Рішення

від 11.11.2020 по справі 1.380.2019.006549

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006549

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Шамборський А.В.,

від відповідачів Герасимюк О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання протиправними дій, стягнення безпідставно нарахованих та утриманих податків, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернуся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Шевченківського районного відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області (далі - відповідач Шевченківський РВ), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 08673945, юридична адреса: 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Академіка Кучера, будинок 5) щодо нарахування та утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1,5 % (півтора відсотки) військового збору в сумі 6572 (шість тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 61 копійок та 18 % (вісімнадцять відсотків) податку на доходи фізичних осіб в сумі 78871 (сімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 82 копійок.

- стягнути з Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 08673945, юридична адреса - 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Академіка Кучера, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно нараховані та утримані податок на доходи фізичних осіб у розмірі 78871 (сімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 82 копійок та військовий збір в розмірі 6572 (шість тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 61 копійок.

- стягнути з Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 08673945, юридична адреса: 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Академіка Кучера, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 року по 14.11.2017 року при звільненні з органів внутрішніх справ з 26.12.2017 року по день проведення фактичного остаточного розрахунку, тобто до 28.11.2019 року, в сумі 159 213 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тринадцять) гривень 60 копійок.

В обґрунтування позову зазначено, що 15.11.2017 Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у справі №876/8194/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-6592/12/1370 від 11.07.2017 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Львівській області, Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, зокрема стягнуто з Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017 з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

Вказаною постановою встановлено розмір середньоденного грошового забезпечення у сумі 226,08 грн., а тривалість вимушеного прогулу з 01.08.2012 по 14.11.2017, що становить 1932 дні, а отже на користь позивача слід стягнути суму за вказаний період 438177,60 грн.

На виконання вказаної постанови видано виконавчий лист №32/17 у справі №2а-6592/12/1370 від 21.11.2017 про стягнення з Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017 з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

Надалі позивач скерував цей виконавчий лист у листопаді 2017 року до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова для виконання.

На виконання вказаного вище судового рішення (Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду) ГУ МВС України у Львівській області видано наказ №1109о/с від 26.12.2017 Про виконання рішення суду , яким зокрема позивача поновлено на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області з 01.08.2012. Однак наказом №1110 о/с від 26.12.2017 Про звільнення позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 г /через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 з 06.11.2015.

Однак при звільненні Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області не проведено з ОСОБА_1 повного розрахунку та не було виплачено йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.08.2012 по 14.11.2017 в сумі 438177,60 грн. відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №876/8194/17.

При цьому остаточний розрахунок з позивачем відповідачем здійснено лише 28.11.2019, а саме відповідачем нараховано позивачу суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 438177,60 грн., з якої відповідно до меморіального ордеру №3 від 28.11.2019 перераховано позивачу суму 352733,17 грн., 1,5% військового збору (6572,61 грн.) та 18% податку з доходів фізичних осіб (78871,82 грн.) перераховано відповідно до меморіальних ордерів №1 та №2 від 28.11.2019 до бюджету.

Позивач вважає, що з відповідача у зв`язку з затримкою виплати з 01.08.2012 по 14.11.2017 вказаних сум при звільненні, слід стягнути належне йому середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2017 по 28.11.2017 в сумі 159213,60 грн. (226,80 грн. х 702 дні).

Крім вказаного, позивач вважає, що у даному випадку грошове забезпечення за час вимушеного прогулу мало бути виплачене відповідачем у повному обсязі без врахування сум обов`язкових до сплати податків, зборів, платежів та внесків, тобто без відрахування зборів і обов`язкових платежів, оскільки такі в силу закону з грошового забезпечення позивача не відраховуються, оскільки спрямовуються виключно на рівноцінну та повну компенсацію втрат позивача від нарахування та утримання таких податків та зборів одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за рахунок коштів, які є джерелом доходу позивача, а у даному випадку за рахунок самих коштів зазначеного грошового забезпечення позивача.

При цьому в день звільнення, коли з позивачем мав бути проведений повний розрахунок він ще був працівником міліції і на нього безпосередньо поширювалися ст. 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, при цьому в день звільнення зі служби з позивачем не був проведений повний розрахунок не з його вини, а відповідача.

Вказане свідчить про протиправність дій відповідача, які полягають у протиправному та незаконному утриманні з грошового забезпечення позивача сум військового збору та податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки викладене у сукупності порушує права позивача, він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 11.12.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

20.02.2020 за вх. №9803 від Головного управління МВС України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву /Т.1, арк.спр.92-94/. У відзиві вказано, що твердження позивача щодо несвоєчасної виплати звільненому працівнику не відповідає дійсності. ГУ МВС у Львівській області немає правових підстав для перерахування суми за вимушений прогул, оскільки постановою від 11.07.2017 не встановлено суми стягнень на користь позивача, що підтверджується ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, де позивачу відмовлено в ухваленні додаткового судового рішення у справі №2а-6592/12/1370 (№876/8194/17).

Лише додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 по 14.11.2017 визначено в сумі 438177,60 грн., з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

На виконання вказаної постанови 28.11.2019 позивачу здійснено перерахунок вказаної суми з врахуванням податків.

Особливу увагу акцентовано на тому, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання; подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строк, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судового рішення може бути подане для примусового виконання.

З огляду на викладене просив у задоволенні позову відмовити.

21.02.2020 за вх. №9975 від позивача надійшла відповідь на відзив /Т.1, арк.спр.99-130/. Наголосив, що у даному спорі відповідачем повинен бути та є саме Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, а не Головне управління МВС України у Львівській області. Усі покликання Головного управління МВС України у Львівській області, викладені у його відзиві, взагалі не стосуються предмету доказування в даній справі.

Позивач стверджує про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не вчиненні ним дій щодо проведення розрахунку відповідно до чинного законодавства та встановленого порядку конкретної суми грошового забезпечення, яке належить позивачу до виплати за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017 з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 №499, враховуючи довідку про грошове забезпечення від 26.06.2017, видану Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, з врахуванням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 в справі №876/8194/17; не вчиненні відповідачем дій щодо надання позивачу та Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області точної та вичерпної інформації про те, яка конкретна сума грошового забезпечення належить позивачу до виплати за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017, з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні, розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 №499, враховуючи довідку про грошове забезпечення від 26.06.2017, видану Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, з врахуванням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 в справі №876/8194/17; не вчиненні дій щодо виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №876/8194/17, зокрема, не нарахування та невиплата позивачу належної йому суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.08.2012 по 14.11.2017, з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні, розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 №499, враховуючи довідку про грошове забезпечення від 26.06.2017, видану Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, з врахуванням Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 в справі №876/8194/17.

Вказана протиправна бездіяльність відповідача грубо порушила законні права та інтереси позивача, у зв`язку з чим він потребує судового захисту.

Позивач звертався до відповідача із заявою щодо виконання вказаного судового рішення, однак відповіді на свою заяву не отримав, а Шевченківський РВ взагалі абсолютно не вчиняв жодних дій щодо його виконання, а також для проведення з позивачем повного розрахунку за час вимушеного прогулу з 01.08.2012 по 14.11.2017.

Крім цього, позивач повторно наголошував на безпідставному відрахуванні військового збору та податку на доходи з фізичних осіб з суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач вказав про повну безпідставність аргументів ГУ МВС України у Львівській області проти позову, а також наявність правових підстав для задоволення позову.

26.03.2020 за вх. №16881 від ГУ МВС України у Львівській області надійшли письмові пояснення /Т.2, арк.спр.38-41/, відповідно до яких зазначено, що при виплаті позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 по 14.11.2017 в сумі 438177,60 грн., що підлягає сплаті на підставі рішення суду, Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області включає таку суму до суми загально місячного оподатковуваного доходу платника податку та зобов`язаний нарахувати, утримати і сплатити податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, а також подати звітність відповідно до Кодексу законів про працю України. Також вказав, що на момент виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 по 14.11.2017, а саме 28.11.2019 ОСОБА_1 не відносився до жодної категорії осіб, вказаних у п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, виконання обов`язків несення служби не виконував. Отже, компенсація ПДФО не нараховувалася та не виплачувалася. Зауважило, що компенсація військового збору законодавством не передбачена.

Ухвалою суду від 27.04.2020 закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду.

30.07.2020 за вх. №37915 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі /Т.2, арк.спр.97-110/.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 07.10.2020 за клопотанням представника позивача допущено заміну відповідача з Шевченківського районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на Головне управління Національної поліції у Львівській області.

11.11.2020 за вх. №10167ел. від Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що ГУ НП у Львівській області не є правонаступником Шевченківського РВ, ба більше навіть не ГУ МВС України у Львівській області, а є окремою юридичною особою.

Вважає вимоги позивача необґрунтованими з аналогічною аргументацією як у відзиві ГУ МВС України у Львівській області.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 11.11.2020 судом змінено процесуальний статус ГУ МВС України у Львівській області та залучено таке до участі у справі в якості співвідповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечила повністю, просила у його задоволенні відмовити.

Відповідач 2 явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідача 1, з`ясував підстави позову та відзивів, відповіді на відзив, додаткових пояснень, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №2а-6592/12/1370 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №876/8194/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №2а-6592/12/1370 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1133 від 13.07.2012 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС в частині накладення на заступника начальника відділу - начальника МГБ Шевченківського РВ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області майора міліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ України; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №240 о/с від 31.07.2012 По особовому складу в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас збройних Сил України за п. 64 є /за порушення дисципліни/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 №114, майора міліції ОСОБА_1 ( М-065089) заступника начальника відділу - начальника МГБ Шевченківського РВ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, 31 липня 2012 року; поновлено майора міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді заступника начальника відділу - начальника МГБ Шевченківського РВ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 01.08.2012; стягнуто з Шевченківського РВ ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017 з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні /Т.1, арк.спр.21-29/.

На виконання вказаної постанови Львівським апеляційним адміністративним судом видано 21.11.2017 виконавчий лист №32/17 про стягнення з Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017 з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні /Т.1, арк.спр.30/.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_1 у справі №876/8194/17 (№2а-6592/12/1370) про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 року у справі № 2а-6592/12/1370 (876/8194/17) - відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі №876/8194/17 (№2а-6592/12/1370) заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №2а-6592/12/1370 - задоволено частково; роз`яснено, що грошове забезпечення слід стягнути на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017 з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 №499, враховуючи довідку про грошове забезпечення вих. №7299/43/05-17 від 26.06.2017, виданої Шевченківським РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

У решті вимог заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови - відмовлено /Т.1, арк.спр.141-144/.

Цю ухвалу оскаржено в касаційному порядку та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.04.2018 відкрито відповідне касаційне провадження.

Зазначений вище виконавчий документ скеровано до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львові Львівської області для виконання, яке в ході його виконання неодноразово було змушене звертатися до Голови Ліквідаційної комісії Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області з запитом про надання інформації щодо виконання відповідного виконавчого документа в частині конкретної суми, що підлягає стягненню №334/02-06 від 05.12.2018 та вимогами про виконання судового рішення №341/02-07 від 12.12.2018; №347/02-07 від 14.12.2018; №19/01-21 від 22.01.2019 /Т.1, арк.спр.31-41/.

Листами від 17.12.2018 та 22.12.2018 Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області повідомило УДКС України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області повідомило, зокрема, про те, що у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №876/8194/17 не вказано конкретної суми коштів вимушеного прогулу, яку необхідно стягнути, кількості днів вимушеного прогулу, як однієї із складових для розрахунку суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, існують суперечності у чинному законодавстві (Інструкції №449 від 31.12.2019 та врахованій судом постанові КМУ №100 від 08.02.1995) в методиці розрахунку середньоденного грошового забезпечення, Ліквідаційна комісія Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області не може самостійно порахувати суму коштів грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відповідно не може звернутись до головного розпорядника коштів щодо фінансування /Т.1, арк.спр.202-203, 204/.

