає право на отримання надбавки за вислугу років з 17.09.2013 строку державної служби за період з 01.10.1980 по 01.10.1982 під час навчання у Івано-Франківській середній-спеціальній школі міліції МВС СРСР з 01.10.1980 по 27.08.1982.

З урахуванням висновків суду зазначених вище, з приводу поширення на позивача положень частини 6 статті 44 Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII, яка передбачала можливість зарахування до стажу роботи судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, також часу роботи на попередніх посадах, зокрема на посадах слідчих, а також інших працівників, яким законом були передбачені такі пільги, як на суддю призначеного на посаду до набрання чинності Законом №2453-VI, суд зазначає наступне.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

Відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІІ від 16.12.1993 (в редакції, чинній на день набрання чинності Законом №2453-VI - з 30.07.2010, далі - Закон України "Про державну службу") визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на день набрання чинності Закону №2453-VI з 30.07.2010, далі - Постанова №283) та Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12.10.2007 №270/551 (далі - Методика №270/551).

Відповідно до абзацу 22 пункту 3 Постанови №283 до стажу державної служби включається час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 Постанови №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 року №393 передбачено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 1, 7 Розділу І Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 року № 778 (у редакції, чинній на час навчання позивача у спеціальній школі міліції), до рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ відносяться особи, які перебувають в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР, яким присвоєно спеціальні звання, встановлені Президіумом Верховної Ради СРСР.

Військовозобов`язані, призначені на посади рядового і начальницького складу міліції, а також зараховані курсантами шкіл міліції, знімаються з військового обліку та перебувають в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 06.10.1980 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та з 27.04.2001 звільнений з органів внутрішніх справ, в органах внутрішніх справ служив - 20 років 06 місяців 03 дні (а.с.28-29).

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 27.08.1982 ОСОБА_1 в 1980 році вступив до Івано-Франківської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР та в 1982 році закінчив навчання на підставі рішення Державної кваліфікаційної комісії від 27.08.1982 (а.с.27).

Вказане свідчить на користь висновку, що позивач саме з 06.10.1980 по 27.08.1982 проходив службу в органах внутрішніх справ, як слухач спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР, а не з 01.10.1980 по 01.10.1982, як стверджує позивач (а.с.27, 28-29).

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач у період з 06.10.1980 по 27.08.1982 перебував на службі в органах Міністерства внутрішніх справ і безперервно проходив службу в органах внутрішніх справ, саме тому вказаний період навчання позивача, як слухача спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР, підлягає включенню до стажу державної служби.

При цьому, суд вказує, що період навчання позивача, як слухача спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР, що не підтверджений матеріалами справи не підлягає врахуванню, а як наслідок суд відмовляє у задоволення позовних вимог в частині зарахуванням зазначеного стажу державної служби за період з 01.10.1980 по 05.10.1980 та з 27.08.1982 по 01.10.1982.

Судом встановлено, що згідно з наказом Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області №1-к від 04.01.2012 "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років" відповідно до ст.129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", зокрема ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 % посадового окладу.

Отже, з урахування положень ч.5 ст.129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VІ (у редакції статті від 01.01.2012), суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, з підстав наявності стажу роботи більше 30 років.

При цьому, як свідчать матеріали справи, Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області не заперечує, що на день відрахування ОСОБА_1 зі штату Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області - 11.10.2016, вислуга років становила вже понад 38 років, що дає право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 80 %, з моменту виникнення такого права (а.с.33).

Проте, суд зауважує, що у період чинності положень ч.5 ст.129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VІ (у редакції статті від 01.01.2012) та ч.5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VІ (у редакції Закону №192-VІІІ) до моменту звільнення судді ОСОБА_1 у відставку - 11.10.2016, Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області не було прийнято наказу (з моменту виникнення права) про встановлення доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу, за наявності стажу роботи понад 35 років, у зв"язку з врахуванням до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років періоду проходження строкової військової служби у армії з 10.11.1977 по 22.11.1979 та періоду навчання у Івано-Франківській середній школі міліції МВС СРСР з 06.10.1980 по 27.08.1982.

З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду викладених вище, бездіяльність Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років періоду проходження строкової військової служби у армії з 10.11.1977 по 22.11.1979 і періоду навчання у Івано-Франківській середній школі міліції МВС СРСР з 06.10.1980 по 27.08.1982 та не встановлення доплати за вислугу років у розмірі, визначеному законодавством, є протиправною.

