Постанова

від 17.11.2020 по справі 140/6546/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/6546/20 пров. № А/857/8580/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Стельмаха П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Ковальчук В.Д.,

час ухвалення рішення - не зазначений,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначена

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 10.03.2020 №UA205050/2020/000037/2 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000037/2 від 10 березня 2020 року. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в сумі 5780,50 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надання належної юридичної оцінки доказам митниці, неповне з`ясування обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, просить його скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що декларантом разом з митною декларацією було надано документи, після перевірки яких у митного органу виникли сумніви у правильності визначеного методу митної вартості товарів, оскільки такі не містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за обраним ним методом та мали розбіжності, у зв`язку з чим були витребувані додаткові документи, однак такі митниці надані не були і за наявною в митного органу ціновою інформацією ЄАІС з достатніх підстав прийнято рішення про коригування митної вартості товару, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вказує, що суд першої інстанції наведені обставини не повністю дослідив. Також зазначає, що Волинська митниця була позбавлена права подання заперечення на відзив, а також клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який вважає явно завищеним.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.01.2020 між ТзОВ «Інтарсіо» та « Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (Республіка Польща) укладено контракт №2.01.2020, за умовами кого « Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (продавець) продає, а ТзОВ «Інтарсіо» (покупець) купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки « SIGNAL» ; ціна за товар встановлена в додатку до даного договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін.

Відповідно до контракту №2.01.2020, специфікації виробника від 09.03.2020 №F/KEX/20/000068 до контракту та рахунку-фактури від 09.03.2020 №VAT F/KEX/20/000068 ТзОВ «Інтарсіо» придбало у компанії « Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» партію меблів (15 товарних позицій, 149 найменувань) на загальну суму 115698,80 злотих.

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста «Ковель» Волинської митниці Держмитслужби представником позивача - декларантом ТзОВ «ВЕСТ ФРУТ ГРУП» (далі - декларант) 10.03.2020 було подано електронну митну декларацію №UA205050/2020/015595. Відповідно до цієї митної декларації товар «Меблі» було задекларовано за 15 товарними позиціями відповідно до УКТ ЗЕД: позиція 1 - меблі з пластмаси; позиції 2-3 - меблі дерев`яні для столових та житлових кімнат; позиція 4 - меблі дерев`яні типу спальні; позиції 5-7 - меблі металеві; позиції 8-9 - меблі для сидіння з металевим каркасом; позиції 10-11 - меблі для сидіння з дерев`яним каркасом; позиції 12-14 меблі для сидіння з дерев`яним каркасом, оббиті; позиція 15 - меблі для сидіння, які обертаються, з регульованою висотою. Визначення митної вартості здійснювалось декларантом за основним методом - за ціною товару.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №UA205050/2020/015595 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) від 09.03.2020 №VAT F/KEX/20/000068; пакувальний лист від 06.03.2020 №б/н; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 09.03.2020 №0110541; довідку про транспортні витрати від 09.03.2020 № 19; заявку на перевезення вантажу від 06.03.2020 №06/03/20; специфікацію виробника від 09.03.2020 №F/KEX/20/000068; прейскурант (прайс-лист) виробника від 27.09.2019 №б/н; договір (контракт) від 02.01.2020 №2.01.2020; доповнення до договору від 02.01.2020 № 1; договір про надання послуг митного брокера від 03.01.2020 №1-2020-Д; договір про надання транспортних послуг від 02.01.2019 №01/01/19; копію митної декларації країни відправлення №20PL341010E0057648 від 09.03.2020.

У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, митним органом встановлено, що для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, страхування. В договорі №01/01/2019 від 02.01.2019 про надання транспортних послуг в п.3 вказано, що замовник зобов`язаний здійснити навантаження своїми силами та засо6ами. Згідно п.4 навантаження вантажу на транспортний засіб проводиться силами та засобами вантажовідправника. Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст.58 МКУ є складовими митної вартості. Згідно п.17 ст.58 МКУ особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, а тому згідно ст.53 МКУ декларанту запропоновано в 10-денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження (якщо експедитор), вартість експедиційних послуг); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Листом №10/03-2 від 10.03.2020 митний брокер проінформував відповідача про відсутність додаткових документів.

Того ж дня Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення від 10.03.2020 №UA205050/2020/000037/2 про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товару по товарним позиціям №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України та відповідно до цінової інформації ЄАІС.