Листом від 25.01.2019 ГУ МВС України у Львівській області повідомило позивача про неможливість проведення розрахунку коштів грошового забезпечення за час вимушеного прогулу через суперечності в методиці розрахунку середньоденного грошового забезпечення /Т.1, арк.спр.223/.

Позивач неодноразово звертався до ГУ МВС України із заявами щодо проведення з ним розрахунку за час вимушеного прогулу та до МВС України /арк.спр.186-187,190-191/, однак листом від 25.01.2019 за №131/05/172019 позивачу ГУ МВС України у Львівській області повідомляло, що у зв`язку з наявністю суперечностей в методиці розрахунку середньоденного грошового забезпечення, немає можливості проведення відповідного розрахунку суми коштів грошового забезпечення за час вимушеного прогулу /Т.1, арк.спр.194/

Крім викладеного, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №1340/5546/18, залишеною без змін відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №857/2851/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області, третя особа - Шевченківський районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області щодо невиконання виконавчого листа Львівського апеляційного адміністративного суду № 32/17 виданого 21.11.2017 року у справі № 2а-6592/12/1370; зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області вжити заходів щодо виконання виконавчого листа Львівського апеляційного адміністративного суду № 32/17 виданого 21.11.2017 року у справі № 2а-6592/12/1370 /Т.1, арк.спр.243-249, Т.2, арк.спр.1-6/.

29.01.2019 позивач скерував повторні заяви до Міністерства внутрішніх справ України та ГУ МВС України у Львівській області, Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області /Т.1, арк.спр.205-220/, у яких просив здійснити належний йому розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних судових рішень; надати йому інформацію щодо конкретної суми грошового забезпечення, належної позивачу до виплати за час вимушеного прогулу; виконати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, з врахуванням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, зокрема нарахувати та виплатити відповідну суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017, з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

31.01.2019 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України позивачу скеровано лист, відповідно до якого повідомлено позивача, що виплату грошового забезпечення за рішенням суду буде здійснено після виділення Національною поліцією України ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області додаткового фінансування на відповідні цілі /Т.1, арк.спр.221/.

05.02.2019 Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області позивача повідомлено, що листом ГУ МВС України у Львівській області від 25.01.2019 позивачу надано роз`яснення відносно розрахунку суми коштів грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 №876/8194/17 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі №876/8194/17 /Т.1, арк.спр.222/.

14.02.2019 ГУ МВС України у Львівській області повідомлено про надання роз`яснень з цього питання листом від 05.02.2019 /арк.спр.224/.

Листом від 18.02.2019 Департамент фінансово-облікової політики МВС України повідомив позивача, що розглянув повторне звернення позивача та зазначив, що відповідь позивачу надано листом від 31.01.2019 /Т.1, арк.спр.227/.

12.06.2019 позивач вчергове звернувся до Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області із заявою (вимогою) про проведення з ним розрахунку за відповідним судовим рішенням /Т.1, арк.спр.234-239/.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі №2а-6592/12/1370 заяву ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції /Т.1, арк.спр.145-171/.

Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 22.10.2019 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 відмовлено /Т.1, арк.спр.172-175/.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 (№КДМ/142/19) заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №876/8194/17 за його апеляційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 2а-6592/12/1370 - задоволено частково; стягнуто з Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 року по 14.11.2017 року в сумі 438177,60 грн. з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні. В решті вимог відмовлено.

У вказаній додатковій постанові зазначено, що така набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції /Т.1, арк.спр.176-181/.

14.11.2019 позивач звернувся до Шевченківського районного відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, ГУ МВС України у Львівській області із заявами (вимогами) про проведення повного розрахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 101.08.2012 по 14.11.2017 відповідно до додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 №КДМ/142/19; нарахування та виплату позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки виплати грошового забезпечення з 14.11.2017 по час звернення з заявами /Т.2, арк.спр.12-18/.