У рішеннях Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) та від 11.10.2005 №8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV " Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) наголошено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюється на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Конституційний Суд України вказав, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, зменшення розміру доплати за вислугу років та, відповідно, розміру суддівської винагороди, внаслідок зміни порядку розрахунку стажу роботи судді, необхідного для виплати щомісячної доплати за вислугу років є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначенимистаттею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.2018 у справі №826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає наказ і розпорядження.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що встановлення моменту виникнення права та, як результат, прийняття наказу про встановлення щомісячної доплати за вислугу років є дискреційними повноваженнями Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області.

Щодо позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, суд зазначає наступне.

Статтею 151 Закону України Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII) (у редакції, чинній на момент, виникнення спірних правовідносин) визначено статус Державної судової адміністрації України.

Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України має територіальні управління.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 154 Закону №1402-VIII територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України на підставі типового положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України.

Статтею 148 Закону №1402-VIII визначено засади фінансування судів. Так, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема, Державна судова адміністрація України в особі її керівника.

Пунктом 4 розділу І Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 грудня 2001 року №574 (далі - Інструкція №574), передбачено, що відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Відповідно до пункту 5 розділу І Інструкції №574 відповідальні виконавці, зокрема, здійснюють управління бюджетними коштами у межах встановлених їм бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до пункту 3 Інструкції №574 головний розпорядник може бути відповідальним виконавцем за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, а розпорядник бюджетних коштів державного бюджету нижчого рівня забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника.

Статтею 116 Бюджетного кодексу України визначено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.

Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області, як розпорядник бюджетних коштів відповідного рівня, уповноважений на перевірку правильності розпорядчого документу (наказу), на підставі якого відбуватиметься виплата бюджетних коштів.

Практика Верховного Суду у справах про перерахунок та виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років свідчить про те, що такі позовні вимоги звертаються до територіальних управлінь Державної судової адміністрації України як до виконавців наказу голови суду про встановлення таких доплат (зокрема, постанова від 25 квітня 2018 року у справі №823/1007/16, від 8 серпня 2019 року у справі № 816/2024/16, від 7 травня 2020 року у справі №823/191/16).

Однак, суд зазначає, що задовольняючи позовні вимоги до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області суд виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки він безпідставно не врахував певні періоди стажу судді та не оформив наказ про встановлення доплати за вислугу років у більшому розмірі (80%) та не подав до розпорядника бюджетних коштів відповідного рівня, у даному випадку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області, для нарахування та виплати відповідних коштів.

З огляду на викладене, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області не було вчинено протиправних дій чи бездіяльності щодо невиконання наказу про нарахування та виплату надбавки за вислугу років, у зв"язку з протиправною бездіяльністю Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області, що виразилась у неприйнятті відповідного наказу про встановлення розміру доплати за вислугу років.

З огляду на викладене, з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області не підлягають задоволенню з підстав недоведеності спричинення їх саме діями даного відповідача, відсутності належних доказів, що підтверджують протиправність дій чи бездіяльності даного суб"єкта владних повноважень та є передчасними.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат вирішується судом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог до Головного територіального управління Державної судової адміністрації у Житомирській області, підстав для стягнення судового збору відстуні.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_4 ) до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області (вул.Героїв України, 1, Хорошів, Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12102, код ЄДРПОУ 02896064) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Бориса Лятошинського, 5, Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 26278626), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.Ольживач, буд.7, м.Житомир, 10003, 13559341), про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання до посадового окладу надбавки за вислугу років, періоду проходження строкової військової служби з 10.11.1977 по 22.11.1979 і періоду навчання у Івано-Франківській середній школі міліції МВС СРСР з 06.10.1980 по 27.08.1982 та не встановлення доплати за вислугу років у розмірі, визначеному законодавством.

Зобов"язати Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання до посадового окладу надбавки за вислугу років, відповідно до положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010, періоду проходження строкової військової служби з 10.11.1977 по 22.11.1979 і періоду навчання у Івано-Франківській середній школі міліції МВС СРСР з 06.10.1980 по 27.08.1982 та встановити ОСОБА_1 доплату за вислугу років у розмірі 80% від посадового окладу з моменту виникнення права, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволення решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 420 (чотириста двадцять) грн 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 20 листопада 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко