Постанова

від 19.11.2020 по справі 640/5521/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5521/19 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючогоВасиленка Я.М.,

суддівКузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Військсервіс-Волонтер» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 № 0013951404 і № 0013961404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Військсервіс-Волонтер» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що впродовж періоду з 14.02.2019 по 20.02.2019 працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Військсервіс-Волонтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Леокон Груп» (ідентифікаційний код 41549984) за травень 2018 року. За результатом такої перевірки відповідачем складений акт від 27.02.2019 № 218/26-15-14-04-05/40887542 (далі також - акт перевірки).

Згідно розд. ІV «Висновок» цього акта перевірки перевіряючим встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні ТОВ «Військсервіс-Волонтер» за травень 2018 року суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 податкової декларації), всього на суму 69 368 грн., та одночасно заниженні суми податку, що підлягала сплаті до державного бюджету, за той самий звітний період на 4 515 грн.

Як вбачається зі змісту пп. 3.1.2 п. 3.1 розд. ІІІ «Описова частина» акта перевірки, такі висновки контролюючого органу мотивовані наступним. За даними поданої ТОВ «Військсервіс-Волонтер» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року, товариство задекларувало податковий кредит у сумі 73 883 грн. по операціях з постачальником ТОВ «Леокон Груп».

За наслідками дослідження наданих позивачем до перевірки документів перевіряючим встановлено, що між ТОВ «Військсервіс-Волонтер» і ТОВ «Леокон Груп» був укладений договір поставки товару від 03.05.2018 №03/05/3. Вказаний договір поставки від імені постачальника (ТОВ «Леокон Груп») підписано ОСОБА_1 , як директором.

На підставі цього договору виписана видаткова накладна № 108 від 17.05.2018 на суму 443 300, 62 грн. (з ПДВ) та складена податкова накладна №8 від 17.05.2018 на суму ПДВ 73 883,44 грн. Крім того, до перевірки були подані товарно-транспортна накладна №12 від 17.05.2018 та декларація виробника, де ТОВ «Леокон Груп» значиться постачальником товару.

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за травень 2018 року у ТОВ «Військсервіс-Волонтер» обліковувалася кредиторська заборгованість на суму 443 300,62 грн.

Разом з цим, за результатами аналізу наявної у ГУ ДПС у м. Києві податкової інформації щодо контрагента було з?ясовано, зокрема наступне: ТОВ «Леокон Груп» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві, стан платника 11 (припинено, але не знято з кор); директором, головним бухгалтером і засновником товариства значиться ОСОБА_1 ; остання податкова звітність з ПДВ товариством подана за звітний період вересень 2018 року; звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування товариство до органів ДФС не подавало; згідно Єдиного реєстру податкових накладних основним постачальником товару (курятини) на адресу ТОВ «Леокон Груп» було ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Гаврилівський птахівничий комплекс»; за даними ІС «Податковий блок» по ТОВ «Леокон Груп» сформовано картку суб?єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження.

Крім того, відповідно до отриманої від ОУ ГУ ДФС у м. Києві інформації стало відомо, що 13.09.2018 ОСОБА_1 надав пояснення про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Леокон Груп» та, що ним жодні документи бухгалтерського і податкового характеру від імені товариства не підписувалися, звітність до органів ДФС не подавалася, фінансово-господарські операції не здійснювалися.

З огляду на наведені обставини у сукупності перевіряючий дійшов висновку про нереальність задекларованих позивачем операцій з ТОВ «Леокон Груп» та про відсутність в останнього можливості вчинення таких господарських операцій.

20.03.2019 ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0013951404 форми «Р», яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 644 грн. (в т.ч. за основним платежем 4 515 грн., за штрафними санкціями 1 129 грн.);

- за № 0013961404 форми «В4», яким зменшило розмір задекларованого позивачем за звітний період травень 2018 року (податкова декларація реєстр. №9121388294 від 15.06.2018) від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 69 368 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв`язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається між ТОВ «Військсервіс-Волонтер» (як покупець), в особі генерального директора Вітра С.Є., і ТОВ «Леокон Груп» (як постачальником), в особі директора Ворожбита В.М., укладено договір поставки товару № 03-05/3 від 03.05.2018.

За змістом умов цього договору поставки постачальник зобов`язується у порядку і строки, визначені в цьому договорів, передати у власність покупця товар відповідної якості, у відповідній упаковці за визначеною у договорі ціною, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його в порядку та строки, зазначені в цьому договорі. Найменування товару продукти харчування. Товар має відповідати встановленим державним стандартам, товар має бути сертифікований. Сертифікати якості на товар надаються постачальником на кожну партію товару.

Постачальник, зокрема, зобов`язаний: поставляти товар партіями за домовленістю сторін; здійснити завантаження товару своїми силами та власний рахунок; одночасно з товаром передати наступні документи: документи про якість та безпечність на партію товару, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Доставка (передача) товару здійснюється за домовленістю сторін на умовах DDP (доставка до визначеного покупцем місця) або EXW (самовивіз). При цьому, вартість упаковки, маркування та транспортних витрат за цим договором (у випадку поставки товару на умовах DDP) входять до ціни товару.

Оплата покупцем здійснюється на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної у випадку поставки товару на умовах DDP), які постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю. Зокрема, оплата за товар здійснюється протягом 15 календарних днів з дати підписання видаткової накладної. Також передбачена можливість попередньої оплати.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за зазначеним договором поставки позивач надав копії наступних документів:

- видаткової накладної №108 від 17.05.2018 на суму 443 300, 62 грн. (в т.ч. ПДВ 73 883,44 грн.), за змістом якої предметом поставки був товар «Тушка курчат бройл. Замор» у кількості 10 676,79721 кг;

- електронної податкової накладної №8 від 17.05.2018 на суму 443 300,62 грн. (в т.ч. ПДВ 73 883,44 грн.);

- товарно-транспортної накладної №12 від 17.05.2018, за змістом якої доставка вантажу (партії товару згідно видаткової накладної №108 від 17.05.2018) здійснювалася автомобільним перевізником ТОВ «Комплекс Агромарс» на замовлення ТОВ «Леокон Груп», одержувач вантажу - ТОВ «Військсервіс-Волонтер»;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період травень 2018 року;

- декларації виробника № КА-00089105 від 17.05.2018, виданої виробником ТОВ «Комплекс Агромарс» філія «Гаврилівський птахівничий комплекс» одержувачу - ТОВ «Леокон Груп» на продукцію «тушка курчат бройлерів напівфабрикат, натуральний, заморож.» у кількості 11 050,6 кг.

Крім того, представник позивача подав письмові пояснення вих. № 02.05-9 від 02.05.2019, де зазначив, що розрахунки за отриманий від ТОВ «Леокон Груп» у травні 2018 року товар ТОВ «Військсервіс-Волонтер» не проводилися. Придбаний товар використано ТОВ «Військсервіс-Волонтер» у власній господарській діяльності. А саме у березні 2018 року між позивачем (як виконавцем) і Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України «Міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів» (як замовником) були укладені договори про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням військовослужбовців. Зокрема, за умовами цих договорів ТОВ «Військсервіс-Волонтер» дозволено використовувати при приготуванні їжі тушки курчат бройлерів. Місцем надання послуг за вказаними договорами визначене місце дислокації замовника, а послуги з харчування надаються в приміщенні їдальні, що передається замовником виконавцю у користування на підставі договору позички нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу, за № 30ПС від 06.03.2018.

В обґрунтування наведеного позивач надав копії наступник документів:

- договорів позички нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу, за № 29ПС і № 30 від 06.03.2018, що були укладені між позивачем (як користувачем) і військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо строкового безоплатного користування нежитловими приміщеннями, що знаходяться на балансі військової частини та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- актів приймання-передавання нерухомого майна до цих договорів;

- податкової декларації ТОВ «Військсервіс-Волонтер» з податку на додану вартість за звітний період травень 2018 року;

- статуту ТОВ «Військсервіс-Волонтер»;

- договору №23ПС про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням від 01.03.2018;

- договору №76ПС про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням від 06.05.2018;

- склад продуктів харчування для складання розкладки продуктів, згідно норм харчування та норм заміни продуктів харчування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426, за підписом директора Вітер С.Є.

При цьому, інших документів і документів, що підтверджують обставину проведення ТОВ «Військсервіс-Волонтер» в подальшому (тобто, після травня 2018 року) розрахунку з ТОВ «Леокон Груп» за партію поставленого товару або здійснення товариством до сьогодні відображення в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості перед названим постачальником позивач не подав.

Крім того, документальних доказів висування контрагентом письмових претензій на адресу позивача у зв`язку з несплатою ТОВ «Військсервіс-Волонтер» вартості поставленої партії товарів, позивач також не подав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в розумінні норм пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України отримання платником товарів від контрагента без висування останнім вимоги щодо компенсації вартості таких товарів (тобто, безоплатно отримані товари), не є підставою для нарахування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Поряд із цим, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, позивач не надав документальні докази оприбуткування ним придбаного товару (в т.ч. в якості сировини), його облік та подальше списання такого товару в результаті використання, а аналіз зазначених вище документів не дає підстав для висновку про фактичне використання ТОВ «Військсервіс-Волонтер» у власній господарській діяльності продуктів харчування, що були придбані саме у ТОВ «Леокон Груп».

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи не є такими, що доводять фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Військсервіс-Волонтер» і ТОВ «Леокон Груп», що зафіксована у податковій накладній № 8 від 17.05.2018.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є нормативно та документально обґрунтованими, а збільшення контролюючим органом (відповідачем) позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість відповідно правомірним, що виключає підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

При цьому, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2020 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Василенко Я.М.

Судді:Кузьменко В.В.

Шурко О.І.