28.11.2019 Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області відповідно до меморіальних ордерів №1, №2 та №3 здійснено оплати:

- військового збору в сумі 1,5% з грошового забезпечення згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №КДМ/142/19 у сумі 6572,61 грн.;

- ПДФО з грошового забезпечення згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №КДМ/142/19 у сумі 78871,82 грн.;

- безспірне списання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з грошового забезпечення згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №КДМ/142/19 на користь ОСОБА_1 у сумі 352733,17 грн. /Т.1, арк.спр.44,45,46/.

Управлінням ДКС України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області позивача повідомлено, що оскільки додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №КДМ/142/19 передбачено: Стягнути з Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 року по 14.11.2017 року в сумі 438 177 (чотириста тридцять вісім тисяч сто сімдесят сім) гривень 60 копійок з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні , боржником - Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області із суми, що підлягала стягненню утримано військовий збір в сумі 6572,61 грн. та утримано податок з доходів фізичних осіб із грошового забезпечення в сумі 78871,82 грн. /Т.2, арк.спр.23/.

Листом від 29.11.2019 ГУ МВС України у Львівській області повідомило позивача про те, що згідно з повідомленням про проведення безспірного списання коштів від 28.11.2019 №02-29/780 Управлінням ДКС України у Шевченківському районі м. Львова стягнуто кошти в сумі 438177,60 грн. на користь ОСОБА_1 /Т.2, арк.спр.18/

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Шевченківський районний відділ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області 06.07.2020 внесено запис про припинення юридичної особи.

Оскільки позивач вважає, що при виплаті середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області протиправно утримано з суми 438177,60 грн. податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, існують підстави для стягнення вказаних сум з Головного управління Національної поліції у Львівській області. Крім цього оскільки при звільнені з органів внутрішніх справ повторно ОСОБА_1 не виплачено вказаних сум, позивач вважає, що має право на стягнення середнього грошового заробітку за весь час затримки за період з 26.12.2017 по день проведення фактичного розрахунку.

Оскільки вказане порушує права позивача, він звернувся за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області щодо нарахування та утримання з грошового забезпечення позивача 1,5% військового збору в сумі 6572,61 грн. та 18% податку на доходи фізичних осіб в сумі 78871,82 грн. та стягнення вказаних коштів на користь позивача, суд зазначає таке.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Оскільки позивач покликається на протиправне утримання сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті йому середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 по 14.11.2017, суд враховує вказаний приписи Порядку №44 у редакції станом на 30.08.2019, оскільки виплату проведено 28.11.2019.

Пунктами 2-5 Порядку№44 визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб .

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення відповідають приписам п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції станом на 20.10.2019), в якому зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 (№КДМ/142/19) встановлено таке.

Щодо твердження ОСОБА_1 стосовно того, що з відповідача слід стягнути на його користь суму в повному обсязі без врахування сум обов`язкових до сплати податків, зборів, платежів та внесків, тобто без відрахування зборів і обов`язкових платежів, то апеляційний суд зазначає наступне:

Визначення розміру податків, внесків та зборів, які справляються з нарахованих сум грошового забезпечення, покладено на відповідний фінансовий орган у складі відповідача, який в свою чергу, повинен виплатити за рішенням суду відповідні кошти позивачу з утриманням з них вказаних податків, внесків та зборів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п. 163.1 ст. 163 ПК України).

Відповідно до підп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Як передбачено підп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Слід зазначити, що відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору покладається на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У резолютивній частині додаткової постанови від 13.11.2019 Восьмим апеляційним адміністративним судом постановлено: стягнути з Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 року по 14.11.2017 в сумі 438177 (чотириста тридцять вісім тисяч сто сімдесят сім) гривень 60 копійок з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

Вказана додаткова постанова від 13.11.2019 позивачем не оскаржена та набрала законної сили 13.11.2019. Тобто позивач з такою погодився.

