Рішення

від 10.11.2020 по справі 320/5737/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року № 320/5737/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Дмитренко К.В.,

за участю:

представника позивача - Волошина О.О.,

представника відповідача - Шевченко Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТТ-Трейдинг ЛТД" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТТ-Трейдинг ЛТД" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0021041414 та №0021051414 Головного управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ АПТТ-Трейдинг ЛТД та ТОВ 24 Елемент , ПП Лоріус Компані (попередня назва ПП АМТТ-Трейд ) мали реальний характер - роботи виконані контрагентом та оплачені позивачем, товарно-матеріальні цінності реалізовані позивачем та оплачені контрагентом. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Зауважує, що твердження відповідача про ненадання позивачем на перевірку первинних бухгалтерських документів на підтвердження операцій з ТОВ 24 Елемент , ПП Лоріус Компані (попередня назва ПП АМТТ-Трейд ) не відповідають дійсності, позаяк в ході проведення виїзної перевірки відповідачу було надано доступ до всіх без винятку документів. У випадку ігнорування запиту, на який посилається відповідач, ним мало бути складено акт про відмову у наданні документів.

Крім того, позивач наголошує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100090000057 від 13.06.2016 за ст.212 КК України, на яке відповідачем здійснено посилання в акті перевірки, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України) ще 08.02.2019, тобто до початку податкової перевірки. А наявність кримінального провадження №12017040000000836 за ст.190 КК України, інформація про яке викладена у листі слідчого управління ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області від 11.04.2019 №2дт1527, може лише свідчити про можливі шахрайські дії керівництва ТОВ 24 Елемент виключно щодо контрагентів-покупців, на підставі заяви яких розпочато кримінальне провадження, позаяк свідчення директора ТОВ 24 Елемент про неможливість поставки ТМЦ своїм покупцям через відсутність їх надходження та інформація управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо здійснення ним імпортних операцій з ввезення на митну територію України металопрокату, викладені в тому ж листі, суперечать один одному та ніяким чином не стосуються господарської діяльності ТОВ АПТТ-Трейдинг ЛТД .

З цих підстав позивач вважає висновки податкового органу необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки ТОВ АПТТ-Трейдинг ЛТД занижено фінансовий результат оподаткування своєї діяльності та завищено податковий кредит, за рахунок включення до витрат сум по розрахункам з контрагентами ТОВ "24 Елемент" та ПП Лоріус Компані (попередня назва ПП АМТТ-Трейд )"", які не ґрунтувались на товарних господарських операціях.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 21.11.2019 суд на місці ухвалив замінити відповідача у справі Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 за клопотанням відповідача суд ухвалив продовжити процесуальний строк розгляду справи до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У судове засідання, призначене на 10.11.2020, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю АПТТ-Трейдинг ЛТД зареєстроване рішенням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Запис про державну реєстрацію від 05.12.2014 № 13391020000010497. Взято на податковий облік до органів податкової служби 08.12.2014 за № 101314158090, перебуває на обліку у ГУ ДФС у Київській області (Києво-Святошинський район) та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.01.2015 № 200200052, індивідуальний податковий номер 395329210132 (т.1, а.с. 229-231).

До основного виду діяльності ТОВ АПТТ-Трейдинг ЛТД за КВЕД відноситься: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами.

У травні 2019 року на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 10.04.2019 №788 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АПТТ-Трейдинг ЛТД (код за ЄДРПОУ 39532924) щодо дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018., за результатами якої складено Акт від 28.05.2019 №433/10-36-14-14/39532924 (т.2, а.с. 31-81).

У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.44.1. п. 44.2 п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 2 313 745 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 482 894 грн., за 2017 рік у сумі 1 830841 грн., а також п. 44.1 44.3 ст. 44, пп. а п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся на загальну суму 1 771 399 грн., у тому числі за грудень 2018 року у сумі 1 771 399 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019:

- № 0021041414, згідно з яким позивачу збільшено суму з грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2 313 745 грн., нараховані штрафні санкції в сумі 578 434 грн.,

- №0021051414, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 771 399 грн.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про нереальність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ 24 Елемент , ПП Лоріус Компані (попередня назва ПП АМТТ-Трейд ) у зв`язку з відсутністю їх документального підтвердження, наявністю кримінального провадження за ст. 190 КК України (Шахрайство), в межах розслідування якого допитано в якості свідка директора ТОВ 24 Елемент , а також наявністю інформації про здійснення слідчим підрозділом одного з органів, що здійснює нагляд за дотриманням податкового законодавства кримінального провадження за ст.212 КК України (Умисне ухилення від сплати податків), розслідуванням якого встановлено причетність ТОВ 24 Елемент до схеми ухилення від сплати податків у якості транзитного підприємства. На думку контролюючого органу, наведене у сукупності свідчить про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 2313745,00 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 482894,00 грн., за 2017 рік у сумі 1830841,00 грн. в результаті відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства операцій щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей в адресу ТОВ 24 Елемент . Також, податковий орган дійшов висновку про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 1771399,00 грн., у тому числі за грудень 2018 року у сумі 1771399,00 грн. в ході декларування фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ 24 Елемент щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та з ПП Лоріус Компані (попередня назва ПП АМТТ-Трейд ) щодо придбання послуг. Окрім того, позивачем проігноровано запит відповідача від 26.04.2019 №1 та не надано до перевірки запитувані документи.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення №0021041414, №0021051414 протиправними, позивач звернувся зі скаргою до Головного Управління ДФС у Київській області.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (т. 5, а.с. 13-20).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 201.10 статті ПК України, підставою для нарахування покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2. ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Тобто, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Крім того, для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Як убачається із матеріалів справи, 14 грудня 2015 року між позивачем (замовник) та ПП АМТТ-Трейд (теперішня назва ПП Лоріус Компані ) (виконавець) укладено договір №14/12/2015, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати за оплату наступні роботи: високотемпературна обробка металу (обжиг), очистка поверхні металу механічним методом, інші роботи згідно рахунків-фактур, а замовник зобов`язується сплачувати надані роботи (т.2, а.с. 105-107).

Крім того, 05 жовтня 2016 року між позивачем (замовник) та ПП АМТТ-Трейд (теперішня назва ПП Лоріус Компані ) (виконавець) укладено договір №051016, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати за оплату наступні роботи: збирання обігрівачів з додаванням дрібних частин, пакування обігрівачів, інші роботи згідно рахунків-фактур, а замовник зобов`язується сплачувати надані роботи (т.2, а.с. 102-104).

На підтвердження здійснення господарських операцій із ПП АМТТ-Трейд , позивачем до перевірки та до суду надано:

- податкові накладні, видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.3, а.с. 177, 180, т. 4, а.с. 232);

- прибуткові накладні (т. 3, а.с. 178-181, 183-184);

- акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) (т. 3, а.с.139-176, 179, 182, 185);

- акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за договором від 05.10.2016 №051016 та акти приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) (т. 3, а.с. 185-186, т. 4, а.с. 181-231);

- рахунки на оплату, оборотно-сальдові відомості по товарно-матеріальних рахунках (т. 3, а.с. 137);

- інформація про рух грошових коштів (здійснення розрахунків з контрагентом) по рахунках позивача за період 2016-2017 р.р. (т.2, а.с.108-250, т.3, а.с. 1-23).

Як убачається із матеріалів справи, між ТОВ "АПТТ-Трейдинг ЛТД" (постачальник) та ТОВ 24 Елемент (покупець) укладено договір поставки від 11.05.2015 №11/05-2015, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити та передавати покупцю металопрокат в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною зазначеними у видаткових накладних та рахунках постачальника, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах Договору (т.2, а.с. 91-96).

Також, 20 березня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ 24 Елемент (постачальник) укладено договір поставки № 20-03/2015, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передавати покупцю металопрокат в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною зазначеними у видаткових накладних та рахунках постачальника, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити згідно умов Договору (т.2, а.с. 97-101).

На підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ 24 Елемент на підставі вказаних договорів, позивачем до перевірки та до суду надано:

- податкові накладні, видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ (т.3, а.с. 24-136, 187-250, т. 4, а.с. 1-178);

- рахунки на оплату (т. 3, а.с. 137, т.4, а.с. 179);

- оборотно-сальдові відомості по товарно-матеріальних рахунках;

- товарно-транспортні накладні за період із грудня 2015 року по липень 2017 року (т. 1, а.с. 14-219);

- інформація про рух грошових коштів (здійснення розрахунків з контрагентами) по рахунках позивача за період 2016-2017 р.р. (т.2, а.с.108-250, т.3, а.с. 1-23).

Крім цього, позивачем додано до матеріалів справи сертифікати відповідності металовиробів, що були предметом зазначених договорів (т. 5, а.с. 44-143).

Дослідивши перелічені первинні документи, суд вважає, що вони відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій ТОВ "АПТТ-Трейдинг ЛТД" по придбанню та поставці товарів та послуг. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, матеріалами справи підтверджується господарська мета вчинення спірних операцій між позивачем і зазначеними контрагентами, відповідність таких операцій видам господарської діяльності позивача і використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

При цьому, матеріалами справи також підтверджуються реальні зміни у майновому стані позивача, а також те, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими. Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій.

У той же час, в акті перевірки контролюючий орган ставить під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "24 Елемент", "ПП АМТТ-Трейд (теперішня назва ПП Лоріус Компані )" вказуючи на ненадання позивачем на письмовий запит контролюючого органу від 26.04.2019 №1 первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження реальності спірних господарський операцій.