У графі 33 рішення зазначено, що так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості (п.10.5 ст.58 МКУ), то відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, страхування. В договорі №01/01/2019 від 02.01.2019 про надання транспортних послуг в п.3 вказано, що замовник зобов`язаний здійснити навантаження своїми силами та засо6ами. Згідно п.4 навантаження вантажу на транспортний засіб проводиться силами та засобами вантажовідправника. Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст.58 МКУ є складовими митної вартості. Згідно п.17 ст.58 МКУ особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, згідно ст.53 МКУ декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати вищеперераховані документи. Вказані документи декларантом не подано.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації' про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України відповідно цінової інформації ЄАІС митна вартість становить:

- товар №1 (МД UA 205040/2019/55874 від 28.11.2019) - 15,74 PLN/кг;

- товар №2 (МД UА 205040/2019/55136 від 22.11.2019) - 15,54 PLN/кг;

- товар №4 (МД UА 205030/2019/201629 від 22.12.2019) - 15,43 PLN/кг;

- товар №5 (МД UA 205030/2020/5257 від 19.02.2020) - 15,89 PLN/кг;

- товар №6 (МД UA 205050/2020/5238 від 30.01.2020) - 19,27 PLN/кг;

- товар №7 (МД UA 205030/2020/571 від 11.01.2020) - 15,99 PLN/кг;

- товар №8 (МД UА 205050/2019/200839 від 13.12.2019) - 17,35 PLN/кг.

У рішенні зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 МК України. Декларант має право оскаржите рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.

11.03.2020 декларант подав нову МД №UA205050/2020/015789, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що як визначено частиною 1 статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами частини першої статті 49 та частини першої статті 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою - другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, доку-ментально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вар-тості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного то-вару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Разом з тим, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декла-рант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 Кодексу).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б од-на із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частини першої статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, яр-ликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:

- якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;

- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отож, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є: 1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості; 5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як видно із матеріалів справи, митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом в сумі 115698,80 злотих, а до митної декларації додано документи, які підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару за основним методом, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) від 09.03.2020 №VAT F/KEX/20/000068, пакувальний лист від 06.03.2020 №б/н, міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 09.03.2020 №0110541, довідку про транспортні витрати від 09.03.2020 № 19, заявку на перевезення вантажу від 06.03.2020 №06/03/20, специфікацію виробника від 09.03.2020 №F/KEX/20/000068, прейскурант (прайс-лист) виробника від 27.09.2019 №б/н; договір (контракт) від 02.01.2020 №2.01.2020, доповнення до договору від 02.01.2020 № 1, договір про надання послуг митного брокера від 03.01.2020 №1-2020-Д, договір про надання транспортних послуг від 02.01.2019 №01/01/19, копію митної декларації країни відправлення №20PL341010E0057648 від 09.03.2020, які визначають фактурну вартість товару на загальну суму 115698,80 злотих.

Згідно зовнішньоекономічного контракту від 02.01.2020 №2.01.2020, укладеного між компанією « Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (Республіка Польща) та ТзОВ «Інтарсіо» строком до 31 грудня 2022 року, предметом контракту є меблеві вироби (товар) торгової марки « SIGNAL» ; кількість товару і строки поставки узгоджуються безпосередньо під час замовлення (в специфікаціях) (пункти 1.1, 1.2 контракту). Пунктом 1.4 контракту обумовлено, що ціна за товар встановлена в додатку до договору в польських злотих та може бути переглянута за згодою сторін; також продавець товару формує ціну для покупця на підставі прайс-листа для оптових покупців. Покупець є офіційним представником компанії продавця, має персоніфіковану знижку на товар - 30% від ціни у прайс-листі. Згода про ціну досягається підписами уповноважених представників постачальника та покупця в специфікації. Як встановлено контрактом, поставка товару здійснюється окремими партіями (пункт 2.1). Цим контрактом визначено умови поставки: товар постачається автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA чи за взаємною згодою на інших умовах, про що зазначається в специфікації та інвойсі (пункт 2.2.); товар передається запакованим (вимоги до пакування визначені у пункті 2.4 контракту).

Отже, узгоджені ціни на товар визначені сторонами в додатку до контракту; поставка здійснюється за рахунок покупця (позивача); інші умови, ніж визначені у контракті можуть обумовлюватися в специфікації (замовленні). Прайс-лист для сторін контракту має інформаційний зміст; остаточна ціна формується на його основі та з урахуванням будь-яких інших преференцій чи умов, щодо яких досягнуто згоди сторонами зовнішньоекономічного контракту.

За таких обставин документами, які свідчать про ціну товару, яка підлягає сплаті позивачем як покупцем, є додаткова угода №1 від 02.01.2020 до контракту №2.01.2020, рахунок-фактура (інвойс) від 09.03.2020 року №VAT F/KEX/20/000068; специфікація виробника від 09.03.2020 року №F/KEX/20/000068. Такі документи надані при митному оформлені. Розбіжностей у визначенні ціни за конкретною позицією товару у цих документах ні митницею, ні судом не встановлено. Вартість товару становить 115698,80 злотих.