Також необхідно зазначити, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.

Слід також зауважити, що Порядок №44 розрахований на компенсацію грошового забезпечення, право на яке набуте у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Однак позивач набув право на виплату за період вимушеного прогулу, а не у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Тому під час виплати позивачу середнього грошового забезпечення за період вимушеного прогулу відповідач правомірно не застосував Порядок №44 та не компенсовував податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

З огляду на викладене, задоволення відповідних вимог позивача неможливе, оскільки тягнутиме за собою зміну рішення суду апеляційної інстанції, що взагалі не передбачено процесуальним законом.

Відповідно до підп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Ставка військового збору - 1,5 % об`єкта оподаткування, визначеного підп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (підп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Таким чином, виплата доходу у вигляді суми середньої грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, нарахована на підставі рішення суду, є доходом, що оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором - 1,5 % у місяці його фактичного нарахування.

З огляду на викладене, вказані суми не можна вважати безпідставно утриманими, а у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги про стягнення на користь позивача його середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017 при звільненні з органів внутрішніх справ з 26.12.2017 по день проведення фактичного остаточного розрахунку тобто до 28.11.2019 в сумі 159213,60 грн., суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 Кодексу Законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Як вже зазначено вище відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №876/8194/17 суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07є2017 у справі №2а-6592/12/1370 та поновлюючи ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу - начальника МГБ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, постановив стягнути з Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 по 14.11.2017, з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів.

Вказане зумовило те, що за відсутності конкретної суми, визначеної у судовому рішенні відповідне Управління Казначейська служби було позбавлене можливості здійснити безспірне списання коштів з Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за виконавчим документом, виданим на виконання вказаної постанови від 15.11.2017 зобов`язального характеру.

Вказане стало можливим лише з прийняттям Восьмим апеляційним адміністративним судом додаткової постанови від 13.11.2019 (№КДМ/142/19), відповідно до якої постановлено стягнути на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 по 14.11.2017 в сумі 438177,60 грн., з відрахуванням зборів і обов`язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, додатковими судовими рішеннями вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази або вирішені не всі клопотання. Крім того, додаткові рішення можуть ухвалюватися у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Слід також зазначити, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2019 у справі №709/2076/17.

Як зазначено вище, у додатковій постанові від 13.11.2019 з постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 вбачається, що в резолютивній частині постанови не зазначено суми, з якої необхідно здійснити стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01.08.2012 року по 14.11.2017 року, хоча в мотивувальній частині зазначено нормативна база проведення такого розрахунку з визначенням середньоденного розміру грошового забезпечення, яке становить 226,80 грн.

Тобто постановивши додаткову постанову від 13.11.2019, яка є невід`ємною від постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 апеляційний суд усунув правову невизначеність в частині реалізації права позивача на отримання компенсації за протиправне звільнення щодо визначення конкретної суми середнього грошового забезпечення до стягнення за час вимушеного прогулу з 01.08.2012 по 14.11.2017.

Суд зважає на покликання позивача щодо тривалої затримки стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки права позивача у цій частині відновлено 28.11.2019. Однак зазначає, що вказана сума не є сумою, належною до виплати при звільнені працівнику, а така компенсація визначена позивача за рішенням суду та ним же присуджена до стягнення з відповідача.

Інших сум, які нараховані позивачу, але не виплачені при звільненні ОСОБА_1 не встановлено.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Також суд вважає за доцільне звернути позивачу увагу на те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ МВС України у Львівській області та ГУ НА у Львівській області є окремими юридичними особами та мають різні ідентифікаційні коди юридичних осіб 08592247 та 40108833 відповідно.

Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що органи Національної поліції є правонаступниками органів міліції.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Судом в межах цієї справи не встановлено порушень вказаних критеріїв відповідачами при вчиненні дій стосовно позивача.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2020.

Суддя Кравців О.Р.