Суд критично оцінює такі висновки відповідача, з огляду на таке.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Наведене кореспондується з приписами п.п. 85.2, 85.6 ст. 85 ПК України, відповідно до яких платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Правові наслідки невиконання платником податків обов`язку надати на законний запит контролюючого органу документи, на підставі яких сформовані податкові зобов`язання, визначено ст. 44 ПК України.

Пунктом 44.6 вказаної статті встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У свою чергу, Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 встановлено вимоги щодо оформлення документальних перевірок.

Так, у п. 2.3.2.2 Порядку № 395 визначено, що в разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови , із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки .

Суд звертає увагу, що в акті перевірки, на підставі висновків якого відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, міститься вказівка щодо ненадання позивачем до перевірки підтверджуючих документів за запит контролюючого органу, але, як було встановлено у ході розгляду справи, такі обставини не зафіксовані та не оформлені контролюючим органом в порядку визначеному чинним законодавством шляхом складення відповідного акту і доказів на спростування тверджень позивача щодо подання всіх документів, суду не надано.

Крім того, у судовому засіданні, на запитання суду, чому до податкового органу не надано на запит документи, представник позивача зазначив, що перевірка була виїзною та перевіряючим на їх вимогу було надано доступ до усіх документів, які ними запитувались. При цьому, як уже зазначалося судом, факт відмови позивача у наданні запитуваних документів, контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства зафіксовано не було, а тому, не вказаний довід не може бути єдиною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

У той же час, суд звертає увагу, що позивачем до суду надані: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), акти приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів), довіреності на отримання ТМЦ рахунки на оплату, оборотно-сальдові відомості по товарно-матеріальних рахунках, інформація про рух грошових коштів (здійснення розрахунків з контрагентами) по рахунках позивача за період 2016-2017 р.р.

Крім цього, в акті перевірки контролюючий орган наполягає на фіктивності та безтоварності здійснених ТОВ "АПТТ-Трейдинг ЛТД" з ТОВ "24 Елемент" господарських операцій, посилаючись на обставину існування досудового розслідування у рамках кримінальних проваджень №120104000000836, №32016100090000057 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також показання свідка - директора ТОВ "24 Елемент" під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №120104000000836.

Такі доводи перевіряючих суд вважає необґрунтованими та безпідставними, пояснюючи це наступним.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно інформації з листа 9-го слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2019 № 165250/10/26-15-23-1215 (т), кримінальне провадження № 32016100090000057 від 13.06.2016 за ст.212 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України) ще 08.02.2019, тобто до початку податкової перевірки господарської діяльності позивача. Вказаний факт відповідачем у справі не заперечувався.

Також у листі Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області від 13.09.2019 № 844/302 містяться відомості про те, що в межах розслідування кримінального провадження № 12017040000000836 за ст.190 КК України фінансово-господарська діяльність ТОВ АПТТ-Трейдинг не досліджується.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на обставини допиту директора ТОВ "24 Елемент" - ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження №12017040000000836, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Ідентична правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (суддя-доповідач Ханова Р.Ф.).

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження 12017040000000836, протокол допиту у межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, або ж рішення суду про визнання правочинів, що є предметом розгляду даної справи, недійсними.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд наголошує, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд не приймає до уваги висновки відповідача у акті перевірки про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "24 Елемент" за період взаємовідносин із позивачем була здійснена з порушенням вимог податкового законодавства та була спрямована на отримання податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення, оскільки такі висновки ґрунтувались лише на матеріалах кримінального провадження №32016100090000057 від 13.06.2016 за ст.212 КК України, яке, як уже зазначалось судом, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України).

Також, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагента позивача, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та господарських операцій позивача з його контрагентами й не може створювати негативні наслідки саме для позивача.

Твердження контролюючого органу у акті перевірки про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності, суд також відхиляє, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операційТОВ "АПТТ-Трейдинг ЛТД" по придбанню та постачанню товарів та послуг.

У цьому контексті суд також зазначає, що документами, які відображають рух активів позивача, підтверджується безспірний факт зміни майнового стану ТОВ "АПТТ-Трейдинг ЛТД".

У той же час, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть вважатися достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з сукупності інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №813/3683/15 (суддя-доповідач Ханова Р.Ф.).

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення ТОВ "АПТТ-Трейдинг ЛТД" вимог п.44.1. п. 44.2 п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 2 313 745 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 482 894 грн., за 2017 рік у сумі 1 830841 грн., а також п. 44.1 44.3 ст. 44, пп. а п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся на загальну суму 1 771 399 грн., у тому числі за грудень 2018 року у сумі 1 771 399 грн., є необґрунтованими.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про безспірність, фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття послуг тощо), а тому податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0021041414 та №0021051414 Головного управління ДФС у Київській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 19210,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 19210,00 (т. 1, а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0021041414 та №0021051414 Головного управління ДФС у Київській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТТ-Трейдинг ЛТД" (код ЄДРПОУ 39532924) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 20 листопада 2020 р.