До розрахунку митної вартості за першим методом її визначення було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску «Ягодин» в сумі 15400,00 грн. Для підтвердження цих витрат позивач надав: договір №01/01/19 про надання транспортних послуг від 02.01.2019, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; заявку №06/03/20 на перевезення вантажу від 06.03.2020 з вiдoбpaжeнням загальної вартості транспортних послуг з доставки товару до м. Ковель в сумі 22000,00 грн.; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 09.03.2020 №0110541; довідку перевізника №19 до митних органів про транспортні витрати від 09.03.2020. У заявці №06/03/20 від 06.03.2020 містяться відомості про загальну вартість перевезення в сумі 22000,00 грн, а довідка №19 від 09.03.2020 деталізує вартість перевезення до місця в`їзду в Україну та по Україні до місця розвантаження. Так, відповідно до довідки №19 від 09.03.2020, виданої перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем DAF AC 4793 НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом PL-27-400 0STROWIEC SW (Польща) - м. Ковель (Україна) складають: від місця завантаження PL-27-400 0STROWIEC SW до кордону України м/п -Ягодин - 15400,00 гривень; від м/п - Ягодин до місця розвантаження м. Ковель (Волинська обл., Україна) - 6600,00 гривень. Крім того, у довідці зазначено, що додаткове страхування вантажу не проводилось.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, страхування. В договорі №01/01/2019 від 02.01.2019 про надання транспортних послуг в п.3 вказано, що замовник зобов`язаний здійснити навантаження своїми силами та засо6ами. Згідно п.4 навантаження вантажу на транспортний засіб проводиться силами та засобами вантажовідправника. Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст.58 МКУ є складовими митної вартості. Згідно п.17 ст.58 МКУ особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Оскільки декларант не надав всіх витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість на товари визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України відповідно цінової інформації ЄАІС на підставі якої митна вартість становить: товар №1 (МД UA 205040/2019/55874 від 28.11.2019) - 15,74 PLN/кг; товар №2 (МД UА 205040/2019/55136 від 22.11.2019) - 15,54 PLN/кг; товар №4 (МД UА 205030/2019/201629 від 22.12.2019) - 15,43 PLN/кг; товар №5 (МД UA 205030/2020/5257 від 19.02.2020) - 15,89 PLN/кг; товар №6 (МД UA 205050/2020/5238 від 30.01.2020) - 19,27 PLN/кг; товар №7 (МД UA 205030/2020/571 від 11.01.2020) - 15,99 PLN/кг; товар №8 (МД UА 205050/2019/200839 від 13.12.2019) - 17,35 PLN/кг.

Методи 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст.60 МКУ) не були застосовані з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Разом з тим, як встановлено судом, пунктом 4 договору №01/01/19 про надання транспортних послуг від 02.01.2019 деталізовані умови приймання та передачі вантажу від вантажовідправника до перевізника та від перевізника до вантажоодержувача. При цьому, у вказаному договорі не визначено у якості кого саме може виступати замовник, а тому у випадку здійснення функцій вантажовідправника замовник зобов`язаний здійснити навантаження вантажу своїми силами та засобами, однак у разі здійснення функцій вантажоодержувача навантаження вантажу на транспортний засіб проводиться силами і засобами вантажовідправника. До того ж, пунктом 2.2. договору №01/01/19 про надання транспортних послуг від 02.01.2019 передбачено, що умови кожного перевезення обумовлюються в разовій заявці замовника, яка узгоджується з перевізником і є невід`ємною частиною договору. Тобто, умови кожного перевезення додатково визначаються у заявці замовника. У вищенаведеній заявці №06/03/20 від 06.03.2020 зазначені адреси навантаження та розвантаження товару, а у графі 1 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 09.03.2020 №0110541 вказано вантажовідправником товару компанію « Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (Республіка Польща), тобто саме ця компанія зобов`язана своїми силами та засобами здійснити навантаження вантажу.

На підставі встановленого суд приходить до висновку, що ТзОВ «Інтарсіо» не понесло витрат на навантаження, послуги експедиторських компаній не використовувало, а витрати на перевезення вантажу включені до розрахунку митної вартості товарів. А тому до складу митної вартості не входять витрати на завантаження вантажу, які фактично включені у фактурну вартість товару. Також у митну вартість не включено страхування вантажу, оскільки останнє не проводилось, про що зазначено у довідці перевізника №19 до митних органів про транспортні витрати від 09.03.2020.

Таким чином, декларант подав до митного оформлення необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які підтверджують ціну товару та транспортні витрати, що були складовими митної вартості за основним методом її визначення та не містять розбіжностей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога митниці стосовно надання декларантом виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляції) може мати місце (є правомірною) лише у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (частина четверта статті 53 МК України).

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості митний орган послався на пункт 17 статті 58 МК України, опосередковано вказуючи, що ТзОВ «Інтарсіо» (покупець) та компанія « Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (продавець) згідно з контрактом від 02.01.2020 №2.01.2020 є пов`язаними особами.

Згідно із частиною 16 статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Відповідно до частини 17 цієї статті особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Водночас, відповідно до частин 12, 13 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

За нормами частини п`ятнадцятої статті 58 МК України декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (ч. 14 ст. 58 МК України).

Колегія суддів зауважує, що ані в спірному рішенні про коригування митної вартості, ані в повідомленні декларанту митний орган не обґрунтував та не довів належними доказами факт того, що позивач та його контрагент є пов`язаними особами та їх взаємовідносини мали вплив на ціну товару.

Отже, на думку суду, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України по-дав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору (контракту), які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно. При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару. Тобто, в супереч положень п.1 та п.3 ч.2 ст. 55 МК України в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обов`язкових відомостей щодо обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих позивачем документів, а також не зазначив вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Тобто, наявна у митного органу інформація про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Сама лише наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже ЄАІС з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Вказане узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2020 №UA205050/2020/000037/2 про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач суду не надав.

За основу коригування митної вартості товарів відповідач взяв цінову інформацію ЄАІС, на підставі якої митна вартість становить по позиціях: товар №1 (МД UA 205040/2019/55874 від 28.11.2019) - 15,74 PLN/кг; товар №2 (МД UА 205040/2019/55136 від 22.11.2019) - 15,54 PLN/кг; товар №4 (МД UА 205030/2019/201629 від 22.12.2019) - 15,43 PLN/кг; товар №5 (МД UA 205030/2020/5257 від 19.02.2020) - 15,89 PLN/кг; товар №6 (МД UA 205050/2020/5238 від 30.01.2020) - 19,27 PLN/кг; товар №7 (МД UA 205030/2020/571 від 11.01.2020) - 15,99 PLN/кг; товар №8 (МД UА 205050/2019/200839 від 13.12.2019) - 17,35 PLN/кг.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості не міститься відомостей крім дати та номерів митних декларацій, за якими ввезено аналогічний товар, щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його характеристик.

Відтак, приведені митним органом в оскаржуваному рішенні відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем товару на підставі зазначених вище митних декларацій не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Зважаючи на викладене, використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи ЄАІС не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару, оскільки відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про які йдеться у системі ЄАІС, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що митниця, встановивши відсутність у поданих до митного оформлення документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, визнала заявлену митну вартість щодо 8-ми товарних позицій та скоригувала митну вартість товарів по 7-ми товарним позиціям, хоча усі 15 товарних позицій постачались за одним договором, специфікацією та рахунком, та декларувались за однією митною декларацією.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняте Волинською митницею Держмитслужби оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2020/000037/2 від 10.03.2020 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги про позбавлення права щодо надання заперечення на відповідь на відзив, а також клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який вважає явно завищеним, то суд апеляційної інстанції враховує, що за правилами абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Разом з тим, колегія суддів вважає, що такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи, а також зауважує, що відповідач в апеляційному порядку заперечує співмірність витрат, понесених стороною позивача на професійну правничу допомогу, що враховується апеляційною інстанцією.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що представником позивача до закінчення розгляду справи було подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, зокрема на правову допомогу.

Як видно з матеріалів справи, до заяви, на виконання вимог ст. 134 КАС України, представником позивача долучено договір про надання правової допомоги від 05.05.2020, акт наданих послуг від №60/20-1 від 02.06.2020, рахунок на послуги правничої допомоги №60/20-1 від 05.05.2020, платіжні доручення від 05.05.2020 та 02.06.2020

Оцінивши в сукупності надані документи про склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4204,00 грн є неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності рішення митного органу, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способів захисту охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 ст. 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд першої інстанції вірно визначив розмір витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 3678,50 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача. Доводи апелянта висновок суду про визначений розмір витрат на правову допомогу не спростовують.

Отож, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Разом з тим, колегія суддів вирішує питання про відшкодування витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, оскільки 03 листопада 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про відшкодування судових витрат.

Дослідивши наведену заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Скаржником на підтвердження понесених ним витрат до заяви додано копії наказу № 17 від 30.10.2020 року про службове відрядження адвоката у зв`язку з розглядом справи, рахунку № 60/20-3 від 30.10.2020 року, платіжного доручення № 456 від 30.10.2020 року.

Отже, понесені позивачем витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби в сумі 5690 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто) грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 140/6546/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби судові витрати в сумі 5690 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 23.11.2020 року